Справа № 2-3897/10
Головуючий у І інстанції Баличева М. Б.
Провадження № 22-ц/780/2850/18
Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.
Категорія 26
07.09.2018
ПОСТАНОВА
Іменем України
7 вересня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів: Сушко Л.П., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Вергелес О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 4 травня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження, усунення недоліків виконавчого листа, поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», ОСОБА_2,
в с т а н о в и в:
У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаною вище заявою, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Український професійний банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 987 286,12 грн. та 1 820 грн. судових витрат.
На виконання цього рішення 25 липня 2013 року було видано виконавчий лист № 2-3897/10, який пред'явлено до виконання в Деснянський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві.
Постановою старшого державного виконавця Танащук О.М. від 19 червня 2017 року виконавчий лист № 2-3897/10 у виконавчому провадженні № 50121106 повернуто стягувачу.
6 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_3 було укладено договір № 23 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 126, укладеним 26 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2
Заявник вказував, що на підставі цього правочину він набув статусу нового кредитора у зобов'язанні, проте здійснити дії щодо примусового стягнення заборгованості він не може.
У зв'язку з наведеним, заявник просив замінити стягувача - ПАТ «Український професійний банк» на його правонаступника - ОСОБА_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3897/10, виданого Вишгородським районним судом Київської області 25 липня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Український професійний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; привести виконавчий лист № 2-3897/10, виданий Вишгородським районним судом Київської області 25 липня 2013 року, у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема зазначивши: повне ім'я та по батькові посадової особи, яка його видала, та дату народження боржника - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати причини пропуску строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-3897/10, виданого Вишгородським районним судом Київської області 25 липня 2013 року, поважними та поновити строк для пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 4 травня 2018 року заяву задоволено частково.
Замінено стягувача - ПАТ «Український професійний банк» на його правонаступника - ОСОБА_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3897/10, виданого Вишгородським районним судом Київської області 25 липня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Український професійний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказану ухвалу суду в частині задоволених вимог заяви скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити в задоволенні заяви.
Апеляційну скаргу боржника мотивовано тим, що виконавчий лист № 2-3897/10 не може бути пред'явлено до примусового виконання, оскільки його не приведено у відповідність до ухвали Апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2014 року, якою цей виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню в частині добровільного погашення заборгованості в розмірі 347 043,50 грн. Заміна сторони виконавчого провадження може бути реалізована лише за наявності відкритого виконавчого провадження, однак такого провадження не існує. Договори відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором оскаржені боржником у судовому порядку, тому суд повинен був вирішити питання про зупинення провадження у справі. Заявником не додано доказів про виконання умов договору, укладеного з банком. Крім того, заявник не є стороною виконавчого провадження, тому не має права ставити питання про внесення змін до виконавчого документу та поновлення строку для його пред'явлення до виконання.
У відзиві на апеляційну скаргу заявник просить апеляційну скаргу боржника залишити без задоволення, посилаючись на законність і обґрунтованість постановленої судом ухвали.
Вказав, що ухвала суду про часткове визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, має подаватися заінтересованою особою до органу, який виконує рішення суду, і ніяким чином не впливає на можливість заміни сторони виконавчого провадження. Положення статті 442 ЦПК України застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Посилання боржника на те, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги не є правонаступництвом не відповідає вимогам закону та практиці Верховного Суду. Заява про зупинення провадження у справі була залишена судом без розгляду за усним клопотанням самої ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 його представник ОСОБА_4 просить ухвалу суду в частині незадоволених вимог заяви скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та постановити в цій частині нову ухвалу про задоволення заяви в повному обсязі.
Апеляційну скаргу заявника мотивовано тим, що виконавчий лист № 2-3897/10 не відповідає вимогам, встановленим Закону України «Про виконавче провадження», тому виправлення його недоліків є необхідним для його подальшого пред'явлення до виконання. Судом не було враховано, що строк пред'явлення до виконання вказаного виконавчого листа не сплив, проте враховуючи ймовірність тривалого розгляду даної заяви, перед судом було порушено питання про поновлення цього строку.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду з порушенням строку, встановленого судом для подання учасниками справи такого відзиву, боржник просить апеляційну скаргу заявника залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість в оскарженій частині.
