Справа № 305/1001/18
Провадження по справі 2/305/576/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2018. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
за участю секретаря судового засідання Корадіні А.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіРахів впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовомОСОБА_1 до Державного агенства лісових ресурсів України Закарпатського обласного управління лісового господарства Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до Державного агенства лісових ресурсів України Закарпатського обласного управління лісового господарства Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивує тим, що наказом від 31 липня 1996 року за №66-к,його,ОСОБА_1,призначено напосаду лісничогоУстєріцького лісництва,з 18липня 1996року,з посадовимокладом згідноштатного розпису.Наказом №39-квід 10.05.2018,його звільненоз посадилісничого Устєріцькоголісництва відповіднодо п.1ст.41КЗпП Україниз 10.05.2018.Зобов'язанобухгалтерію виплатитийому грошовукомпенсацію за238календарних днівневикористаної щорічноївідпустки заперіод роботиз 01.01.2011до 10.05.2018.Підставою звільненнявідповідно донаказу №39-квід 10.05.2018,на думкувідповідача,стали публікаціїв мережі«Фейсбук» світлин,на якихзображено його,як лісничогоУстєріцького лісництваіз загиблоютвариною рисіта птахомтетерука.На моментвинесення оскаржуваногонаказу №39-квід 10.05.2018про йогозвільнення зпосади,на підставіп.1ст.41КЗпП України,ним небуло допущеноодноразового грубогопорушення трудовихобов'язків,і взагаліне зрозумілов чомусаме цепорушення полягає.В наказіпро звільненнявідсутні конкретніфакти допущеногоним порушення.Публікації світлинв мережі«Фейсбук» буливикладені стороннімиособами.Експертиза світлинна якихвін зображенийна фактїхньої достовірності,проведена небула.Оригінали світлинвідсутні,як ібудь-якіінші докази,які бипідтверджували йоговинуватість.Крім того,просив судзвернути увагу,що воспорюваному наказінаведені факти,які підпадаютьпід ознакикримінального правопорушенняза ч.2ст.248КК України,однак вироку,за якимвін бибув визнанийвинуватим увчиненні правопорушення,не існує.Вважає,що роботодавцемпри обраннівиду стягненняне булодотримано вимогч.3ст.149КЗпП України,а саме,не врахованоступінь тяжкостівчиненого проступкуі заподіянуним шкоду,обставини заяких вчиненопроступок іпопередню роботупрацівника.Також,при звільненніпрацівника,на підставіп.1ст.41КЗпП України,організація повиннанавести конкретніфакти допущеногоним порушення,зазначити колисаме вонимали місце,які проступкивчинив працівникта коли.Крім того,всупереч ч.3ст.40КЗпП України,його булозвільнено уперіод тимчасовоїнепрацездатності.У порушеннявимог ст.43КЗпП України,його булозвільнено безпопередньої згодипрофспілкового комітету.Як вбачаєтьсяіз наказу№39-квід 10.05.2018,підставою звільненняє листЗакарпатського обласногоуправління лісовогота мисливськогогосподарства №02.3-58-1670від 14.11.2017,відповідно доякого наказомпо підприємствуза №123-квід 14.11.2017відповідальними працівниками лісовоїохорони проведенослужбове розслідування.Акт пропроведення службовогорозслідування складений16.11.2017,тобто змоменту виявленнядо дисциплінарногозвільнення минулобільше одногомісяця.На підставівикладеного,просив визнатинезаконним та скасувати наказ директора Державного агентства лісових ресурсів України Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Державне підприємство "Рахівське лісове дослідне господарство" за №39-к від 10.05.2018 «Про звільнення ОСОБА_1Ю.» з посади лісничого Устєріцького лісництва відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України з 10.05.2018. Поновити ОСОБА_1 на посаді лісничого Устєріцького лісництва з 10.05.2018. Стягнути з Державного агенствалісових ресурсівУкраїни Закарпатськогообласного управліннялісового господарстваДержавного підприємства"Рахівськелісове досліднегосподарство"на йогокористь середнюзаробітну платуза часвимушеного прогулу.Рішення вчастині поновленняОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.
