копія
Провадження № 11-кп/792/328/18
Справа № 688/1521/17 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.1ст.129,ч.2ст.146,ч.2ст.186, Доповідач ОСОБА_2
ч.2 ст.342, ч.1 ст.345, ч.2 ст.345 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016240270001377 за апеляційними скаргами прокурора, захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року,
у с т а н о в и л а :
Вироком Шепетівського міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року,
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з вищою освітою, одружений, на утриманні малолітня дитина, не працює, несудимий відповідно до ст.89 КК України,
визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.129, ч.2 ст.146, ч.2 ст.342, ч.1 ст.345, ч.2 ст.345 КК України і призначено покарання:
- за ч.1 ст.129 КК України у виді арешту строком на 6 (шість) місяців;
- за ч.2 ст.146 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
- за ч.2 ст.342 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
- за ч.1 ст.345 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
- за ч. 2 ст.345 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі п.п. «а» п.1 ч.1 ст.72, ч.1 ст.70 КК України, шляхом переведення покарання у виді арешту у покарання у виді позбавлення волі та часткового складання покарань остаточно призначено ОСОБА_8 5 (п`ять) років позбавлення волі.
За ч.2 ст.186 КК України ОСОБА_8 виправдано за відсутністю складу вказаного злочину в його діях.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з 15 лютого 2018 року.
До набрання вироком законної сили обрано йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, взято його під варту із зали судових засідань.
Позов потерпілої ОСОБА_11 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_8 на її користь 3 010 грн. 02 коп. витрат на лікування ОСОБА_12 , 10 754грн. вартості рушниці, 36 грн. вартості набоїв, а всього 13 800 грн. 02 коп. майнової шкоди, та 20 000 (двадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
Позов потерпілого ОСОБА_13 задоволено: стягнуто з ОСОБА_8 на його користь 3 000 (три тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 2 903 грн. 48 коп. витрат за проведення експертиз Хмельницьким НДЕКЦ МВС України.
Речові докази:
- мисливську рушницю ІЖ-26 12 калібру серії НОМЕР_1 , 1 набій 12 калібру, 1 гільзу, два марлевих тампони, які зберігаються у Шепетівському ВП ГУ НП в Хмельницькій області, ухвалено знищити;
- 7 зрізаних дерев дуба сухостійного різного розміру та діаметру, 46 полін від дерев дуба та ясена різних розмірів та діаметрів ухвалено повернути в ДП «Шепетівський лісгосп»;
- шкіряний чохол із логотипом «Nokia», мобільний телефон марки «ALKATEL», сім-картку мобільного оператора ПрАТ «Київстар», карту пам`яті мікро сд 512 мб, коня каштанової масті, комплект кінної упряжі та кінний чотирьохколісний віз ухвалено повернути потерпілій ОСОБА_11 ;
- двох коней карої та сірої масті, кінну підводу на полусанках, дві бензопили марки «Штіль-18» ухвалено повернути власнику ОСОБА_14 .
Як установлено вироком місцевого суду, потерпілий ОСОБА_12 наказом директора ДП «Шепетівський лісгосп» №92-к від 01 грудня 2014 року з 01 грудня 2014 року переведений на посаду старшого майстра лісу. Потерпілий ОСОБА_15 наказом директора ДП «Шепетівський лісгосп» №1-к від 04 січня 2016 року з 04 січня 2016 року переведений на посаду майстра лісу. Потерпілий ОСОБА_16 наказом директора Шепетівського держлісгоспу №66-к від 01 вересня 1999 року затверджений на посаді лісничого Романівського лісництва з 13 серпня 1999 року. Потерпілий ОСОБА_13 наказом в.о. директора ДП «Шепетівський лісгосп» №54-к від 12 травня 2015 року з 12 травня 2015 року переведений на посаду помічника лісничого Романівського лісництва.
