ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.09.2018
Справа № 910/17492/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, село Галицинове, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА, будинок 64)
до про
Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м.Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1) стягнення заборгованості у розмірі 12 033 178,74 грн.
Представники :
від Позивача: Кришнева В.М. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: Кухтик В.М. (представник за Довіреністю);
ВСТАНОВИВ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 12 033 178,74 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 18.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Оператор) було укладено Договір транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507, відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору ним було здійснено попередню оплату послуг з транспортування природного газу у квітні 2017 року у розмірі 31 425 667,15 грн. У травні 2017 року від Відповідача надійшов рахунок та акт від 30.04.2017 № 04-17-1603000834/ПР/2016-4507 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за квітень 2017 року, в яких вказано суму послуг з транспортування газу у загальному в розмірі 31 349 453,30 грн., тариф - 615,10 грн за 1000 куб.м., який визначений з урахуванням постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 року. Проте, у зв'язку з набранням чинності з 28.04.2017 року постановою НКРЕКП №494 від 10.04.2017 року, НКРЕКП з цієї дати фактично відновила дію тарифу, зокрема, для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів, у розмірі 615 грн. 10 коп., встановленого постановою НКРЕКП №3159 від 29.12.2015 р. та припинила дію тарифу, встановленого постановою НКРЕКП №348 від 28.03.2017 року у розмірі 322 грн. 10 коп. за 1000 куб. на добу. Таким чином, різниця між нарахованою Відповідачем та сплаченою Позивачем за період квітень 2017 року платою за послуги з транспортування природного газу у розмірі 12 033 178 грн. 74 коп. є надмірно сплаченою. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» суму надмірно сплачених коштів за послуги з транспортування природного газу у розмірі 12 033 178 грн. 74 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/17492/17, судове засідання призначено на 25.10.2017 року.
18.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.
25.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 11.10.2017 року та клопотання про вихід за межі позовних вимог.
25.10.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про передачу справи за підсудністю та подав відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд відклав розгляд клопотання Відповідача про передачу справи за підсудністю та клопотання Позивача про вихід за межі позовних вимог.
Також , Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:
- надати письмові обґрунтування клопотання про вихід за межі позовних вимог;
- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз";
- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням клопотання Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про передачу справи за підсудністю;
- надати детальний розрахунок позовних вимог;
- надати докази на підтвердження здійснення попередньої оплати за послуги з транспортування природного газу на суму 31 425 667,15 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року відкладено розгляд справи на 08.11.2017 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.
06.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові заперечення на відзив та на клопотання Відповідача про передачу справи за підсудністю. Крім того, надійшла заява про зміну предмету позову.
08.11.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача вимоги ухвали суду від 25.10.2017 року виконав не в повному обсязі, а представник відповідача в судовому засіданні подав додаткові письмові пояснення до відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 року заяву Позивача про зміну предмету позову повернуто заявнику без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо клопотання Відповідача про передачу справи за підсудністю, Суд зазначив наступне.
Клопотання вмотивовано тим, що Договір транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2017 року, який є підставою позову, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", зі сторони Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" підписаний начальником Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" ОСОБА_4 за довіреністю від 29.12.2015 року №1855, виданою у порядку передоручення директором філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" ОСОБА_5, який уповноважений діяти від імені юридичної особи на підставі довіреності від 21.12.2015 року №1526, підписаної президентом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" ОСОБА_6 Таким чином, Відповідач зазначає, що спір виник з питань діяльності відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", а тому позов за правилами територіальної підсудності повинен розглядатись за місцезнаходженням такого підрозділу у Господарському суді Харківської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.
Суд зазначає, що юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. Якщо позов до юридичної особи виник із питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред'явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу. Але це не означає, що відповідачем буде відокремлений підрозділ; відповідачем у справі має бути юридична особа, яку цей відокремлений підрозділ представляє.
Судом встановлено, що Договір транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2017 року від імені Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" укладено начальником Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" ОСОБА_4
Відповідно до п. 3.1.3 Положення про філію "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Управління має право пред'являти претензії, звертатися від імені Товариства до судів загальної юрисдикції (в тому числі до господарських судів) з позовами за захистом порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів та представляти інтереси Товариства в усіх судах загальної юрисдикції, здійснювати від імені Товариства повноваження сторони, третьої особи та інших учасників процесу в судових справах.