Разом з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_5 від 12.06.2018 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Надановідповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем 27 червня 2018 року, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позовну заяву. У відзиві посилаються на те, що наказом №39-к від 10.05.2018 ОСОБА_1 було звільнено з посади лісничого Устєріцького лісництва відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України. ОСОБА_1 був звільнений за результатами проведенного службового розслідування та у відповідності до обставин викладених в акті від 16.11.2017. Комісією в ході службового розслідування встановлено, що 13.11.2017, в мережі інтернет було опубліковано світлини де ОСОБА_1 позував із загиблими червонокнижними тваринами. Така поведінка є грубим порушенням ним посадових обов'язків та заслуговує суворого дисциплінарного покарання, включно до зняття з займаної посади. Такого висновку дійшла і колегія Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.11.2017. Згідно посадової інструкції лісничого, на останнього покладено службові обов'язки по здійсненню заходів з охорони диких звірів, боротьбу з браконьєрством. Під охороною диких тварин, боротьбою з браконьєрством слід розуміти вжиття заходів з попередження та припинення порушень лісового законодавства, що включає складання протоколів (актів) про виявлені адміністративні правопорушення, затримання в установленому порядку осіб, винних в лісопорушеннях і порушеннях правил мисливства. В даному випадку, загиблою твариною є рись, що віднесена до Червоної книги України, полювання на яку заборонене. Тварина не загинула природною смертю. Тому, є очевидним, що мало місце порушення лісового законодавства (браконьєрство), незалежно від часу вчинення такого порушення. В цьому випадку лісничий, в силу своїх посадових обов'язків, був зобов'язаний вжити заходів з припинення порушення лісового законодавства, зокрема, скласти протокол про адміністративне правопорушення. Зазначене правопорушення стосується тварини, внесеної до Червоної книги України, тобто яка перебуває під особливим захистом держави. Виходячи з обов'язків із забезпечення охорони тварин та боротьби з браконьєрством, крім складання протоколу, позивач повинен був повідомити адміністрацію лісгоспу про виявлене ним правопорушення, а також звернутися до правоохоронних органів із заявою про виявлене ним правопорушення, яке містить ознаки кримінального злочину. Виявивши факт правопорушення (браконьєрства), позивач, як лісничий, в силу своїх посадових обов'язків був зобов'язаний вжити заходів з припинення порушення лісового законодавства, незалежно від часу вчинення такого порушення, встановлення осіб, які вчинили таке порушення, тобто незалежно від будь-яких обставин за фактом або за подією правопорушення (злочину). Лише в такому випадку можна стверджувати про належне виконання лісничим своїх посадових обов'язків. Однак, позивачем не вжито жодних заходів передбачених службовими обов'язками лісничого, а саме: складання протоколу про адміністративне правопорушення, звернення до адміністрації підприємства та правоохоронних органів щодо виявленого факту браконьєрства (злочину). Тим самим грубо порушено свої трудові обов'язки. Більш того, позивач не тільки не виконав своїх обов'язків, а й приховав цей факт, що вказує на тяжкість проступку. Зважаючи на зазначені обставини вчиненого позивачем порушення трудових обов'язків грубе невиконання своїх службових обов'язків з охорони тварин та боротьби з браконьєрством, яке полягало у невжитті передбачених посадовою інструкцією та законодавством заходів з припинення правопорушення (браконьєрства) при виявлені такого факту та приховування такого факту заподіяння шкоди природному середовищу. Факт виявлення браконьєрства (вбивства тварини, яка перебуває під особливим захистом держави) підтверджується фото розміщеним в мережі «Фейсбук» та не заперечується самим позивачем, про що свідчить його власноручно складене пояснення щодо вчиненого порушення, надане адміністрації підприємства. Ознайомлення та підписання з наказом про звільнення відбувалося близько 8 год.30 хв., в адмінбудівлі ДП «Рахівське ЛДГ» в присутності працівників лісгоспу, а саме головного лісничого ОСОБА_6, старшого інспектора з кадрів, ОСОБА_7 Позивач повідомив, що на лікарняному не перебуває, а також додав листок непрацездатності де вказано приступати до роботи 09.05.2018. На засіданні профкому питання щодо доцільності перебування ОСОБА_1 на займаній посаді не розглядалося, оскільки ст.43-1 КЗпП України не передбачає отримувати згоду від профспілкового комітету. Зазначене свідчить про те, що звільнення позивача відбулося за наявності підстав, отже є законним. На підставі викладеного просили у задоволенні позову ОСОБА_8 відмовити.
