ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 909/6/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.
розглянувши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 (головуючий: Чередко А.Є., судді: Вархогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.)
за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки відходами у розмірі 899 316,00 грн.,
За участю представників:
позивача - Бодні В.А. - представник,
відповідача - ОСОБА_6 - адвокат,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2018 року Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки відходами у розмірі 899 316, 00 гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в результаті державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Яблуницької сільської ради Верховинського району виявлено факт засмічення земель у водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі річки Білий Черемош відходами деревини Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, чим спричинено шкоду у розмірі 899 316, 00 гривень. Сума шкоди проведена розрахунковим методом згідно Методики визначення шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена наказом Мінприроди від 04.04.2007 № 149. Матеріально-правовою підставою позову визначені статі 153, 224 Господарського кодексу України, 58 - 63, 96, 164, 211 Земельного кодексу України, 88, 89 Водного кодексу України, 12, 20-2, 47, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", 17, 33, 42, 43 Закону України "Про відходи", 35, 45, 46 Закону України "Про охорону земель". При цьому, у відповіді на відзив позивач вказав на те, що в силу вимог природоохоронного законодавства усунення наслідків порушення не звільняє відповідача від відшкодування шкоди, заподіяної державі та навколишньому природному середовищу засміченням земель.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2018 позов у даній справі задоволено, стягнуто з відповідача 899316,00 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки відходами, яку слід перерахувати у фонд навколишнього природного середовища села Яблуниця Верховинського району з наступним розподілом: - 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Яблуницької сільської ради в сумі 449658,00 грн.; - 20 відсотків до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету в сумі 179863,20 грн.; - 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 269794,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач в процесі здійснення господарської діяльності допустив засмічення орендованої ним земельної ділянки водоохоронної зони річки Білий Черемош відходами деревини, що відображено в акті результатів здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 15.07.2016 № 312. Вказаним актом встановлено, що виявлені діяння свідчать про порушення відповідачем вимог статті 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 17 Закону України "Про відходи", статті 35 Закону України "Про охорону земель", статей 125, 126 Земельного кодексу України. Перевіривши розрахунок шкоди у розмірі 899316,00 грн., місцевий господарський суд визнав його обґрунтованим та правомірно нарахованим. Що стосується посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення з нього заявленої шкоди у зв'язку із тим, що на момент направлення позивачем претензії та розгляду даної справи в суді ним усунуто виявлені порушення та проведено очистку земельної ділянки від деревини, Господарський суд Івано-Франківської області зазначив, що шкоду нараховано за сам факт засмічення земельної ділянки, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до формули розрахунку шкоди від засмічення земель, обов'язковою умовою при визначенні розміру такої заподіяної шкоди на момент здійснення розрахунку повинен бути встановлений факт наявності таких відходів на засміченій земельній ділянці (показник А). Як було встановлено, станом на момент звернення позивача із претензією до відповідача, останній очистив земельну ділянку від виявлених перевіркою відходів деревини. Таким чином, оскільки станом на 09.12.2016 правопорушення щодо засмічення спірної частини ділянки було відсутнє, при здійсненні розрахунку заподіяної шкоди позивач не мав підстав використовувати показник, що передбачає витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки. Крім того суд апеляційної інстанції вказав на те, що з листів та довідок сільської ради, а також з постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що частина відходів деревини, які були виявлені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні ОСОБА_4, складувались в ранішні періоди іншими суб'єктами, а саме колгоспом "Ленінський шлях" та ПСП "Надія". Однак, при здійсненні перевірки, позивач не встановив, яка саме частина виявлених відходів деревини була складована саме ОСОБА_4, у зв'язку з чим в розумінні ст. 1166 ЦК України позивач не довів вини відповідача у порушенні природоохоронного законодавства в тому обсязі, в якому воно зафіксоване в акті результатів здійснення державного нагляду (контролю) №312 від 15.07.2016. Крім того, обов'язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак позивачу необхідно було довести факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було. За таких обставин, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що факт наявності відходів деревини не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і, як наслідок, виникнення обов'язку відшкодувати шкоду. При цьому апеляційний суд послався на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 13.04.2018 у справі №904/6886/17.
02.07.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 909/6/18.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018 року у справі № 909/6/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
Одночасно Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області заявлені клопотання про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 909/6/18, а також клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
02.08.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 27.09.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 22.08.2018. Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 909/6/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Також відмовлено у задоволенні клопотання Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (позивач) вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив норми матеріального та процесуального права.
Позивач наполягає, що відповідачем внаслідок здійснення господарської діяльності засмічено землі водоохоронної зони та прибережно захисної смуги річки Білий Черемош відходами деревини (тирси деревинної), що є порушенням вимог ст. ст. 17, 33 Закону України " Про відходи" , ст.ст. 58-63, 96,164 Земельного кодексу України, ст.ст. 88,89 Водного кодексу України, ст. 12, 52 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 35,45,46 Закону України "Про охорону земель", чим спричинено шкоду на суму 899 316 грн.
В касаційній скарзі позивач просить суд скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.
