АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Єдиний унікальний номер справи: 665/1746/16-к Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/791/684/18 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: повернення обвинувальногоакта
У Х В А Л А
іменем України
16 серпня 2018 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні матеріали кримінального провадження № 42016231140000016 за апеляційною скаргою прокурора Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_8 на ухвалу Іванівського районного суду Херсонської області від 13.06.2018 року про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
в с т а н о в и л а:
Повертаючи обвинувальний акт прокурору суд зазначив, що він не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в обвинувальному акті відносно ОСОБА_9 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, взагалі не викладено обставин вчинення останньою кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, у формулюванні обвинувачення також не зазначена особа співучасника та у формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч.1 ст.366 КК України не відображено чіткого механізму вчинення ними протиправних дій.
Не погоджуючисьз рішеннямсуду,прокурор вапеляційнійскарзі посилаєтьсяна незаконністьухвали судупершої інстанції.В обґрунтуваннядоводів указує,що ухваласуду підлягаєскасуванню зпідстав істотногопорушення вимогкримінального процесуальногозакону,а матеріликримінального провадження проситьнаправити до судупершої інстанції длявирішення питань,передбачених ст.ст.315-317КПК України. Зазначає,що вобвинувальному актідотримано всівимоги закону щодовикладу фактичнихобставин таправової кваліфікації,чітко таконкретно викладенообставини,що підлягають доказуваннюу кримінальномупровадженні, зокремаподія кримінального правопорушення(час,місце таспосіб вчиненняправопорушення)та винуватістьобвинувачених увчинені кримінальногоправопорушення. Крім того, суд повертаючи обвинувальний акт, вийшов за межі ст. 315 КПК України, оскільки суд вдався до оцінки змісту фактичних обставин кримінального провадження, що не входить до переліку питань, які підлягають з`ясуванню в ході підготовчого судового засідання, так як під час підготовчого судового засідання суд лише перевіряє обвинувальний акт на предмет викладення у ньому відомостей, передбачених у п.п.1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про необхідність задоволення апеляційної скарги, захисника обвинувачених, яка просила апеляційні вимоги відхилити, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно зі ст. 110КПК Україниобвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурорвисуваєобвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і якимзавершуєтьсядосудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогампередбаченим у ст.291цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити, крім інших, передбачених цією нормою процесуального права відомостей, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до положень п. (а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.
Відповідно дообвинувального акту ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються узаволодінні,привласненні,розтраті чужогомайна шляхомзловживання службовоюособою своїмслужбовим становищем,за попередньоюзмовою групоюосіб,тобто увчиненні злочину,передбаченого ч.3ст.191КК.
Згідно ч.2 ст.28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення.
Разом з цим, при викладі фактичних обставин вчинення цього злочину та формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 , в обвинувальному акті взагалі не викладено обставин вчинення останньою вказаного кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, не зазначено особу співучасника та об`єктивну сторону вказаного злочину, яку виконували особи у співучасті.
Крім того, висунуте органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 3 КК суперечить обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні цього ж злочину, якій інкримінується вчинення цього злочину у співучасті з ОСОБА_9 , в той час як в формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 відомості про вчинення цього злочину у співучасті з ОСОБА_10 , відсутні.
Колегія суддів звертає увагу також на суперечність між пред`явленим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачення за ст. 191 ч. 3 КК та наданою кваліфікацією їхнім діянням за ч. 3 ст. 191 КК України, що породжує непорозуміння від якого саме обвинувачення вони повинні захищатись.
Так, при формулюванні вказаного обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та при викладі фактичних обставин вчинення цього злочину в обвинувальному акті вказано, що вони здійснили заволодіння,привласнення тарозтрату коштів державної субвенції на організацію та проведення місцевих виборів у 2015 році на суму 9446,68 грн., однак при наданні кваліфікації цим діям кваліфікуюча ознака вчинення цього злочину «незаконне заволодіння» не зазначена.
Таким чином є незрозумілим чи інкримінується органом досудового розслідування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 незаконне заволодіння грошовими коштами державної субвенції, чи ні та від якого саме обвинувачення вони мають захищатись.
Крім того, в обвинувальному акті не викладено об`єктивної сторони цих діянь, зокрема - в яких саме конкретних діяннях обвинувачених виражалось заволодіння ними грошовими коштами, які конкретні їхні дії складали привласнення ними цих коштів, а які діяння утворили їх розтрату.
Також суд обґрунтовано послався на не конкретизацію об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, яку виконувала кожна з обвинувачених.
Колегія суддів також звертає увагу на суперечність обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні цього злочину.
Так, формулюючи обвинувачення та надаючи кваліфікацію діям ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 366 КК як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до офіційного документу завідомо неправдивих в відомостей, слідчий допустив суперечність, зазначивши, що ОСОБА_9 лише підписала протокол засідання виборчої комісії № 13, постанову № 29 та постанову № 30, в той час як ОСОБА_10 підготувала ці документи, тобто склала їх.
Таким чином, в обвинувальному акті не розкрито об`єктивну сторону цього злочину та не конкретизовано які дії ОСОБА_9 утворили складання нею офіційних документів, та не вказано - які саме неправдиві відомості вона до них внесла.
З об`єктивної сторони внесення у офіційні документи неправдивих відомостей передбачає внесення у дійсний офіційний документ інформації, що не відповідає дійсності повністю або частково.
З формулювання обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 366 КК, викладеному в обвинувальному акті вбачається, що будь-якої інформації до протоколу та постанов ОСОБА_9 не вносила, а лише засвідчила їх своїм підписом, тому в обвинувальному акті не викладена об`єктивна сторона вчинення ОСОБА_9 внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, чим допущено суперечності між формулюванням обвинувачення та наданою кваліфікацією її діям за вказаною кваліфікуючою ознакою.
Крім того, не конкретизовано в яких саме діяннях кожної з обвинувачених полягала видача неправдивих офіційних документів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в ухвалі навів ґрунтовні мотиви повернення обвинувального акту прокурору, а тому підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Іванівського районного суду Херсонської області від 13.06.2018 року про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді три підписи
З оригіналом згідно:
Суддя ОСОБА_2
