ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2018 року м. Черкаси
справа № 925/568/18
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Будсервіс», м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 19/1
до акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод», м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
– Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36
на стороні відповідача:
– Фонд державного майна України, 01133 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9;
– Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131;
– Черкаська міська рада, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36 -
про визнання права на оформлення в оренду (власність) земельної ділянки,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю;
від третьої особи (Департамент): ОСОБА_3 – за довіреністю;
(ФДМУ): ОСОБА_4 – за довіреністю;
(міськрада): ОСОБА_3 – за довіреністю;
(ДГК): ОСОБА_5 – за довіреністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Будсервіс» звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод», за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору (Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, Фонд державного майна України, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Черкаська міська рада), в якому просить суд визнати за ТОВ «Терра Будсервіс» право на оформлення в оренду (власність) земельної ділянки площею 4,5796 га (частина земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 19/1, та на якій розташоване майно ТОВ «Терра Будсервіс»: нежитлова будівля охоронної споруди літ. П-1, площадка ІІ, ІІІ, огорожа 4, 7) без нотаріально посвідченої згоди (погодження) землекористувача АТ «Черкаський приладобудівний завод» на вилучення із користування, та відшкодування судових витрат.
В судовому засіданні:
Представник позивача вимоги підтримав. Надано документи листування та інвентаризаційної справи на власний об’єкт нерухомості по вул. 30 років Перемоги, 19/1 в м. Черкаси. Ділянка межує з ділянкою відповідача. Представник позивача вказав, що попередньому власнику об’єкту нерухомості (ПП «Старк-2») відповідач у 2004 році надав згоду (а.с. 25) на вилучення у нього земельної ділянки, в тому числі і на умовах подальшого спільного користування проїздом, а наразі завод (відповідач) відмовляється надати таку згоду, хоча нещодавно ОСББ та автошкола «Фегра» отримали від заводу погодження на вилучення земельної ділянки з користування заводу.
Представник відповідача вимоги заперечив. Повідомив, що приладобудівний завод віднесений до стратегічних підприємств держави, земельна ділянка використовується на праві постійного користування під комплексом приміщень заводу. Державний акт на землю на заводі відсутній, межі земельних ділянок не визначені, оскільки периметр ділянок не відповідає площі, за яку завод звітує та платить податки за землю.
Стосовно Державного акту на право постійного користування землею представник відповідача пояснив, що оригінал акту був зданий в 2004 році з пакетом документів в КП «Земля» для належного оформлення землевпорядної документації у зв’язку зі змінами в земельному законодавстві.
Всі погодження по землі позивач має отримувати у ФДМУ як власника заводу. Наразі проводиться службова перевірка стосовно відчуження майна заводу. Доказів звернення приладобудівного заводу з позовом до суду про визнання недійсними договорів відчуження майна заводу – не надано.
Представник відповідача вказує на статус земельної ділянки – державної власності, оскільки на цій землі знаходиться цілісний майновий комплекс стратегічного заводу. Згода позивачу на вилучення ділянки не надається ще й з тих підстав, що позивач є будівельною фірмою та хоче забудувати ділянку об’єктами нерухомості, а керівництво заводу бажає знати про мету використання суміжної земельної ділянки. Крім того, позивач не відшкодовував заводу сплачений земельний податок за землю, на якій розміщується майно позивача. Інвентаризація земель заводу не проводилась з 1998 року.
Представник ФДМУ (третя особа) вказує, що він є акціонером заводу, власником корпоративних прав, але ніяк не користувачем землі. ФДМУ не повинен вирішувати ніяких питань стосовно користування землею приладобудівним заводом.
Представник третьої особи (ГУ Держгеокадастру) заперечив внесення даних по земельних ділянках приладобудівного заводу в земельний кадастр. Вказує на відсутність в його архівах примірника Державного акту на право постійного користування землею та будь-яких даних про інвентаризацію цих земельних ділянок. Спірна земельна ділянка віднесена до земель комунальної власності і розпоряджатися нею має Черкаська міська рада. Подано документи про встановлення меж приладобудівного заводу та сусідніх землекористувачів орієнтовно на січень 2000р.
Представник третіх осіб (Черкаська міська рада та Департамент) пояснив, що крім рішення ради 1998 року про надання заводу земельної ділянки – жодних документів в міській раді по спірній земельній ділянці приладобудівного заводу немає. Землевпорядна документація не зберігається в міській раді. Примірник Державного акту на право постійного користування землею приладобудівному заводу не видавався. Підтвердив, що приладобудівний завод не використовує та не може використовувати земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно позивача. Представник третьої особи вимоги позивача підтримав та вказав, що відповідно до приписів ст. 120 ЗК України набувач майна набуває і права користування земельною ділянкою під цим майном – на умовах як для попереднього власника чи користувача.
