ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" червня 2018 р. Справа № 909/6/18
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
ОСОБА_1,
секретар судового засідання Кишенюк Н.В.,
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 11.04.2018
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2018 (суддя Михайлишин В.В., повний текст складено 27.03.2018)
у справі №909/6/18
за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Яблуниця, Верховинський район, Івано-Франківська область
про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки відходами у розмірі 899 316,00 грн.
представники :
- від позивача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
- від відповідача – не з’явився.
02.01.2018 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції (надалі – ДЕІ) в Івано-Франківській області про стягнення з фізичної особи-підприємця (надалі – ФОП) ОСОБА_2 899316,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки відходами у розмірі (а.с. 4-6).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2018 (а.с. 88-96) позов у даній справі задоволено, стягнуто з відповідача 899316,00 грн. шкоди заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки відходами, яку слід перерахувати у фонд навколишнього природного середовища села Яблуниця Верховинського району з наступним розподілом: - 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Яблуницької сільської ради в сумі 449658,00 грн.; - 20 відсотків до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету в сумі 179863,20 грн.; - 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 269794,80 грн.
Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач в процесі здійснення господарської діяльності допустив засмічення орендованої ним земельної ділянки водоохоронної зони річки Білий Черемош відходами деревини, що відображено в акті результатів здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 15.07.2016 № 312. Вказаним актом встановлено, що виявлені діяння свідчать про порушення відповідачем вимог статті 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 17 Закону України «Про відходи», статті 35 Закону України «Про охорону земель», статей 125, 126 Земельного кодексу України. Перевіривши розрахунок шкоди у розмірі 899316,00 грн., місцевий господарський суд визнав його обґрунтованим та правомірно нарахованим.
Що стосується посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення з нього заявленої шкоди у зв'язку із тим, що на момент направлення позивачем претензії та розгляду даної справи в суді, ним усунуто виявлені порушення та проведено очистку земельної ділянки від деревини, Господарський суд Івано-Франківської області зазначив, що шкоду нараховано за сам факт засмічення земельної ділянки, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди спричиненої таким засмічення.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ФОП ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись, зокрема, на те, що:
1) в акті №312 від 15.07.2016 поверхово, неповно, абстрактно та неправдиво відображено показники, які безпосередньо впливають на розрахунок розміру шкоди: площу засміченої ділянки, до якої категорії ця земельна ділянка відноситься (еколого-господарське значення землі), об’єм та види відходів (коефіцієнт засмічення). Крім того, карта-схема, яка додана до акту, зроблена без прив’язки до місцевості та ділянки розміром 0,30 га, яка перебуває в користуванні відповідача;
2) судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 користувався відповідними земельними ділянками комунальної власності на підставі угод від 26.01.2015 (на використання ділянки розміром 0,50 га) та угод від 26.01.2016 і 26.01.2017 (на використання ділянки розміром 0,30 га), в яких призначення земельних ділянок визначено для складування пиломатеріалів. В письмовому поясненні, наданому при складанні акту, відповідач пояснив, що тирса, яку він складував на орендованій ділянці є відходами лісопильного виробництва та одночасно сировиною для виготовлення брикетів і буде використана повністю після ремонту станка для їх виготовлення;
3) в акті №312 від 15.07.2016 крім обстеження ділянки відповідача ОСОБА_2 йдеться також про обстеження ділянки підприємця ОСОБА_5, тобто по перевірках на двох різних об’єктах не складено окремих актів, хоча при цьому на підставі цього акта нараховано шкоду на суму в майже в 900’ 000,00 грн.;
4) з постанови слідчого управління ГУ НП в Івано-Франківській області від 29.12.2017 про закриття кримінального провадження за відсутністю в діяннях ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.239 та ч.2 ст. 197-2 КК України, а також з довідки Яблуницької сільської ради від 02.04.2018 №474 вбачається, що на частині орендованої відповідачем ділянки знаходиться тирса, яка накопичена ще з часів колгоспу «Ленінським шляхом» та при користуванні ділянкою до 2012 року ПСП «Надія», що свідчить про відсутність вини відповідача у відповідному засміченні;
5) відразу після складення акту відповідач прибрав відходи деревини та тирси, що підтверджується відповідним листом та довідкою Яблуницької сільської ради.
