ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2018 року

м. Київ

справа № 490/12392/16-а

адміністративне провадження № К/9901/2310/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 490/12392/16-а

за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі суддів Вербицької Н. В., Джабурії О. В., Крусяна А. В.) від 22 листопада 2017 року, встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 26 січня 2017 року, просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком від 16 грудня 2016 року № 93/2 і як спосіб захисту порушеного права - стягнути з відповідача належні йому кошти на відшкодування шкоди, завданої йому незаконним рішенням.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно не зараховано до страхового стажу періоди роботи:

- з 06 лютого 1984 року по 02 грудня 1988 року у СПМК «Комінспецгеологія»,

- з 15 жовтня 1988 по 05 грудня 1988 року у кооперативі «Тибет»,

- з 30 січня 1989 року по 30 липня 1989 року у кооперативі «Інгул»,

- з 12 серпня 1989 року по 28 грудня 1991 року у кооперативі «Фауна»,

-з 01 січня 1992 року по 01 січня 1993 року та з 30 червня 1995 року по 03 січня 1996 року у ПКП «Новік»,

- з 03 травня 1996 року по 08 червня 2001 роки у ТОВ «Бутмікс».

3. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково; зобов'язано Центральне об`єднане управління ПФУ зарахувати до трудового стажу позивача період роботи у ТОВ «Бутмікс» з 03 травня 1996 року по 08 червня 2001 року; зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за віком починаючи з 19 жовтня 2016 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України задоволено; постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2017 року скасовано; прийнято нову постанову про відмову ОСОБА_2 у задоволені позову.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, залишивши постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2017 року без змін.

6. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. 26 лютого 2018 року на адресу суду надійшов відзив Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, в якому відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 09 жовтня 2016 року звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10. Рішенням управління пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва від 16 грудня 2016 року № 93/2 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки у позивача відсутній страховий стаж роботи, а саме зараховано 12 років 04 місяці 19 днів із необхідних 15 років.

11. В обґрунтування вказаної відмови відповідач зазначив, що до трудового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи: з 06 лютого 1984 року по 02 грудня 1988 року у СПМК «Комінспецгеологія», з 15 жовтня 1988 року по 05 грудня 1988 року у кооперативі «Тибет», з 30 січня 1989 року по 30 липня 1989 року у кооперативі «Інгул», з 12 серпня 1989 року по 28 грудня 1991 року у кооперативі «Фауна», з 03 травня 1996 року по 08 червня 2001 роки у ТОВ «Бутмікс». Підставою для не зарахування вказаного стажу є невідповідність проведених записів у трудовій книжці вимогам закону, та не підтвердження його первинними документами. Управлінням Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва надіслані відповідні запити про підтвердження періоду роботи позивача у вказаних підприємствах. Проте, надані відповіді не підтвердили трудовий стаж позивача у зв`язку з відсутністю даних в архіві та ліквідацією підприємств. В рішенні управління ПФУ від 16 грудня 2016 року № 93/2 зазначено, що у трудовій книжці позивача відсутній запис про роботу в СПМК «Комінспецгеологія». Згідно із записами № 3, 4 трудової книжки, позивач працював у кооперативі «Тибет» за трудовою угодою, куди прийнятий та звільнений за заявою. За записами під номером 5, 6 наявні дані про роботу у кооперативі «Інгул», по трудовій угоді, куди прийнятий та звільнений за власним бажанням по рішенню кооперативу. Відповідно до записів 7, 8, працював начальником цеху по пошиву верхнього одягу, та звільнений за власним бажанням на підставі рішення зборів.

12. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що позивачем надано докази, що він дійсно працював на ТОВ «Бутмікс» з 03 травня 1996 року по 08 червня 2001 року, а наявність заборгованості підприємства перед органами ПФУ зі сплати страхових внесків не може бути підставою для неврахування зазначеного періоду до трудового стажу позивача. Також суд зазначив, що внесення виправлення до запису в трудовій книжці працівником підприємства не може позбавляти позивача його право на належне пенсійне забезпечення у відповідності до вимог Конституції України та Законів.

