ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2018 року
Київ
справа № 140/263/17
провадження № К/9901/22075/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити відповідні дії, за касаційною скаргою Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області у складі судді Робак С.О. від 14 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В., Сторчака В.Ю. від 29 червня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області, правонаступником якого є Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити відповідні дії, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині відмови в перерахунку ОСОБА_2 довічного щомісячного грошового утримання з 80 відсотків на 90 відсотків заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, починаючи з 5 жовтня 2016 року здійснити перерахунок, доплатити за минулий період недоплачені кошти та виплачувати ОСОБА_2 в подальшому довічне щомісячне грошове утримання в розмірі 90 відсотків від заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
Визнано неправомірними дії Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині відмови в перерахунку ОСОБА_2 довічного щомісячного грошового утримання з 80 відсотків на 90 відсотків заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язано Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, починаючи з 5 жовтня 2016 року здійснити перерахунок, доплатити за минулий період недоплачені кошти та виплачувати ОСОБА_2 в подальшому довічне щомісячне грошове утримання в розмірі 90 відсотків від заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.
3. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанції виходили з того, що у відповідності до пункту 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ, до стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді також зараховується стаж роботи на посадах слідчого, старшого слідчого та начальника слідчого відділу Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області, що дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 27 червня 1996 ОСОБА_2 був призначений на посаду судді Немирівського районного суду Вінницької області. Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-III ОСОБА_2 звільнено з посади судді Немирівського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Немирівського районного суду від 30 вересня 2016 року № 83-ос ОСОБА_2 відраховано зі штату суддів Немирівського районного суду Вінницької області 30 вересня 2016 року у зв'язку із поданням заяви про відставку.
5 жовтня 2016 року Немирівським районним судом Вінницької області винесено подання про встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, який згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 26 років 7 місяців.
Відповідачем з 5 жовтня 2016 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків від отримуваної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ та рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, однак при призначенні взяв у розрахунок загальний стаж роботи на посаді судді 20 років 2 місяці 5 днів.
Не погоджуючись з даним рішення, позивач 12 січня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання з 80 відсотків на 90 відсотків так як відповідно до наданого ним розрахунку його стаж, який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, становить 26 років 7 місяців.
Управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області листом від 19 січня 2017 року № П-1 повідомило позивачу про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, тим самим відмовивши позивачу в перерахунку довічного грошового утримання з 80 відсотків на 90 відсотків.
6. Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 з 5 жовтня 2016 призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків від отримуваної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ та рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016. На момент набрання чинності рішенням Конституційного Суду України Закон Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ, в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192 «Про забезпечення права на справедливий суд» не містить Перехідних положень. В пункті 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28 березня 2015 року було передбачено збереження за суддями, які призначені чи обрані на посаду судді до чинності цим Законом, визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. На даний час, Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ зі змінами, не містить Перехідних положень. Будь-яких інших нормативних документів, які б зберігали раніше діючий порядок обчислення стажу роботи судді не прийнято.
8. Відзиву на касаційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року ОСОБА_2 не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону країни «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
10. За правилами частини першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
11. Згідно із вимогами статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
12. Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
13. До набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
14. Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
15. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
16. Згідно з частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
17. Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.
18. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIІ (набрав чинності 29 березня 2015 року), яким внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, не містять положення стосовно збереження за суддями стажу роботи, який на момент набрання ним чинності надавав їм право на певний розмір доплати за вислугу років або право на вихід у відставку.
19. Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.
20. Конституційний суд України в рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
21. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати роботу на посадах слідчого, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та проведення відповідних виплат, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
22. Невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду роботи на посадах слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
23. Враховуючи вищенаведене, суди дійшли вірного висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
24. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
25. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
Судді: Я. О. Берназюк
М. І. Гриців