Ухвалою суду від 23.07.2018 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано від відповідача оригінали фотосвітлин з зображенням ОСОБА_1, які ними додані до відзиву на позовну заяву тадовідку-розрахунок просередньоденний заробіток ОСОБА_1 лісничого Устєріцького лісництва за останні шість місяців, які передували його звільненню. Задоволено заяву директора ДП Рахівське ЛДГ, ОСОБА_3 про витребування доказів. Витребувано у Комунального закладу "Тячівська районна лікарня №1" належним чином завірені копії: журналу реєстрації листків непрацездатності (форма №036/о) в період з 10.05.2018 по 19.05.2018; журналу обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації (форма 001/о) з реєстру хворих за 10.05.2018. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_9, майстра лісу Устєріцького лісництва, ОСОБА_10, сторожа-кочегаря Устєріцького лісництва, ОСОБА_11, помічника лісничого Устєріцького лісництва, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Позивач, ОСОБА_1 у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Також зазначив, що він знаходився на лікарняному, оскільки зламав ногу. 09.01.2018 він вийшов на роботу, про що повідомив головного лісничого ОСОБА_6, який сказав, що ОСОБА_3 знаходиться у відрядженні, а його відправив на роботу. 09.01.2018, він цілий день знаходився на роботі. У зв'язку з наведеним незрозуміло, чому саме в цей день його не звільнили з роботи. Вважає, що його незаконно звільнили з роботи. На підставі викладеного просив позов задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала. Зазначила, що на думку відповідача, підставою для звільнення її довірителя ОСОБА_1 із посади лісничого Устєріцького лісництва, стали публікації в мережі "Фейсбук" світлин, на яких його зображено із загиблою твариною рисі та птахом тетерука. У відзиві на позовну заяву, відповідач додає копії завірених фотосвітлин з зображенням позивача та загиблих тварин. За її, як представника позивача, клопотанням, у відповідача за ухвалою суду, витребувано оригінали вказаного доказу, фотосвітлин. Вважає, що в силу ст.100 ЦПК України, суд не може взяти до уваги вище вказані світлини, як письмовий доказ, оскільки паперова копія електронного доказу не являється письмовим доказом. Крім того, звертає увагу суду, що в наказі який оспорюється позивачем, наведені факти, які підпадають під ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.248 КК України, однак вироку, за яким її довіритель був би визнаний винуватим у вчиненні правопорушення у його відношенні не існує та стороною відповідача не доведено протилежне. Крім того, відповідач приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 за вчинення проступку, жодним чином не довів наявність такого проступку. Вважає, що відповідачем порушено строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.148 КЗпП України. Так званий проступок було виявлено 14 листопада 2017 року, рішення по ньому прийняте 16 листопада 2017 року. В період з 18 грудня 2017 року по 05 січня 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному. Відтак першим робочим днем, тобто днем виходу на роботу ОСОБА_1 був день - 09.01.2018, що підтверджується табелем обліку робочого часу за січень 2018 року, де за 09.01.2018 є відмітка "ПР". В той день ОСОБА_1 був на роботі, що стверджується поясненнями свідка ОСОБА_12 Крім того, факт присутності на роботі її довірителя в адмінбудівлі Рахівського ЛДГ підтверджується і письмовим доказом - актом про проведення службового розслідування від 16.11.2017 де на другій сторінці, власноручно позивачем написано "з даним актом я не згідний, лісничий ОСОБА_1 09.01.2018р." У зв'язку з наведеним, їй не зрозуміло чому роботодавець, який мав на меті звільнити ОСОБА_1, не зробив це 09.01.2018, а лише 10.05.2018. Також, їй не зрозуміло чому ОСОБА_1 не було звільнено за прогул 09.01.2018, а лише 10.05.2018 - за проступок. Просила взяти до уваги той факт