В силу ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», положення «Про державну лісову охорону», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №976 від 26 вересня 2009 року, посадових інструкцій, ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 відносяться до працівників правоохоронних органів і наділені службовими обов`язками щодо здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від незаконних порубок, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням в сфері лісового господарства, та правом перевіряти в установленому законом порядку у громадян наявність дозволів на використання лісових ресурсів, складати протоколи про адміністративні правопорушення, зупиняти на території лісового фонду транспортні засоби та проводити огляд транспортних засобів, знарядь, добутих деревини та інших продуктів лісу, доставляти особу, що порушила лісове законодавство, до органів поліції або органів місцевого самоврядування для встановлення особи правопорушника та складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Близько 15-ої години 10-ти хвилин 08 грудня 2016 року ОСОБА_12 , виконуючи на дільниці обслуговування свої службові обов`язки щодо охорони лісу від незаконних порубок, на сніговому покрові помітив свіжі сліди коней та гужового санного возу, по яких заїхав у ліс на відстань 500-600 м у квартал №15 Романівського лісництва ДП «Шепетівське лісове господарство», де виявив пару коней з гужовим санним возом з нарізаною на ньому лісопродукцією та перебуваючими поряд ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , неповнолітніми ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , з двома бензопилами марки «Штіль-18».
Діючи в межах наданих йому повноважень, ОСОБА_12 представився працівником лісової охорони, повідомив вказаних осіб про незаконну порубку ними дерев, поставив перед раніше знайомими йому ОСОБА_8 та ОСОБА_17 вимогу передати бензопили як доказ незаконної порубки лісу.
ОСОБА_8 , ігноруючи законні вимоги ОСОБА_12 , з метою перешкоди виконання останнім своїх службових обов`язків, став поводити себе агресивно, погрожувати застосуванням насильства, з метою уникнення відповідальності за незаконну порубку дерев, перешкоджання їх затримання, вилучення знарядь та документування правопорушення, став наближатися до потерпілого.
ОСОБА_12 , сприймаючи за реальні своєму життю та здоров`ю погрози ОСОБА_8 , дістав правою рукою мобільний телефон марки «ALKATEL», по якому став телефонувати про допомогу помічнику лісничого ОСОБА_13 , а лівою рукою дістав з власного воза свою споряджену двома набоями 12 калібру, двоствольну мисливську рушницю «ІЖ-26» серії НОМЕР_1 , утримуючи її у лівій руці.
ОСОБА_8 , не реагуючи на попередження ОСОБА_12 не наближатись, підійшов до останнього та вдарив потерпілого кулаком під вухо, від чого включений на виклик телефон випав на землю. Після цього ОСОБА_12 взяв рушницю обома руками. Однак, ОСОБА_8 , з мотивів перешкодити виконання ОСОБА_12 своїх службових обов`язків, перекручуючи по колу руки потерпілого, вирвав з його рук рушницю, торцем прикладу якої умисно вдарив потерпілого в лоб, наказав ОСОБА_17 не стояти, після чого останній вдарив потерпілого поліном по плечах, від чого ОСОБА_12 впав, і тоді лежачого потерпілого ОСОБА_20 і ОСОБА_21 стали бити палкою і ногами по спині, голові, плечах.
Таким чином, подолавши опір ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_17 спричинили потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: двох синців на поверхні лоба, синців в правій та лівій підочних ділянках, синця на передній поверхні лівої вушної раковини, струс головного мозку, які за своїм характером належать до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я; синця на тильній поверхні правої кисті, синця на зовнішній поверхні правого плеча, синця на задньо-зовнішній поверхні лівого плеча, синця на тильній поверхні основної та нігтьової фаланги 1-го пальця правої кисті, двох саден на нігтьовій та середній фаланзі 3-го пальця лівої кисті, синця передньої поверхні правого колінного суглобу, які за своїм характером належать до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
У подальшому, з метою перешкоди виконання своїх службових обов`язків ОСОБА_12 , цього ж дня близько 15-ої години 20-ти хвилин ОСОБА_8 , висловлюючи на адресу потерпілого погрози застосування зброї мисливської рушниці «ІЖ-26», спорядженої двома набоями 12 калібру з картеччю, яку направив на останнього ОСОБА_17 , умисно, всупереч волі потерпілого, наказав йому сісти у його санний віз, чим позбавив ОСОБА_12 волі, а ОСОБА_17 наказав разом з ОСОБА_19 сісти у віз потерпілого та їхати за ними. Утримуючи у такий спосіб потерпілого, ОСОБА_8 став виїжджати з лісу, а ОСОБА_17 на виконання вказівки ОСОБА_8 їхав позаду та, утримуючи рушницю в руках, пильнував за потерпілим з метою запобігти ним втечі.
