ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
18.06.2018
Справа № 910/9927/13
За скаргою
Дочірнього підприємства «КМ Техно»
на дії
Державної казначейської служби України
у справі
№910/9927/13
за позовом
Дочірнього підприємства «КМ Техно»
до
Державної служби статистики України
про
стягнення 47 034 172,16 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:
Жуков Д.О., Бенько І.В.;
від відповідача:
Венедчук О.О., Кехальов А.А.;
ДКСУ:
Іонова Г.О.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
В провадженні Господарського суду міста Києва знаходилась справа №910/9927/13 за позовом Дочірнього підприємства «КМ Техно» до Державної служби статистики України про стягнення 47 034 172,16 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2013, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014, позовні вимоги задовольнити повністю, стягнуто з Державної служби статистики України на користь Дочірнього підприємства «КМ Техно» заборгованість у розмірі 43 551 242,04 грн., пеню у розмірі 2 902 215,41 грн., 3% річних у розмірі 580 714,71 грн. та судовий збір у розмірі 68 820,00 грн.
25.09.2013 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
24.04.2018 до канцелярії суду надійшла скарга Дочірнього підприємства «КМ Техно» на дії Державної казначейської служби України, в якій скаржник просить визнати бездіяльність Державної казначейської служби України щодо непогашення решти суми основного бору за рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 та наказом Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі №910/9927/13 неправомірною, а також зобов'язати Державну казначейську служби України у десятиденний строк переказати ДП «КМ Техно» решту суми основного боргу у розмірі 3 551 750,12 грн., прийняте рішення про виплату компенсації 3% річних за порушення строку перерахування коштів компенсацію.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2018 відкладено вирішення питання про прийняття скарги Дочірнього підприємства «КМ Техно» на дії Державної казначейської служби України до повернення матеріалів справи № 910/9927/13 до господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 справу № 6/13, для розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайг» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд скарги призначено на 16.05.2018.
Представники позивача в судове засідання з'явились, надали пояснення по суті скарги, підтримали її та просили задовольнити повністю.
Представники відповідача в судове засідання з'явились, надали пояснення по суті скарги, підтримали її та просили задовольнити повністю.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті скарги, заперечила проти її задоволення та просила відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
Суд розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, дійшов висновку про часткове задоволення, з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З аналізу норм діючого законодавства вбачається, що оскарження дій чи бездіяльності органів Казначейства прямо не передбачена Господарським процесуальним кодексом України.
В той же час, норми Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження» пов'язують можливість виконання судового рішення не лише органом державної виконавчої служби, а й органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів боржника.
Як вбачається із матеріалів справи, з 17.10.2013 на виконанні у Державній казначейській службі України перебуває наказ Господарського суду міста Києва №910/9927/13 від 25.09.2013.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Частиною 1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Таким чином, оскільки наказ Господарського суду міста Києва №910/9927/13 від 25.09.2013 перебуває на виконанні у Державній казначейській службі України з 17.10.2013, то перерахування коштів стягувачу мало бути здійснене до 17.01.2014.
За час перебування вказаного виконавчого документу на виконанні та станом на момент розгляду даної скарги по суті, на рахунок стягувача частково були перераховані грошові кошти в якості часткового погашення боргу, проте непогашеною залишається заборгованість у розмірі 3 482 930,12 грн.
За таких обставин, бездіяльність Державної казначейської служби України по непогашенню решти заборгованості є неправомірною, а вимога скаржника про визнання її такою - обґрунтованою.
Частиною 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на положення зазначеної норми, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну казначейську службу України усунути допущені порушення під час виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 у справі №910/9927/13 та поновити порушене право стягувача на перерахування решти суми основного боргу.
Стосовно заявленої скаржником компенсації 3% річних у розмірі 4 480 811,89 грн. за порушення строків перерахування коштів за рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 та наказом Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі №910/9927/13 суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Пунктом 50 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, передбачено, що компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Тобто, виплата компенсації 3% річних можливе лише після погашення заборгованості за рішеннями суду, тоді як в даному випадку заборгованість за рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 та наказом Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі №910/9927/13 не погашена.
За таких обставин, скаржником передчасно заявлено до стягнення компенсацію 3% річних за порушення строків перерахування коштів.
При цьому, рішення суду, що набрало законної сили, про стягнення компенсації 3% річних на користь позивача відсутнє, а суд в рамках розгляду скарги позбавлений можливості встановити розмір, що підлягає стягненню.
Отже, вимоги скаржника про визнання бездіяльності Державної казначейської служби України по не нарахуванню компенсації 3% річних за порушення строків перерахування коштів, про зобов'язання прийняти відповідне рішення або постанову про виплату такої компенсації, а також про зобов'язання її переказати ДП «КМ Техно» не підлягають задоволенню.
Окрім того, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо протиправності дій посадових осіб Державної казначейської служби України, оскільки в розумінні ст. 246 Господарського процесуального кодексу України винесення такої ухвали є правом суду.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання, а відтак підстави для зобов'язання Державну казначейську службу до вчинення зазначених дій відсутні, враховуючи, що таке прямо передбачене нормою чинного законодавства України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги Дочірнього підприємства «КМ Техно» на дії Державної казначейської служби України, а саме в частині визнання бездіяльності по непогашенню решти суми основного боргу за рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 та наказом Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі №910/9927/13. В іншій частині в задоволенні скарги необхідно відмовити з викладених обставин..
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ст. 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Дочірнього підприємства «КМ Техно» на дії Державної казначейської служби України задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність Державної казначейської служби України по непогашенню решти суми основного боргу за рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 у справі №910/9927/13 та наказом №910/992713/ від 25.09.2013 - неправомірною.
3. Зобов'язати Державну казначейську службу України усунути допущені порушення під час виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 у справі №910/9927/13 та поновити порушене право стягувача на перерахування решти суми основного боргу.
4. В іншій частині задоволенні скарги Дочірнього підприємства "КМ Техно" на дії Державної служби статистики України відмовити.
5. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Повна ухвала складена: 21.06.2018.
Суддя В.П. Босий
