Справа № 640/219/14-ц
н/п 2/640/86/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Хомінської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики дійсним та стягнення суми боргу, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся у суд з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_2, після неодноразових збільшень позовних вимог у зв»язку із зміною офіційного курсу НБУ, прийнятих судом, остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 09.09.2009року в сумі 783192 грн., три відсотки річних за час прострочення з 22.10.2012року по 23.06.2014року у розмірі 17793,77 грн. та сплачений судовий збір.
В обґрунтування поданого позову зазначає, що 09.09.2009року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики у формі розписки, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 30000 доларів США, при цьому відповідач зобов'язався повернути зазначені грошові кошти за першою вимогою ОСОБА_1 05.10.2012 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 письмову вимогу повернути вказані кошти до 22.10.2012року. Однак у вказаний строк кошти відповідач не повернув. Позивач зазначає, що у 2013році відповідач повернув йому 50 доларів США, а тому заборгованість складає 29950 доларів США. До теперішнього часу кошти відповідачем не повернуті. У зв'язку із зміною офіційного кусу долару позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 783192 грн., що еквівалентно 29950 доларів США. Також відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України просить стягнути три відсотки річних за час прострочення з 22.10.2012року по 23.06.2014року у розмірі 17793,77 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_11 проти позовних вимог заперечували в повному обсязі та зазначили, що коштів у ОСОБА_1 за розпискою від 09.09.2009року не займав. Зазначена розписка була складена ОСОБА_2 того що він 09.09.2009року дав у борг кошти в сумі 30000доларів своєму знайомому ОСОБА_4 для придбання останнім автомобілю. ОСОБА_4 повернув кошти в цьому ж році. Розписка залишилась у ОСОБА_2 на той час він товаришував з позивачем, як опинилась розписка у позивача не знає.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідчення свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З висновку судово-лінгвістичної експертизи №056/766-2 від 26.12.2014 року вбачається, що дану розписку неможливо однозначно вважати борговою. З постанови про закриття кримінального провадження від 22.03.2013 року також не вбачається, що ОСОБА_2 позичав гроші у ОСОБА_1., оскільки сам ОСОБА_2 взагалі не опитаний, а інших доказів, крім пояснень ОСОБА_1,ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надано не було.
Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до чч.1 та 2 ст.207 ЦК правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Суду позивачем надана в оригіналі розписка наступного тексту : «Я ОСОБА_2 занял для покупки автомобиля 30000 дол. США (тридцать тысяч долларов США.) 9.09.09 подпись».
Також розписка містить наступний текст: «ОСОБА_1 09.09.2009г. передал в качестве займа ОСОБА_2 денежные стредства в сумме 30000 дол. США . Факт займа произведен в присутствии ОСОБА_6 подпись, ОСОБА_5 подпись».
Будучі допитаними у якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтвердили написане у тексті розписки. Також позивач, будучи допитами у якості свідків підтвердив укладання із ОСОБА_2 09.09.2009р. договору позики.
За ч.2 ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Виходячи з наведеного положення закону, свідченнями свідків не може бути підтверджено факт отримання позичальником від позикодавця коштів та їх розмір.
Разом з тим, свідчення свідків , з урахуванням наявної розписки, підтверджують укладання між сторонами договору позики, а наявність у позивача розписки факту передання відповідачу в борг 30000 дол. США.
Отже, надана суду розписка за своєю природою є підтвердженням укладання договору позики та отримання відповідачем від позивача грошових коштів в розмірі 30000 дол. США грн.
Наявність оригіналу розписки у позивача, відсутність доказів неправомірного заволодіння позивачем розпискою, свідчать , що позивач є володільцем зобов'язань відповідача, щодо повернення суми позики в розмірі 30000 дол. США, яка до теперішнього часу є не виконане.
За положенням ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що в розписці відсутні строк повернення позики, позика за положенням ч.2 ст. 530 ЦК України має бути повернута протягом 7 днів, від дня пред'явлення вимоги.
Позивач 05.10.2012р., надіслав відповідачу вимогу про повернення боргу, тобто строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем про повернення позики настав 12.10.2012р., однак позика не повернута, внаслідок чого підлягає стягненню, з урахуванням збільшених позовних вимог та положення ч.2 ст. 533 ЦК України, з відповідача на користь позивача борг в сумі 783192 грн .
Доказів повернення відповідачем позивачу боргу в сумі 50 дол.США суду не надано. Витребувані матеріали кримінального провадження №12013220460000743, за розглядом яких слідчим прийнята постанова про закриття справи, у зв'язку зі наявністю між сторонами цивільно-парових відносин, не містить протоколу допиту ОСОБА_2
Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив повернення договору позики, відповідно до приписів статті 625 ЦК України, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми за період з 22.10.2012 р. по 23.06.2014р. в розмірі 17793,77 грн., з урахуванням меж заявних вимог.
Суд зазначає, що висновок судової лінгвістичної експертизи №056/766 від 26.12.2014р., проведений Українським бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України, не є допустимим доказом в розумінні ч.2 ст. 78 ЦПК України.
Так відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судову експертизу» (в редакції закону на час проведення експертизи) судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.
До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом - ч. 3 ст. 10 Закону.
За ст. 21 Закону фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і мають на меті здійснювати експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України.
Проведена судово-лінгвістична експертиза, відповідно до закону може бути проведена не спеціалізованою державною установою, а іншим фахівцем з відповідних галузей знань, однак такий фахівець повинен пройти відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, повинен бути атестований та отримати кваліфікацію судового експерта. Разом з тим, ОСОБА_10, який проводив експертизу , наведеним положенням закону, як фазхівець не відповідає, тобто експертиза проведена особо, яка не може проводити судові експертизи.
Посилання в експертизі на положення ЗУ «Про наукову і науково-технічну експертизу», є безпідставним, оскільки на підставі ст. 5 Закону об'єктами наукової і науково-технічної експертизи можуть бути : діючі об'єкти техніки та промисловості, споруди, природні об'єкти тощо; проекти, програми, пропозиції різного рівня, щодо яких необхідно провести науково обґрунтований аналіз і дати висновок про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшого використання тощо, тоді як текст розписки, по якій проведена експертиза до вказаних об'єктів не відноситься.
Також суд не приймає показання свідка ОСОБА_4, відповідно до яких розписку від 09.09.2009р. (судом надавалась для огляду) йому написав ОСОБА_2 у якого він зайняв 30000 дол.США, оскільки за положеннями ст. 1047 ЦК України розписка має юридичне значення, якщо вона написана позичальником. Більш того, з показань самого свідка вказана розписка написана ОСОБА_2, для того щоб уникнути поділу його майна із дружиною, що свідчить про нечесність дій свідка та ставить його показання під сумнів. За показаннями свідка він отримав від ОСОБА_2 грошові кошти для придбання автомобіля за довіреністю у вересні-листопаді 2009року, однак згідно витягу з Єдиного реєстру довіреностей не зареєстровано довіреностей з 09.09.2009року по 01.01.2010року, згідно яких ОСОБА_4 виступав як довіритель або довірена особа.
За змістом ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
В даному випадку наявна розписка підтверджує факт укладання договору та передання грошей, тому додаткового визнання договору дійним не потребує.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76, 141, 206,263-265 ЦПК України, суд, -
вирішив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2), про визнання договору позики дійсним та стягнення суми боргу- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКППНОМЕР_1 АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) заборгованість за договором позики від 09 вересня 2009року у розмірі 783 192 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКППНОМЕР_1 АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) три відсотки річних за час прострочення з 22.10.2012року по 23.06.2014року у розмірі 17793,77 грн.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКППНОМЕР_1 АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 3236 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Повний текст виготовлений 23.08.2018р.
Суддя Бородіна Н.М.
