КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" травня 2014 р. Справа№ 910/9927/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
за участю представників сторін:
позивача: Краснокутська Т.О., довіреність №19-03/2014 від 19.03.2014 року,
відповідача : не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби статистики України
на рішення господарського суду м. Києва
від 22.07.2013 року
у справі №910/9927/13 (суддя - Босий В.П.)
за позовом Дочірнього підприємства "КМ Техно"
до Державної служби статистики України
про стягнення 47 034 172,16 грн.
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "КМ Техно" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної служби статистики України про стягнення 47 034 172,16 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.07.2013 року позовні вимоги Дочірнього підприємства "КМ Техно" задоволено повністю.
Стягнуто з Державної служби статистики України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 3; ідентифікаційний код 37507880) на користь Дочірнього підприємства "КМ Техно" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3; ідентифікаційний код 13681467) заборгованість у розмірі 43 551 242 (сорок три мільйони п'ятсот п'ятдесят одна тисяча двісті сорок дві) грн. 04 коп., пеню у розмірі 2 902 215 (два мільйони дев'ятсот дві тисячі двісті п'ятнадцять) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 580 714 (п'ятсот вісімдесят тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна служба статистики України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2013 року по справі №910/9927/13 скасувати в частині стягнення з Державної служби статистики України пені у розмірі 2 902 215 грн. 41 коп. та 3% річних у розмірі 580 714 грн. 71 коп., судового збору в розмірі 68 820 грн. 00 коп. Постановити нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача в частині стягнення пені та 3% річних відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2013 року по справі №910/9927/13 залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги Державної служби статистики України заперечував та просив суд її відхилити, а рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2013 року залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
26.09.2012 року між Державною службою статистики України (замовник) та Дочірнім підприємством "КМ Техно" (виконавець) було укладено договір №102.
Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується у 2012 році поставити замовникові продукцію, зазначену в п. 1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.
Згідно з п. 1.2 Договору найменування продукції: 30.02.1 Устаткування для автоматичного оброблення інформації (оргтехніка та комп'ютерна техніка для оброблення матеріалів Всеукраїнського перепису населення), далі - продукція.
Пунктом 3.1 Договору ціна договору відповідно до акцептованої пропозиції конкурсних торгів та протоколу узгодження договірної ціни (додаток 3 до цього договору) становить 57 027 050,70 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 4.2 Договору з метою виконання договірних відносин щодо поставки продукції замовник надає виконавцю попередню оплату в обсягах 40% від вартості оргтехніки та комп'ютерної техніки для оброблення матеріалів Всеукраїнського перепису населення (основних засобів), що становить 21 680 106,55 грн. з ПДВ. Ненадання замовником в повному обсязі попередньої оплати не є підставою для виконавця не виконувати свої зобов'язання.
Згідно з п. 4.4 Договору решта ціни договору перераховується замовником виконавцю на підставі актів приймання-передачі протягом 10 банківських днів з дати їх підписання за фактично поставлену продукцію після надходження коштів з державного бюджету України на зазначені цілі.
На виконання умов Договору позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 57 027 050,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі та видатковими накладними за період з 23.11.2012 р. по 21.12.2012 р.
Відповідачем частково оплачено поставлену продукцію на загальну суму 13 475 808,66 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 43 551 242,04 грн.
Укладений договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, та згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (акти приймання-передачі та видаткові накладні за період з 23.11.2012 р. по 21.12.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 57 027 050,70 грн.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.4 Договору решта ціни договору перераховується замовником виконавцю на підставі актів приймання-передачі протягом 10 банківських днів з дати їх підписання за фактично поставлену продукцію після надходження коштів з державного бюджету України на зазначені цілі.
З урахуванням наведених положень ст. 530 Цивільного кодексу України та укладеного сторонами Договору, виходячи з факту підписання сторонами актів приймання-передачі, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на момент звернення до суду з позовною заявою настав.
Щодо умови Договору в частині розрахунків про надходження бюджетних коштів на зазначені цілі, яка погоджена сторонами, суд відзначає наступне.
Вказана умова в розумінні статей 251 та 252 Цивільного кодексу України не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.
Таким чином, зазначена умова договору не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від надходження коштів державного бюджету, строк виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг, оскільки вказані положення Договору передбачають саме порядок розрахунків, а строки розрахунків сторонами чітко визначені у п. 4.4 Договору - розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі.
В даному випадку зобов'язання по оплаті поставленого за договором товару покладено на замовника (п. 1.1 Договору), а питання щодо здійснення фінансового забезпечення зобов'язань замовника не є предметом даного спору і не можуть вирішуватись в межах заявленого позову.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково оплатив поставлену продукцію на суму 13 475 808,66 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 43 551 242,04 грн. на підставі Договору за переданий товар.
За таких обставин, позовні вимоги Дочірнього підприємства "КМ Техно" про стягнення з Державної служби статистики України заборгованості у розмірі 43 551 242,04 грн. є доведеними та обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 902 215, 41 грн. (з якої 495 731,35 грн. за несвоєчасне перерахування суми попередньої оплати та 2 406 484,06 грн. за прострочення оплати за поставлену продукцію) та 3% річних у розмірі 580 714,71 грн. (з яких 99 417,90 грн. за несвоєчасне перерахування суми попередньої оплати та 481 296,81 грн. за прострочення оплати за поставлену продукцію) у період з 25.10.2012 р. по 13.05.2013 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.3.1. Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання фінансових зобов'язань за цим договором, за умови надходження коштів з державного бюджету для оплати поставленої продукції, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період сплати пені, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 902 215,41 грн. та 3% річних у розмірі 580 714,71 грн.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з Державної служби статистики України на користь Дочірнього підприємства "КМ Техно" заборгованості у розмірі 43 551 242,04 грн., пені у розмірі 2 902 215,41 грн. та 3% річних у розмірі 580 714,71 грн.
Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2013 року у справі №910/9927/13 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державної служби статистики України задоволенню не підлягає.
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2013 року у справі №910/9927/13.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2013 року у справі №910/9927/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної служби статистики України - без задоволення.
2. Матеріали справи №910/9927/13 повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран
