ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2018 року
№ 876/4946/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді – Качмара В.Я.,
суддів – Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання – Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 травня 2018 року у справі №813/151/18 (судді Гулик А.А., Качур Р.П., Коморний О.І., рішення ухвалене о 16/28 год, м.Львів, повний текст складено 17 травня 2018 року) за його позовом до Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - начальник Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, зобов’язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі – МЮУ) та Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі – ГТУЮ) у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ МЮУ «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 28.12.2017 №5097/к (далі – ОСОБА_3 №5097/к); поновити позивача на посаді начальника ГТУЮ (далі – Посада) та внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про поновлення на Посаді; нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу і до моменту фактичного поновлення на Посаді.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 7 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги наводячи норми матеріального права та посилаючись на окремі обставини справи вказує, що висновки ОСОБА_4 комісії з розгляду дисциплінарних справ МЮУ (далі – ОСОБА_4 комісія), а також ОСОБА_3 №5097/к про порушення ним відповідних вимог законодавства при прийняті наказів «Про деякі питання роботи з ОСОБА_5 реєстрами посадовими особами Головного територіального управління юстиції у Львівській області» та «Про особливий порядок організації роботи окремих відділів управління» від 03.05.2017 та 18.08.2017 №№209/6, 376/6 відповідно (далі – ОСОБА_3 №№209/6, 376/6), а також неналежного виконання доручення Міністра юстиції України (далі – Міністра) від 09.08.2017 №102/1/48-17 (далі – Доручення) побудовані на необґрунтованих, протиправних і незаконних твердженнях. Зазначає, що правовою підставою прийняття ОСОБА_3 №209/6 була реалізація ним, як начальником ГТУЮ, функції вказаного органу щодо контролю у сфері державної реєстрації та вжиття необхідних заходів реагування щодо запобігання правопорушенням, які наведені у відповідних доповідних записках посадових осіб ГТУЮ. Також вказує, що ОСОБА_3 №376/6 не перерозподілялись обов’язки та не здійснювалось втручання, зокрема в компетенцію заступника начальника ГТУЮ, а лише в межах наданих йому за Посадою повноважень визначались питання організації роботи державних службовців і структурних підрозділів управління по виконанню невідкладних доручень виключно стосовно роботи оперативного штабу створеного на виконання Доручення. До цього ж, вважає помилковими висновки ОСОБА_4 комісії та суду першої інстанції щодо безпідставного включення ним до складу оперативного штабу працівників відділів державної виконавчої служби, які, як вважає суд не є працівниками ГТУЮ. Крім того, посилається на пропущення суб’єктом призначення строку встановленого для застосування дисциплінарного стягнення.
Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу заперечують вимоги такої, вважають рішення суду першої інстанціїзаконним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, який полягає у перевищенні службових повноважень, яке не містить ознак складу злочину або адміністративного правопорушення, у зв’язку з чим ОСОБА_3 №5097/к визнано правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 6 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 призначений на Посаду відповідно до наказу МЮУ «Про призначення ОСОБА_1І» від 12.08.2015 №2496/к (далі – ОСОБА_3 №2496/к) із збереженням 5 рангу державного службовця (т.2 а.с.100).
На підставі наказів МЮУ «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1І.» від 20.10.2017 №4121/к, та «Щодо продовження строку проведення службового розслідування» від 20.11.2017 №4585/к (далі – ОСОБА_3 №№4121/к, 4585/к), відповідно до Закону України «Про державну службу (далі – Закон №889-VIII) у період з 24.10.2017 по 23.12.2017 ОСОБА_4 комісією здійснено дисциплінарне провадження та проведено службове розслідування стосовно позивача (т.2 а.с.4, 123).
Вказане дисциплінарне провадження ініційовано суб’єктом призначення (МЮУ) на підставі звернення заступника начальника ГТУЮ з питань державної реєстрації – начальника Управління державної реєстрації ГТУЮ (далі – УДР) ОСОБА_6 (далі – Начальник УДР) від 15.09.2017 (далі – Звернення), що надійшло на адресу вказаного органу 18.09.2017 та зареєстровано за №23525-0-32-17 (т.2 а.с.5-11).
За інформацією, викладеною у Зверненні, ОСОБА_1 видано ОСОБА_3 №209/6, згідно з яким користування державними службовцями відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації УДР даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – ОСОБА_5 реєстри) поставлено у залежність від суб’єктивної оцінки доцільності та волі начальника ГТУЮ.
У Зверненні також зазначено, що з моменту видачі ОСОБА_3 №209/6 більшість подань начальника УДР ОСОБА_1 не погоджено, заблоковано роботу УДР та створено додаткові обов'язки, не передбачені нормативними актами.