що ОСОБА_1 було звільнено без згоди профспілкового комітету. Позивач пропрацювавши на своїй посаді сумлінно та професійно виконував покладені на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку обов'язки. За весь час, позивач жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності та не був притягнутий до будь-якої іншої відповідальності. На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача, ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. В своїх показах зазначив, що після публікації в соціальній мережі «Фейсбук» фотосвітлин, на яких зображено лісничого Устєріцького лісництва ОСОБА_1, із загиблою твариною рисі та птахом тетерука було призначено службове розслідування. Позивач, ОСОБА_1 14.11.2017, надав письмові пояснення, після чого пішов на лікарняний. В ході проведення службового розслідування комісією було встановлено, що місце зображене на фотографії із загиблою твариною не в повній мірі відповідає ландшафту та складу насадження у місцевості вказаній в поясненні ОСОБА_1 Вважає, що лісничий ОСОБА_1 в силу своїх посадових обов'язків, виявивши факт порушення лісового законодавства, був зобов'язаний повідомити про факт загибелі тварин, занесених до Червоної книги України, працівникам природоохоронних та правоохоронних органів, тобто вжити заходів з припинення порушення лісового законодавства, незалежно від часу вчинення такого порушення, встановлення осіб, які вчинили таке порушення, та незалежно від будь-яких обставин за фактом або за подією правопорушення. Просив суд, звернути увагу на те, що ОСОБА_1 визнав факт загибелі тварини занесеної до Червоної книги України у своєму письмовому поясненні. Крім того, до ДП «Рахівське ЛДГ» звернулася всесвітня організація із захисту тварин з вимогою провести службове розслідування щодо факту загибелі тварин, занесених до Червоної книги України і в разі виявлення такого, винну особу звільнити із займаної посади. Також зазначив, що ними на виконання ухвали про витребування доказів, було надано оригінали фотосвітлин, на яких позивач зображений разом із загиблою твариною рисі. Оригінал паперової копії електронного доказу фотографії, знаходяться в соціальній мережі «Фейсбук». Щодо можливості звільнити ОСОБА_1 09.01.2018, зазначив, що позивач нікого не повідомив про те, що він вийшов на роботу. Поїздки на лісництво та КПП не свідчать що, ОСОБА_1 вийшов на роботу, оскільки він був відсторонений від посади, та повинен був надати пояснення на підставі яких мав виноситися наказ про допуск на роботу. Просить не брати до уваги покази свідків, які фактично нічого не стверджують. В звязку з наведеним ОСОБА_1, у табелі виходу на роботу було записано прогул. Крім того, він як директор ДП "Рахівське ЛДГ", знаходився 09.01.2018 у відрядженні. Позивачу ОСОБА_1 у перший день виходу на роботу був вручений наказ про звільнення. Зазначив, що при звільненні з роботи, на підставі п.1 ст.41 КЗпП України, не потрібна згода профкому, хоча позивача неодноразово викликалось на засідання профкому, однак він знаходився на лікарняному. При звільненні ОСОБА_1 з роботи вони не допустили жодного порушення і виконали всі вимоги, не порушили строки накладення адміністративного стягнення, оскільки звільнити ОСОБА_1, протягом місяця, з моменту виявлення грубого проступку не могли, через перебування останнього на лікарняних. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_4 позицію директора ДП «Рахівського ЛДГ» підтримала. Просить відмовити у задоволені позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Свідок ОСОБА_13, в судовому засіданні на запитання адвоката ОСОБА_2 ствердив, що був присутній на роботі 09.01.2018, і бачив ОСОБА_1 на контрольно-пропускному пункті Устєріцького лісництва ДП « Рахівське ЛДГ».
Свідок ОСОБА_14 показав суду, що 09.01.2018, йому телефонував ОСОБА_1, який ствердив, що був на контрольно-пропускному пункті Устєріцького лісництва ДП « Рахівське ЛДГ».