Виїхавши з лісу та рухаючись по полю в урочищі «Косовське» в напрямку с. Гута Славутського району, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що вони помічені працівниками Романівського лісництва, які виїхали на пошуки ОСОБА_12 і наближались до них, наказав ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 розвантажити з гужових саней викрадену деревину, а ОСОБА_12 під погрозою застосування насильства наказав стояти поруч з возом і не рухатися.
Після розвантаження деревини, ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , всупереч волі ОСОБА_12 , за верхній одяг затягли його на санний віз та під погрозою застосування зброї продовжували утримувати. ОСОБА_8 , ОСОБА_18 з ОСОБА_12 кіньми ОСОБА_8 , а ОСОБА_22 з ОСОБА_19 конем потерпілого, стали втікати у ліс.
ОСОБА_8 і ОСОБА_17 , розуміючи, що їх наздоганяють кіньми з гужовим возом лісник ОСОБА_15 з ОСОБА_23 , зупинились за 15-20 м від лісу, де ОСОБА_17 на виконання вказівки ОСОБА_8 розвернув стволи зарядженої патронами рушниці «ІЖ-26» та направив її на сидячих поруч на возі за метрів 10 ОСОБА_15 і ОСОБА_23 , здійснивши кілька невдалих спроб пострілів.
Побачивши наближення інших працівників Романівського лісництва, ОСОБА_17 за вказівкою ОСОБА_8 пересів з ОСОБА_19 до нього на віз, тримаючи в руках рушницю. Коли ОСОБА_12 , перебуваючи на возі ОСОБА_8 , спробував вирвати рушницю з рук ОСОБА_17 , то останній взяв з воза ОСОБА_8 дерев`яний кілок, яким наніс один удар в ділянку голови потерпілому.
Після цього вчотирьох кіньми ОСОБА_8 , утримуючи ОСОБА_12 , стали втікати у ліс від переслідування. Коли коні застряли у лісових насадженнях, їх на власних конях наздогнали лісничий ОСОБА_16 з помічником лісничого ОСОБА_13 та майстром лісу ОСОБА_15 ОСОБА_8 , розплутуючи власних коней, наказав ОСОБА_17 стріляти у працівників лісництва. На виконання цього ОСОБА_17 направив заряджену рушницю на ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 з відстані не більше 10-ти метрів та, прицілюючись, здійснив кілька невдалих спроб пострілів. Після цього ОСОБА_16 наблизився до саней, стягнув за одяг ОСОБА_12 , звільнивши його в такий спосіб, а ОСОБА_8 , розплутавши коней, разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , який тримав направлену у бік працівників лісництва зброю, гужовим санним возом втекли у ліс.
В апеляційній скарзі прокурор просив вирок Шепетівського міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_8 скасувати у зв`язку із недоведеністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.2 ст.146, ч.2 ст.342, ч.1 ст.345, ч.2 ст.345 КК України та призначити покарання:
-за ч.1 ст.129 КК України 2 роки обмеження волі;
-за ч.2 ст.146 КК України 4 роки позбавлення волі;
-за ч.2 ст.342 КК України 2 роки позбавлення волі;
-за ч.1 ст.345 КК України 3 роки позбавлення волі;
-за ч.2 ст.345 КК України 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України з урахуванням ст.72 КК України визначити ОСОБА_8 остаточно покарання шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді 7 років позбавлення волі.
Не оспорюючи встановлених у ході судового засідання у суді першої інстанції фактичних обставин справи, доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурор уважав, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м`якість.
На думку апелянта, суд першої інстанції при призначенні покарання не в повній мірі врахував всі обставини справи, ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу винного, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.
Так, судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_8 , незважаючи на наявність беззаперечних доказів, свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав, стосовно учасників судового розгляду вів себе зверхньо, у ході судового розгляду з метою покращення свого становища впливав на показання неповнолітніх свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_18 . Окрім того, обвинувачений ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, належних висновків із попередньої судимості не зробив, незважаючи на можливі наслідки вчинених кримінальних правопорушень у скоєному не розкаявся.
Водночас обвинувачений ОСОБА_8 не працює, посередньо характеризується, кримінальні правопорушення вчинив за обставин, що обтяжують покарання.