ДЕІ в Івано-Франківській області подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначила, зокрема, наступне:
1) акт №312 від 15.07.2016 був підписаний відповідачем без зауважень та заперечень, крім того, у вказаному акті належним чином відображено всі показники, які впливають на розрахунок розміру шкоди;
2) відповідно до положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про охорону земель» відповідач повинен відшкодувати шкоду за засмічення наданої йому у користування земельної ділянки;
3) надані відповідачем листи Яблуницької сільської ради від31.10.2016 №290 та №208 від 27.07.2017 підтверджують факт складання ОСОБА_2 тирси на території сільської ради впродовж 2013 – 2017 років;
4) у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2010 у справі №12/161 викладено правову позицію, відповідно до якої встановлений екологічною перевіркою факт засмічення земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди незалежно від того, призвело це чи може призвести до забруднення земельної ділянки.
До суду надійшли також пояснення відповідача (вх. №01-04/3240/18 від 29.05.2018, вх.№01-04/3546/18 від 11.06.2018) та додаткові пояснення позивача (вх.№01-04/3490/18 від 08.06.2018), у яких зазначено додаткові доводи щодо поданої апеляційної скарги та відзиву на неї.
Так, відповідач у своїх поясненнях звернув увагу на наступне:
1) перевірка позивача проводилася за відсутності направлення на проведення перевірки та стосувалася Яблуницької сільської ради, а не ФОП ОСОБА_2 Крім того, за результатами перевірки щодо відповідача не складалося протоколів про адміністративне правопорушення, не виносилося постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності;
2) тирса, яка знаходилася на земельній ділянці, не може вважатися відходами в розумінні Закону України «Про відходи», оскільки використовувалася відповідачем для здійснення господарської діяльності. Крім того, в акті перевірки немає вказівки на те, що тирса знаходилася на відкритому ґрунті;
3) відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 13.04.2018 у справі №904/6886/17, факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і, як наслідок, виникнення обов’язку відшкодувати шкоду. Обов’язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело, або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища;
4) з акту перевірки №312 від 15.07.2016 не вбачається, що обміри здійснені повіреною металевою стрічкою, оскільки в акті немає відомостей коли і яким органом здійснювалася повірка. Крім того, з акту перевірки неможливо встановити яким способом за допомогою металевої стрічки було здійснено обміри земельної ділянки площею 12 м х 30 м та рівномірною висотою по всій площі 2 м;
5) стягнення з відповідача шкоди за засмічення земель, визначеної на підставі формули згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, є безпідставним, оскільки однією з складових цієї формули є «Питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки». В той же час, станом на момент здійснення розрахунку розміру шкоди та звернення позивача із претензією до відповідача, останній усунув порушення та очистив земельну ділянку від залишків пиломатеріалів, отже немає підстав для застосування цієї складової, що свідчить про безпідставність розрахунку.
Позивач у додаткових поясненнях вказав, що:
1) відповідно до Державного класифікатора відходів, «тирса деревинна» належить до групи відходів виробництва деревини та виробів з деревини та корку, виробів з соломи та матеріалів інших. Копії угод про використання земельної ділянки, які надані відповідачем, не спростовують факту засмічення;
2) в спростування обставин, на які покликався скаржник в апеляційній скарзі і в поясненнях на неї, позивач долучив до матеріалів справи свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 30.06.207 №1005Н, акт відбору проб ґрунтів від 17.11.2017 №17-11-17, протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 24.11.2017 №17.11.17, припис від 19.07.2016 №161, адресований Яблуницькій сільській раді.
11.06.2018 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.
Зважаючи на те, що в матеріалах даної справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а сторони вже надавали усні пояснення по суті спору в попередніх судових засіданнях, а їхня явка не визнавалася обов’язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги у даній справі можливо завершити без представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:
Відповідно до наказу від 08.07.2016 №261 Державною екологічною інспекції в Івано-Франківській області здійснювався державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Івано-Франківської області в період з 01.07.2016 по 30.09.2016 (а.с. 11).
На підставі вказаного наказу, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області ОСОБА_4, у присутності голови Яблуницької сільської ради ОСОБА_6, із залученням фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 було здійснено державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території села Яблуниця Верховинського району, про що складено відповідний акт результатів здійснення державного нагляду (контролю) №312 від 15.07.2016 (а.с. 12).
У вказаному акті, зокрема, зафіксовано, що при натурному обстеженні території села Яблуниця Верховинського району виявлено факт засмічення земельної ділянки прибережної захисної смуги річки Білий Черемош відходами деревини (тирса та тверді побутові відходи) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2
Даний акт складений та підписаний ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 без зауважень.