Свідок ОСОБА_6 показав суду, що 10 травня 2018 року, зранку, о 08 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, прийшов на роботу та повідомив, що в нього закінчився лікарняний і він приступає до роботи. Щодо 09.01.2018, йому відомо, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі, тому в табелі виходу на роботу проставлено відповідну відмітку (прогул).
Свідок ОСОБА_7, в судовому засіданні ствердила, що 10.05.2018, о 08 годині 30 хвилин, директор викликав її до себе у кабінет, щоб ознайомити ОСОБА_1, з наказом про його звільнення. ОСОБА_1 ознайомився з наказом про звільнення, підписав його та отримав копію наказу на руки.
Свідок ОСОБА_12, в судовому засіданні ствердив, що з 15.10.2017 по 15.03.2018, працював кочегаром на Устєріцькому лісництві. 09.01.2018, зранку він був на роботі і бачив як на лісництво приїхав ОСОБА_1, який запитав чому нікого немає на роботі. Так як контора на лісництві була закрита ОСОБА_1 не зміг туди потрапити, тому сів на лавочку, розмовляв по телефону. На лісництві ОСОБА_1 був приблизно дві години.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, взявши до уваги відзив на позовну заяву та покази свідків, суд, прийшов до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України, передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
У п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) зазначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.27 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", на підставі п.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Судом встановлено, що наказом від 31 липня 1996 року за №66-к ОСОБА_1 призначено на посаду лісничого Устєріцького лісництва з 18 липня 1996 року, з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Наказом №39-к від 10.05.2018, ОСОБА_1 звільнено з посади лісничого Устєріцького лісництва за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, згідно п.1 ст.41 КЗпП України.
Підставою для видачі наказу про звільнення ОСОБА_1, з роботи стали: лист начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_15 від 14.11.2017 за №02.3-58-1670; лист директора ДП «Рахівське ЛДГ», ОСОБА_3 від 16.11.2017 за №02-34/506; лист заступника начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, ОСОБА_16 від 15.11.2017 за №2502/04; акт проведення службового розслідування від 16.11.2017; пояснення лісничого Устєріцького лісництва ОСОБА_1
Як вбачається з оскаржуваного наказу та документів, що стали підставою для винесення такого, ОСОБА_1, був звільнений за результатами проведенного службового розслідування та у відповідності до обставин викладених в акті від 16.11.2017. Комісією в ході службового розслідування встановлено, що 13.11.2017 в мережі інтернет було опубліковано світлини де ОСОБА_1 позував із загиблими червонокнижними тваринами. Така поведінка є грубим порушенням ним посадових обов'язків та заслуговує суворого дисциплінарного покарання, включно до зняття із займаної посади. Згідно посадової інструкції лісничого, на останнього покладено службові обов'язки по здійсненню заходів з охорони диких звірів, боротьбу з браконьєрством.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених на підставі п.1ст.41 КЗпП України, суди з'ясовують, чи мало місце порушення працівником своїх трудових обов'язків. Для цього перевіряють коло цих обов'язків та визначають, які саме обов'язки порушено працівником, у чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору на підставах, визначених законом. Порушення стосується трудових обов'язків працівника.
Безпосередні обов'язки працюючих закріплені вст.139 КЗпП Українита правилах внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов'язки визначаються в посадовій інструкції, положенні, статуті, трудовому договорі (контракті), cпеціальні нормативно-правові акти також містять низку обов'язків, які покладаються на працівників.
Так, згідно посадової інструкції лісничого, затвердженої 18.11.2011, директором ДП «Рахівське ЛДГ» ОСОБА_3, з якою був ознайомлений ОСОБА_1, про що свідчить його особистий підпис на лісничого покладено службові обовязки, в тому числі, здійснення заходів з охорони диких звірів, боротьбу з браконьєрством.
Під охороною диких тварин, боротьбою з браконьєрством слід розуміти вжиття заходів з попередження та припинення порушень лісового законодавства, що включає складання протоколів (актів) про виявлені адміністративні правопорушення, затримання в установленому порядку осіб, винних в лісопорушеннях і порушеннях правил мисливства.
Слід зазначити, що ст.248 КК України передбачена кримінальна відповідальність запорушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.
В даному випадку, загиблою твариною є рись, що віднесена до Червоної книги України та полювання на яку заборонене.
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 14.11.2017 слідує, що тварина не загинула природною смертю. Тому, є очевидним, що мало місце порушення лісового законодавства.
Факт виявлення вбивства тварини, яка віднесена до Червоної книги України та перебуває під особливим захистом держави підтверджується фото розміщеним в мережі «Фейсбук» та не заперечується самим позивачем, про що свідчить його власноручно складене пояснення щодо вчиненого порушення.
Суд вважає безпідставними посилання позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 проте, що фотографії надані відповідачем, на яких зображено лісничого Устєріцького лісництва ОСОБА_1 із загиблою твариною рисі та птахом тетерука, у відповідності до ст.100 ЦПК України, не являються письмовим доказом, та відповідно не можуть бути взяті до уваги судом, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.200 ЦК України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ч.ч.1-3ст.100ЦПК Україниелектронними доказамиє інформаціяв електронній(цифровій)формі,що міститьдані прообставини,що маютьзначення длясправи,зокрема,електронні документи(втому числітекстові документи,графічні зображення,плани,фотографії,відео-та звукозаписитощо),веб-сайти(сторінки),текстові,мультимедійні таголосові повідомлення,метадані,бази данихта іншідані велектронній формі.Такі даніможуть зберігатися,зокрема,на портативнихпристроях (картахпамяті,мобільних телефонахтощо),серверах,системах резервногокопіювання,інших місцяхзбереження данихв електроннійформі (втому числів мережіІнтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України"Проелектронний цифровийпідпис".Законом можебути передбаченоінший порядокзасвідчення електронноїкопії електронногодоказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Поряд зцим,в частинах4,5вказаної статтізазначено проте,що учасниксправи,який подаєкопію електронногодоказу,повинен зазначитипро наявністьу ньогоабо іншоїособи оригіналуелектронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Представником відповідача, ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначено, що оригінал паперової копії електронного доказу фотографії знаходяться в соціальній мережі «Фейсбук».
Більше того, позивач та його представник не заявляли клопотання про витребування оригіналу електронного доказу. Натомість позивач заявив клопотання про витребування у ДП «Рахівське ЛДГ» оригіналів фотосвітлин, які і були надані відповідачем.
На підставі наведеного, суд констатує наявність ознаки грубого порушення трудових обов'язків позивача, яке виразилось у не вжитті жодних заходів передбачених службовими обов'язками лісничого, а саме: складання протоколу про адміністративне правопорушення, звернення до адміністрації підприємства та правоохоронних органів щодо виявленого факту порушення лісового законодавства, яке містить ознаки кримінального злочину.
Відповідно з вимогами ч.1ст.147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно роз'яснень (п.22), викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» із подальшими змінами у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 і п. 1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Звільнення за п.1ст.41КЗпП України є дисциплінарним стягненням і має проводитись із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень згідно з чинним законодавством.
Відповідно до статті 148КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Судом встановлено, що 16 листопада 2017 року, головним лісничим ДП «Рахівське ЛДГ», ОСОБА_6 та провідним районним мисливствознавцем ОСОБА_17 проведено службове розслідування, в ході якого було виявлено в діях лісничого Устєріцького лісництва ОСОБА_1 ознаки дисциплінарного проступку, а саме невиконання службових обовязків по здійсненню заходів з охорони диких звірів та боротьби з браконьєрством.
Разом з цим, накласти дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 у термін протягом місяця, з дня виявлення проступку, керівництво ДП «Рахівське ЛДГ» не мало можливості, оскільки ОСОБА_1, з 14.11.2017 по 05.05.2018, знаходився на лікарняному, що стверджується листками непрацездатності наданими відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.
Винятком являється 09 січня 2018 року. В цей день, ОСОБА_1 був відсутній на роботі, що стверджується табелем обліку робочого часу за січень 2018 року, у графі за 09.01.2018, просталено відмітку "ПР".