Однак , Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Таким чином, підстави для передачі за підсудністю справи до суду за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи наявні за одночасної наявності таких умов: 1) відокремленому підрозділу надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи та визначено коло таких повноважень; 2) спір випливає з діяльності відокремленого підрозділу; 3) позивач зазначає відповідачем у позовній заяві юридичну особу саме в особі відокремленого підрозділу (пред'являє вимоги у позові до юридичної особи саме в особі відособленого підрозділу), тобто коли юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ.
Отже , процесуальним законом надано право вибору позивачу визначати підсудність розгляду спору (в даному випадку щодо виконання господарського договору) у випадку наявності вищевказаних підстав для розгляду спору за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи - або за місцезнаходженням юридичної особи-відповідача, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи-відповідача.
При зверненні до суду з позовом Позивач вказав відповідачем Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" без зазначення інформації щодо звернення до Відповідача саме в особі відокремленого підрозділу філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", у зв'язку з чим Позивачем було реалізовано право на подання даного позову саме за місцезнаходженням юридичної особи-відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз".
З огляду на те, що Відповідачем у даній справі є юридична особа - Публічне акціонерного товариства "Укртрансгаз" та спір розглядається без участі відокремленого підрозділу філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", підстави для направлення даної справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області відсутні, у зв'язку з чим Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання Відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:
- надати належним чином завірену копію листа НКРЕКП №4193/16.1.2/7-17 від 24.04.2017 року;
- надати належним чином завірені копії постанов НКРЕКП №395 від 28.03.2017 року, №494 від 10.04.2017 року, №3159 від 29.12.2015 року, №348 від 28.03.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 року відкладено розгляд справи на 29.11.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
14.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвал суду від 25.10.2017 року та 08.11.2017 року.
23.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, клопотання, в якому просить Суд залишити без розгляду клопотання про вихід за межі позовних вимог та заява про зміну предмету позову.
29.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов додатковий відзив та клопотання, в якому просить Суд при винесенні рішення по справі покласти на Позивача, понесені Відповідачем витрати на придбання квитків, у зв'язку з відрядженням та забезпеченням участі представника відповідача у засіданнях суду.
29.11.2017 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 року розгляд справи призначено на 13.12.2017 року, а також, заяву Позивача про зміну предмету позову повернуто без розгляду на підставі п.4, 6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
13.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові заперечення на клопотання Відповідача про відшкодування витрат, пов'язаних із забезпеченням участі представника відповідача у засіданнях суду та заява про зміну предмету позову, в якій просить Суд:
1) зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" визначити у акті наданих послуг за квітень 2017 року вартість наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" за період з 01.04.2017 по 27.04.2017 послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами за Договором від 18.03.2016 №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 з урахуванням тарифу у розмірі 322,10 грн. за 1000 куб.м на добу (без урахування ПДВ), встановленого рядком 8 Додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 року №348, а за період з 28.04.2017 по 30.04.2017 - з урахуванням тарифу у розмірі 615,10 грн. за 1000 мі (без урахування ПДВ), встановленого п.3 постанови НКРЕКП від 29.12.2015 року №3159;
2) стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" суму надмірно сплачених коштів за послуги з транспортування природного газу за квітень 2017 року в розмірі 12 033 178,74 грн., а також судовий збір в сумі 182 097,69 грн., а всього загалом - 12 215 276,43 грн.
13.12.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін.
Суд задовольнив клопотання Позивача про залишення без розгляду клопотання про вихід за межі позовних вимог, прийняв до розгляду клопотання Відповідача про відшкодування витрат, пов'язаних із забезпеченням участі представника відповідача у засіданнях суду, а щодо заяви Позивача про зміну предмету позову, зазначив наступне.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з п. 3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, Суд прийняв до розгляду заяву Позивача про зміну предмету позову.
В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог, а також, подав документи на підтвердження понесення додаткових витрат до клопотання про відшкодування витрат, пов'язаних із забезпеченням участі представника у засіданнях суду, які Судом прийнято до розгляду.
Суд , ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати контррозрахунок до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" або обґрунтовані письмові заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року відкладено розгляд справи на 21.12.2017 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.
21.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Суд , розглянувши матеріали справи № 910/17492/17, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, дійшов висновку, що вказану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження.
Таким чином, на виконання наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі та встановити сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2017 року вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.01.2018 року.
21.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли пояснення по справі.
15.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на позовну заяву.
15.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли пояснення по справі.
18.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на пояснення.
18.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло підтвердження, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав
23.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення на додаткові заперечення Відповідача.
24.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи квитків.