Відповідно до ОСОБА_3 №376/6 начальник ГТУЮ створив групу швидкого реагування щодо роботи оперативного штабу із забезпечення прав і свобод власників земель чи збіжжя. З положень ОСОБА_3 №376/6, зі слів Начальника УДР, вбачається, що члени вказаної групи (а це усі державні службовці відділів, що входять у структуру УДР) підпорядковані та підзвітні виключно перед начальником ГТУЮ, забезпечені окремим кабінетом та особливим режимом доступу (члени групи перебувають за зачиненими дверима).
З приводу цього, ОСОБА_7 зазначає, що за нормами ОСОБА_3 №376/6 ОСОБА_1 знівельовано принцип підпорядкованості осіб, що передбачений приписами частини першої статті 9 Закону №889-VIII, в результаті чого відбулось повне підпорядкування посадових осіб УДР начальнику ГТУЮ. До цього, вказує, що жодним нормативно-правовим документом не передбачено проведення будь-яких секретних робіт у ГТУЮ. Функціонування, створення в ГТУЮ режимних приміщень та встановлення особливих режимів доступу до кабінетів не регламентовано жодною нормою закону та є грубим порушенням чинного законодавства.
На вказані у Зверненні обставини позивачем за дорученням виконуючого обов’язки Державного секретаря Міністерства, керівника Секретаріату Державного секретаря МЮУ (далі - ОСОБА_5 секретар) від 27.09.2017 №164/1.3/48-17 надано письмове пояснення від 03.10.2017 (зареєстроване в МЮУ 05.10.2017 за №25776-0-32-17) (т.3 а.с.140-166).
В ході проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 ОСОБА_4 комісією на виконання вимог статей 71, 73 Закону №889-VIII від Першого заступника Міністра ОСОБА_8, Департаменту персоналу МЮУ та Департаменту державної реєстрації та нотаріату МЮУ одержано характеристику державного службовця, копію ОСОБА_3 №2496/к, біографічну довідку, копію довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», копії скарг на дії начальника ГТУЮ (т.2 а.с.94-117).
Відповідно до наданої характеристики позивач працездатний, комунікабельний, ввічливий у спілкуванні. Має творчий підхід до вирішення справ. За час роботи на Посаді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягався (т.2 а.с.97).
09.11.2017 та 20.11.2017 на робочу адресу та на офіційну електронну пошту ГТУЮ позивачу ОСОБА_4 комісією направлялись запити з проханням в строк до 14.11.2017 та 22.11.2017 відповідно надати комісії власноручні пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та повідомлено щодо проведення засідання на відповідні дати (т.2 а.с.118-121).
На запити ОСОБА_4 комісії ОСОБА_1 пояснень не надав.
ОСОБА_9 ОСОБА_4 комісії ОСОБА_10 начальника ГТУЮ запрошено на засідання ОСОБА_4 комісії, призначене на 15.12.2017 о 09/00 год та роз’яснено йому про права, якими, відповідно до Закону №889-VIII наділено державного службовця, щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження (т.2 а.с144-148).
На вказаний лист ОСОБА_1 пояснень не надав та на засідання ОСОБА_4 комісії не з’явився.
15.12.2017 ОСОБА_4 комісією складено Висновок за результатами службового розслідування стосовно начальника ГТУЮ ОСОБА_1 (далі – Висновок-1) та висновок про наявність у діях начальника ГТУЮ ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності (далі – Висновок-2; т.2 а.с.149-163).
Зі змісту Висновку-1 видно, що в діях начальника ГТУЮ встановлено наявність дисциплінарних проступків передбачених пунктами 5 та 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, які свідчать про перевищення ним службових повноважень та невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень,що виразились у прийнятті ним:
1) ОСОБА_3 №№209/6, 376/6 якими порушено вимоги статті 19 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, частини першої статті 8, частини першої статті 9 Закону №889-VIII;
2) неналежному виконанні Доручення.
Враховуючи виявлені порушення ОСОБА_4 комісія рекомендувала застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення.
Разом з тим, у Висновку-1 вказала, що обставиною, яка пом’якшує відповідальність, є відсутність в позивача дисциплінарних стягнень, а такою, що обтяжує – настання тяжких наслідків, які виявились в порушенні прав державного службовця ОСОБА_6
Протягом 15-19.12.2017 ОСОБА_4 комісією за результатами розгляду дисциплінарної справи сформовано та внесено подання за яким рекомендовано застосувати до начальника ГТУЮ дисциплінарне стягнення у виді звільнення (далі – Подання; т.3 а.с.239).
28.12.2017 в МЮУ зареєстровано письмове пояснення ОСОБА_1 від 22.12.2017 стосовно дисциплінарного провадження за Зверненням ОСОБА_6, відповідно до ОСОБА_3 №№4121/к, 4582/к та висновків ОСОБА_4 комісії, за яким, позивач свою вину не визнає та не погоджується з висновками ОСОБА_4 комісії (т.1 а.с.124-134).