На запитання головуючого представники сторін та учасники заявили:
про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;
про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;
про можливість завершення дослідження обставин справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши доводи та пояснення представників сторін та учасників, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:
01.07.2003р. на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 13-17) ПП «Старк-2» придбало у ВАТ «Черкаський приладобудівний завод», правонаступником якого є АТ «Черкаський приладобудівний завод» (Відповідач по справі), частину комплексу ділянки №2 за адресою м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1, яка складається з площадки II, III; охоронної споруди П-І, огорожі №4 та частини огорожі №6.
Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу визначено, що об'єкт купівлі-продажу розташований на земельній ділянці Черкаської міської ради площею 21,970 га. З цієї земельної ділянки ПП «Старк-2» виділяється у користування відповідна частина земельної ділянки.
Пунктом 5.6 договору купівлі-продажу ВАТ «Черкаський приладобудівний завод», зобов'язаний передати ПП «Старк-2» письмову згоду на переоформлення прав користування земельною ділянкою.
На виконання п. 5.6 договору, 19.07.2004р. ВАТ «Черкаський приладобудівний завод» надало висновок №50-495, в якому надав згоду на вилучення зі свого користування земельної ділянки площею 45795,64 кв.м (4,5796 га), з яких 641,99 кв.м (0,0641 га) залишити в спільному користуванні (а.с. 25).
Тобто, відповідач по справі – Приладобудівний завод - підтвердив той факт, що разом з правом власності на майно від передав і право користування на частину земельної ділянки новому власнику.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.05.2010р. у справі №2-3295/2010 (а.с. 21-22) визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 12.04.2010р. між ПП «Сгарк-2» та гр. ОСОБА_6 та визнано за останнім право власності на нерухоме майно, а саме: площадки II, III; охоронну споруду П-І, огорожі № 4 та огорожі № 6, які знаходяться за адресою м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 19/1 (зміна адреси нерухомого майна підтверджується наказом управління містобудування та архітектури Черкаського міського виконавчого комітету №393 від 17.03.2005р. (а.с. 24)).
У відповідності до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.09.2010р. (а.с. 26-29) гр. ОСОБА_7 придбав у гр. ОСОБА_6 нежитлову будівлю охоронної споруди літ П-1, площадки II, III, огорожу 4, 7, які знаходяться в м. Черкаси по вул. 30-річчя Перемоги, 19/1. (далі - об'єкт нерухомості, нерухоме майно).
Відповідно до п. 1.4 зазначеного вище договору, нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 4,5796 га, кадастрові номери - 7110136700:05:037:0018, 7110136700:05:037:0019, 7110136700:05:037:0020.
На підставі протоколу №1 установчих зборів учасників ТОВ «Терра Будсервіс» від 16.08.2016р. (а.с. 31-32) та ОСОБА_5 приймання-передачі майна №1 від 18.08.2016р. (а.с. 33) вказане нерухоме майно увійшло до статутного капіталу ТОВ «Терра Будсервіс» від імені учасника товариства гр. ОСОБА_7
Враховуючи приписи та положення ст. 144 ЦК України, ст. 52 ЗУ «Про господарські товариства», майно, яке увійшло до статутного капіталу товариства є його майном, тобто перебуває у власності товариства. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою №67378869 від 06.09.2016р.
На підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Терра Будсервіс» від 20.09.2017р. (а.с. 34-35) гр. ОСОБА_7 продав свою частку в ТОВ «Терра Будсервіс» ОСОБА_8
Зазначений об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 4,5796 га, яка згідно довідки Держгеокадастру форми 6-зем від 13.04.2017р. №363/180-17 (а.с. 36) перебуває у користуванні ДП «Черкаський приладобудівний завод».
Позивач неодноразово звертався до відповідача про отримання нотаріально посвідченої згоди на вилучення вище зазначеної земельної ділянки, однак відповіді не отримав.
Також позивач звертався до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для подальшого оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою площею 4,5796 га, однак також отримав відмову в зв'язку з тим, що до заяви ТОВ «Терра Будсервіс» не додано нотаріально посвідченої згоди АТ «Черкаський приладобудівний завод».
Тобто, позивачем вчинено всі юридично значимі дії для законного оформлення спірної земельної ділянки в користування за плату.
Як зазначає Позивач, спірна частина земельної ділянки до теперішнього часу не є окремим об'єктом права власності (користування) оскільки не виділена у встановленому законом порядку.
Ухилення відповідача від надання згоди на вилучення спірної ділянки з його користування стало причиною звернення Позивача до суду за захистом порушеного права та його поновленням на оформлення земельної ділянки в користування.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Предметом спору є не визнання існування у позивача права користування (власності) земельною ділянкою, а наявність права на набуття земельної ділянки в користування під об’єктом нерухомості.
