ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2018 року справа №805/1146/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Компанієць І.Д., Геращенка І.В., секретар судового засідання Тішевський В.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 р. (повний текст постанови виготовлений 24.03.2017 року у м. Слов’янськ) у справі № 805/1146/17-а (головуючий І інстанції суддя Кірієнко В.О.) за позовом ОСОБА_2 до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 року № 8-17, зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 10.02.2017 звернувся до суду з позовом до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 8-17 від 09.06.2015 року, яким їй нараховане податкове зобов’язання з транспортного податку за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн. та зобов’язати відповідача повернути помилково сплачену суму податкового зобов’язання за платежем – транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000, 00 за квитанцією № 218 від 21.10.2015 року (а.с. 4-5).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Красноарміської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 09.06.2015 року за № 8-17 про визначення суми грошового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн.
Зобов’язано Покровську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області повернути помилково сплачену ОСОБА_2 суму податкового зобов’язання за платежем – транспортний податок з фізичних осіб 18011001 у розмірі 25000 грн. за квитанцією від 21.10.2015 року № 218. Вирішено питання судових витрат (а.с. 33-36).
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об’єктом оподаткування. Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000, 00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.
Позивач має у власності легковий автомобіль «TOYOTA», модель «HIGHLANDER», тип «Універсал-В легковий», сірого кольору, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 із об’ємом двигуна більш 3456 кубічних сантиметрів.
З 01 січня 2015 року набрала чинності ст. 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок», відповідно до якої введено в дію новий місцевий вид податку – транспортний податок.
28 січня 2015 року Красноармійською міською радою прийнято рішення № 6/44-1 «Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку на території м. Красноармійська на 2015 рік», яким затверджено положення про транспортний податок.
Таким чином, враховуючи, що автомобіль TOYOTA HIGHLANDER зареєстрований у 2014 році, а об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, та факт того, що базовий податковий період дорівнює календарному року, у 2015 році автомобіль позивача є об’єктом оподаткування. Таким чином, податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 805/1146/17-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 року № 8-17, зобов’язання вчинити певні дії залишено без розгляду (а.с. 78-80).
Постановою Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. При цьому, касаційний суд виходив з того, що подання до суду позовної заяви 10 лютого 2017 року свідчить про дотримання встановленого п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України 1095-денного строку на судове оскарження рішення контролюючого органу, що, у свою чергу, спростовує наявність обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 137-141).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача до суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобілю «TOYOTA», модель «HIGHLANDER», тип «Універсал-В легковий», сірого кольору, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 із об’ємом двигуна більш 3456 кубічних сантиметрів, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 29.01.2014 року серія САТ № 702011 (а.с. 9).
Із урахуванням інформації Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Селідове, Новогродівка, Димитрова, Красноармійська та Красноармійського району при УДАІ ГУМВС України у Донецькій області від 13.01.2015 року та керуючись нормою п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267, п.п.267.1.1 п.267.1, п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України відповідачем 09.06.2015 року прийнято податкове повідомлення рішення № 8-17 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. (а.с. 6).
27.10.2015 року ОСОБА_2 сплатила транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000 грн. за податковим повідомленням – рішенням від 09.06.2015 № 8-17, що підтверджується квитанцією від 27.10.2015 року № 218 (а.с. 7).
Згідно відповіді Покровської ОДПІ ГУ ДФС від 16.03.2017 року станом на 16.03.2017 року ОСОБА_2 не перебуває на обліку як суб’єкт господарської діяльності у Покровській ОДПІ ГУ ДФС та не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС (а.с. 27).
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України № 71-VІІІ від 28.12.2014 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 Податкового кодексу України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.
Відповідно до пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Пунктом 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з п. 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Пунктом 267.6 статті 267 Податкого кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано порядок обчислення та сплати транспортного податку.
Так, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Аналіз вищевикладених положень свідчить, що належний позивачу на праві приватної власності автомобіль «TOYOTA», модель «HIGHLANDER», тип «Універсал-В легковий», сірого кольору, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 із об’ємом двигуна більш 3456 кубічних сантиметрів є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач відповідно є платником такого податку.
Статтею 4 Податкового кодексу України визначено основні засади податкового законодавства України. Одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Згідно з п. 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Тобто, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Підпункт 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.
Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Плановим відповідно до норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.
Суд звертає увагу на те, що не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради. Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01.01.2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.
28 січня 2015 року Красноармійською міською радою прийнято рішення № 6/44-1 «Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку на території м. Красноармійська на 2015 рік», яким затверджено положення про транспортний податок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки запроваджені Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01.01.2016 року.
У спірних правовідносинах суд також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах “Серков проти України” (заява № 39766/05), “Щокін проти України” (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” а також ст.ст. 3, 7 КАС України підлягають застосуванню судами як джерела права.
Цими рішеннями визначено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2015 рік.
З урахуванням викладеного, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у 2015 році є протиправним та таким, що суперечить принципу стабільності, визначеному статтею 4 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі № 804/1241/17.
Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача повернути помилково сплачену суму податкового зобов’язання за платежем – транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000, 00 за квитанцією № 218 від 21.10.2015 року, суд зазначає наступне.
Згідно п. 43.1. ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Як зазначалось раніше, 27.10.2015 року ОСОБА_2 сплатила податковий борг в сумі 25000 грн. за податковим повідомленням – рішенням від 09.06.2015 № 8-17, що підтверджується квитанцією від 27.10.2015 року № 218.
Згідно п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
За правилами п.43.4 ст.43 Кодексу платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
У разі повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку (п. 43.4-1 ст. 43 Податкового кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС. Також, платником було подано до контролюючого органу 18.01.2017 року заяву б/н від 17.01.2017 року про повернення помилково сплаченої суми транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.
За таких обставин позовні вимоги в частині повернення помилково сплаченої суми податкового зобов’язання за платежем – транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000, 00 також підлягає задоволенню.
Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, у зв’язку із чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а помилково сплачена сума грошового зобов’язання у розмірі 25000 грн. – поверненню позивачу.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 р. у справі № 805/1146/17-а – залишити без змін.
Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.Д. Компанієць
ОСОБА_3
