Справа № 667/10018/15-ц
н/п 2/766/3572/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
при секретарі Найдишак В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» про визнання договору недійсним,
встановив:
Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 23 листопада 2005 року між нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі заступника директора ХОД АППБ «Аваль» ОСОБА_4 на підставі довіреності, правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №014/28/208 в сумі 31000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом 13% річних з терміном виконання основного зобов’язання до 23.11.2025 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі начальника Комсомольського відділення Херсонської ОД АППБ «Аваль» ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 23.11.2005 року, згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру житловою площею 36,7 кв.м. загальною площею 62,9 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1. 17.12.2015 року ОСОБА_1 отримано вимогу від 10.12.2015 року щодо сплати заборгованості в сумі 24 586,55 доларів США – заборгованість по сумі кредиту, 1090,25 доларів США – заборгованість за процентами, розрахована пеня. Станом на 01.09.2015 року позивачем було сплачено за договором про надання споживчого кредиту 42 856,42 доларів США. Вважає, що укладений кредитний договір порушує низку законодавчо встановлених правил в цілому, в тому числі ст.ст. 11, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо необхідної, доступної, достовірної, своєчасної та повної інформації надання споживчого кредиту, п.п. 3.3, 3.8 Правил надання банком інформації споживачу про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов’язаних з одержанням кредиту та укладення договору про надання споживчого кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007 року №168. Так, банк не попередив позивача про можливі ризики під час виконання зобов’язань, у протиріччя цьому інформація, надання якої передбачено зазначеними нормативними актами, не була надана. Відповідачем порушенні вимоги ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки він перед укладенням кредитного договору письмово не повідомив про кредитні умови, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними. В тому числі між зобов’язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту(в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням кредиту та укладання договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяг; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Оскільки кредитний договір є недійсним на підставі ч.5 ст.11, ст.18, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.1 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України, то договір іпотеки, маючи похідний характер від основного зобов’язання, є також не дійсний. У зв’язку з цим, позивач просила з урахуванням кінцевих уточнень визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №014/28/208 від 23.11.2005 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі заступника директора ХОД АППБ «Аваль» ОСОБА_4; застосувати наслідки недійсності договір про надання споживчого кредиту №014/28/208 від 23.11.2005 року, зобов’язавши позивача повернути позивачу грошові кошти в сумі 42 856,42 доларів США, а позивача повернути відповідачу грошові кошти в сумі 31000 доларів США; визнати недійсним договір іпотеки від 23.11.2005 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі заступника директора ХОД АППБ «Аваль» ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №4860 та скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_2, яку зареєстровано в реєстрі за №92.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав в повному обсязі уточнені позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. В останнє судове засідання не з’явився, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує.
Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у йогозадоволенні. В останнє судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.
Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 23.11.2005 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі заступника директора ХОД АППБ «Аваль» ОСОБА_4, правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», було укладено кредитний договір №014/28/208 про надання споживчого кредиту в сумі 31000 доларів США зі сплатою 13% річних строком до 23.11.2025 року (а.с.8).
У рахунок забезпечення кредитного договору №014/28/208 від 23.11.2005 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 23.11.2005 року (а.с.22-24) та договір застави товарів в обігу №28-208 від 23.11.2005 року (а.с.16-17).
Відповідно до п.1.2. договору застави товарів в обігу №28-208 в забезпечення виконання зобов’язань, вказаних у п.1.1 цього договору заставодатель на умовах передбачених цим договором, передає у заставу товари в обігу згідно додатку №1 до цього договору, що є невід’ємною частиною.
Згідно п.1.3 цього договору предмет застави оцінюється сторонами в розмірі 77490,00 грн. і знаходиться на складі за адресою: м.Херсон, Центральний ринок.
Відповідно до п.1.2 договору іпотеки, під іпотеку іпотекодавцем передається трикімнатна квартира житловою площею 36,7 кв.м. загальною площею 62,9 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1.
За період з 2005-2015 роки ОСОБА_1 здійснювала погашення кредиту, згідно кредитного договору від 23.11.2005 року, укладеного з Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», що підтверджується квитанціями (а.с.25-121, 214-247), а також виписками по рахунку позивача (а.с.206-213).
Згідно із ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частини 1, 3 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
З вищевстановлених обставин вбачається, що сторони домовились про всі умови оскаржуваного договору, його сукупну вартість та дійшли згоди з цього приводу, жодних доказів всупереч цьому та добровільності підписання спірного договору позивачем чи її представником до суду не надано, тому суд не вбачає підстав, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» для визнання недійсним спірного договору.
Суд не вбачає підстав, передбачених ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст.61 Конституції України для визнання недійсним спірного договору.
Щодо порушення ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» незаконним встановленням в кредитному договорі сплати щомісячної комісії за обслуговування овердрафту, судом встановлено наступне.
За положеннями частини п’ятої статті 11, частин першої, другої, п’ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо окреме положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до вищезазначеного пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 та правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року №1746цс16, суд дійшов переконання щодо часткового задоволення заявлених позовних вимог в частині визнання умови кредитного договору, укладеного 23.11.2005 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», щодо обов’язку позичальника сплачувати на користь кредитора комісію за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку.
Керуючись ст.ст.12, 141, 263, 264-265 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 216, 627-629, 638 ЦК України, ст. 61 Конституції України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про банки та банківську діяльність", суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» про визнання договору недійсним задовольнити частково.
Визнати умови кредитного договору, укладеного 23.11.2005 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_3», щодо обов’язку позичальника сплачувати на користь кредитора комісію за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,6% від суми кредиту (п.1.5) недійсним з моменту укладення договору.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І.Майдан
Повний текст рішення суду виготовлений 16.02.2018 року.
Суддя С.І.Майдан