В обґрунтування свого відзиву зазначила, що доводи заявника про можливе неприйняття виконавчого листа до виконання з підстав його невідповідності Закону України «Про виконавче провадження» та пропуску строку для його пред'явлення ґрунтуються на припущеннях, тоді як судовому захисту підлягає лише порушене право стягувача. Якщо строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не сплив, то підстав для його поновлення про всяк випадок немає. Також посилається на обставини, які є ідентичними доводам її апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також відзивів на них, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.
За правилом частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Український професійний банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 987 286,12 грн. та 1 820 грн. судових витрат.
На виконання цього рішення 25 липня 2013 року було видано виконавчий лист № 2-3897/10, який 11 грудня 2013 року пред'явлено банком до виконання у ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2014 року виконавчий лист № 2-3897/10, виданий 25 липня 2013 року Вишгородським районним судом Київської області, визнано таким, що не підлягає виконанню в частині добровільного погашення ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 347 043,50 грн.
Постановою старшого державного виконавця Танащук О.М. від 19 червня 2017 року виконавчий лист № 2-3897/10 у виконавчому провадженні № 50121106 повернуто стягувачу.
6 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_3 було укладено договір № 23 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 126, укладеним 26 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2
Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі укладеного договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором правонаступником ПАТ «Український професійний банк» є ОСОБА_3, тому є підстави для заміни сторони (стягувача) у виконавчому листі.
Також суд дійшов висновку, що вимоги заявника про усунення недоліків виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання не підлягають до задоволення з огляду на їх необґрунтованість.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.
За положеннями частин 1, 2, 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини 1 статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Частинами 1, 2, 5 статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Проводячи аналіз наведених норм права, слід дійти висновку, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, у тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Таким чином, замінюючи стягувача у виконавчому листі, суд першої інстанцій, врахувавши статті 512, 514 ЦК України та статтю 15 Закону України «Про виконавче провадження», обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_3 є правонаступником і отримав всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Посилання ОСОБА_2 про те, що виконавчий лист № 2-3897/10 не відповідає ухвалі Апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2014 року не може слугувати належною підставою для відмови в заміні сторони, оскільки питання щодо визнання таким, що не підлягає виконанню в частині добровільного погашення заборгованості враховується при виконанні рішення суду.
При цьому, по своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Та обставина, що договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором оскаржений боржником в судовому порядку також не зумовлює скасування ухвали суду, адже згідно положень статті 204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Колегія суддів також враховує, що заява про зупинення провадження у справі була залишена судом без розгляду за усним клопотанням самої ОСОБА_2, про що свідчить протокол судового засідання.
За правилом частини 3 статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у редакції, що діяла на момент видачі виконавчого листа 25 липня 2013 року, установлено вимоги до виконавчого листа.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд належним чином перевірив доводи заявника щодо невідповідності виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та дійшов правильного висновку про їх безпідставність, оскільки встановлено, що виконавчий документ відповідає вимогам вищезазначеного закону, зокрема у виконавчому документі зазначено найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали - Вишгородський районний суд Київської області, суддя Войнаренко Л.Ф. (голова суду), а зазначення дати народження боржника не є об'язковим реквізитом виконавчого документа в силу пункту 3 частини 1 статті 18 Закону № 606-XIV.
У той же час, звертаючись до суду, ОСОБА_3 просив привести виконавчий лист у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 5 жовтня 2016 року, та не обґрунтував порушення своїх прав як правонаступника стягувача з огляду на те, що постановою державного виконавця виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Норми ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» не містять вичерпного переліку поважних причин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Разом з тим, виходячи із системного аналізу норм закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до виконавця у визначений законом строк.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, як на підставу своїх вимог про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, ОСОБА_3 посилався на те, що даний виконавчий лист може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років, однак зважаючи на ймовірність доволі тривалого розгляду цієї заяви, на момент постановлення ухвали по суті заяви строк може сплинути.
Враховуючи, що доводи заявника ґрунтуються на припущеннях та ним не наведено інших причин пропуску строку, які можливо визнати поважними, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у даній справі є законним та обгрунтованим.
Отже, суд правильно встановив правову природу заявлених питань, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статтей 260, 263 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг є необгрунтованими, ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 4 травня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у частині заміни сторони виконавчого провадження в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: Л.П. Сушко
В.О. Фінагеєв
