МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 серпня 2018 р.
№ 814/308/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:
приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій", пр. Центральний, 26, корпус Б, м. Миколаїв, 54029
до відповідача:
Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2017 № 00037751406,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 01.11.2017 р. № 00037751406.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що готівка, яка надходила до каси, була своєчасно та в повному обсязі оприбуткована в день фактичного її надходження, про що свідчать касова книга, прибуткові ордери та КОРО, а відтак у Відповідача не було підстав застосовувати до підприємства штрафні санкції та виносити спірне податкове повідомлення-рішення.
27.02.2018 р. відповідач подав відзив на позов, в якому вказав, що в ході перевірки позивача виявлено факт неоприбуткування коштів на суму 36323,73 грн у КОРО. Встановлено випадки оформлення по РРО операції "Службове вилучення", але ця операція здійснення у часі пізніше ніж здавання готівки до банку виручки. Такий факт перевіряючі оцінюють як ненадходження коштів фактично до каси підприємства, а як наслідок не оприбуткування готівки, що є порушенням з боку підприємства та тягне за собою заклання штрафних санкцій.
01.03.2018 р. позивачем подано відповідь на відзив, де зазначено, що з прийняттям постанови НБУ від 29.12.2017 р. № 148 спрощено процедуру оприбуткування. Оприбуткуванням готівки вважається наявність запису лише в касовій книзі. Жоден нормативно-правовий документ не передбачає, що дії касира, які полягали в службовому вилученні, після того як здавали готівку в банк це порушення вимог чинного законодавства. Висновки перевіряючих щодо видачі з каси підприємства готівкової виручки для здавання до банку готівкової виручки, яка фактично ще не надійшла до каси підприємства, є надуманими та такими, які не відповідають первинним документам підприємства, а саме: касовій книзі, прибутковим ордерам та КОРО. Крім того, в Акті перевірки перевіряючими встановлено, що сума готівки яка здана в банк та сума по звітам РРО повністю співпадають, а відтак не можна стверджувати, що підприємством отриманні кошти поза обліком.
За клопотанням відповідача ухвалою від 28.03.2018 р. суд зупинив провадження у справі до 18.04.2018 р.
Ухвалою від 18.04.2018 р. провадження у справі поновлено.
Представники сторін подали клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
06.10.2017 р. відповідачем проведена фактична перевірка автовокзалу по пр. Центральному, 26-Б м. Миколаєва щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів. Результати перевірки оформлені актом від 13.10.2017 р. № 0179/14/29/14/03117820.
Перевіркою встановлено порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення), а саме: при перевірці повноти і своєчасності оприбуткування готівкових коштів, що надходять до каси підприємства як виручка з реєстратора розрахункових операцій ф.н. 1404003387, встановлено випадки видачі з каси підприємства готівкової виручки для здавання до банку готівкової виручки, яка фактично ще не надійшла до каси підприємства. Так, фактичне надходження готівкової виручки до каси підприємства згідно з операцією "службова видача", час якої зафіксовано РРО ф.н. 1404003387 та відображено в почековій інформації в С33Д РРО в електронному вигляді, пізніше ніж здача готівкової виручки в банк, що відображено в банківських квитанціях. Загальна сума неоприбуткованої готівки в касі підприємства, яка була здана в банк, складає 34774,82 грн. Крім того, у КОРО № 1404003387р15 від 08.02.2017 р. не оприбутковано готівкові кошти за 05.07.2017 р. у сумі 1176,56 грн, та в КОРО № 1404003353р18 не оприбутковано готівкові кошти за 30.04.2016 р. у сумі 488,00 грн. Таким чином, загальна сума неоприбуткування готівкових коштів склала 36439,38 грн.
01.11.2017 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00037751406, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 182196,90 грн. Оскарживши вказане рішення в адміністративному порядку, позивач отримав рішення Державної фіскальної служби України про залишення скарги без задоволення.
Щодо порушення про неоприбуткованої готівки в розмірі 34774,82 грн, суд вважає вказаний факт недоведеним, оскільки готівка, яка надходила до каси, була своєчасно та в повному обсязі оприбуткована у день фактичного її надходження, про що свідчать касова книга, прибуткові ордери та КОРО, копії яких досліджені судом. Порядкові номери z-звітів та прибуткових ордерів, нумерація сторінок у книгах не мають виправлень та відповідають своїй послідовності.
Окрім того, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що на підприємстві в наявності є два апарати РРО, але головна каса одна. Таким чином, вилучення готівки з РРО-2 (що встановлений в туалеті автовокзалу) через операцію «службова виручка», проходив запис в книзі КОРО а потім разом із сумою, яка вилучена з РРО-1 (встановленого в касі підприємства) готівка здавалася в банк в цей же день. Таким чином, сума отриманої готівки з двох апаратів РРО (це є готівковий дохід підприємства за день), оприбуткована у книзі КОРО (головна каса) та повністю відповідає сумі готівки, зданої підприємством у цей день у Банк.
Суд критично оцінює позицію Відповідача, яка полягає в тому, що суми, які вилучені через операцію «службова виручка» з РРО-2 повинні оприбутковуватися приходним ордером та вноситися через РРО-1 (через Z звіт), оскільки законом не передбачена така вимога, окрім того така операцію може призвести до подвійного оприбуткування частки сум готівки, отриманих за день. Розбіжність у часі між операцією «Службове вилучення» та здаванням готівки у банк не може свідчити про неоприбуткування готівки або отримання підприємством готівки поза межам обліку.
У постановах Верховного Суду України від 26.02.2013 р. (справи №№ 21-7а13, 21-35а13) висловлена позиція, згідно якої в частині, що стосується оприбуткування готівки у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК він указав, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО.
Вся готівка, яка надходить до каси позивача через РРО, набивається на контрольній стрічці та передається до еквайєру, що підтверджує її фактичне надходження до каси та оприбуткування.
Відповідно до п. 6 ст. 33 Закону України "Про Національний банк України" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ.
Згідно з п. 7.15 Положення вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Також, згідно абзацу другого, третій пункту 2.6 Положення, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Отже, вищевказані норми Положення та копії касової книги, прибуткових ордерів та КОРО підтверджують, що готівка, яка надходила до каси позивача, була своєчасно (тобто в день її фактичного надходження) та в повному обсязі оприбуткована.
Таким чином, висновки акту перевірки не відповідають первинним документам підприємства, а саме: касовій книзі, прибутковим ордерам та КОРО.
Щодо порушення про неоприбуткування готівки в розмірі 1176,56 грн та 488,00 грн, суд вважає позицію відповідача обґрунтованою з огляду на наступне:
В матеріалах справи містяться докази, що готівка цих двох сум (1176,56 грн та 488,00 грн) була отримана 05.07.2017 та 30.04.2016, про що свідчить Z- звіт з РРО-1, а запис у книзі КОРО здійсненний касиром наступного дня, що є порушенням ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» та Положення № 637, а відтак, застосування Відповідачем у даному випадку штрафної санкції відповідно до Указу №436/95 у даному випадку цілком правомірне.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, висновки контролюючого органу суд вважає обґрунтованими частково, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати частково на суму 173847,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 2732,95 грн., відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 2596,30 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 01.11.2017 р. № 00037751406 частково в сумі 173874,10 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 2596,30 грн (дві тисячі п'ятсот дев'яносто шість грн 30 коп.) на користь приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" (ідентифікаційний код 03117820).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 09.08.2018 р.
Суддя Н.В. Лісовська