В судове засідання 24 січня 2018 року з'явились представники Сторін.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2018 року призначено у справі №910/17492/17 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), провадження у справі № 910/17492/17 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 у справі №910/17492/17 скасовано, матеріали справи №910/17492/17 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.
27.06.2018 року матеріали справи №910/17492/17 повернуто на адресу Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2018 року поновлено провадження у справі № 910/17492/17, продовжено підготовче провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 25.07.2018 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2018 року змінено найменування Відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1) на Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1).
23.07.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення додаткових письмових пояснень та доказів, а також клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника Позивача, за результатами якого просить закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залишено без розгляду клопотання Позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2018 року.
В судовому засіданні 05 вересня 2018 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 05 вересня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ
28.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Газотранспортне підприємство) було укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №601/451-У, відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобов'язалось надати Замовнику послуги транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язався внести плату за надані послуги. (т.1 а.с.15-17)
18.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Оператор) було укладено Договір транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507, відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.(т.1 а.с.19-25)
Відповідно до п.2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
Згідно з п.2.3 Договору послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим Договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 та/або додатка 2 до цього Договору. (п.2.4 Договору)
У п.2.6 Договору визначено, що Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів. (п.2.7 Договору)
Відповідно до п.6.1 Договору Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужностей).
Згідно з п.6.3 Договору надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Оператором на його офіційному веб-сайті.
У п.7.1 Договору визначено, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Відповідно до п.7.3 Договору тарифи, передбачені п.7.1 цього розділу, є обов'язковими для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується Сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
Згідно з п.8.3 Договору оплата вартості договірної потужності Замовником здійснюється на підставі рахунка - фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок Оператора на умовах 100% попередньої оплати за 5 робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.
Пунктом 11.1 Договору визначено, що послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг з балансування, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг.
Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього Договору. (п.11.4 Договору)
У п.17.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 28.03.2017 року зазначено, що він набирає чинності з дня його укладання на строк включно до 31.12.2017 року. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (т.1 а.с.26-27)
Додатком 2 до Договору транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року Сторони погодили плановий обсяг фізичного транспортування природного газу Замовника по місяцях. (т.1 а.с.28)
Заявою №НГЗ-исх-01-17-889 від 30.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України заявило про припинення зобов'язання ПАТ «Укртрансгаз» перед ТОВ «МГЗ» за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №601/451-У від 29.12.2013 року у розмірі 31425667 грн. 15 коп. шляхом зарахування зазначеної суми в рахунок виконання зобов'язання Позивача перед ПАТ «Укртрансгаз» за Договором транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року. (т.1 а.с.29)
Листом №НСЗ-исх-01-17-212 від 10.04.2017 року Позивач додатково до заяви про залік зустрічних однорідних вимог уточнив, що зарахування коштів в рахунок виконання зобов'язання з транспортування природного газу має відбутися на договір №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 р. (т.1 а.с.30)
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» листом №606/06-03 від 04.05.2017 року надіслало на адресу Позивача рахунок на попередню оплату за транспортування природного газу у травні 2017 року від 04.05.2017 року №2104/05-17-1603000834/ПР/2016-4507, рахунок та акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №04-17-1603000834/ПР/2016-4507 від 30.04.2017 року на суму 31349453 грн. 30 коп., у зв'язку з набранням чинності постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 року «Про скасування деяких постанов». (т.1 а.с.31-32)
У відповідь на який Позивач листом №НГЗ-исх.01-17-339 від 22.05.2017 року повідомив, що постанова НКРЕКП №494 від 10.04.2017 року «Про скасування деяких постанов» набрала чинності з 28.04.2017 року, а не з 01.04.2017 року, а тому саме з цієї дати має застосовуватись тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів у розмірі 615,10 грн. за 1000 м.куб. без ПДВ. Таким чином, просив роз'яснити щодо застосування з 01.04.2017 року тарифу. (т.1 а.с.33)