Прокурор посилався на те, що не в повній мірі судом першої інстанції враховано і відомості досудової доповіді, згідно якої факторами, які підвищують ризик вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення є те, що обвинувачений не в повній мірі усвідомлює серйозність своїх дій, вину не визнає, ризики вчинення повторного правопорушення та небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні, а тому призначене покарання суперечить загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України, оскільки не буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 просив вирок Шепетівського міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Указував, що вказане рішення суду прийнято з порушенням норм кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Посилався на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення вироку допустив однобічність та неповноту судового розгляду, не врахував показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , отримані під час судового розгляду, а керувався доказами, отриманими на стадії досудового розслідування, а саме слідчими експериментами, які взагалі сторона захисту вважає незаконними, адже під час вказаної слідчої дії вчинявся тиск на свідків.
Так, суд першої інстанції чомусь взяв до уваги дані досудової доповіді, грубо порушуючи норми КПК України.
Крім цього, апелянт уважав цей вирок суду занадто суворим та таким, що за призначеним покаранням не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Зазначав, що суд при винесенні вироку зобов`язаний виходити із необхідності відповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особи засудженого, можливості виправлення особи без відбуття покарання у місцях обмеження або позбавлення волі.
Ураховуючи вказане, адвокат уважав, що до обвинуваченого потрібно застосувати звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року за вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.1 ст.129, ч.2 ст.146, ч.2 ст.342, ч.1 ст.345, ч.2 ст.345 КК України, до ОСОБА_17 застосовано примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
Ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарг; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів про зміну вироку і застосування ст.75 КК України; прокурора на підтримання своєї апеляційної скарги з викладених мотивів; представника потерпілої ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, захисника ОСОБА_10 , перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно положень ч.1 ст.404КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.
Ураховуючи, що обставини провадження у суді апеляційної інстанції жодною стороною судового провадження при розгляді справи не оспорюються, то висновки суду першої інстанції щодо них перевірці апеляційним судом не підлягають.
Висновки суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342 КК України як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків; за ч.2 ст.345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків; за ч.2 ст.146 КК України як незаконне позбавлення волі із застосуванням зброї; за ч.1 ст.345 КК України як погроза вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків; за ч.1 ст.129 КК України як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози (щодо потерпілого ОСОБА_23 ), за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованими.
Місцевий суд правильно та обґрунтовано призначив обвинуваченому вид та розмір покарання, врахував тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, відношення обвинуваченого до скоєного, особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставину, що обтяжує покарання.
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Обвинуваченому має бути призначене покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
ОСОБА_8 в силу ст.89 КК України несудимий, молодий за віком, має малолітню дитину, в даний час не працює, у скоєнні злочинів попередньо не каявся, посередньо характеризується.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, визнано вчинення злочину у зв`язку з виконанням потерпілими службового обов`язку.
На думку колегії суддів, місцевий суд законно та вмотивовано виключив обвинуваченому ОСОБА_8 як обтяжуючі покарання обставини вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, з використанням особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством, оскільки ОСОБА_8 за даними обвинувального акта є єдиним суб`єктом інкримінованих злочинів. ОСОБА_17 не є суб`єктом злочинів, бо на момент їх вчинення не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, не надано доказів того, що ОСОБА_8 , вчиняючи злочини з ОСОБА_17 , був обізнаний про його психічний стан здоров`я.
Водночас ураховано також відомості досудової доповіді, згідно якої факторами, які підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення є те, що обвинувачений не в повній мірі усвідомлює серйозність своїх дій, вину не визнавав до перегляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, ризики вчинення повторного правопорушення та небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні.
Беручи до уваги характер діяння і спосіб їх вчинення, суспільну небезпеку скоєних умисних злочинів та особу обвинуваченого, який вину у вчиненому не визнавав, у скоєному фактично не розкаявся до перегляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов об`єктивного висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.
За наведених обставин суд першої інстанції справедливо, неупереджено, що є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів призначив обвинуваченому міру покарання за кожен із злочинів в межах санкцій інкримінованих злочинів та за їх сукупністю шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що таке покарання в цьому конкретному випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та запобігання вчинення ним нових злочинів у подальшому.
Підстав для застосування ст.75 КК України, а саме звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, на що посилається у своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , враховуючи характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу винного, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів не знаходить підтвердження обставин, на які посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі, а саме, що при призначенні покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував всі обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчинених правопорушень обвинуваченим, особу винного, що у свою чергу, на думку прокурора, призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі винного та тягне скасування вироку.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду та уважає його співрозмірним учиненим злочинам, а тому вирок місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 без задоволення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2
