Постанова
Іменем України
12 березня 2018 року
м. Київ
справа № 2-3897/2010
провадження № 61-3889св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - Служба у справах дітей Суворовської районного адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2017 року у складі судді Середи І. В. та на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ :
У травні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Суворовської районного адміністрації Одеської міської ради про стягнення аліментів на дитину та просив стягнути на його користь аліменти на дитину з інвалідністю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за минулий час у період з 12 травня 2010 року по 30 вересня 2017 року одноразово у розмірі 443 255,80 грн та аліменти на майбутнє з 01 жовтня 2017 року по 21 лютого 2028 року у розмірі 5000 грн щомісяця.
Під час розгляду даної справи ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову в частині стягнення з відповідача одноразової грошової суми у розмірі 443 225,80 грн на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом накладення арешту на 22/100 частини квартири АДРЕСА_1, що належить відповідачу.
Заява мотивована тим, що предметом спору у тому числі є одноразова сума у розмірі 443 255,80 грн, що є вимогою майнового характеру, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення та порушити права дитини, яка до то ж є особою з інвалідністю.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що вимоги про забезпечення позову не є співмірними з заявленими позовними вимогами, в зв'язку з чим відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді заяви не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і задовольнити його заяву про забезпечення позову. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявлена вимога про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 22/100 частини квартири відповідача жодним чином не порушує принцип співмірності до заявленої вимоги про стягнення аліментів за минулий час. Крім того вказує, що він не просив суд забезпечувати позов на майбутні виплати по аліментах, а лише на суму у розмірі 443 225,80 грн, яку просить стягнути одноразово.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 151 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви у суді першої інстанції) забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до частини першої статті 152 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви у суді першої інстанції) позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Власнику майна належать право володіння, користування та розпорядженням своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги безпідставними, і такими що не ґрунтуються на вимогах закону.
Наведені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_4 не спростовують висновків суду і не дають підстав уважати неправильним застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права чи наявними порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В.І. Крат