На підставі пункту 7 частини другої статті 65, частини п’ятої статті 66, частини першої статті 77, пункту 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, Подання, пояснення позивача ОСОБА_5 секретарем прийнято ОСОБА_3 №5097/к відповідно до якого звільнено ОСОБА_1 з Посади 29.12.2017 за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, пункт 7 частини другої статті 65, пункт 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (п.1); Управлінню внутрішньої безпеки Державної кримінально-виконавчої служби України та органів юстиції МЮУ доручено забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з зазначеним ОСОБА_3 №5097/к (п.2), а першому заступнику начальника ГТУЮ ОСОБА_11 забезпечити вручення ОСОБА_1 трудової книжки та проведення відповідних розрахунків при звільненні (п.3) (т.1 а.с.147-148).
ОСОБА_3 №5097/к через неможливість вручення його безпосередньо позивачу 29.12.2017 вручений виконуючому обов’язки начальника Управління персоналу ГТУЮ ОСОБА_12 та начальнику відділу організаційної роботи, документування та контролю ГТУЮ ОСОБА_13 (т.1 а.с.148).
02.01.2018 ОСОБА_1 було оголошено та вручено ОСОБА_3 №5097/к з яким він ознайомився цього ж дня та отримав трудову книжку. Відповідно до платіжного доручення від 15.01.2018 №2 йому були виплачені належні при звільненні грошові кошти на суму 36797,07 грн (т.1 а.с.149-154, т.2 а.с.202).
Водночас, 03.01.2018 позивач надав ГТУЮ заяву, в додатку до якої містився листок непрацездатності від цієї ж дати серії АІД №120954. Відповідно до якого ОСОБА_1 перебував на лікуванні в період з 28.12.2017 по 03.01.2018 (т.1 а.с.156-157).
З огляду на викладене, МЮУ прийняло наказ «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 28.12.2017 №5097/к «Про накладення дисциплінарного стягнення» від 22.01.2018 №201/к за яким внесено зміни до пункту 1 ОСОБА_3 №5097/к, замінивши слова та цифри « 29 грудня 2017 року» словами та цифрами « 04 січня 2018 року» (т.1 а.с.122).
Не погоджуючись з висновками ОСОБА_4 комісії та ОСОБА_3 №5097/к позивач звернувся до суду із цим позовом.
У відповідності до статті 43 Основного Закону кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовано Законом №889-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до частини першої статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначенихцим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарноївідповідальності у порядку, встановленомуцим Законом.
Згідно частини першої статті 65 вказаного Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
ОСОБА_4 проступками за частиною другою цієї статті є, зокрема невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5); перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення (пункт 7).
За змістом частини першої статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Частиною першою статті 68 Закону №889-VIII встановлено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб’єктом призначення.
Як вище зазначалось, ОСОБА_4 провадження, у розглядуваній справі, ініційовано суб’єктом призначення (МЮУ) на підставі Звернення Начальника УДР від 15.09.2017.
Вказане Звернення було подано у порядку Закону України «Про звернення громадян» (в редакції, чинній на час подання Звернення; далі – Закон №393/96-ВР).
Разом з тим, скаржник у своїй апеляційній скарзі вказує, що Звернення оформлене без дотримання вимог статті 5 Закону №393/96-ВР, оскільки у ньому не зазначено місце проживання громадянина, а тому воно мало бути повернено заявнику з відповідним роз’ясненням не пізніше, як через десять днів від дня його надходження. До цього ж, посилається і на статтю 8 Закону №393/96-ВР частиною першою, якої встановлено, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Апеляційний суд, вважає вказані доводи недоцільними, оскільки встановлення дотримання чи не дотримання заявником вимог до Звернення, під час його подання, що наведені у Законі №393/96-ВР виходить за межі предмету розгляду цієї справи та не має правового значення.
ОСОБА_1 також посилається на те, що підставою для відкриття дисциплінарного провадження мало бути не «звернення громадянина» в порядку статті 16 Закону №393/96-ВР, а «скарга державного службовця» в порядку статті 11 Закону №889-VIII, адже у Зверненні йдеться про можливе порушення прав скаржника, як державного службовця.
Так, за змістом частини першої статті 11 Закону №889-VIII у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.
Проте, вказана норма не встановлює обов’язку для державного службовця, права якого порушенні, при зверненні до керівника державної служби подавати виключно «скаргу», вона лише передбачає можливість такого подання та не містить заборони щодо вибору особи звернутися із скаргою у порядку встановленому іншим Законом.
Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб’єкта призначення.Суб’єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов’язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (частини десята, одинадцята статті 69 Закону №889-VIII).
Частиною першою статті 77 Закону №889-VIII встановлено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб’єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб’єкта призначення.
Покликаючись на вказані норми позивач зазначає, що судом першої інстанції неповно надано оцінку змісту Подання, адже у ньому не зазначено дати його підписання, аркушів дисциплінарної справи через що не можливо обчислити строки внесення Подання на розгляд суб’єкта призначення і відповідно дотримання останнім строку для прийняття оскаржуваного ОСОБА_3 №5097/к.
