ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2018 року
Київ
справа №805/1146/17-а
адміністративне провадження №К/9901/36622/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Васильєвої І.А., суддів Василенко Л.А., Ястребової Л.В. від 21 червня 2017 року у справі за ОСОБА_2 до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулась до суду з позовом до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2015 року №8-17; 2) зобов'язати повернути помилково сплачену суму транспортного податку у розмірі 25000 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Вважаючи вказану постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального й процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу з вимогою про її скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, а адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду з підстав порушення позивачем місячного строку на звернення до суду, встановленого пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначала про помилкове застосування апеляційним судом положень пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань слід вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.
В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Хохуляка В.В., Юрченко В.П.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали; далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За змістом частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень є приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у відповідності до якого з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.
За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
У той же час, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Тобто, обов'язковою передумовою для застосування вказаної норми є проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.
При цьому, у відповідності до пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 21 червня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду та констатуючи факт пропуску позивачем місячного строку на звернення до суду, Донецький апеляційний адміністративний суд виходив з того, що позивач звернулась до суду 10 лютого 2017 року, а процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2015 року №8-17 закінчилась у серпні 2015 року і позивач у цей період нею не скористалась.
Однак, наведені обставини не є такими, що зумовлюють можливість застосування для цілей визначення строку на звернення до суду положень пункту 56.19 статті 56 ПК України, а відтак, зважаючи на відсутність обставин проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо подання даної позовної заяви поза межами строків, встановлених вказаною нормою, не врахувавши, при цьому, положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, які мають бути застосовані у даному випадку.
Враховуючи оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення, яке прийнято 09 червня 2015 року, подання до суду позовної заяви 10 лютого 2017 року свідчить про дотримання встановленого пунктом 56.18 статті 56 ПК України 1095-денного строку на судове оскарження рішення контролюючого органу, що, у свою чергу, спростовує наявність обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
За таких обставин та на підставі частини 1 статті 353 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) ухвала суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду
