ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2018 року № 826/14325/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до треті особи: про

Київської міської ради Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна агенція", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ" визнання незаконним та скасування рішення

за участю:

від позивача - ОСОБА_3;

від відповідача - Безносик А.О.;

від третьої особи (Департамент) - Крайня Л.В.;

від третьої особи (Агенція) - Побережник А.О.;

від третьої особи - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 21.07.2016 № 827/827 "Про затвердження детального плану території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що затверджений спірним рішенням детальний план грубо суперечить нормам Генерального плану міста Києва на період до 2020 року, а відповідно є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що у Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради були відсутні повноваження щодо виконання функцій замовника детального плану території, що стало наслідком грубого порушення процедури розробки детального плану території. Також, позивач зазначає, що як представник територіальної громади міста Києва він обурений нехтуванням відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті рішення. Крім того, позивач, як депутат Київської міської ради, зобов'язаний дотримуватись норм чинного законодавства, що визначають порядок діяльності ради та її органів. Зазначає, що депутатами Київської міської ради не було враховано в ході голосування за спірне рішення аргументів щодо його протиправності та невідповідності чинному законодавству.

Ухвалами суду від 21.09.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14325/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

24.11.2016 представником відповідача Семенюк Н.М. подано до суду письмові заперечення проти позову, за змістом яких остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що на час прийняття оскаржуваного рішення розробка детального плану території була передбачена Програмою та при розробці останнього відповідачем була дотримана встановлена чинним законодавством процедура його прийняття. Також зазначила, що спірним рішенням не порушені права позивача.

Також, 24.11.2016 представником відповідача Семенюк Н.М. подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна агенція".

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 24.11.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна агенція".

28.02.2017 представником Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради Л.Крайньою подано до суду письмові пояснення, у яких остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості. Пояснила, що при прийнятті спірного рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Наголошувала на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження порушення прав позивача спірним рішенням.

13.03.2017 представником Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради Л.Крайньою подано до суду письмові пояснення, у яких остання зазначила про безпідставність доводів позивача в частині неврахування думки останнього під час громадського обговорення детального плану, оскільки від останнього не надходило жодних пропозицій для їх врахування при розробленні детального плану. Спростовуючи доводи позивача в частині порушення відповідачем порядку зміни цільового призначення земельних ділянок зазначено, що затверджений спірним рішенням детальний план території лише уточнив види об'єктів, які можуть розміщуватись на визначеній території.

Відповідно до ухвали суду від 01.12.2017 адміністративну справу № 826/14325/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено до судового розгляду у судове засідання на 13.02.2018.

У зв'язку з перебуванням судді Катющенка В.П. на лікарняному, судовий розгляд адміністративної справи № 826/14325/16, який був призначений на 13.02.2018, відкладено на 03.04.2018.

У судовому засіданні 03.04.2018 було оголошено перерву до 15.05.2018.

Ухвалою суду від 04.04.2018 зобов'язано Київську міську раду опублікувати оголошення про оскарження рішення Київської міської ради від 21.07.2016 № 827/827 "Про затвердження детального плану території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва" у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

15.05.2018 представником відповідача В. Якубець подано до суду клопотання, у якому останній просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Інтербуд ТМ", яке було задоволено судом у судовому засіданні 15.05.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати.

15.05.2018 представником позивача ОСОБА_3 подано до суду додаткові пояснення, у яких останній звернув увагу на невідповідності затвердженого детального плану положенням чинного Генерального плану м. Києва. Стверджує, що факт наявності розбіжностей підтверджується висновками Архітектурно-містобудівної ради при Департаменті містобудування та архітектури м. Києва та визнано представником розробника в частині перепрофілювання території, що належить до земель сільськогосподарського призначення у території багатоквартирної забудови. Позивач переконаний, що Київська міська рада не мала підстав для розробки відповідного детального плану території. Крім того, звернув увагу, що детальний план території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва затверджений з порушенням порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів.

26.06.2018 представником відповідача Безносик А.О. подано до суду заперечення на додаткові пояснення, у яких останньою наведено доводи у спростування правової позиції позивача. Звернула увагу, що відповідачем чітко дотримано вимоги чинного законодавства при прийнятті спірного рішення.