Листом №НГЗ-исх-01-17-546 від 26.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» просило Відповідача зарахувати різницю між нарахованою за період з 01.04.2017 р. по 27.04.2017 р. платою за послуги з транспортування природного газу за тарифом 615,10 грн. за 1000 м.куб. та платою за тарифом 322,10 грн. за 1000 м.куб. у розмірі 12033178 грн. 74 коп. як попередню оплату за наступні періоди надання послуг за договором транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року, а також направило акти звірки розрахунків, два примірника акту надання послуг за квітень 2017р. У відповідь на який Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» листом №2104вих-17-69 від 16.08.2017 року відмовились від підписання акту. (т.1 а.с.34)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що у зв'язку з набранням чинності з 28.04.2017 року постановою НКРЕКП №494 від 10.04.2017 року, НКРЕКП з цієї дати фактично відновила дію тарифу, зокрема, для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів, у розмірі 615 грн. 10 коп., встановленого постановою НКРЕКП №3159 від 29.12.2015 р. та припинила дію тарифу, встановленого постановою НКРЕКП №348 від 28.03.2017 року у розмірі 322 грн. 10 коп. за 1000 куб. на добу. Таким чином, різниця між нарахованою Відповідачем та сплаченою Позивачем за період квітень 2017 року платою за послуги з транспортування природного газу у розмірі 12 033 178 грн. 74 коп. є надмірно сплаченою. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд з урахуванням Заяви про зміну предмету позову від 23.11.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" визначити у акті наданих послуг за квітень 2017 року вартість наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" за період з 01.04.2017 по 27.04.2017 послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами за Договором від 18.03.2016 №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 з урахуванням тарифу у розмірі 322,10 грн. за 1000 куб.м на добу (без урахування ПДВ), встановленого рядком 8 Додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 року №348, а за період з 28.04.2017 по 30.04.2017 - з урахуванням тарифу у розмірі 615,10 грн. за 1000 мі (без урахування ПДВ), встановленого п.3 постанови НКРЕКП від 29.12.2015 року №3159; стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" суму надмірно сплачених коштів за послуги з транспортування природного газу за квітень 2017 року в розмірі 12 033 178,74 грн.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що сплачені Позивачем грошові кошти в якості попередньої оплати за Договором не підлягають поверненню, оскільки Договір є чинним та сторони продовжують виконання своїх зобов'язань. Також Позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав. Крім того, внаслідок «визнання таким, що втратили чинність» нормативно - правові акти припиняють дію з моменту прийняття такого рішення, а у разі «скасування» - втрачають чинність з моменту їх прийняття. У зв'язку з прийняттям постанови НКРЕКП від 10.04.2017 №494 було скасовано постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №395, а відтак було фактично відновлено дію постанови НКРЕКП від 29.12.2015 р. №3159, якою встановлено тариф у розмірі 615,10 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ. Також зазначив, що Позивачем невірно зроблено розрахунок заявленої до стягнення суми.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до п.5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов 'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Газотранспортне підприємство) було укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №601/451-У, відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобов'язалось надати Замовнику послуги транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язався внести плату за надані послуги. (т.1 а.с.15-17)
18.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Оператор) було укладено Договір транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507, відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.(т.1 а.с.19-25)
На виконання умов Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №601/451-У від 29.12.2013 року Позивач здійснив попередню оплату на користь Відповідача у розмірі 31425667 грн. 15 коп., що підтверджується платіжним дорученням №01473 від 21.03.2017 року із зазначенням призначення платежу: «передоплата за транспортування газу у квітні 2017 р. по дог. №601/461-У від 28.12.13р.». (т.1 а.с.115)
Заявою №НГЗ-исх-01-17-889 від 30.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України заявило про припинення зобов'язання ПАТ «Укртрансгаз» перед ТОВ «МГЗ» за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №601/451-У від 29.12.2013 року у розмірі 31425667 грн. 15 коп. шляхом зарахування зазначеної суми в рахунок виконання зобов'язання Позивача перед ПАТ «Укртрансгаз» за Договором транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року. (т.1 а.с.29)
Листом №НСЗ-исх-01-17-212 від 10.04.2017 року Позивач додатково до заяви про залік зустрічних однорідних вимог уточнив, що зарахування коштів в рахунок виконання зобов'язання з транспортування природного газу має відбутися на договір №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 р. (т.1 а.с.30)
Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що сума у розмірі 31 425 667 грн. 15 коп. сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на виконання умов Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №601/451-У від 28.12.2013 року була зарахована Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в якості здійснення суми попередньої оплати у розмірі 31 425 667 грн. 15 коп. на виконання умов Договору транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року, про що не заперечувалось Сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» листом №606/06-03 від 04.05.2017 року надіслало на адресу Позивача рахунок на попередню оплату за транспортування природного газу у травні 2017 року від 04.05.2017 року №2104/05-17-1603000834/ПР/2016-4507, рахунок та акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №04-17-1603000834/ПР/2016-4507 від 30.04.2017 року на суму 31349453 грн. 30 коп., у зв'язку з набранням чинності постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 року «Про скасування деяких постанов». (т.1 а.с.31-32)