Вирішення питання щодо надання позивачу права користування (власності) на спірну частину земельної ділянки відноситься до компетенції власника Черкаської міської ради і може бути вирішено лише у порядку, передбаченому ст. 123 ЗК України, тобто після розробки проекту відведення земельної ділянки, що неможливо без згоди землекористувача, яким є Відповідач.
Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб’єктами господарювання з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов’язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.
За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Окрім того, пунктом «є» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Позивач є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 4,5796 га, кадастрові номери –
7110136700:05:037:0018;
7110136700:05:037:0019;
7110136700:05:037:0020.
З огляду на європейську орієнтацію України особливого значення набувають приведення вітчизняного законодавства у відповідність до норм і принципів міжнародного права, вивчення досвіду та правової доктрини, які найбільш змістовно втілено в рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.
Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак, і «майном». До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999 р., заява №311107/96, п.54).
Окремої уваги заслуговує питання «правомірних очікувань» особи щодо отримання права на оренду земельної ділянки, адже, право оренди виникає не раніше укладання відповідного договору, а період часу між ухваленням рішення про надання землі в оренду та укладанням договору може бути значним. У справі «ОСОБА_9 Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.
Автономне поняття «законні очікування» не може протиставлятися положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України про пріоритетність забезпечення правового порядку. Практикою ЄСПЛ і міжнародних арбітражів визнається, що принцип обґрунтованого очікування не може заперечувати право держав змінювати своє законодавство. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо судом установлено незаконність набуття права власності, відсутні підстави застосовувати концепцію «легітимних очікувань» або надати їй перевагу порівняно з нормами ст. 19 Конституції України та Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) про набуття права власності.
З наведеного вбачається, що, по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку.
При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов’язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права.
Позивач довів порушення свого права на оформлення земельної ділянки в користування під власним об’єктом нерухомості. Суд враховує, що використання землі в Україні є платним. Суд також враховує, що приступати до використання земельної ділянки можливо лише після належного оформлення права на неї. Суд також враховує чинення необґрунтованих перешкод відповідачем та надуманість підстав для відмови позивачу в погодженні вилучення земельної ділянки, яку відповідач не використовує і не може використовувати після відчуження ним же власного нерухомого майна ще в 2003 році. Порушене право позивача підлягає захисту в найбільш дієвий та раціональний спосіб з урахуванням, що юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини в суспільстві відповідно до приписів ст. 124 Конституції України.
Відповідач не спростував доводи позивача належними доказами. Відповідач не довів добросовісного використання своїх прав на земельну ділянку без порушення прав інших осіб, в тому числі користувачів суміжних ділянок.
Відповідно до приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України при переході права власності на об’єкт нерухомості до нового власника переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об’єкт, на тих же умовах.
Суд враховує неможливість оформлення позивачем спірної ділянки в постійне користування та вчинення позивачем всіх можливих юридично значимих дій для оформлення ділянки комунальної власності в оренду (користування) за плату, відповідно до приписів чинного земельного законодавства.
Суд враховує відсутність оформленого права користування землею у відповідача і декларативність його дій, а також вибірковість його погоджень на вилучення ділянок та зловживання своїми правами.
Відповідач не довів свого належного документального оформлення на право постійного користування спірною земельною ділянкою для розміщення приладобудівного заводу. Інвентаризація землі з вини відповідача не проведена. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не оформлений, що підтверджено третіми особами (Черкаська міська рада та Держгеокадастр). Спірна земельна ділянка віднесена до земель комунальної власності
Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.
За таких обставин позов підлягає до задоволення.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 1762 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Будсервіс», м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 19/1, код ЄДРПОУ 40755315, номер рахунку в банку невідомий
право на оформлення в оренду (власність) земельної ділянки площею 4,5796 га (частина земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 19/1, та на якій розташоване майно ТОВ «Терра Будсервіс»: нежитлова будівля охоронної споруди П-І, площадка II, III, огорожа 4, 7) без нотаріально посвідченої згоди (погодження) землекористувача – акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод», м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1, код ЄДРПОУ 14309572, номер рахунку в банку невідомий
без згоди акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод», м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1, код ЄДРПОУ 14309572, номер рахунку в банку невідомий.
Стягнути з акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод», м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1, код ЄДРПОУ 14309572, номер рахунку в банку невідомий
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Будсервіс», м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 19/1, код ЄДРПОУ 40755315, номер рахунку в банку невідомий
1762 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.
Повне рішення складено 16.10.2018р.
Суддя Г.М. Скиба
