У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 140/263/17
Головуючий у 1-й інстанції: Робак С.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
29 червня 2017 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити відповідні дії,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області (правонаступник - Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити відповідні дії.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено:
- визнано дії Тульчинського обєднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині відмови в перерахунку ОСОБА_2 довічного щомісячного грошового утримання з 80% на 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, неправомірними;
- зобов'язано Тульчинське обєднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, починаючи з 05.10.2016 року здійснити перерахунок, доплатити за минулий період недоплачені кошти та виплачувати позивачу в подальшому довічне щомісячне грошове утримання в розмірі 90 % від заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
12 червня 2017 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.
Враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.06.1996 року Указом Президентом України ОСОБА_2 був призначений на посаду судді Немирівського районного суду Вінницької області.
Постановою Верховної ОСОБА_3 України №1600-111 від 22.09.2016 року позивача звільнено з посади судді Немирівського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку та наказом голови Немирівського районного суду №83-ос від 30.09.2016 року відраховано зі штату суддів Немирівського районного суду Вінницької області.
05 жовтня 2016 року Немирівським районним судом Вінницької області винесено подання про встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якому вказано що стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 26 років 7 місяців.
Так, рішенням управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків від отримуваної заробітної плати з 05 жовтня 2016 року.
Позивач, вважаючи таке рішення відповідача неправомірним 12 січня 2017 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання у розмірі 90% від суми заробітної плати судді, так як відповідно до наданого ним розрахунку його стаж, який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, становить 26 років 07 місяців.
Листом управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області від 19.01.2017 №П-1 позивача повідомлено про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, тим самим відмовивши позивачу у вказаному перерахунку довічного грошового утримання.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Частиною 3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI; з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №1-8/2016), що діяв на час виходу позивача у відставку, передбачалося, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно із вимогами статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів", який набрав чинності з 01.01.2011 року, передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що на момент набрання законної сили Законом України "Про судоустрій та статус суддів" позивач працював на посаді судді, а тому за ним зберігається визначення стажу роботи на посаді судді згідно ч.4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
З матеріалів справи встановлено, що стаж роботи позивача на посаді судді складає 20 років 2 місяці, стаж роботи на посадах слідчого, старшого слідчого та начальника слідчого відділу Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області складає 6 років 5 місяців, що підтверджується трудовою книжкою, довідкою МВС України у Вінницькій області від 14.11.2007 №2/2770.
Аналіз наведених положень законодавства в контексті встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи дає підстави для висновку, що до стажу роботи ОСОБА_2, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню робота на посаді слідчого - 6 років 5 місяців та робота на посаді судді - 20 років 02 місяці, а тому спеціальний стаж який складає - 26 рік 07 місяців є підставою для перерахунку довічного грошового утримання.
Крім того, колегія суддів вказує, що положення частини третьої статті 138 Закону №2453-VI в редакції Закону №3668-VI Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині обмежень максимального розміру довічного грошового утримання, тому з 03.06.2013 року такі виплати повинні здійснюватися без обмеження граничного розміру.
Враховуючи наведене, висновки суду про наявність підстав для задоволення позову узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги їх висновків не спростовують, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий
ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_4 ОСОБА_3