Відмовляючи у задоволенні зарахування до трудового стажу періоди роботи в СПМК «Комінспецгеологія», в кооперативі «Тибет», «Інгул», «Фауна», суд зазначив, що відповідач правомірно і законно відмовив позивачу у зарахуванні цих періодів роботи до трудового стажу, оскільки у трудовій книжці відсутні відомості про роботу на вказаних підприємствах, а також не підтверджено у спосіб, передбачений законом.

Відмовляючи у зарахування стажу роботи в ПКП «Новік», суд апеляційної інстанції зазначив, що з оскаржуваного рішення відповідача не вбачається відмови останнього у зарахування стажу.

14. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову з наступних підстав:

14.1. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

14.2. Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

14.3. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

14.4. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно з п. 1-3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

14.5. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

14.6. Згідно зі ст. 66 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, яка діяла на час набуття позивачем трудового стажу у ТОВ «Бутмікс», у заробіток для обчислення пенсій включається всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

14.7. Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 3 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, право на трудову пенсію мали особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

15. Оцінюючи фактичні обставини справи суд апеляційної інстанції, врахував те, що:

- оскаржуваним рішенням управління ПФУ відмовлено у врахуванні стажу роботи у ТОВ «Бутмікс» з 03 травня 1996 року по 08 червня 2001 року, оскільки трудова книжка містить виправлення у даті наказу про прийняття позивача на роботу фінансовим директором «Бутмікс» /а.с.12/. Надана позивачем на вимогу пенсійного органу довідка на підтвердження трудового стажу ОСОБА_2 у ТОВ «Бутмікс» не містила дати видачі та вихідного номеру.

- за даними управління ПФУ у Центральному районі м. Миколаєва ТОВ «Бутмікс» нараховувало та оплачувало страхові внески лише у березні 1996 року, у вересні-листопаді 1996 року, що підтверджується відповідною довідкою від 07 травня 2014 року № 1299 /а.с.75/.

16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції невірно послався на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року № 212/11/14-14, обґрунтовуючи свою правову позицію, що несплата страхових внесків підприємством не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку (призначенні) пенсії особі, оскільки зазначений висновок зроблений касаційним судом за іншими обставинами, а саме, коли із заробітку особи утримані страхові внески, але не перераховані підприємством-страхувальником до відповідного Фонду.

17. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не врахував наведені норми права, надав невірну правову оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив жоден з аргументів позивача, а натомість описав у постанові лише доводи відповідача; не проаналізовані і не вірно застосовані норми ч. 4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року; уповноваженою особою відповідача не доведено наявність правових підстав для не зарахування зазначених підприємств до загального стажу роботи позивача. Також зазначає, що рішення суду першої інстанції вимоги позивача задовольнило. Період роботи у ТОВ «Будмікс» складає 5 років трудового стажу і дає позивачу право на отримання мінімальної пенсії за віком.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

20. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

22. Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

23. Відповідно до положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

24. Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

25. Як свідчать матеріали справи, позивач в період часу з 03 травня 1996 року по 08 червня 2001 року працював у ТОВ «Бутмікс», що підтверджується копією трудової книжки.

26. Разом з тим, управлінням ПФУ у Центральному районі м. Миколаєва зазначено, що ТОВ «Бутмікс» нараховувало та оплачувало страхові внески лише у березні 1996 року, у вересні-листопаді 1996 року, що підтверджується відповідною довідкою від 07 травня 2014 року № 1299.

27. Колегія суддів зазначає, що внаслідок невиконання ТОВ «Бутмікс» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 03 травня 1996 року по 08 червня 2001 року, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

28. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

29. Крім того, колегія суддів вважає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

30. Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позов ОСОБА_2 в частині зобов'язання Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва зарахувати до трудового стажу період роботи у ТОВ «Бутмікс» з 03 травня 1996 року по 08 червня 2001 року.

Одеський апеляційний адміністративний суд, неправильно застосував норми матеріального права та помилково скасував рішення суду першої інстанції в цій частині.

31. Частиною 1 ст. 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

33. З огляду на викладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного від 22 листопада 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2017 року - залишенню в силі.

Керуючись ст. 52, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного від 22 листопада 2017 року скасувати.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя Н. М. Коваленко

Суддя В. М. Кравчук