УХВАЛА
17 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 591/5934/16-ц
провадження № 61-45404ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 січня 2017 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 05 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» про скасування рішення та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (далі - ПАТ «Сумиобленерго») про скасування рішення, на підставі якого до нього застосовано оперативно-господарську санкцію у вигляді донарахування облікованої активної електричної енергії, яка становить 50 518, 56 грн.
У грудні 2016 року ПАТ «Сумиобленерго» звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення із ОСОБА_1 50 518, 56 грн вартості енергії, не облікованої внаслідок порушення останнім правил користування електричною енергією.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 січня 2017 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Сумиобленерго» про скасування рішення задоволено. Скасовано указане рішення. У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Сумиобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією, відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 17 лютого 2017 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 січня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Сумиобленерго» про скасування оперативно-господарської санкції відмовлено. Зустрічний позов ПАТ «Сумиобленерго» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сумиобленерго» вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією, в сумі 50 518, 56 грн. Вирішено питання судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року рішення апеляційного суду Сумської області від 17 лютого 2017 року скасовано. Справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постановою апеляційного суду Сумської області від 05 вересня 2018 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 січня 2017 року залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Сумиобленерго», у якій воно, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов ПАТ «Сумиобленерго» задоволити.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі у частині вимог про стягнення вартості не облікованої енергії становить 50 518, 56 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн * 100 = 176 200 грн).
Отже, зазначена справа у цій частині вимог є малозначною в силу вимог закону.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд касаційної інстанції вважає, що ця справа у частині вимог про скасування рішення, на підставі якого застосовано оперативно-господарську санкцію, є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України та частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а також має виняткове значення для нього.
Посилання у касаційній скарзі на підпункти «а» і «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є безпідставними і не спростовують визначення цієї справи як малозначної.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, статтею 127, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 січня 2017 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 05 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» про скасування оперативно-господарської санкції та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення коштіввідмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Журавель
