АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/420/18 Справа № 205/8697/16-ц
Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.
Категорія 39
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – Пищиди М.М.,
суддів – Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.,
за участі секретаря – Гричишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.1-2).
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 02.01.2016 року помер її батько – ОСОБА_5, який за життя склав заповіт, яким все своє майно заповів позивачці та ОСОБА_2
ОСОБА_2 належним чином прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, а позивачка у встановлений законом строк не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки має тривалі проблеми зі здоров’ям, з 2015 року є інвалідом ІІІ групи, також, постійно проживає в с.м.т. Кринички, Криничанського району, Дніпропетровської області разом із хворою матір’ю, яка потребує постійного догляду.
На підставі викладеного позивачка просила суд, визначити їй додатковий строк у три місяці для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого 02.01.2016 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини — задоволено.
Надано ОСОБА_3 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого 02.01.2016 року, тривалістю у три місяці, з часу набрання судовим рішенням законної сили.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог (а.с.101-107).
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим та таким, що постановлене із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого прийнято неправомірне рішення, яке підлягає скасуванню.
Крім того, апелянт посилався на те, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів поважності причин для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. ст. 1216, 1269, 1270, 1272 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, ст.ст.10, 11, 15, 57-60, ч.1 ст.61, 88, 197, 209, 212, 213-215, 218, 222 ЦПК України та оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, з позиції належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв’язку у сукупності надані позивачем у підтвердження викладених доводів докази, дійшов до висновку щодо доведеності поважності причин, за яких позивачка дійсно пропустила строк для прийняття спадщини.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.01.2016 року помер ОСОБА_5, який за життя склав заповіт, яким усе належне йому майно заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_2А.(а.с.13,14).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 525/2016, відкритої після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_2 належним чином прийняла спадщину, звернувшись із відповідною заявою до державного нотаріуса. В свою чергу, ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 09.11.2016 року, але отримала відмову нотаріуса у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті батька, у зв'язку із пропуском нею встановленого строку для прийняття спадщини (а.с.63-70).
Також встановлено, що починаючи з 11.06.1998 року позивачка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що свідчить про те, що на момент смерті свого батька не проживала разом із ним (а.с.8,75).
Крім того, разом із позивачкою проживає її мати – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу та потребує постійного догляду та піклування. Згідно довідки № 375 від 01.03.2017 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в управління соціального захисту Криничанської РДА та отримувала соціальну допомогу, яку призначено з 01.10.2015 року по 30.04.2017 року, за догляд за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_6 (а.с.17,74).
Відповідно до довідки Дніпровської МСЕК №1 ОСОБА_3 з 21.12.2015 року є інвалідом ІІІ групи загального захворювання. В період з 10.02.2016 року по 22.02.2016 року, 23.02.2016 року по 28.02.2016 року, з 02.09.2016 року по 12.09.2016 року позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗ «Криничанська центральна районна лікарня» ДОР (а.с.18-19,20,21).
У відповідності до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати протягом шести місяців з часу відкриття спадщини заяву до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини.
Вирішуючи даний спір, колегія суддів виходить з того, що законодавець встановив 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, не маючи на меті безумовне позбавлення спадщини спадкоємців, які бажали її прийняти, але за певних обставин пропустили цей строк.
Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності поважних причин для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, колегія суддів відхиляє, оскільки, матеріали справи містять достатньо доказів того, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин.
Так, пропущений строк для прийняття спадщини є незначним, позивачка є інвалідом третьої групи та здійснює догляд за матерею, яка є інвалідом другої групи та потребує постійного догляду.
Крім цього, у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Враховуючи наведені норми закону, дослідивши надані сторонами докази та встановивши обставини по справі, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції належним чином перевірив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про задоволення скарги.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2017 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначені чинним законодавством.
Головуючий :
Судді:
