ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2710/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Сокальської районної державної адміністрації Львівської області про визнання незаконним та скасування розпорядження,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2) до Сокальської районної державної адміністрації Львівської області (далі - відповідач, Сокальська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Сокальської районної державної адміністрації Львівської області (далі - третя особа, служба у справах дітей Сокальської РДА) про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації Львівської області від 15.03.2018 № 168 «Про ліквідацію дитячого будинку сімейного типу та виведення з нього дітей, позбавлених батьківського піклування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням відповідача від 01.09.2016 № 369 «Про зміну місця проживання та функціонування дитячого будинку сімейного типу» забезпечено функціонування дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. 1 вересня 2016 року між батьками-вихователями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та відповідачем було укладено угоду №1 «Про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу». За час існування дитячого будинку сімейного типу було влаштовано сім дітей позбавлених батьківського піклування, зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_10., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Однак, 15 березня 2018 року відповідачем було прийнято розпорядження № 168 «Про ліквідацію дитячого будинку сімейного типу та виведення з нього дітей, позбавлених батьківського піклування». Позивачі вважають, вказане розпорядження протиправним, оскільки вказаним розпорядженням було припинено дію угоди № 1 від 01.09.2016. Вказують, що порушення умов угоди є підставою для її припинення. Так, відповідно до п. 5 вказаної угоди у разі неналежного виконання умов угоди кожна із сторін має право звернутися до суду, а відповідно до п. 6 цієї угоди, угода може бути розірвана за згодою сторін. Таким чином, питання про припинення дії угоди повинно було вирішуватися за згодою сторін, а в разі недосягнення згоди батьків-вихователів за рішенням суду. На думку позивачів, лише після припинення дії зазначеної угоди відповідачем повинно було прийматися рішення про ліквідацію дитячого будинку сімейного типу відповідно до п. 4 Положення про дитячий будинок сімейного типу. Втім, на момент прийняття оскаржуваного розпорядження не було ні згоди сторін, ні судового рішення, яким було припинено чи розірвано угоду. Позивачі стверджують, що підстав для припинення дії зазначеної угоди немає, а оскаржуване розпорядження не є законодавчо встановленою підставою для припинення дії такої угоди. Таким чином, угода №1 «Про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу» від 01.09.2016 є діючою із всіма обов'язками для сторін. Також, позивачі зазначили, що оскаржуваним розпорядженням також було скасоване розпорядження відповідача від 01.09.2016 № 369 «Про зміну місця проживання та функціонування дитячого будинку сімейного типу». На переконання позивачів, лише Президент України, Кабінет Міністрів України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд за наявності відповідних обставин може скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації. Позивачі стверджують, що голова районної державної адміністрації не наділений повноваженнями щодо скасування власних розпоряджень. Вказують, що аналогічна позиція міститься в постанові Верховного суду України від 16.04.2013 у справі № 21-74а13. З огляду на те, що оскаржуване розпорядження прийняте з порушенням умов угоди та закону, таке підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Позивачі в судове засідання не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 №564 «Про затвердження положення про дитячий будинок сімейного типу» було видано розпорядженням Сокальської районної державної адміністрації від 01.09.2016 № 369 «Про зміну місця проживання та функціонування дитячого будинку сімейного типу», яким забезпечено функціонування дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач зазначив, що відповідно до п. 3 вказаної Постанови орган, який прийняв рішення, несе відповідальність за забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу відповідно до законодавства. Зазначив, що між батьками-вихователями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір №1 «Про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу» від 01.09.2016. Вказує, що за умовами вказаного договору до будинку сімейного типу було влаштовано ОСОБА_3 ОСОБА_10., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Посилається на статтю 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до якої розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Відповідач зазначив, що відповідно до п. 9 Постанови № 564 ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який його створив, або за рішенням суду, у зв'язку з чим 15 березня 2018 відповідачем було прийнято розпорядження № 168 «Про ліквідацію дитячого будинку сімейного типу та виведення з нього дітей, позбавлених батьківського піклування». На переконання відповідача, позовні вимоги позивачів є необґрунтованими та не підлягають до задоволення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що заперечує щодо задоволення позовних вимог.

31 липня 2018 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначила, що у відзиві на позов та в поясненнях, сторони посилаються на загальні норми матеріального права, жодного обґрунтування, що стало підставою для ліквідації дитячого будинку сімейного типу не вказують. Позивач зазначила, що відзив на позов жодним чином не спростовує позовну заяву ОСОБА_1 Додатково позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано судову практику, зокрема рішення Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 522/15356/16-а.

27 липня 2018 року від третьої особи надійшли письмові пояснення у даній справі, в яких третя особа заперечила щодо задоволення позовних вимог. У вказаних поясненнях третя особа повідомила про обставини, що стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження. Так, третя особа зазначила, що державна соціальна допомога за 2017 рік позивачам надавалася вчасно та за останні пів року мама-вихователь отримала 162513, 09 грн. 20 липня 2018 року від начальника служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації надійшло усне повідомлення про обстеження умов проживання дітей-вихованців у дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у зв'язку із зверненням до нього матері-вихователь ОСОБА_1 У зв'язку з наведеним службою у справах дітей Сокальської РДА було здійснено виїзд та обстеження умов проживання дітей-вихованців у дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Під час здійснення перевірки служба у справах дітей Сокальської РДА спілкувалася із мамою-вихователькою ОСОБА_1 Під час розмови із посадовими особами ОСОБА_1 стверджувала, що вона з 2006 року є провідником між людьми і Богом, і що з нею розмовляють небеса. ОСОБА_1 перебувала у збудженому стані та наголошувала, що їй терміново необхідна операція. Батько-вихователь ОСОБА_2 перебував у будинку, втім спілкувався з працівниками служби у справах дітей Сокальської РДА неохоче. Того ж дня службою у справах дітей Сокальської РДА було скеровано лист директору загальноосвітньої школи I-III ст. м. Великі Мости щодо проведення індивідуальної роботи з усіма дітьми-вихованцями, які виховуються та проживають у дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із залученням шкільного психолога та класного керівника. На наступний день у службу у справах дітей Сокальської РДА надійшла відповідь від директора загальноосвітньої школи I-III ст. м. Великі Мости, в якій було зазначено, що під час розмови 21 лютого 2018 року практичного психолога з дитиною ОСОБА_10, було з'ясовано, що мама-вихователька покладає на неї багато обов'язків по дому та відповідальність за молодших дітей. Також під час розмови з психологом ОСОБА_10 повідомила, що її було покарано за неналежну підготовку до уроків та показано психологу наслідки покарання. У зв'язку з побаченим, психолог звернувся до медичної сестри школи, яка засвідчила, що на тілі ОСОБА_10 є подряпини на внутрішній поверхні правого зап'ястя, синці на зовнішній поверхні лівого передпліччя, садини на зовнішньому боці поверхні лівого стегна, синець в ділянці лівого коліна. Службою у справах дітей Сокальської РДА після отриманої інформації було скеровано листи до Сокальського відділу поліції Червоноградського ВП Головного управління Поліції у Львівській області, управління соціального захисту населення Сокальської РДА, Сокальського РЦСССДМ щодо проведення спільної роботи з батьками-вихователями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, по факту вчинення насильства відносно дитини-вихованки ОСОБА_10. Також до третьої особи надійшла інформація із притулку для дітей служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, згідно якої старші діти мають конфлікт із мамою-вихователькою, оскільки ОСОБА_1 чинить фізичне насилля над ними. Також у вказаній інформації було зазначено, що діти не хочуть ні бачитися, ні повертатися до мами-виховательки, а хочуть проживати зі своєю старшою сестрою. 23 лютого 2018 року батьки-вихователі звернулися із заявою щодо повернення дітей з Притулку до ДБСТ. 28 лютого 2018 року третьою особою спільно із працівниками Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області, Сокальського РЦСССДМ проведено розмову з ОСОБА_1, в ході якої остання підтвердила, що вона дійсно застосовувала психологічне та фізичне насильство до дітей, а функціонування ДБСТ потрібне їй лише для фінансового збагачення (поїздок у Європу). Окрім того, третя особа вказує, що практичний психолог Сокальського РЦСССДМ повідомив, що ОСОБА_1 викликає підозру нестійкості психіки, тому немає доцільності повернення дітей до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Третя особа також вказує, що працівниками поліції ОСОБА_1 винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї та поставлено її на профілактичний облік Сокальського ВП, як побутового порушника. У зв'язку із викладеними обставинами 02 березня 2018 року третьою особою поставлено дітей ОСОБА_10. та ОСОБА_4 на облік, як дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, у зв'язку з вчиненням відносно них фізичного та психологічного насильства мамою-вихователькою ОСОБА_1 06 березня 2018 року на засіданні комісії по розгляду питання щодо повернення дітей - вихованців з притулку у дитячий будинок сімейного типу було прийнято рішення № 31 про недоцільність повернення дітей - вихованців: ОСОБА_10., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з притулку для дітей служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації у дитячий будинок сімейного типу. 14 березня 2018 року комісія з питань захисту прав дитини розглянула питання щодо ліквідації функціонування дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, та виведення з нього дітей. Третя особа стверджує, що оскаржуване розпорядження прийняте з метою захисту законних прав та інтересів дітей, у зв'язку із вчиненням насильства в сім'ї мамою-вихователькою ОСОБА_1 відносно дітей-вихованців. Третя особа просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до вимог частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року було об'єднано в одне провадження для спільного розгляду справу №813/2711/18 із даною справою.