У відповідь на який Позивач листом №НГЗ-исх.01-17-339 від 22.05.2017 року повідомив, що постанова НКРЕКП №494 від 10.04.2017 року «Про скасування деяких постанов» набрала чинності з 28.04.2017 року, а не з 01.04.2017 року, а тому саме з цієї дати має застосовуватись тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів у розмірі 615,10 грн. за 1000 м.куб. без ПДВ. Таким чином, просив роз'яснити щодо застосування з 01.04.2017 року тарифу. (т.1 а.с.33)
Листом №НГЗ-исх-01-17-546 від 26.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» просило Відповідача зарахувати різницю між нарахованою за період з 01.04.2017 р. по 27.04.2017 р. платою за послуги з транспортування природного газу за тарифом 615,10 грн. за 1000 м.куб. та платою за тарифом 322,10 грн. за 1000 м.куб. у розмірі 12033178 грн. 74 коп. як попередню оплату за наступні періоди надання послуг за договором транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року, а також направило акти звірки розрахунків, два примірника акту надання послуг за квітень 2017р. У відповідь на який Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» листом №2104вих-17-69 від 16.08.2017 року відмовились від підписання акту. (т.1 а.с.34)
У п.7.1 Договору визначено, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Відповідно до п.7.3 Договору тарифи, передбачені п.7.1 цього розділу, є обов'язковими для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується Сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
29 грудня 2015 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №3159 «Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами», якою встановлено тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів у розмірі 615 грн. 10 коп. за 1000 м.куб. без урахування ПДВ. (т.1 а.с.116-117)
28 березня 2017 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №395 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов НКРЕКП», якою визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП №3159 від 29.12.2015 року «Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами». (т.1 а.с.118-119)
Відповідно до п.2. Постанови вона набирає чинності з 01 квітня 2017 року, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр».
28 березня 2017 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №348 «Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ «Укртрансгаз». Згідно з рядком 8 Додатку до цієї постанови встановлено тариф для точки виходу з фізичним розташуванням до прямих споживачів у розмірі 322 грн. 10 коп. (т.1 а.с.120-121)
Відповідно до п.2. Постанови вона набирає чинності з 01 квітня 2017 року, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр».
10 квітня 2017 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято Постанову №494 «Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якою скасовані рядки 8 - 52 додатка до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 року № 348 "Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз". (т.1 а.с.122-123)
Відповідно до п.2. Постанови №494 від 10.04.2017 року вона набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр».
У відповідності до ч. 1 - ч. 3 ст. 1 Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 р. №1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
Згідно зі ст. 3 Закону №1540-VIII, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом. Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
Разом з цим, Суд зазначає, що лист НКРЕКП від 24.04.2017 року №4193/16.1.2/7-17 (т.1 а.с.124), на підставі якого Позивачем зроблено розрахунок суми боргу Відповідача - не є джерелом права та не приймається судом до уваги при вирішені цього спору, оскільки висновки у цьому листі про те, що з 01.04.2017 року набрали чинності тарифи на послуги транспортування та розподілу природного газу, що діяли з 01.01.2017 року - суперечать чинному законодавству України.
Згідно зі статтею 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до частини 7 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» рішення НКРЕКП, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополії, набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення, про що зазначається в тексті рішення.
Пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів та державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №34/5 від 12.04.2005 (в редакції наказу Міністерства юстиції України №883/5 від 15.05.2013) встановлено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування; скасування нормативно-правового акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним з моменту прийняття не зареєстрованого у Міністерстві юстиції України нормативно-правового акта, що підлягав державній реєстрації.
Так, згідно з пунктом 3.1 Порядку подання нормативно-правових актів та державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації державній реєстрації в Міністерстві юстиції України підлягають нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частиною 6 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.
Крім того, згідно з пунктом 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Указом Президентом України № 71/2014 від 10.09.2014 (далі - Положення №71/2014), одним із основних завдань Комісії є, зокрема, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що проводять діяльність на суміжних ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів.
Відповідно до пункту 13 Положення №71/2014 рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.
Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.
Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до виконання суб'єктами природних монополій.
Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.
Зважаючи на вищенаведені норми права, Суд зазначає, оскільки рішення НКРЕКП не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України, тому, відповідно, такі рішення не можуть бути визнані недійсними з моменту їх прийняття в разі скасування такого акта особою, яка його прийняла, в даному випадку НКРЕКП.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі №916/1247/17.
