АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Номер справи 667/10018/15-ц Головуючий в 1 інстанції Майдан С.І.
Номер провадження 22-ц/791/793/18 Доповідач Орловська Н.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Орловської Н.В.
суддів Кутурланової О.В.
ОСОБА_1
секретар Цвєткова І.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 08 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до АППБ «Аваль» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, застосування наслідків недійсності договору, визнання недійсним договору іпотеки та скасування заборони на відчуження іпотечного майна.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послалась на те, що 23.11.2005р. між нею та АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» (далі ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»), укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту за умовами якого позичальник отримала кредитні кошти в сумі 31 000 доларів США із сплатою 13% річних за користування кредитом, та строком повернення до 23.11.2025р.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором позичальником передано в іпотеку належну їй трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Станом на 01.09.2015р. позивачем сплачено за кредитним договором 42 856,42 доларів США, однак 10.12.2015р. Банком направлена вимога щодо сплати заборгованості за кредитним договором в сумі 24 586,55 доларів США, яка отримана позичальником 17.12.2015р.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач вважає, що при підписанні Заяви про надання споживчого кредиту та відкриття поточного рахунку були порушені її права, як споживача, оскільки кредитор належним чином не ознайомив її з інформацією про умови кредитування і тарифами банку, не були надані Правила надання банківських послуг та Умови надання споживчих кредитів.
Також вважає несправедливими умови кредитного договору щодо встановлення у договорі щомісячної плати за фактичне використання кредитних коштів (п.5.1), щодо дострокового повернення суми кредитної заборгованості внаслідок відмови від змін умов договору (п.5.5), щодо здійснення страхування життя позичальника від нещасних випадків на користь кредитора в сумі не менше за суму кредиту (п.5.6), сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту (п.1.5).
Оскільки при укладанні договору споживчого кредиту було порушено Закон України «Про захист прав споживачів» та Закон України «Про банки та банківську діяльність» просила визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту від 23.11.2005р. укладеного між нею та АППБ «Аваль», застосувавши наслідки недійсності правочину зобов’язавши відповідача повернути їй сплачені грошові кошти в сумі 42 856,42 доларів США, а позичальник має повернути кредитору грошові кошти в сумі 31 000 доларів США, та як наслідок визнати недійсним договір іпотеки, оскільки недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено: Визнати умови кредитного договору укладеного 23.11.2005р. між ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» щодо обов’язку позичальника сплачувати на користь кредитора комісію за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,6% від суми кредиту, недійсним з моменту укладення договору. В решті позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині визнання умов кредитного договору від 23.11.2005р. щодо обов’язку позичальника сплачувати на користь кредитора комісію за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,6% від суми кредиту (п.1.5) недійсним з моменту укладення договору, постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог, в решті рішення суду залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог та ухвалив рішення щодо вимог, які позивач не заявляла, а саме щодо визнання недійсними умов п.1.5 кредитного договору щодо сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування. Також суд не звернув увагу на заявлену відповідачем вимогу щодо застосування строків позовної давності. В ході розгляду справи судом було встановлено, що на момент укладення договору позичальник та банк дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, сукупну вартість кредитного зобов’язання, тоді як позивачем не було спростовано ці обставини.
Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» цього Кодексу до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, а тому Апеляційний суд Херсонської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Херсонського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції від 15.12.2017р. справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_3 не скористалась правом надати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, судом встановлені такі обставини.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 23.11.2005р. між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», і ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 014/28/208 про надання споживчого кредиту в сумі 31 000 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитним коштами та строком повернення до 23.11.2025р. (а.с.8 т.1)
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Банком і позичальником укладено договір іпотеки від 23.11.2005р., за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку належну їй трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, та укладено договір застави товарів в обігу № 28-208 від 23.11.2005р., за умовами якого в заставу передається товари в обігу, що знаходяться на складі за адресою: м. Херсон, Центральний ринок, та оцінені сторонами в розмірі 77490 грн. (а.с.16-17 т.1)
За період з 2005-2015 роки позичальник здійснювала погашення кредиту згідно умов кредитного договору, що підтверджується квитанціями та виписками по рахунку.
В ході розгляду справи судом встановлено, що сторони домовились про всі умови кредитного договору, його сукупну вартість та дійшли згоди з цього приводу, будь-яких доказів всупереч цьому та добровільності підписання спірного договору позивачем не було надано, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» для визнання недійсним умов спірного договору.
Рішення в цій частині сторонами не оскаржено, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення умов п.1.5 кредитного договору щодо обов’язку позичальника сплачувати на користь кредитора комісію за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,6% від суми кредиту, викладених у п.1.5.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 визначено, що положення пп. 22, 23 ст.1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії які споживач на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або за дії що їх вчиняє банк чи споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Умовами п.1.5 кредитного договору передбачено сплату позичальником на користь кредитора комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,6% від суми кредиту.
Суд першої інстанції встановив і це вбачається із змісту оспорюваної позивачем умови п.1.5 договору, що комісія встановлює оплату послуг банку за прийняття щомісячних платежів від позичальника та ведення кредитної справи, облік кредитної заборгованості.
Проте такі дії за своїм характером є змістом діяльності Банка яка здійснюється на власну користь згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» та наведеними Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007р. № 168, а тому оплата за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку не може відбуватись за рахунок споживача банківських послуг.
За таких обставин суд дійшов вірного висновку, щодо недійсності наведених у п.1.5 умов кредитного договору від 23.11.2005р.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України висловленій у постанові від 16.11.2016р. у справі № 6-1746цс16, та постанови Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 61-20825св18.
Не спростовують висновок суду доводи апеляційної скарги в частині застосування строку позовної давності, оскільки за визначенням ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що не співпадає із часом укладення кредитного договору.
Отже, суд, встановивши обставини, які визначають початок строку дійшов вірного висновку про наявність підстав для захисту порушених прав позивача, як споживача банківських послуг, заявлених в межах строку позовної давності.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, Апеляційний суд Херсонської області у складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року в частині задоволених позовних вимог про визнання умов кредитного договору, укладеного 23.11.2005 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», щодо обов’язку позичальника сплачувати на користь кредитора комісію за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,6% від суми кредиту, недійсним з моменту укладення договору – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Дата складання повного тексту постанови 22 червня 2018 року.
Головуючий ___________ Н.В.Орловська
Судді : ___________ О.В.Кутурланова
___________ ОСОБА_1