Враховуючи вказані посилання, апеляційний суд, вважає за необхідне звернути увагу на те, що Подання було складено 19.12.2017. На ньому проставлена вказана дата та резолюція члена ОСОБА_4 комісії (т.3 а.с.239).
Відтак, з наведених даних Подання можна встановити дату його формування, і від цієї дати обчислити строк прийняття ОСОБА_3 №5097/к, який, як видно з матеріалів справи не є порушеним.
Більше того, порушення суб’єктом призначення 10 денного строку для прийняття рішення про застосування до державного службовця відповідного дисциплінарного стягнення не є підставою для скасування такого рішення.
Частиною п’ятою статті 66 Закону №889-VIII встановлено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
Нормами частини першої статті 71 Закону №889-VIII передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.
У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов’язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов’язково (абзац 2 цієї частини статті).
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 наводячи переліченні положення статей 66 та 71 Закону №889-VIII зазначає, що судом першої інстанції не досліджено наявності правових підстав для проведення відносно нього службового розслідування та не наведено обставин, які би свідчили, що прийняті ним ОСОБА_3 №209/6, 376/6 спричинили наслідки передбачені абзацом 2 частини першої статті 71 Закону №889-VIII.
На його переконання з аналізу вказаних норм випливає, що саме за перевищення службових повноважень, яке призвело до людських жертв або значної матеріальної шкоди може бути застосоване звільнення з посади державної служби, як винятковий вид дисциплінарного стягнення.
Проте, апеляційний суд не приймає до уваги вказані доводи, оскільки частина перша статті 71 Закону №889-VIII регулює виключно питання можливості, обов’язковості проведення службового розслідування та не є перешкодою для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби у разі виявлення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, без наслідків про які йде мова в абзаці 2 частини першої статті 71 цього Закону.
У відповідності до частини третьої статті 65 Закону №889-VIII державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.
За змістом частини п’ятої статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
За наведеною нормою днем виявлення проступку є день, коли про нього дізналася посадова особа або орган, які мають право на застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно перебіг зазначеного терміну розпочинається коли проступок виявлено посадовою особою до обов’язків якої входить контроль за виконання працівниками своїх посадових обов’язків.
З приводу цього, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пропущення строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності. В ході апеляційного розгляду справи не знайшла свого підтвердження позиція позивача стосовно того, що із протоколу №02/2017 засідання Колегії МЮУ від 22.06.2017 суб’єкту призначення було відомо про видання ним ОСОБА_3 №209/6. Тому, як він зазначає, саме з цього моменту має розпочинатись перебіг строку позовної давності для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, із тексту вказаного протоколу не вбачається жодної згадки про виданий ОСОБА_1 ОСОБА_3 №209/6 (т.4 а.с.172-188).
В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на наведені правові норми, апеляційний суд приходить до категоричного висновку, що шестимісячний строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (застосування дисциплінарного стягнення) відліковується з моменту отримання ОСОБА_5 секретарем Звернення (т.2 а.с.5).
З огляду на це, апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції відповідно до яких перебіг строку встановленого для застосування дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 розпочинається з моменту, коли виконуючій обов’язки Державного секретаря Міністерства, керівнику Секретаріату Державного секретаря МЮУ стало відомо про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме з моменту отримання нею Висновку-2 (15.12.2017).
Наведене не змінює факту дотримання МЮУ при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності (застосування дисциплінарного стягнення) відповідного строку.
Щодо висновків ОСОБА_4 комісії про наявність у діях позивача під час прийняття ним ОСОБА_3 №209/6, 376/6 та виконання Доручення ознак дисциплінарних проступків передбачених пунктами 5, 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII виявлення яких стало наслідком застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби та прийняття ОСОБА_3 №5097/к, апеляційний суд хотів би зупинитися на наступних моментах.
З матеріалів справи видно, що 03.05.2017 начальником ГТУЮ прийнято ОСОБА_3 №209/6 (т.2 а.с.71).
За положеннями пункту 1 ОСОБА_3 №209/6 «використання ОСОБА_5 реєстрів для пошуку інформації, необхідної для підготовки подання про проведення камеральних перевірок, забезпечення розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а також розгляд скарг в порядку ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», розгляд ухвал судів, розгляд запитів правоохоронних органів, а також розгляд скарг у порядку Закону України «Про звернення громадян», здійснюється виключно на підставі письмового подання начальника УДР погодженого із начальником ГТУЮ у Львівській області».
ОСОБА_3 №209/6 також передбачав, що уповноважені посадові особи після отримання письмового подання погодженого з начальником ГТУЮ здійснюють пошук відповідної інформації за заданими критеріями у робочий час і надають письмовий звіт за результатами виконаного доручення. Вчинення дій щодо повернення на опрацювання помилково скерованих заяв суб’єктами державної реєстрації здійснюється на підставі подання начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, погодженого з начальником УДР ГТУЮ (пункти 2 та 3).