Відповідно до Постанови НКРЕКП № 494 від 10.04.2017 року скасовано низку постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в тому числі Постанови НКРЕКП № 348 "Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз".
Суд зазначає, що Постанову НКРЕКП № 494 від 10.04.2017 року офіційно опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» 27.04.2017 року, № 79. Таким чином, вона набула чинності 28 квітня 2017 року і саме з цього дня втратила чинність Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 року (стосовно рядків 8-52 додатку).
Тобто, Постанова НКРЕКП №494 фактично, починаючи за дати набрання своєї сили 28.04.2017 року встановлює нові тарифи шляхом відновлення тарифів, що встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3159 від 29.12.2015 року, відповідно до якої тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів у розмірі 615 грн. 10 коп. за 1000 м.куб. без урахування ПДВ.
Враховуючи те, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в своїй Постанові №494 не зазначила строк з якого, після скасування Постанови №348, вступають в силу тарифи визначені в Постанові №3159 «Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами», Позивач і Відповідач повинні керуватись вищезазначеними загальними правилами дії актів цивільного законодавства у часі.
Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги доводи Відповідача в цій частині, оскільки вони спростовуються вищенаведеними та оціненими Судом доказами. Крім того, Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача з посиланням на п.10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» №7від 20.05.2013 р. з огляду на таке.
У п.10.2 постанови пленуму зазначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Суд звертає увагу, що вказані положення п.10.2 пленуму Вищого адміністративного суду України застосовуються при винесенні рішення адміністративним судом у разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, а не при прийнятті НКРЕКП постанови про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Таким чином, у період з 01 квітня 2017 року по 27 квітня 2017 року включно діяла й була чинною Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №348 «Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ «Укртрансгаз», а починаючи з 28.04.2017 року почала знову діяти Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3159 від 29.12.2015 року.
За таких підстав, у період з 01 квітня 2017 року по 27 квітня 2017 року діяв тариф на послуги транспортування природного газу у розмірі 322 грн. 10 коп. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ, а з 28.04.2017 року - у розмірі 615 грн. 10 коп. за 1000 м.куб. без урахування ПДВ.
В той же час, Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за Договором транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року Акціонерним товариством «Укртрансгаз» було здійснено нарахування із розрахунку 615 грн. 10 коп. за 1000 куб.м без ПДВ на загальну суму в розмірі 31 349 453 грн. 30 коп., що підтверджується відповідними відомостями в Акті №04-17-1603000834/ПР/2016-4507 від 30.04.2017 року (т.1 а.с.32) Проте, вказані розрахунки є невірними з урахуванням визначення дати набрання сили постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг й дії актів цивільного законодавства у часі.
При зверненні до суду з вказаним позовом й визначення суми, яка підлягає стягненню з Відповідача, Позивач зазначав, що за період з 01.04.2017 р. по 27.04.2017 р. діяла постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 року, якою встановлено тариф для точки виходу з фізичним розташуванням до прямих споживачів у розмірі 322 грн. 10 коп. При цьому, Додатковою угодою №1 від 28.03.2017 року до Додатку №1/1 до Договору транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року гарантована потужність у точках входу/виходу на рік становить 1560, від величини якої й здійснено розрахунок заявлених позовних вимог Позивачем у розмірі 12 033 178 грн. 74 коп. (31 349 453 грн. 30 коп. - 19316274 грн. 56 коп.)
В той же час, Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначав, що вартість договірної потужності на період газового місяця визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця (п.8.3 Договору) та розраховується за формулою, наведеною у договорі, а у випадку перевищення Замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує ще додаткову плату відповідно до п.8.4 Договору, яка залежить від фактично використаної потужності у разі її перевищення. При цьому, Замовник сплачує Оператору вартість замовленої потужності незалежно від того, чи не була повністю використана замовлена потужність. А також відповідно до п.8.3 Договору вартість наданих послуг складається з усіх тарифів на всі види послуг, за умовами договору таких тарифів передбачається декілька, зокрема, на такі складові (види) послуги транспортування - на послуги з фізичного транспортування природного газу та на послуги з розподілу потужності. Позивач при здійсненні розрахунку цей тариф, що був скасований, на транспортування природного газу для точки входу з фізичним розташуванням до прямих споживачів у розмірі 322,10 грн. за 1000 куб.м. природного газу, використовує для визначення вартості послуг, проте множить його на величину встановленої гарантованої потужності у такій точці, яка в даному випадку дорівнює 1560 тис.куб.м., у цьому саме і полягає помилка Позивача.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги заперечення Відповідача щодо здійсненого розрахунку заявлених позовних вимог, без надання власного котнррозрахунку, Суд прийшов до висновку, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а тому ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2018 року призначено у справі №910/17492/17 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), провадження у справі № 910/17492/17 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
Проте , постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 у справі №910/17492/17 скасовано, матеріали справи №910/17492/17 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги скасування постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 року ухвали Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 у справі №910/17492/17 про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі повністю, Господарський суд міста Києва розглядає справу на підставі наявних матеріалів справи, виходячи з розрахунку, наданого Позивачем, оскільки будь - якого контррозрахунку заявленої суми Відповідачем надано не було.
