УХВАЛА
22 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/3312/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
перевіривши матеріали касаційних скарг ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду (головуючий - М.М. Слободін, судді: В.І. Сіверін, О.І. Терещенко) від 01.02.2018
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Відродження"
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3
про визнання права користування та визнання недійсним наказу,
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2018 було відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ухвалено призначити розгляд справи у судовому засіданні на 24.04.2018 о 13 год. 10 хв.
Відповідно до частини 2 статті 216 ГПК України у судовому засіданні 24.04.2018 оголошено перерву до 22.05.2018 о 14 год. 30 хв.
Під час підготовки справи до розгляду, ознайомившись з матеріалами справи та касаційними скаргами, Суд встановив наступне.
28.09.2017 Селянське (фермерське) господарство "Відродження" (далі - Позивач) подало позовну заяву про визнання за Позивачем права користування земельною ділянкою площею 100 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства та визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Відповідач) № 5383-СГ від 06.04.2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою". Позовна заява мотивована тим, що рішення Відповідача згідно зі спірним наказом про припинення права Позивача на постійне користування вказаною земельною ділянкою, прийняте на підставі заяви фізичної особи - ОСОБА_3 (далі - Третя особа) про відмову від права користування земельною ділянкою, є незаконним з огляду на те, що, незважаючи на те, що право постійного користування вказаною земельною ділянкою хоча і було надано Третій особі за рішенням Дергачівської районної ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області від 12.04.2000 року, про що виданий державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 17.07.2000, однак ця земельна ділянка використовувалась Позивачем з моменту його заснування Третьою особою. При цьому Позивач вказав, що спірна земельна ділянка має тісний зв'язок з Позивачем, оскільки вона надавалась Третій особі саме для створення Позивача і використовувалась ним з покладенням на нього всіх прав та обов'язків землекористувача, про що Відповідачу достеменно було відомо, оскільки орган земельних ресурсів протягом багатьох років надавав Позивачеві довідки про облік за ним земельної ділянки.
06.11.2017 Господарський суд Харківської області вирішив у позові відмовити з тих підстав, що право постійного користування земельною ділянкою, що виникло у Третьої особі на підставі державного акта без укладання договору про право користування, нерозривно пов'язано з особою, якій надано таке право та не може перейти автоматично до створеної ним юридичної особи - Позивача; Позивачем не надано правовстановлюючих документів, що підтверджують право на спірну земельну ділянку або титул, на підставі якого така земельна ділянка могла належати Позивачу. При цьому суд врахував, що до виходу Третьої особи із складу членів фермерського господарства Позивача останній користувався спірною земельною ділянкою за згодою Третьої особи. Крім викладеного суд дійшов висновку про те, що постійним користувачем земельної ділянки, яка надана для ведення фермерського господарства за відсутності добровільного звернення для переоформлення (заміни) раніше виданих державних актів, є саме фізична особа - засновник фермерського господарства, на ім'я якого такий акт і видавався. Позивач отримував право фактичного користування земельною ділянкою на весь час, доки Третя особа залишалась членом Позивача та мав за цих обставин право постійного користування вказаною земельною ділянкою.
01.02.2018 Харківський апеляційний господарський суд вирішив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним спірного наказу та прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позову та визнання спірного наказу недійсним; а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на час отримання Третьою особою земельної ділянки вона мала цільове призначення - забезпечувала правові підстави створення та подальшу господарську діяльність специфічного суб'єкта підприємництва - селянського (фермерського) господарства, а протягом всього часу існування Позивача цільове призначення та правовий зв'язок між Позивачем та спірною ділянкою зберігались; правова конструкція Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" передбачає, що користування та обов'язок утримання, понесення ризиків покладений на фермерське господарство, суб'єктом речового права залишається фізична особа - засновник фермерського господарства, оскільки законодавець не надав фермерському господарству жодних речових прав щодо земельних ділянок, а чинним земельним законодавством право постійного користування земельною ділянкою не передбачено ні для фізичних осіб, ні для фермерських господарств, однак таке право не припиняється через зміни у законодавстві щодо осіб, які набули відповідне право до таких змін у 2002 році. Спірний наказ порушує законні очікування Позивача через спеціальне призначення земельної ділянки -для створення та господарської діяльності Позивача; використання Позивачем земельної ділянки носить тривалий характер, безстрокове право Позивача на використання спірної ділянки визнано державним фіскальним органом та Відповідачем, про що свідчить довідка про склад земель, що обліковуються за Позивачем, у зв'язку із чим вільне волевиявлення Третьої особи на припинення права користування не може бути підставою припинення права постійного користування, оскільки обсяг цього речового права та цільове призначення обумовлюють неможливість прийняття відмови Третьої особи Відповідачем без згоди Позивача.
Не погоджуючись із вказаною постановою,16.02.2018 Третя особа та 26.02.2018 Відповідач подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017.
Скаржники посилаються на те, що апеляційний суд перебрав на себе повноваження законодавця попри наявність законодавчого врегулювання спірних правовідносин, неправильно застосувавши при цьому норми Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та зробивши помилковий висновок про пріоритетність діяльності Позивача та наявність у нього права користування земельної ділянки, оскільки створення Позивача було формою підприємницької діяльності Третьої особи, якому земельна ділянка надавалась для ведення фермерського господарства, а тому лише у Третьої особи є право відмовитись від права на таку земельну ділянку - без встановлення додаткової вимоги для такої відмови у вигляді згоди Позивача, який не має стосунку до права на таку земельну ділянку.
Розглянувши доводи та аргументи касаційних скарг разом з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати вказану справу на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати з огляду на наступне.
В пункті 19 постанови від 07.03.2018 у справі № 911/436/17 Верховний Суд у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду за результатами системного аналізу Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство" вказав, що (1) земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою; (2) після створення (державної реєстрації) фермерського господарства останнє набуває земельні ділянки державної або комунальної власності у користування або власність виключно на підставі земельних торгів відповідно до положень частини 1 статті 134 Земельного кодексу України; через що дійшов висновку, що отримання саме фермерським господарством землі в користування поза процедурою земельних торгів є порушенням закону, а ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в контексті спірних правовідносин є неправильним.
В постанові від 29.02.20018 у справі № 926/590/17 Верховний Суд у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що передання засновнику позивача фізичній особі ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з Державним актом на право постійного користування від 12.07.1996 у постійне користування земельної ділянки виключають наявність правових підстав для визнання за позивачем, як за юридичною особою, права постійного користування вказаною земельною ділянкою.
Частиною першою статті 302 ГПК України передбачено, що Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Відповідно до частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
У зв'язку з чим з огляду на положення частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Суд
УХВАЛИВ:
Справу № 922/3312/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Відродження" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, про визнання права користування та визнання недійсним наказу передати на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
