У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.03.2018
Справа№607/14707/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Ломакіна В.Є.,
при секретарі с/з ОСОБА_1,
за участю прокурора Васильківській О.А.,
захисника-адвоката ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі кримінальне провадження №12017210010003543 від 02 листопада 2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувають матеріали у кримінальному провадженні №12017210010003543 від 02 листопада 2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки строк застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження закінчується 30 березня 2018 року.
Захисник ОСОБА_2, позицію якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3, заперечив, щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою останньому та просить змінити такий на домашній арешт або зменшити розмір визначеної слідчим суддею застави.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід продовжити строк тримання під вартою.
Відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2017 року під час досудового розслідування була встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв’язку із чим до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжений строк якого закінчується 30 березня 2018 року.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 2 ст. 331 КПК України – суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріпленої у ст. 8 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов’язковому застосуванню під час кримінального провадження. Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов’язковою і неодмінною умовою (sinequanon) належності її продовжуваного тримання під вартою.
Таким чином, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим в злочині, у вчиненні якого він обвинувачуються, при тому, що такий він вчинив в період іспитового строку, адже 07 липня 2017 року його було звільнено від відбування покарання з випробуванням; вік та стан його здоров’я; дані, що характеризують його особу, зокрема – обвинувачений раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини; відсутність у нього міцних соціальних зв’язків.
Враховуючи, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, не зникли, оскільки є підстави вважати, що він може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, потерпілого, з огляду на те, що він обвинувачуються у вчиненні умисного злочину проти власності.
Вищевикладені обставини кримінального провадження свідчать про те, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 є виправданим заходом, оскільки є чіткі ознаки того, що перебуваючи на волі обвинувачений може ухилитися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_3 на свободу.
У зв’язку із цим, суд вважає, що клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на цілодобовий домашній арешт до задоволення не підлягає.
Крім цього, з аналізу ч.3 ст. 183 КПК України вбачається, що розмір застави встановлюється за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; це питання не вирішується при розгляді клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; вказівка відсутності визначення розміру застави у такому випадку залишається незмінною.
Таким чином, з урахуванням того, що визначення розміру застави у кримінальному провадженні можливе лише на стадії застосування запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається сторона захисту в клопотанні про зменшення розміру визначеної слідчим суддею застави, не дають законних підстав для вчинення такої дії під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, а тому вважає, що клопотання в цій частині також не підлягає до задоволення.
Отже, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевикладеним ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 на строк, що не перевищує 60 днів – до 25 травня 2018 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369, 371 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Васильківської О.А. про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою – задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 25 травня 2018 року о 23 год. 59 хв.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт або зменшення розміру визначеної слідчим суддею застави – відмовити.
Судовий розгляд кримінального провадження №12017210010003543 від 02 листопада 2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, відкласти до 16 год. 30 хв. 24 квітня 2018 року.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити Начальнику СІЗО № 26 м. Чорткова, для відому та виконання.
Головуючий суддя
ОСОБА_4