Суд , перевіривши правильність заявленої до стягнення суми Позивачем (т.1 а.с.152-153), зазначає, що відповідно до Додатку 1/1 до Договору транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року в редакції Додаткової угоди №1 від 28.03.2017 року гарантована потужність у точках входу/виходу на рік становить 1560. Таким чином, вартість наданих послуг за період з 01.04.2017 р. по 27.04.2017 р. із розрахунку тарифу на послуги транспортування природного газу у розмірі 322 грн. 10 коп. за 1000 куб.м. на добу без ПДВ становить 13 566 852 грн. 00 коп. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 20% - 16 280 222 грн. 40 коп.
Крім того, вартість наданих послуг за період з 28.04.2017 р. по 30.04.2017 р. із застосуванням тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів у розмірі 615 грн. 10 коп. за 1000 м.куб. без урахування ПДВ становить 2 530 043 грн. 47 коп. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 20% - 3 036 052 грн. 16 коп.
Таким чином, Суд зазначає, що за квітень 2017 року вартість наданих Позивачу послуг Відповідачем за Договором транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року становить загалом 19 316 274 грн. 56 коп. (16 280 222 грн. 40 коп. + 3 036 052 грн. 16 коп.)
Проте, Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" було сплачено на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" грошові кошти у розмірі 31 425 667 грн. 15 коп., що підтверджується платіжним дорученням №01473 від 21.03.2017 року із зазначенням призначення платежу: «передоплата за транспортування газу у квітні 2017 р. по дог. №601/461-У від 28.12.13р.». (т.1 а.с.115), що є значно більшою сумою, ніж та, що підлягала оплаті за надані послуги у квітні 2017 року.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" різниці між фактично сплаченою сумою та тією, що підлягала оплаті, у розмірі 12 033 178 грн. 74 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом розглянуті та відхилені заперечення щодо невірно обраного Позивачем способу захисту порушеного права з урахуванням того, що розрахунки за договором здійснюються на умовах попередньої оплати та договірні відносини мають постійний триваючий характер, оскільки Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності заборгованості Замовника перед Оператором за спірним договором або неналежного виконання зобов'язань із здійснення перерахування попередньої оплати. За таких підстав, Суд приходить до висновку щодо відсутності такої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" перед Оператором, а тому сума у розмірі 12 033 178 грн. 74 коп. є надмірно сплаченою.
Однак , Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження перерахування Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" розмірі 12 033 178 грн. 74 коп., а тому вказана сума підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Позивача.