18.07.2017 наказом начальника ГТУЮ «Про внесення змін до ОСОБА_3 Про деякі питання роботи з ОСОБА_5 реєстрами посадовими особами Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 03.05.2017 №209/6» №366/6 (далі – ОСОБА_3 №366/6) внесено зміни до ОСОБА_3 № 209/6, а саме викладено пункт 1 вказаного наказу у такій редакції: «використання ОСОБА_5 реєстрів для пошуку інформації, необхідної для підготовки подання про проведення камеральних перевірок, забезпечення розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а також розгляд скарг в порядку ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», розгляд ухвал судів, розгляд запитів правоохоронних органів, а також розгляд скарг у порядку Закону України «Про звернення громадян», здійснюється уповноваженими посадовими особами з обовязковим щотижневим звітуванням про входження до ОСОБА_5 реєстрів». Зміни до пунктів 2, 3 ОСОБА_3 №209/6 не вносилися (т.1 а.с.48-49).
Позивач у неодноразових письмових поясненнях зверених до ОСОБА_4 комісії зазначає, що ОСОБА_3 №209/6 виданий в межах повноважень для забезпечення належної організації роботи структурного підрозділу, здійснення контролю за дотриманням службової дисципліни та унеможливлення фактів необґрунтованого входження до ОСОБА_5 реєстрів.
Оцінюючи правомірність ОСОБА_3 №209/6 (зі змінами внесеними ОСОБА_3 №336/6) в контексті наявності складу дисциплінарного проступку, необхідно вказати на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон №755-IV), а також частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон №1952-IV) до повноважень МЮУ у сфері державної реєстрації належить, зокрема: нормативно-правове, методологічне та інформаційне забезпечення у сфері державної реєстрації; забезпечення надання доступу до державних реєстрів державним реєстраторам, уповноваженим особам суб’єктів державної реєстрації прав, іншим суб’єктам відповідно до зазначеного Закону та прийняття рішень про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених вказаним Законом.
Пунктом 1 «Положення про ОСОБА_9 територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/5 (зареєстровано в МЮУ 23.06.2011 за №759/19497; далі - Положення), визначено, що ОСОБА_9 територіальні управління юстиції МЮУ в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються МЮУ та є його територіальними органами.
За пунктом 4 Положення ГТУЮ відповідно до покладених на нього завдань:
здійснює відповідно до законодавства контроль за діяльністю у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців; державної реєстрації друкованих засобів масової інформації (підпункт 4.61);
забезпечує доступ державних реєстраторів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін’юст та приймає рішення про блокування такого доступу у випадках, передбачених законом (підпункт 4.69);
розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації прав та приймає обов’язкові до виконання рішення (підпункт 4.70).
Відповідно до пункту 10 Положення начальник ГТУЮ:
очолює ГТУЮ, здійснює керівництво його діяльністю і підвідомчими органами та установами юстиції, представляє ГТУЮ у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та несе персональну відповідальність за організацію та результати діяльності ГТУЮ перед Міністром;
організовує роботу ГТУЮ, підвідомчих органів і установ юстиції на виконання завдань, покладених на Мін'юст, його територіальні органи;
вносить на розгляд Міністра пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у відповідних сферах;
забезпечує виконання ГТУЮ Конституції та законів України, указів Президента України та постанов Верховної ОСОБА_11 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів КМУ, наказів Мін’юсту та доручень Міністра, розпоряджень голови відповідної місцевої державної адміністрації.
В розрізі викладеного, потрібно вказати, що «Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 21.12.2016 №990 (в редакції, чинній на час прийняття ОСОБА_3 №209/6; далі – Порядок) визначено процедуру здійснення Мін’юстом відповідно до Законів №№755-IV, №1952-IV контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державна реєстрація).
Дія цього Порядку не поширюється на розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, територіального органу Мін’юсту, що здійснюється відповідно до статей 37 та 34 Законів №№755-IV, №1952-IV.
У пункті 1 цього Порядку визначено, що моніторинг реєстраційних дій – це комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб’єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.
Контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону №393/96-ВР, і обґрунтованих подань територіальних органів Мін’юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.
У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону №393/96-ВР і обґрунтованих подань територіальних органів Мін’юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб’єктів державної реєстрації з прийняттям обов’язкових до виконання рішень, передбачених Законами (пункт 2 Порядку).
У пункті 8 Положення вказано, що ГТУЮ у межах своєї компетенції видає накази, які є обов'язковими для виконання районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними управліннями юстиції, підвідомчими органами та установами юстиції та посадовими особами.