Ухвалою суду, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 26.06.2018, відкладено розгляд справи на 25.09.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.09.2018 заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради у судовому засіданні 25.09.2018 просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна агенція" у судовому засіданні 25.09.2018 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ" у судове засідання 25.09.2018 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням І сесії VIII скликання Київської міської ради від 21.07.2016 № 827/827 затверджено детальний план території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічні показники та основні положення з графічними матеріалами), що додаються, як основу планувальної організації та функціонального зонування території, розташування червоних ліній вулиць і доріг, кварталів садибної забудови, граничної поверховості та щільності забудови для подальшого розроблення документації із землеустрою та прийняття рішень щодо розміщення об'єктів містобудування.

Вважаючи вказане рішення незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи спірне рішення на відповідність наведеним нормам Кодексу, суд з'ясовує, чи прийняте оскаржуване рішення міськради, зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.

Так, повноваження Київської міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, законами України "Про місцеве самоврядування в України", "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 12 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

За визначенням пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 (далі - Порядок № 290).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 290 рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно з пунктом 4.3. Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є:

при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що Київська міська рада наділена повноваженнями щодо замовлення та затвердження містобудівної документації м. Києва, зокрема, детального плану території.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Згідно з частиною четвертою статті 19 цього ж Закону детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території)...

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Відповідно до частин п'ятої - сьомої статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною дев'ятою статті 19 цього ж Закону детальний план території не підлягає експертизі.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема, затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першої цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Відповідно до частини третьої статті 21 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з частинами п'ятою-шостою статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 (далі - Порядок № 555).

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку № 555 пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати: повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; юридичні особи, об'єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях; представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію; народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Пропозиції, подані особами, не визначеними пунктом 7 цього Порядку, або подані після встановленого органом місцевого самоврядування строку, залишаються без розгляду.

Відповідно до частини дев'ятої статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів; особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність.

Таким чином, громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

З матеріалів справи вбачається, що у газеті "Хрещатик" (випуск № 72 (4668) від 22.05.2015 Департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна агенція" оприлюднено повідомлення про початок громадських слухань проекту Детального плану території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної та повідомлено, що матеріали зазначеного проекту розміщено в приміщенні Голосіївської державної адміністрації за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня та на сайті www.kga.gov.ua.

Також, у вказаному повідомленні було зазначено, що процедура розгляду та врахування пропозицій громадськості до проекту детального плану території триватиме до 20.06.2015.

Під час судового розгляду справи з'ясовано, що під час громадських слухань надійшла лише одна пропозиція та зауваження від ОСОБА_11, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до Журналу реєстрації пропозицій та зауважень громадян до проекту детального плану території в межах вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва та Звіту про результати розгляду та врахування пропозицій громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту Детального плану території в межах вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва Департаментом містобудування та архітектури було розглянуто вказані вище пропозицію та зауваження.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про дотримання Київською міською радою встановленого порядку розроблення детального плану території, а також виконання вимоги щодо проведення громадських слухань.

Також, при вирішенні даної справи суд виходить з того, що позивачем не обґрунтовано порушення спірним рішенням його прав, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&?е;...&gя; поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

Позивач стверджує, що спірне рішення порушує його права як депутата Київської міської ради та представника територіальної громади міста Києва.

Так, частиною другою статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За змістом частин першої - третьої статті 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

В контексті викладеного й за змістом Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради.

Саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Слід зазначити, що цією нормою регламентовано право депутата місцевої ради порушувати питання про перевірку діяльності виконавчих органів ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, брати участь у здійсненні контролю за виконанням рішень ради.

Право депутата на звернення до відповідних органів державної влади у випадку виявлення порушень законодавства України в даному випадку може бути реалізовано відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. Така правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 911/2173/17, де зазначено, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не вбачається, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач помилково вважає, що статтею 24 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" йому надано право захищати в суді інтереси територіальної громади, оскільки вказана норма саме такого права не містить, а регламентує інші правовідносини й витлумачена позивачем розширено.

Також, суд не приймає до уваги доводи позивача, що спірним рішенням порушені його права як жителя м. Києва, оскільки останній не проживає у Голосіївському районі міста Києва, а зареєстрований у Деснянському районі міста Києва та позивачем не надано суду доказів, що у його власності чи користуванні наявні земельні ділянки, розташовані на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях.

Таким чином, позивачем не доведено обставин, які є самостійною та безумовною підставою для визнання незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 21.07.2016 № 827/827 "Про затвердження детального плану території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва".

Враховуючи наведе у сукупності суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не створює жодних правових наслідків для позивача та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (02166, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 5 жовтня 2018 року.