Крім того, з урахуванням заяви про зміну про зміну предмету позову від 23.11.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач просив суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" визначити у акті наданих послуг за квітень 2017 року вартість наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" за період з 01.04.2017 по 27.04.2017 послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами за Договором від 18.03.2016 №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 з урахуванням тарифу у розмірі 322,10 грн. за 1000 куб.м на добу (без урахування ПДВ), встановленого рядком 8 Додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 року №348, а за період з 28.04.2017 по 30.04.2017 - з урахуванням тарифу у розмірі 615,10 грн. за 1000 мі (без урахування ПДВ), встановленого п.3 постанови НКРЕКП від 29.12.2015 року №3159.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» листом №606/06-03 від 04.05.2017 року надіслало на адресу Позивача рахунок на попередню оплату за транспортування природного газу у травні 2017 року від 04.05.2017 року №2104/05-17-1603000834/ПР/2016-4507, рахунок та акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №04-17-1603000834/ПР/2016-4507 від 30.04.2017 року на суму 31349453 грн. 30 коп., у зв'язку з набранням чинності постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 року «Про скасування деяких постанов». (т.1 а.с.31-32)
Акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №04-17-1603000834/ПР/2016-4507 від 30.04.2017 року на суму в розмірі 31349453 грн. 30 коп. складений на виконання умов Договору транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 року та підписаний з боку Оператора - ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії УМг «Харківтрансгаз», а також зі сторони Замовника - ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», проте підпис закреслено.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи охоронюваний законом інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
За змістом ст.16 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміні правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Заявлена Позивачем вимога про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" визначити у акті наданих послуг за квітень 2017 року вартість наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" за період з 01.04.2017 по 27.04.2017 послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами за Договором від 18.03.2016 №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 з урахуванням тарифу у розмірі 322,10 грн. за 1000 куб.м на добу (без урахування ПДВ), встановленого рядком 8 Додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 року №348, а за період з 28.04.2017 по 30.04.2017 - з урахуванням тарифу у розмірі 615,10 грн. за 1000 мі (без урахування ПДВ), встановленого п.3 постанови НКРЕКП від 29.12.2015 року №3159 не призводить до поновлення порушеного права Позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Крім того, Суд зазначає, що Позивачем не визначено яким чином слід визначити в акті наданих послуг за квітень 2017 року дані відомості з урахуванням того, що вказаний Акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №04-17-1603000834/ПР/2016-4507 від 30.04.2017 року на суму в розмірі 31349453 грн. 30 коп. вже складений та підписаний сторонами (з боку Позивача підписаний та закреслений). Також, Суд звертає увагу, що вартість наданих послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами за Договором від 18.03.2016 №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 й відповідні тарифи встановлені у вказаному рішенні суду при розгляді вимоги Позивача в частині стягнення надмірно сплачених грошових коштів.
За таких підстав, позовні вимоги Позивача в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" визначити у акті наданих послуг за квітень 2017 року вартість наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" за період з 01.04.2017 по 27.04.2017 послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами за Договором від 18.03.2016 №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 з урахуванням тарифу у розмірі 322,10 грн. за 1000 куб.м на добу (без урахування ПДВ), встановленого рядком 8 Додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 року №348, а за період з 28.04.2017 по 30.04.2017 - з урахуванням тарифу у розмірі 615,10 грн. за 1000 мі (без урахування ПДВ), встановленого п.3 постанови НКРЕКП від 29.12.2015 року №3159 не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується вимог Відповідача про стягнення з Позивача витрат, пов'язаних з явкою представників у судове засідання, Суд зазначає.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 128 Господарського процесуального кодексу України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
На підтвердження понесення Відповідачем витрат на проїзд представника Відповідача з м. Харкова до м. Києва й зворотній шлях для участі у судових засіданнях, останній надає посадочні документи на 24.10.2017 р. на суму 236 грн. 19 коп., на 25.10.2017 р. на суму 236 грн. 19 коп., на 07.11.2017 р. на суму 236 грн. 19 коп., на 08.11.2017 р. на суму 236 грн. 19 коп., на 28.11.2017 р. на суму 236 грн. 19 коп., на 29.11.2017 р. на суму 236 грн. 19 коп., на 12.12.2017 р. на суму 236 грн. 19 коп., на 13.12.2017 р. на суму 236 грн. 19 коп., на 23.01.2018 р. на суму 219 грн. 78 коп., на 24.01.2018 р. на суму 219 грн. 78 коп., на 27.12.2017 р. на суму 276 грн. 08 коп., на 27.12.2017 р. на суму 276 грн. 08 коп.
Проте , Суд звертає увагу, що ухвалами Господарського суду міста Києва явка представників сторін не була визнана обов'язковою. Крім того, відповідачем у справі є Акціонерне товариство «Укртрансгаз», яке знаходиться за адресою: 01021, м.Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, а не у м. Харків, а тому направлення представника Відповідача з м. Харкова для представництва інтересів у даній справі є необґрунтованим з урахуванням того, що у нього було достатньо часу для того, щоб визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з м. Києва.
За таких підстав, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог Відповідача про стягнення з Позивача витрат, пов'язаних з явкою представників у судове засідання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м.Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, Ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, село Галицинове, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА, будинок 64, Ідентифікаційний код юридичної особи 33133003) 12 033 178 (дванадцять мільйонів тридцять три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 74 (сімдесят чотири) коп. та судовий збір у розмірі 182 497 (сто вісімдесят дві тисячі чотириста дев'яносто сім) 68 (шістдесят вісім) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 вересня 2018 року.
Суддя О.В. Чинчин