Інструкція з діловодства в ГТУЮ, затверджена наказом ГТУЮ від 21.01.2016 №11/6 (далі – Інструкція) встановлює єдині вимоги до електронного документування управлінської інформації та організації роботи з документами в ГТУЮ у Львівській області включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.
Пунктом 1.4. розділу 1 Інструкції встановлено, що відповідно до документообігу в управлінні застосовується децентралізована система електронної реєстрації документів.
Пунктом 1.12. розділу 1 Інструкції-1 передбачено, що додержання вимог Інструкції є обов’язковим для всіх працівників апарату управління юстиції.
Управлінська діяльність здійснюється шляхом видання розпорядчих документів. Підстави для прийняття розпорядчих документів у діяльності Управління визначенні у пункті 2.6 розділу 2 Інструкції.
Згідно з підпунктом 27.1.1. пункту 27.1 розділу 27 Інструкції накази видаються на рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру.
У констатуючій частині наказу зазначаються підстава, обґрунтування або мета видання наказу.
За змістом Інструкції доповідні записки відносяться до документів, що приймаються на обговорення колегіальним органом. Вони можуть містити висновки та пропозиції стовоно вирішення питання, яке виноситься на обговорення колегіальному органу (підпункт 27.4.2 пункту 27.4 розділу 27 Інструкції).
Відповідно до пункту 28.1. розділу 28 Інструкції документообіг установи - це проходження документів з моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення.
Документи проходять і опрацьовуються в управлінні в електронній системі документування на єдиних організаційних правових засадах організації документообігу.
Водночас, Додаток 13 підпункту 30.3.3 пункту 30.3. розділу 30 вказаної Інструкції містить примірний перелік документів, що не підлягають реєстрації діловодною службою.
Позивач покликається на те, що ОСОБА_3 209/6 прийнятий ним на підставі доповідних записок Начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації УДР ОСОБА_12 та ще двох працівників вказаного відділу (ОСОБА_14 та ОСОБА_15А.), звернення Начальника відділу взаємодії з суб’єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів УДР ОСОБА_16 від 14.04.2017, 24.04.2017, 26.04.2017, 27.04.2017 (т.1 а.с.41-45).
У доповідних записках йдеться про те, що Начальник УДР здійснює постійний тиск на працівників, які мають доступ до Єдиного державного реєстру речових прав на об’єкти нерухомого майна та їх обтяжень, змушує їх входити до вказаного реєстру та проводити моніторинг дій в реєстрі певних осіб. Крім того, вона зобов’язала працівників забезпечувати щотижневе надходження скарг, шляхом їх написання від імені невідомих людей з метою підвищення показників роботи чи можливого тиску на реєстраторів.
З огляду на вказане вбачається, що при прийняті позивачем ОСОБА_3 №209/6, перелічені положення Інструкції ним не дотримані, зокрема доповідні записки, які останній зазначає як підставу для прийняття ОСОБА_3 №209/6 відсутні в системі електронної реєстрації документів.
Крім того, вказані доповідні записки не зазначені у констатуючій частині наказу.
Згідно з інформацією, наданою листом ГТУЮ у Львівській області від 15.02.2018 №3451/0/1-18/07-05, жодні письмові повідомлення (службових чи доповідних записок), поданих посадовими особами ГТУЮ області на ім’я начальника ГТУЮ, щодо незаконного використання державних реєстрів з метою моніторингу реєстраційних дій, в системі електронної реєстрації документів не реєструвалися.
Основні обов'язки державного службовця визначено частиною першою статті 8 Закону №889-VIII. Частиною другою вказаної статті встановлено, що державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
Частиною першою статті 9 Закону №889-VIII передбачено, що державний службовець під час виконання посадових обов’язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов’язки. При цьому безпосередній керівник - це найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець.
Разом з цим, жодним нормативно-правовим актом наведеним у ОСОБА_3 №209/6 (Положенні, Законах №№755-IV, №1952-IV, Порядку) не встановлено використання ОСОБА_5 реєстрів виключно на підставі письмового подання начальника УДР, погодженого із начальником ГТУЮ та не встановлено обов’язок посадових осіб звертатись за відповідним погодженням.
Таким чином, у зв’язку з прийняттям ОСОБА_3 №209/6 (зі змінами, внесеними наказом ОСОБА_3 №336/6) на державних службовців ГТУЮ покладено обов’язки, що не передбачені та суперечать чинному законодавству.
ОСОБА_3 №209/6 фактично було зупинено роботу УДР, зокрема в частині розгляду та опрацювання документів (запитів суду, правоохоронних органів, інших органів державної влади, громадян та юридичних осіб) які у фактичній своїй більшості для надання обґрунтованої відповіді потребують користування даними Держаних реєстрів, яке з прийняттям ОСОБА_3 №209/6 поставлено у залежність від волі начальника ГТУЮ.