Також, вказаними особами була підписана карта-схема засміченості території с. Яблуниця Верховниського району громадянином ОСОБА_2 (а.с. 20), відповідно до якої засміченою є земельна ділянка на відстані 1 м від урізу води річки Білий Черемош, площею 12м х 30 м та висотою 2 м.
Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, дана земельна ділянка перебуває у відповідача на праві користування на підставі угод про використання земельної ділянки, укладених з Яблуницькою сільською радою 26.01.2015, 26.01.2016 та 25.01.2017 (а.с. 54-56). Відповідно до вказаних угод, відповідна земельна ділянка була передана відповідачу в користування для складування пиломатеріалів.
Згідно письмових пояснень фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 від 15.07.2016 останній підтвердив факт складання ним відходів деревини у водоохоронній зоні річки Білий Черемош та зобов’язався їх усунути в двохмісячний строк (а.с. 16).
У документах, які відповідач подавав до суду першої інстанції та до Львівського апеляційного господарського суду, він не заперечував факту засмічення ним земельної ділянки.
Після проведеної перевірки, відповідач вжив заходів щодо усунення виявлених порушень та провів очистку земельної ділянки від тирси і кускових відходів, що підтверджується листами Яблуницької сільської ради від 31.10.2016 №290 (а.с. 27), від 27.07.2017 №208 (а.с. 28), а також довідкою Яблуницької сільської ради від 02.04.2018 №474 (а.с. 119). Вказаний факт позивачем не заперечується.
Після спливу більше, ніж 4-ох місяців з моменту перевірки, Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області надіслала відповідачу претензію №124/16 від 09.12.2016 з вимогою в місячний строк відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 899316,00 грн. за засмічення земельної ділянки, розрахунок якої є додатком до претензії (а.с. 17). Претензія була отримана відповідачем 10.12.2018 (а.с. 21).
У розрахунку розміру шкоди (а.с. 15) зазначено складові частини її нарахування та наведено відповідну формулу, яка передбачена Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 №149. При розрахунку шкоди позивач використав значення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок на території Яблуницької сільської ради, що наведені в листі Відділу Держгеокадастру у Верховинському районі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 27.09.2016 №8-28-0.4-641/2-16 (а.с. 13).
Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.
В матеріалах справи міститься також копія постанови Слідчого управління ГУ НП в Івано-Франківській області від 29.12.2017 про закриття кримінального провадження №42016090000000234 щодо ОСОБА_2 за ознаками в його діяннях кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.239 та ч.2 ст. 197-1 КК України. Підставою для закриття провадження стало те, що хоч ОСОБА_2 і було допущено порушення спеціальних правил та не дотримано вимог нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, а саме, здійснено складування відходів деревини (опилок, тирси) на земельній ділянці в с.Яблуниця Верховинського району, яка перебуває в його користуванні, однак його дії не призвели до настання наслідків у вигляді забруднення чи псування земель і настання стану небезпеки для життя і здоров’я людей чи довкілля. Також встановлено, що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку з відома, згоди та дозволу власника – сільської ради.
У вказаній постанові, серед іншого, встановлено, що оглядом місця події з участю спеціалістів Державної екологічної інспекції 15.06.2017 встановлено, що ОСОБА_2 відходи деревини та тирси прибрано, нового засмічення земельної ділянки не виявлено.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, Водним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.
Статтею 60 Земельного кодексу України та статтею 88 Водного кодексу України визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.
Статтею 61 Земельного кодексу України та статтею 89 Водного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Відповідно до статті 33 України "Про відходи", забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Згідно з приписами ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" закріплено, що на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, покладено обов'язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
В силу приписів пунктів "в" та "и" статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Пунктом "е" частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також встановлено, що економічними заходами забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно з приписами статті 43 Закону України "Про відходи", підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Приписами статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ч.1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4).
Частиною першою статті 69 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 N171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі – Методика).
Перевіривши розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, колегія суддів вважає, що такий вчинено із порушеннями та не підтверджено документально:
1) в порушення п. 4.15 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008, який був чинним станом на момент проведення перевірки, до акту перевірки не додано належним чином оформленої схеми засмічення. Подана позивачем карта-схема засмічення не містить дати і посилання на документ, до якого вона складена; не містить ідентифікаційної інформації щодо земельної ділянки, на якій виявлено порушення та схеми розміщення відходів відносно цієї земельної ділянки. Крім того, з карти-схеми засмічення неможливо встановити методики, за допомогою якої позивач здійснював обмір засміченої площі та яким чином він встановив ідеальні розміри площі засмічення, зокрема, рівномірну висоту 2 м.;
2) відповідно до пункту 5.5 Методики розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою Рш = А*Б*Гоз*Пдз*Кзз*Кнв*Кег, де Рш - розмір шкоди, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв.м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв.м; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6 Методики (при визначенні коефіцієнта враховується об’єкт відходів); Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5 Методики; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2 Методики.