У судове засідання з'явилися представник позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу. Представник відповідача просив суд відхилити касаційну скаргу, постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахування викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Як встановлено апеляційним судом, відповідно до наказу від 08.07.2016 №261 Державною екологічною інспекції в Івано-Франківській області здійснювався державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Івано-Франківської області в період з 01.07.2016 по 30.09.2016 (а.с. 11).
На підставі вказаного наказу, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області Кульбанським О.Ю., у присутності голови Яблуницької сільської ради Федорчука П.П., із залученням фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 було здійснено державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території села Яблуниця Верховинського району, про що складено відповідний акт результатів здійснення державного нагляду (контролю) №312 від 15.07.2016 (а.с. 12).
У вказаному акті, зокрема, зафіксовано, що при натурному обстеженні території села Яблуниця Верховинського району виявлено факт засмічення земельної ділянки прибережної захисної смуги річки Білий Черемош відходами деревини (тирса та тверді побутові відходи) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4
Даний акт складений та підписаний Кульбанським О.Ю., Федорчуком П.П. та ОСОБА_4 без зауважень.
Також, вказаними особами була підписана карта-схема засміченості території с. Яблуниця Верховниського району громадянином ОСОБА_4 (а.с. 20), відповідно до якої засміченою є земельна ділянка на відстані 1 м від урізу води річки Білий Черемош, площею 12м х 30 м та висотою 2 м.
Як стверджував позивач та не заперечував відповідач, дана земельна ділянка перебуває у відповідача на праві користування на підставі угод про використання земельної ділянки, укладених з Яблуницькою сільською радою 26.01.2015, 26.01.2016 та 25.01.2017 (а.с. 54-56). Відповідно до вказаних угод, відповідна земельна ділянка була передана відповідачу в користування для складування пиломатеріалів.
Згідно письмових пояснень фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 від 15.07.2016 останній підтвердив факт складання ним відходів деревини у водоохоронній зоні річки Білий Черемош та зобов'язався їх усунути в двохмісячний строк (а.с. 16).
У документах, які відповідач подавав до суду першої інстанції та до Львівського апеляційного господарського суду, він не заперечував факту засмічення ним земельної ділянки.
Після проведеної перевірки, відповідач вжив заходів щодо усунення виявлених порушень та провів очистку земельної ділянки від тирси і кускових відходів, що підтверджується листами Яблуницької сільської ради від 31.10.2016 №290 (а.с. 27), від 27.07.2017 №208 (а.с. 28), а також довідкою Яблуницької сільської ради від 02.04.2018 №474 (а.с. 119). Вказаний факт ним не заперечується.
Після спливу більше ніж 4-ох місяців з моменту перевірки, Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області надіслала відповідачу претензію №124/16 від 09.12.2016 з вимогою в місячний строк відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 899316,00 грн. за засмічення земельної ділянки, розрахунок якої є додатком до претензії (а.с. 17). Претензія була отримана відповідачем 10.12.2018 (а.с. 21).
У розрахунку розміру шкоди (а.с. 15) зазначено складові частини її нарахування та наведено відповідну формулу, яка передбачена Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 №149. При розрахунку шкоди позивач використав значення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок на території Яблуницької сільської ради, що наведені в листі Відділу Держгеокадастру у Верховинському районі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 27.09.2016 №8-28-0.4-641/2-16 (а.с. 13).
Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав про те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач в процесі здійснення господарської діяльності допустив засмічення орендованої ним земельної ділянки водоохоронної зони річки Білий Черемош відходами деревини, що відображено в акті результатів здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 15.07.2016 № 312. Вказаним актом встановлено, що виявлені діяння свідчать про порушення відповідачем вимог статті 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 17 Закону України "Про відходи", статті 35 Закону України "Про охорону земель", статей 125, 126 Земельного кодексу України. Перевіривши розрахунок шкоди у розмірі 899316,00 грн., місцевий господарський суд визнав його обґрунтованим та правомірно нарахованим. Що стосується посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення з нього заявленої шкоди у зв'язку із тим, що на момент направлення позивачем претензії та розгляду даної справи в суді, ним усунуто виявлені порушення та проведено очистку земельної ділянки від деревини, Господарський суд Івано-Франківської області зазначив, що шкоду нараховано за сам факт засмічення земельної ділянки, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди спричиненої таким засмічення.
Скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що відповідно до формули розрахунку шкоди від засмічення земель обов'язковою умовою при визначенні розміру такої заподіяної шкоди на момент здійснення розрахунку повинен бути встановлений факт наявності таких відходів на засміченій земельній ділянці (показник А). Станом на момент звернення позивача із претензією до відповідача останній очистив земельну ділянку від виявлених перевіркою відходів деревини. Оскільки станом на 09.12.2016 правопорушення щодо засмічення спірної частини ділянки було відсутнє, при здійсненні розрахунку заподіяної шкоди позивач не мав підстав використовувати показник, що передбачає витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки. Крім того суд апеляційної інстанції вказав на те, що з листів та довідок сільської ради, а також з постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що частина відходів деревини, які були виявлені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні ОСОБА_4, складувались в ранішні періоди іншими суб'єктами, а саме колгоспом "Ленінським шляхом" та ПСП "Надія". Однак, при здійсненні перевірки, позивач не встановив, яка саме частина виявлених відходів деревини була складена саме ОСОБА_4, у зв'язку з чим, в розумінні ст. 1166 ЦК України, позивач не довів вини відповідача у порушенні природоохоронного законодавства в тому обсязі, в якому воно зафіксоване в акті результатів здійснення державного нагляду (контролю) №312 від 15.07.2016. За таких обставин, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що факт наявності відходів деревини не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і, як наслідок, виникнення обов'язку відшкодувати шкоду. Крім того, обов'язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак позивачу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було. При цьому апеляційний суд послався на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 13.04.2018 у справі №904/6886/17.
Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд касаційної інстанції відмічає наступне.
У постанові Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17 був викладений такий правовий висновок.
Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 N171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).
Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Отже, відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті перевірки в порушення п. 4.15 Порядку відсутні відомості, які б підтверджували висновок про розміщення будівельних відходів саме на відкритому ґрунті, зокрема матеріали ґрунтових досліджень, акти відбору проб та протоколи вимірювань, а також, що таке розміщення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
За таких обставин, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов'язку відшкодувати шкоду. Обов'язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак Позивачу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було.
Колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, повністю погоджується з вищевказаним правовим висновком та не вбачає підстав для відступу від нього.
Апеляційним судом в даній справі встановлено, що в акті перевірки в порушення п. 4.15 Порядку відсутні відомості, які б підтверджували висновок про розміщення відходів деревини саме на відкритому ґрунті.
Крім того, під час апеляційного провадження позивач долучив до матеріалів справи акт відбору проб ґрунтів від 17.11.2017 №17-11-17 та протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 24.11.2017 №17.11.17.
Відповідно до акту відбору проб ґрунтів від 17.11.2017 №17-11-17 було відібрано дві проби ґрунтів: 1) пробу №1 - в с. Яблуниця в прибережній захисній смузі р. Білий Черемош (ПП ОСОБА_4) в кількості 5 точкових проб на пробній площадці площею 36 м х 10 м глибиною відбору 0,2 м; 2) пробу №2 - фонову пробу за межами території цієї ділянки в кількості 5 точкових проб на пробній площадці площею 5 м х 5 м глибиною відбору 0,2 м;
Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 24.11.2017 №17.11.17 встановлено, що кількість нітратів у першій пробі становить 73,5 мг/кг, а в другій пробі - 70 мг/кг. У вказаному протоколі зазначено, що норма цього показника становить 70 мг/кг, а відповідно до ГОСТ 26951-86 похибка вимірювання становить ±20%. Таким чином, враховуючи похибку вимірювання, встановлена кількість нітратів у першій пробі знаходиться в межах норми.
Крім того, апеляційним судом взято до уваги, що в постанові про закриття кримінального провадження №42016090000000234 від 29.12.2017 встановлено, що всі показники ґрунту згідно обох проб коливаються в межах норми та, відповідно, будь-яке забруднення землі відсутнє.
Так, як було зазначено апеляційним судом у даній справі, що переглядається в касаційному порядку, в матеріалах справи міститься копія постанови Слідчого управління ГУ НП в Івано-Франківській області від 29.12.2017 про закриття кримінального провадження №42016090000000234 щодо ОСОБА_4 за ознаками в його діяннях кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.239 та ч.2 ст. 197-1 КК України. Підставою для закриття провадження стало те, що хоч ОСОБА_4 і було допущено порушення спеціальних правил та не дотримано вимог нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, а саме, здійснено складування відходів деревини (опилок, тирси) на земельній ділянці в с.Яблуниця Верховинського району, яка перебуває в його користуванні, однак його дії не призвели до настання наслідків у вигляді забруднення чи псування земель і настання стану небезпеки для життя і здоров'я людей чи довкілля.
Крім того, як встановив на підставі власної оцінки доказів суд апеляційної інстанції, з листів та довідок сільської ради, а також з постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що частина відходів деревини, які були виявлені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні ОСОБА_4, складувались в ранішні періоди іншими суб'єктами, а саме колгоспом "Ленінським шляхом" та ПСП "Надія". Однак, при здійсненні перевірки, позивач не встановив, яка саме частина виявлених відходів деревини була складена саме ОСОБА_4, у зв'язку з чим в розумінні ст. 1166 ЦК України позивач не довів вини відповідача у порушенні природоохоронного законодавства в тому обсязі, в якому воно зафіксоване в акті результатів здійснення державного нагляду (контролю) №312 від 15.07.2016.
Дані факти залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками суду апеляційної інстанцій про недоведеність фактів, наведених позивачем, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником зазначених фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.
Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, наявність певних фактів або їх відсутність.
Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.
З урахуванням викладеного колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.
При цьому судом не приймаються посилання сторін на інші постанови Верховного Суду, оскільки останні прийняті в залежності саме від встановлення судами доведеності чи недоведеності вини відповідачів у скоєному порушенні в залежності від обставин, фактів та доказів кожної окремої справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 - без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 909/6/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський
