АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/3931/18 Справа № 202/1452/18
Головуючий у 1 й інстанції - Бєльченко Л. А. Доповідач - Демченко Е.Л.
Категорія
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до слідчого слідчого відділу Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Бабенка Артура Олександровича про витребування майна, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до слідчого слідчого відділу Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Бабенка А.О. про витребування майна.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу про відкриття провадження, зазначаючи, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що у суду першої інстанції не було підстав відмовляти у відкритті провадження.
У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку ОСОБА_2 повинна звертатися в порядку та за нормами кримінально-процесуального законодавства, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Питання тимчасового вилучення майна регламентується главою 16 КПК України, у тому числі, підстави припинення тимчасового вилучення майна та повернення його особі, у якої воно було вилучено (ст.169 КПК).
Разом з тим, як роз'яснено у п.20 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішуються відповідно до розділу VIII КПК України. При цьому слід додати, що ст.539 цього Кодексу прямо передбачено, що потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звернутися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.
У разі непогодження з рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування главою 26 КПК України передбачений порядок їх оскарження.
Таким чином відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про вирішення питання повернення спірного майна, вилученого в рамках кримінального провадження, в рамках розслідування кримінальної справи та в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України.
Змістом ст.171 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Саме до цього зводяться роз'яснення, надані у абз.3,4 п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту» судам роз'яснено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст.ст.174,539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
З системного аналізу вказаних норм права вбачається, якщо арешт на майно було накладено під час досудового розслідування кримінальної справи та/або під час розгляду кримінальної справи судом, то, в силу вимог закону, арешт з такого майна може зняти: під час досудового розслідування лише слідчий суддя, під час судового провадження суд, або прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження.
Лише у випадку коли під час винесення виправдувального вироку, закриття кримінального провадження, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові, судом не вирішено питання про скасування арешту майна накладеного в рамках кримінального провадження, то власник майна, на яке накладено арешт, має право на звернення до суду з позовом про звільнення майна з під-арешту, який розглядається за правилами цивільного судочинства.
Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до слідчого слідчого відділу Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Бабенка А.О. про витребування ряду майна, зазначаючи при цьому, що майно належить їй та було вилучено у ОСОБА_4 під час реалізації в рамках кримінального провадження №12015040660000907 під час проведення обшуку у приміщенні магазину "Комп'ютери", розташованого за адресою вул.Донецьке шосе,121 прим.312 м.Дніпропетровськ.
Доказів належності майна чи його вилучення в спосіб описаний у позовній заяві, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному суду надано не було.
Будь-яких доказів про те, що вищезазначене кримінальне провадження було закрито та/або судом по кримінальній справі винесено виправдувальний вирок, не призначено покарання у виді конфіскації майна та/або не застосовано спеціальної конфіскації, залишено цивільний позов без розгляду або відмовлено в цивільному позові і при цьому не вирішено питання щодо зняття арешту зі спірного майна, а ні матеріали позовної заяви, а ні матеріали апеляційної скарги не містять.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15,16 ЦПК України (у редакції Закону №1618-IV від 18 березня 2004 року з відповідними змінами та доповненнями) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
У даному випадку будь-який спір саме про належність майна відсутній, оскільки позивач зазначає, що вона є власником, та ставить питання лише про повернення майна вказуючи,що на нього було накладено арешт після вилучення в рамках кримінального провадження.
В той же час, відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі.
В силу вимог закону ОСОБА_2 не позбавлена права в порядку, встановленому саме КПК України, звернутись з клопотанням про скасування арешту зі спірного майна.
Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 10 липня 2018 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Максюта Ж.І.