Так, з матеріалів справи видно, що особа (ОСОБА_17Ф.), яка звернулася до УДР для отримання витягів певних довідок з ОСОБА_5 реєстрів не могла тривалий час отримати консультації з приводу питання яке її цікавило, так як за новими правила їх спочатку потрібно було написати на ім’я начальника ГТУЮ пояснювальну записку і можливо тоді, якщо буде погодження з боку начальника, отримати потрібну допомогу та консультацію. Вказані обставини описані ОСОБА_17 у скарзі на дії ОСОБА_1 до Міністра від 21.07.2017. У скарзі зазначено, що очікуваної допомоги у ГТУЮ вона не отримала (т.2 а.с.32-35).
Також в матеріалах справи є і інші заяви працівників ГТУЮ, інших органів державної влади, доповідні записки, подання Начальника УДР, які потребували погодження ОСОБА_1 для надання дозволу для входження у ОСОБА_5 реєстри (т.2 а.с.16, 19, 21, 24, 27-29).
Обмеження встановленні нормами ОСОБА_3 №209/6 прямо суперечать положенням чинного законодавства, що, в свою чергу, порушує права, зокрема, громадян України інших осіб, що звертаються до органу державної влади з метою отримати інформацію, але в зв’язку з прийняттям наказу, обмежені в своєму праві.
З огляду на викладене, апеляційний суд, підтримує позицію суду першої інстанції та вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку про те, що при виданні ОСОБА_3 №209/6 начальником ГТУЮ ОСОБА_1 грубо порушено вимоги статті 19 Конституції України, положення пункту 2 частини першої статті 4, частини першої статті 8, частини першої статті 9 Закону №889-VIII,, а саме вчинено дії (прийнято рішення) за межами повноважень, що є дисциплінарним проступком, передбаченим пунктом 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, а саме перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо наявності у діях ОСОБА_1 під час прийняття ним ОСОБА_3 №376/6 інкрімінованих йому у виновках ОСОБА_4 комісії ознак порушення вимог Закону №889-VIII, яке виразилось у перевищенні ним службових повноважень.
Так, ОСОБА_3 №376/6 був прийнятий 18.08.2017 з метою ефективного виконаня Доручення Міністра та ним, зокрема було передбачено забезпечити особливий порядок організації роботи, погодження і виконання завдань, планування і звітування про роботу Відділом розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, Відділом взаємодії з суб’єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів задля якісної та ефективної реалізації повноважень у сфері державної реєстрації, функціонування оперативного штабу із забезпечення прав і свобод власників земел чи збіжжя (пункт 1); ОСОБА_5 службовцям відділів визначених у пункті 1 цього наказу безпосередньо погоджувати (узгоджувати) виконання невідкладних письмових доручень (завдань) виключно із начальником відповідного відділу та персонально з начальником ГТУЮ, персонально звітувати про їх виконання (пункт 2); Створити групу швидкого реагування щодо роботи оперативного штабу із забезпечення прав і свобод власників земель чи збіжжя. До складу групи швидкого реагування включено: начальника відділу взаємодії та підвищення кваліфікації із суб’єктами державної реєстрації ОСОБА_16, заступника начальника відділу ОСОБА_18 та головного спеціаліста цього ж відділу ОСОБА_19, заступника начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації ОСОБА_15 (абзац 1 пункту 3); в абзаці 3 пункту 3 - встановлено, що члени групи швидкого реагування в межах роботи оперативного штабу підпорядковуються і підзвітні виключно перед начальником ГТУЮ; ОСОБА_5 службовцям УДР письмово погоджувати (узгоджувати) виключно з начальником ГТУЮ всі офіційні (публічні) коментарі (у тому числі у ЗМІ), виступи на конференціях та семінарах стосовно роботи оперативного штабу (пункт 4) (т.2 а.с.40-41).
Здійснюючи аналіз положень ОСОБА_3 №376/6, суд першої інстанції дійшов висновку, що ним встановлено пряме підпорядкування окремих державних службовців УДР, зазначених у вказаному наказі, начальнику ГТУЮ і тим самим порушено права Начальника УДР ОСОБА_6, як державного службовця, зокрема, гарантовані статтею 7 Закону №889-VIII права на справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, чітке визначення посадових обов'язків; належні для роботи умови служби.
Однак, на переконання апеляційного суду вказані висновки зроблені внаслідок неповного з’ясування всіх обставин справи та помилкового тлумачення положень ОСОБА_3 №376/6.
Відповідно до «Положення про Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області», затвердженого наказом ГТУЮ від 29.04.2016 №949/к, заступник начальника ГТУЮ з питань державної реєстрації-начальник УДР, зокрема: представляє УДР у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями; організовує роботу УДР; погоджує усі кадрові питання, які стосуються державних службовців та працівників структурних підрозділів УДР.
