Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2017 року справа №805/1146/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Васильєвої І.А., суддів: Василенко Л.А., Ястребової Л.В.,
Секретаря судового засідання: Терзі Д.А.,
За участі сторін:
Позивача, - не з’явився,
Відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 805/1146/17-а (головуючий І інстанції Кірієнко В.О.) за позовом ОСОБА_3 до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 року за № 8-17, зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
10 лютого 2017 року ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3Г.) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – відповідач, Покровська ОДПІ ГУ ДФС) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09.06.2015 року за № 8-17, яким позивачу визначено до сплати суму транспортного податку у розмірі 25 000 грн., зобов’язати відповідача повернути помилково сплачену суму транспортного податку у розмірі 25 000 за квитанцією № 218 від 21.10.2015 року (арк. справи 4-5).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року вищенаведений адміністративний позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Красноарміської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 09.06.2015 року за № 8-17 про визначення суми грошового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн.; зобов’язано Покровську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області повернути помилково сплачену ОСОБА_3 суму податкового зобов’язання за платежем – транспортний податок з фізичних осіб 18011001 у розмірі 25 000 грн. за квитанцією від 21.10.2015 року № 218 (арк. справи 32, 33-36).
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач (далі - апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VII від 28 грудня 2014 року не вносились зміни до елементів податків, а запроваджено новий вид податку на майно – транспортний податок. Отже принцип стабільності передбачений пунктом 4.1.9 пункту 4 статті 4 Податкового кодексу України застосовується у разі внесення змін до елементів податків, а не при встановленні нових податків. Таким чином наведений Закон № 71-VII від 28 грудня 2014 року, яким запроваджено наведений податок в дію, неконституційним не визнавався, а відтак підлягає застосуванню. При цьому, питання справляння транспортного податку, хоча, і відноситься до місцевих податків, визначається Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Вказує на те, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком, який встановлено з 01 січня 2015 року статтею 267 Податкового кодексу України, а отже підлягає сплаті (арк. справи 39-40).
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, з урахуванням яких просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, та підтверджується матеріалами справи, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 29.01.2014 року серії САТ №702011, ОСОБА_3 є власником автомобілю «TOYOTA», модель «HIGHLANDER», тип «Універсал-В легковий», сірого кольору, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 із об’ємом двигуна більш 3456 кубічних сантиметрів.
09 червня 2015 року на підставі п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267, п.п.267.1.1 п.267.1, п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 8-17 про визначення позивачу до сплати транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. (арк. справи 6).
27.10.2015 року ОСОБА_3 самостійно сплатила транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000 грн. за наведеним податковим повідомленням – рішенням від 09.06.2015 № 8-17, що підтверджується квитанцією від 27.10.2015 року № 218 (арк. справи 7).
Разом з тим, вважаючи вказане рішення неправомірним, позивач звернулась в порядку адміністративного оскарження до контролюючого органу 17 січня 2017 року, в якій просила контролюючий орган скасувати спірне ППР та повернути позивачу надмірно сплачені кошти до місцевого бюджету, проте відповідач залишив наведену заяву без розгляду на підставі п. 56.7 статті 56 ПК України з посиланням на те, що позивач порушила пункт 56.3 Податкового кодексу в частині строку подання скарги на рішення контролюючого органу (арк. справи 8).
З огляду на що позивач звернулась до суду з метою захисту порушеного права.
Таким чином спірним питанням даної справи є наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено до сплати транспортний податок, сума якого самостійно сплачена позивачем, та як наслідок наявність підстав у розумінні статті 43 Податкового кодексу України для повернення позивачу надміру/або помилково сплаченого грошового зобов'язання з транспортного податку з урахуванням дотримання позивачем строків, встановленим КАС України та Податковим кодексом України на оскарження рішень контролюючих органів.
Суд зазначає, що спірні відносини у даному випадку регулюються Податковим кодексом України, при цьому п. 56.12 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.
Відповідно до п. 56.16. ст. 56 ПК України, днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Пунктом 56.17 ст. 56 ПК України, встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пункту 56.19 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже з урахуванням встановлених обставин у справі, процедура адміністративного оскарження закінчилась у серпні 2015 року, та позивач у цей період нею не скористалась, разом з тим 27 жовтня 2015 року позивач самостійно сплатила визначену суму у ППР в розмірі 25000 грн., а до суду позивач звернулась тільки 10 лютого 2017 року.
З приводу викладеного колегія суддів звертає увагу, що частинами 2, 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) окрім іншого встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вказувалось колегією суддів вище, позивач дізналась про порушення його прав з моменту винесення податкового повідомлення-рішення, з дати винесення якого й рахується строк для звернення до суду із захистом прав, свобод та інтересів, при цьому позивач в зазначений законодавством строк не звернулась в порядку адміністративного оскарження до суду, а звернулась контролюючого органу зі скаргою тільки 17 січня 2017 року, порушивши строк звернення до суду, а також строк, встановлений для звернення до контролюючого органу зі скаргою.
Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України встановлено, що позовна заява залишається без розгляду, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Частиною 1 статті 203 КАС встановлено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
З урахуванням викладених обставин колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову, оскільки судом першої інстанції у відповідності до вищенаведених положень КАС України не вирішено питання щодо дотримання позивачем строку звернення з даним позовом до суду першої інстанції, а тому, у відповідності до вказаних вище положень статті 203 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов у зв’язку з пропущенням позивачем строку для звернення до суду першої інстанції залишенню без розгляду. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 100, 121, 155, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 805/1146/17-а, - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 805/1146/17-а, - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 року за № 8-17, зобов’язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена 22 червня 2017 року.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді Л.А. Василенко
ОСОБА_4