Таким чином, відповідно до формули розрахунку шкоди від засмічення земель, обов'язковою умовою при визначенні розміру такої заподіяної шкоди, на момент здійснення розрахунку повинен бути встановлений факт наявності таких відходів на засміченій земельній ділянці (показник А). Як було зазначено вище, станом на момент звернення позивача із претензією до відповідача, останній очистив земельну ділянку від виявлених перевіркою відходів деревини. Таким чином, оскільки станом на 09.12.2016 правопорушення щодо засмічення спірної частини ділянки було відсутнє, при здійсненні розрахунку заподіяної шкоди позивач не мав підстав використовувати показник, що передбачає витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки. Відповідна позиція наведена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 28.11.2011 у справі №4/69;
3) з листів та довідок сільської ради, а також з постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що частина відходів деревини, які були виявлені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні ОСОБА_2, складувались в раніші періоди іншими суб’єктами, а саме колгоспом «Ленінським шляхом» та ПСП «Надія». Однак, при здійсненні перевірки, позивач не встановив, яка саме частина виявлених відходів деревини була наскладана саме ОСОБА_7, у зв’язку з чим в розумінні ст. 1166 ЦК України позивач не довів вини відповідача у порушенні природоохоронного законодавства в тому обсязі, в якому воно зафіксоване в акті результатів здійснення державного нагляду (контролю) №312 від 15.07.2016.
Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини.
В акті перевірки в порушення п. 4.15 Порядку відсутні відомості, які б підтверджували висновок про розміщення відходів деревини саме на відкритому ґрунті.
Під час апеляційного провадження у даній справі позивач долучив до матеріалів справи акт відбору проб ґрунтів від 17.11.2017 №17-11-17 та протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 24.11.2017 №17.11.17.
Відповідно до акту відбору проб ґрунтів від 17.11.2017 №17-11-17 було відібрано дві проби ґрунтів: 1) пробу №1 – в с. Яблуниця в прибережній захисній смузі р. Білий Черемош (ПП ОСОБА_8М.) в кількості 5 точкових проб на пробній площадці площею 36 м х 10 м глибиною відбору 0,2 м; 2) пробу №2 - фонову пробу за межами території цієї ділянки в кількості 5 точкових проб на пробній площадці площею 5 м х 5 м глибиною відбору 0,2 м;
Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 24.11.2017 №17.11.17 встановлено, що кількість нітратів у першій пробі становить 73,5 мг/кг, а в другій пробі – 70 мг/кг. У вказаному протоколі зазначено, що норма цього показника становить 70 мг/кг, а відповідно до ГОСТ 26951-86 похибка вимірювання становить ±20%. Таким чином, враховуючи похибку вимірювання, встановлена кількість нітратів у першій пробі знаходиться в межах норми. Крім того, колегія суддів додатково звертає увагу на те, що в постанові про закриття кримінального провадження №42016090000000234 від 29.12.2017 встановлено, що всі показники ґрунту згідно обох проб коливаються в межах норми та, відповідно, будь-яке забруднення землі відсутнє.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що факт наявності відходів деревини не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і, як наслідок, виникнення обов'язку відшкодувати шкоду. Обов'язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак позивачу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2018 у справі №904/6886/17.
ОСОБА_1 спростовується висновок суду першої інстанції, а також позиція позивача, що підставою для нарахування та стягнення збитків є саме засмічення, а не забруднення земельної ділянки.
Вищенаведеним також спростовуються покликання позивача на те, що факт засмічення земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди та на постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2010 у справі №12/161.
Доводи відповідача про те, що тирса, яка знаходилася на земельній ділянці відповідача, не може вважатися відходами в розумінні Закону України «Про відходи», оскільки використовувалася для здійснення господарської діяльності, не беруться судом до уваги, оскільки відповідач не надав жодного доказу в підтвердження цієї обставини.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволити.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2018 у справі №909/6/18 скасувати. В позові відмовити.
Стягнути з Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 23 А, ідентифікаційний код 37952307; ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (78731, Івано-Франківська область, Верховинський район, с.Яблуниця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 20234,61 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Повний текст постанови складено 19.06.2018.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н .А. Галушко
суддя Л .С. Данко