Апелянт вірно вказує на те, що даний ОСОБА_3 №376/6 визначає питання організації не виконання всіх посадових обов’язків державними службовцями, а лише вчастині функціонування оперативного штабу. ОСОБА_3 №376/6 жодним чином не встановлює заборон чи перешкод для виконання державними службовцями УДР письмових чи усних доручень безпосереднього керівника чи своїх посадових обов’язків, не змінює штатної структури, підпорядкування та принципу субординації, а також не вносить жодних змін положення про УДР, відділи, які входили до структури оперативного штабу чи посадові інструкції державних службовців.
Основна мета видання Наказу№376/6 зводиться до якісного виконання Доручення і створення умов у межах компетенції виключно для забезпечення ефективної роботи оперативного штабу.
Оцінюючи належність виконання ОСОБА_1 Доручення суд першої інстанції вказав на те, що воно є неналежно виконане.
Доручення видано Міністром на виконання протокольного рішення КМУ від 09.08.2017 (т.2 а.с.128).
Метою Доручення є забезпечення надання безоплатної правової допомоги власникам земель (земельних паїв сільськогосподарського призначення), плодово-садових насаджень чи врожаю.
Вказаним Дорученням зобов’язано, серед іншого, начальників ГТУЮ в областях включити до оперативного штабу представника від ГТУЮ на рівні начальника ГТУЮ або заступника начальника ГТУЮ з питань державної реєстрації - начальника УДР, а також розробити графік роботи мобільних точок доступу до системи безоплатної правової допомоги. До складу мобільних груп повинні входити працівники ГТУЮ.
Суд першої інстанції пославшись на висновки ОСОБА_4 комісії вказав, що ОСОБА_1 неналежно виконано Доручення, оскільки до мобільних груп увійшли представники районних відділів державної виконавчої служби, які не є працівниками ГТУЮ у Львівській області, але перебувають у трудових відносинах з районними відділами юстиції. Той факт, що районні управління юстиції є підпорядкованими ГТУЮ не свідчить про перебування їхніх працівників у трудових відносинах з ГТУЮ.
Водначас, суд апеляційної інстанції не погоджується з даним твердженням суду першої інстанції та вважає за необхдіне зазначити, що постановою КМУ від 11.02.2016 №99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» ліквідовано як юридичні особи публічного права всі районні та міські управління юстиції, а відділи державної виконавчої служби включені до структури відповідних головних територіальних управлінь юстиції.
Також, як видно з організаційно-штатної структури ГТУЮ на 2017 рік, затвердженої Міністром 10.05.2017 відділи державної виконавчої служби (у регіоні) включені до штату ГТУЮ, а отже їх працівники відповідно вважаються працівниками ГТУЮ (т.2 а.с.132-133).
Більше того, про те, що створений відповідно до ОСОБА_3 №376/6 оперативний штаб належно функціонує та здійснює свою діяльність виключно для виконання тих завдань для яких він створений свідчить лист-відповідь Львівської обласної державної адміністрації, в якому відображено результати діяльністі оперативного штабу (т.3 а.с.241-243).
Зважаючи на вказані обставини суд апеляційної інстанції, вважає, що висновки ОСОБА_4 комісії в частині наявності у діях ОСОБА_1 при прийнятті ним та виконані ОСОБА_3 №376/6 і Доручення відсутні ознаки перевищення службових повноважень та неналежного виконання доручень керівників. На думку апеляційного суду, ОСОБА_4 комісія неповно дослідила всі обставини, що пов’язанні з прийняттям ОСОБА_3 №376/6 та виконання Доручення, а також не наддала належної оцінки письмовим поясненням позивача з цього приводу, що призвело до помилкових висновків, щодо допущення останнім дисциплінарних проступків передбачених пунктами 5 та 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції, що при прийнятті ОСОБА_3 №209/6 позивач перевищив свої службові повноваження, шляхом закріплення у положеннях ОСОБА_3 №209/6 права, яке дозволяє йому визначати порядок використання державними службовцями УДР ОСОБА_5 реєстрів, а також надання заборони у праві доступу до Державного реєстру. Вказаним ОСОБА_3 також було порушено права громадян, на отримання запитуваної ними інформації, оскільки така могла бути надана лише після погодження з начальником ГТУЮ.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, який полягає в перевищенні службових повноважень, яке не містить ознак складу злочину або адміністративного правопорушення.
За змістом частини четвертої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Пунктами 4, 8 та 10 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) передбачено, що у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: безсторонньо (неупереджено); пропорційно з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції та доводами відповідачів наведеними у відзивах на апеляційну скаргу відповідно до яких звільнення позивача з Посади, відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства та прав скаржника.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд вважає, що МЮУ в ході дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 було встановлено протиправність прийнятого останнім ОСОБА_3 №209/6, що підтверджується встановленими у цій справі обставинами наведеними вище.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 травня 2018 року – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя
ОСОБА_20
судді
ОСОБА_21
ОСОБА_22
Повний текст складений 27 вересня 2018 року.