У судовому засіданні 14 серпня 2018 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Суд встановив, що дитячий будинок сімейного типу (далі - ДБСТ) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був створений згідно з розпорядженням голови Мостиської РДА Львівської області від 28.01.2013 №17.

1 вересня 2016 року розпорядженням Сокальської РДА № 369 «Про зміну місця проживання та функціонування дитячого будинку сімейного типу» було забезпечено функціонування дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Того ж дня між батьками-вихователями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Сокальською РДА було укладено договір №1 «Про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу».

До дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було влаштовано шість дітей позбавлених батьківського піклування, зокрема:

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4;

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.

15 березня 2018 року Сокальською РДА було прийнято розпорядження № 168 «Про ліквідацію дитячого будинку сімейного типу та виведення з нього дітей, позбавлених батьківського піклування».

Позивачі не погоджуються із таким рішенням відповідача, тому звернулися з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 256-5 Сімейного кодексу України дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п'яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з ст. 256-6 Сімейного кодексу України батьки-вихователі - подружжя або окрема особа, що не перебуває у шлюбі, які взяли дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання.

Батьки-вихователі:

- несуть обов'язки по вихованню та розвитку дітей, передбачені статтею 150 цього Кодексу;

- не можуть бути особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу;

- є законними представниками дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники;

Батькам-вихователям для потреб дитячого будинку сімейного типу позачергово надається обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатна квартира за нормами, встановленими законодавством.

Відповідно до ст. 256-7 Сімейного кодексу України вихованцями дитячого будинку сімейного типу є діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.

Вихованці проживають і виховуються у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівнів акредитації - до його закінчення. (ч. 3 ст. 256-7 Сімейного кодексу України).

Створення дитячого будинку сімейного типу встановлено у статті 256-8 Сімейного кодексу України.

Так, рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчим комітетом міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, на основі типового договору укладається договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Орган, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, зобов'язаний контролювати виконання батьками-вихователями своїх обов'язків щодо виховання та утримання дітей.

Положення про дитячий будинок сімейного типу і типовий договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

26 квітня 2002 року з метою створення належних умов для виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, в сімейному оточенні Кабінет Міністрів України постановою 564 затвердив Положення про дитячий будинок сімейного типу (далі - Положення № 564).

Відповідно до пункту 1 Положення № 564 метою створення дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Пунктом 3 Положення № 564 визначено, що рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.

Відповідно до п. 4 Положення № 564 на підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається угода за формою згідно з додатком (далі - угода).

На виконання зазначених вимог 1 вересня 2016 року між батьками-вихователями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Сокальською РДА було укладено договір №1 «Про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу» (далі - Договір №1).

У пункті 1-3 зазначеного Договору визначено права та обов'язки сторін такого Договору.

Відповідно до пункту 4 Договору № 1 визначено, що за згодою сторін цей договір може бути доповнений іншими зобов'язаннями.

У разі порушення та неналежного виконання умов цього договору кожна із сторін має право звернутися до суду (п. 5 Договору № 1).

Згідно з п. 6 Договору № 1 договір може бути розірваний за згодою сторін.

Як вбачається із змісту оскаржуваного розпорядження Сокальської РДА від 15 березня 2018 року № 168 «Про ліквідацію дитячого будинку сімейного типу та виведення з нього дітей, позбавлених батьківського піклування», відповідач припинив дію договору про організацію дитячого будинку сімейного типу від 1 вересня 2016 року №1.

Так, відповідно до п. 4 Положення № 564 дія угоди припиняється у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін, з інших причин, передбачених угодою, та за рішенням суду, а також за наявності обставин, зазначених у статті 212 Сімейного кодексу України.

Дія угоди також припиняється у разі, коли батькам-вихователям або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано захворювання, зазначені в абзаці дванадцятому пункту 17 цього Положення.

У разі припинення дії угоди питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.

Так, у статті 212 Сімейного кодексу України визначено коло осіб, які не можуть бути усиновлювачами.

Таким чином, з наведеного слідує, що умови та порядок розірвання угоди визначено у Договорі та в Положенні № 564.

Порядок розірвання Договору № 1 від 01.09.2016 визначено у пунктах 5 та 6 вказаного Договору, відповідно до якого договір може бути розірвано у разі порушення та неналежного виконання умов цього договору в судовому порядку або за згодою сторін.

Однак, Договір № 1 на час розгляду справи судом не було розірвано, оскільки не було ні згоди сторін, ні рішення суду про розірвання такого договору.

Аналогічного змісту вимоги щодо розірвання договору містяться у в п. 4 Положення № 564, відповідно до якого підставою для припинення угоди є:

- коли в дитячому будинку сімейного типу несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей);

- повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю);

- досягнення дитиною повноліття;

- за згодою сторін, з інших причин, передбачених угодою;

- за рішенням суду.

Таким чином, з наведеного слідує, що відповідач прийнявши оскаржуване розпорядження в односторонньому порядку розірвав Договір №1 від 1 вересня 2016 року, що свідчить про порушення відповідачем вимог такого Договору та Положення № 564.

З огляду на те, що договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу укладається на підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, підставою для припинення функціонування або ліквідації дитячого будинку сімейного типу може бути розірвання такої угоди, а не навпаки.

Аналогічного змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року №522/15356/16-а, в якій зазначено, що Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відсутність підстав для прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки Виконавчий комітет Одеської міської ради не наділений правом на прийняття рішення про розірвання угоди про організаційне забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу в односторонньому порядку.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Окрім того, суд приймає до уваги викладенні третьою особою обставини у письмових поясненнях щодо вчинення відносно дітей-вихованців мамою-вихователькою ОСОБА_1 насильства в сім'ї.

Також суд враховує рішення № 31 комісії з питань захисту прав дитини Сокальської райдержадміністрації від 06.03.2018 щодо недоцільності повернення дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, з притулку для дітей служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації у дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Відповідно до 4 Положення № 564 дія угоди припиняється у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін, з інших причин, передбачених угодою, та за рішенням суду, а також за наявності обставин, зазначених у статті 212 Сімейного кодексу України).

Згідно з п. 9 Положення № 564 ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.

Таким чином, відповідачу з метою захисту законних прав та інтересів дітей необхідно звернутися до суду з позовом про розірвання Договору №1 від 1 вересня 2016 року «Про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу», укладеного між батьками-вихователями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Сокальською РДА у визначеному законом порядку з надання усім підтверджуючих документів, що свідчать про вчинення мамою-вихователькою ОСОБА_1 відносно дітей-вихованців насильства в сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного розпорядження діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Відтак, оскаржуване розпорядження підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації Львівської області від 15.03.2018 № 168 «Про ліквідацію дитячого будинку сімейного типу та виведення з нього дітей, позбавлених батьківського піклування».

Стягнути з Сокальської районної державної адміністрації Львівської області (80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Шептицького, 26, код ЄДРПОУ 04056405) за рахунок її бюджетних асигнувань 704 (сімсот чотири) грн 80 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.08.2018.

Суддя Р.М. Брильовський