В звязку з наведеним безпідставним є посилання позивача та його представника на те, що дисциплінарне стягнення накладено роботодавцем з порушенням строку встановленого ст.148 КЗпП України.
Згідно ч.1 ст.149КЗпП України до застосуваннядисциплінарного стягненнявласник абоуповноважений ниморган повинензажадати відпорушника трудовоїдисципліни письмовіпояснення.
Вказана норма під час проведення звільнення позивача, була дотримана. Зокрема від ОСОБА_1 були відібрані 14.11.2017 письмові пояснення.
При обраннівиду стягненнякерівництвом ДП«Рахівське ЛДГ»було враховуваноступінь тяжкостівчиненого проступкуі заподіянуним шкоду,обставини,за якихвчинено проступок,і попереднюроботу працівника. Стягнення було оголошено в наказі. З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений 10.05.2018, що стверджується його особистим підписом.
Крім того, слід зазначити, що дисциплінарна відповідальність настає лише в разі вчинення працівником дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком визнається винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього законодавством про працю, колективним і трудовим договорами трудових обов'язків.
У разі виявлення роботодавцем порушення працівником трудової дисципліни, яке має ознаки діяння, передбаченогоКримінальним кодексом Українияк злочину, роботодавець має повідомити про це в установленому порядку до правоохоронних органів.
В матеріалах справи, міститься лист начальника Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_18І від 14.11.2017, з якого слідує, що слідством здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017070140001247 від 14 листопада 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 248 КК України.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудовогодоговору зініціативи власникаабо уповноваженогоним органубез згодивиборного органупервинної профспілковоїорганізації (профспілковогопредставника)допускається увипадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, тобто тих осіб, які звільняються за п. 1 ст. 41 КЗпП.
У звязку з наведеним, безпідставним є твердження позивача та його представника про те, що відповідач, розриваючи трудовий договір з ОСОБА_1, повинен був обовязково отримати попередню згоду виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є позивач.
Згідно ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення запунктом 5цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
З листка непрацездатності серії АДМ №655820 виданого КЗ «Тячівська районна лікарня №1» слідує, що ОСОБА_1, перебував на стаціонарному лікуванні з 10.05.2018 по 18.05.2018.
Поряд з цим, слід зазначити, що на виконання ухвали про витребування доказів, головним лікарем КЗ «Тячівська района лікарня №1», ОСОБА_19 надана копія журналу реєстрації листків непрацездатності форми №036/о, з якого слідує, що ОСОБА_20 поступив на стаціонарне лікування 10.05.2018 о 14:00 годині.
Крім того,з показівсвідків,судом встановлено,що ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення та його підписання відбувалося о 8 год. 30 хв., 10.05.2018, в адмінбудівлі ДП «Рахівське ЛДГ» в присутності працівників лісгоспу, а саме головного лісничого ОСОБА_6, старшого інспектора з кадрів, ОСОБА_7 ОСОБА_8 повідомив, що на лікарняному не перебуває, а також додав листок непрацездатності з відміткою "приступати до роботи 09.05.2018".
На підставі викладеного, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсності посилання позивача про його звільнення в період тимчасової непрацездатності.
Відповідно до частини 3 статті12та частини 1 статті81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов'язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач та його представник посилалися, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для визнання звільнення незаконним та поновлення його на роботі.
Оскільки судом не встановлено порушень законодавства при звільненні позивача з роботи, не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо скасування наказу та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Інші доводи позивача цих висновків не спростовують.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати у справі за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агенства лісових ресурсів України Закарпатського обласного управління лісового господарства Державного підприємства "Рахівське лісове дослідне господарство" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Рахів, вул. Хресто-Воздвиженська, буд.79, Закарпатської області.
Відповідач: Державне агентство лісових ресурсів України Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства Державне підприємство «Рахівське лісове дослідне господарство», місце знаходження: м. Рахів, вул. Б. Хмельницького, 3, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 22114610.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 гривні віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд Закарпатської області.
Повний текст рішення складено 08 жовтня 2018 року.
Головуюча: М.О. Марусяк
