МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08000, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
У Х В А Л А
17 травня 2018 року Справа №370/1288/15-ц
Макарівський районний суд Київської області у складі
головуючого судді Тандира О.В.,
при секретарі Левківському С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт. Макарів Київської області скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про стягнення виконавчого збору,
в с т а н о в и в :
ОСОБА _1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області зі скаргою на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 10.05.2017 року про стягнення виконавчого збору.
В обгрунтування скарги заявник вказала, що 01.12.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження №49517879 за виконавчим листом № 370/1288/15-ц від 22.10.2015 року, згідно якого в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро ескорт» перед Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» у розмірі 68135155,67 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 9,971 га, що розташована у Київській області, Макарівський район, Червонослобідська сільська рада, кадастровий номер 3222788200:00:003:0035, яка належить на праві власності ОСОБА_1. В даному випадку ОСОБА_1, виступив майновим поручителем (земельною ділянкою) за кредитним Договором № 577-300512 від 30.05.2012 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро ескорт».
10.05.2017 року цим же державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу про звернення стягнення на вказану земельну ділянку стягувачу - ПАТ «Європейський газовий банк» за заявою стягувача по ВП №49517879, тобто без виконання.
10.05.2017 року цим же державним виконавцем винесено постанову № 49517879 про стягнення виконавчого збору у розмірі 6813515,56 грн., з ОСОБА_1.
Заявник вважає, що оскаржувана ним постанова у виконавчому провадженні № 49517879 про стягнення виконавчого збору від 10.05.2017 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Заявник вимоги підтримав, згідно письмової заяви просив їх задовольнити із вказаних у скарзі підстав.
Представник суб’єкта оскарження проти задоволення скарги заперечив через її необгрунтованість та просив у її задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали суд встановив наступне.
Щодо дотримання заявником строку на оскарження постанови слід зазначити наступне.
Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщовважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За правилами ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Вказані норми повністю кореспондуються зі ст.127 ЦПК України, відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування пропуску строку оскарження вказаної вище постанови заявник вказав, що про оскаржувану постанову йому стало відомо 17.05.2017 року, коли він отримав її поштою. Після цього заявник звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із адміністративним позовом щодо скасування оскаржуваної постанови, який ухвалою від 27.12.2018 року закрив провадження у справі з підстав відсутності компетенції адміністративних судів з розгляду вказаного спору. Зазначену ухвалу суду заявник отримав поштою 12.01.2018 року, а до Макарівського районного суду Київської області з даною скаргою звернувся 16.01.2018 року, а тому суд вважає, що він з поважних причин пропустив встановлений ст.449 ЦПК України строк оскарження постанови.
01.12.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження №49517879 за виконавчим листом № 370/1288/15-ц від 22.10.2015 року, згідно якого в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро ескорт» перед Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» у розмірі 68135155,67 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 9,971 га, що розташована у Київській області, Макарівський район, Червонослобідська сільська рада, кадастровий номер 3222788200:00:003:0035, яка належить на праві власності ОСОБА_1. В даному випадку ОСОБА_1, виступив майновим поручителем (земельною ділянкою) за кредитним Договором № 577-300512 від 30.05.2012 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро ескорт».
10.05.2017 року цим же державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу про звернення стягнення на вказану земельну ділянку стягувачу - ПАТ «Європейський газовий банк» за заявою стягувача по ВП №49517879, тобто без виконання.
10.05.2017 року цим же державним виконавцем винесено постанову № 49517879 про стягнення виконавчого збору у розмірі 6813515,56 грн., з ОСОБА_1.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі – Закон №1404-VIII ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 5 Закону №1404-VIII зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 40, 42 Закону №1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону №1404-VIII, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно частиною 4 статті 42 Закону №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону №1404-VIII відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби і стягується з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу за виконавчим документом.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем було повернено виконавчий лист без виконання за заявою стягувача.
Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, а тим більше у розмірі, який визначений у постанові від 26 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №761/11524/15-ц.
Крім того слід зазначити, що посилання державного виконавця у оскаржуваній постанові на норми Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, як на підставу стягнення виконавчого збору, не є обгрунтованим, оскільки згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Стягнення виконавчого збору є виконавчою дією, яка була здійснена вже після набрання чинності новою редакцією Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення скарги ОСОБА_1, на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 260-261, 450-451 ЦПК України, суд -
у х в а л и в :
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про стягнення виконавчого збору від 10.05.2017 року ВП №49517879.
Скаргу скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про стягнення виконавчого збору - задовольнити.
Постанову від 10.05.2017 року ВП №49517879 про стягнення виконавчого збору державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 – скасувати.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець зобов’яний повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, а у судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, чи розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтями 353-355 ЦПК України з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя О.В. Тандир
