15/281-06
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" травня 2007 р. Справа № 15/281-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Мастер П.В., довіреність від 17.07.2006 року,
від відповідачів:
- ДПІ у м.Вінниці: Маржієвська Д.В., довіреність №1122/10/10 від 27.06.2006 року,
Здітовський С.Г., довіреність №9338/10/10 від 25.05.2007р.,
- ДПІ у Ленінському районі м.Донецька:
Радченя Д.П., довіреність №35498/10/10-013 від 06.11.2006 року,
Лісневський С.О., довіреність №1356/10/10-013 від 20.01.2007 року,
розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Вінниці, м. Вінниця та Державноїподаткової інспекції у Ленінському районі м. Донецька, м. Донецьк
на постанову господарського суду Вінницької області
від "10" жовтня 2006 р. у справі № 15/281-06 (суддя Курко О.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія", м.Вінниця
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, м. Вінниця
та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька, м. Донецьк
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Донецька №0002102340/0 від 24.11.2005 р., №0002102340/1 від 01.02.2006 р. та податкових повідомлень рішень ДПІ у м. Вінниці №0002102340/2 від 03.04.2006 р., №0002102340/3 від 13.06.2006 р.,
з перервою в судовому засіданні з 13.03.2007 р. по 29.05.2007 р.,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2006р. ТОВ "Азовська продовольча компанія" подала до господарського суду Вінницької області позовну заяву про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м.Донецька №0002102340/0 від 24.11.2005р., №0002102340/1 від 01.02.2006р. та податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Вінниці №0002102340/2 від 03.04.2006р., №0002102340/3 від 13.06.2006р.
Постановою господарського суду Вінницької області від 10.10.2006р. у справі №15/281-06 позов ТОВ "Азовська продовольча компанія" задоволено: визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька №0002102340/0 від 24.11.2005р., №0002102340/1 від 01.02.2006р. та податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці №0002102340/2 від 03.04.2006р., №0002102340/3 від 13.06.2006р.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позов підтверджується належними доказами, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим є обґрунтованим.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, Державна податкова інспекція у м.Вінниці та Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Донецька подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вищевказану постанову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ДПІ у Ленінському районі м.Донецька в апеляційній скарзі (т.3, а.с.57-58) посилається, що суд безпідставно не застосував норми п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначає, що суд першої інстанції на підставі норм п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону дійшов висновку, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, хоча відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цим сум до Державного бюджету України. Вважає, що за змістом вищевказаного Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Представник ДПІ у Ленінському районі м. Донецька підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі; пояснив, що в результаті перевірки не встановлений факт надміру сплаченого ТОВ "АПК" до бюджету ПДВ. Всі контрагенти повинні своєчасно сплачувати податки після проведення певних операцій. Підтвердив, що по сплаті ПДВ до позивача претензій немає, оскільки позивач сплатив ПДВ у своєму ланцюгу операцій. Зазначив, що перевірки проводились після надходження скарги від позивача. Надміру сплаченого ПДВ позивачем не встановлено.
ДПІ у Ленінському районі м.Донецька в апеляційній скарзі та її представник в судовому засіданні вважають постанову господарського суду Вінницької області необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просять апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ДПІ у м.Вінниці в апеляційній скарзі (т.3, а.с.64-66) також посилаючись на Закон України "Про податок на додану вартість" вважає, що Законом встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.
Крім того зазначає, що у випадках, визначених п.п."б" п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу, тому визнання судом нечинним податкового повідомлення-рішення №0002102340/0 від 24.11.2006р. є безпідставним, оскільки згідно чинного законодавства вказане податкове повідомлення-рішення було відкликано відповідно до п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 ЗУ №2181-ІІІ після надходження скарги та проведення перевірки.
Позивач в письмовому запереченні на апеляційні скарги (т.3, а.с.68-70) та його представник в судовому засіданні з доводами скарг не погоджуються. Посилаються, що в акті перевірки податкова інспекція не вказала, які порушення було допущено позивачем і в чому вони полягали. Вважає, що Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає відповідальність платника податків за діяння інших платників, в тому числі підприємств, з якими позивач не мав господарських правовідносин. Вказаний Закон не ставить в залежність право на податковий кредит і відшкодування податку на додану вартість від проведення зустрічних перевірок. З врахуванням наведеного, просять в задоволенні апеляційних скарг відмовити, а постанову господарського суду Вінницької області від 10.10.2006 року залишити без змін.
Представники сторін в судовому засіданні надали клопотання про долучення до матеріалів справи: копії акту №218/23/30776342 від 02.02.2006р. та ксерокопії документів стосовно перевірок ТОВ "АПК", загальні платіжні відомості про сплату ТОВ "АПК" контрагентам ціни товару з врахуванням ПДВ з доданими копіями платіжних доручень та виписок банку за січень, лютий, березень 2004 року; подані представниками сторін в судове засідання на виконання вимог ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. вищевказані документи, долучені колегією суддів до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, апеляційний господарський суд вважає скарги частково необґрунтованими, виходячи з наступного:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ДПІ у Ленінському районі м.Донецька в жовтні 2005р. проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питання правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за січень-березень 2004р. ТОВ "Азовська продовольча компанія", за результатами якої складено акт №5468/23/30776349 від 11.11.2005р. (т.1, а.с.10-14), в якому зазначено, що не підтверджено ПДВ до виробника про надмірну сплату в сумі 1577979 грн., зокрема в січні 2004р. - 435948 грн.; в лютому 2004р. - 748140грн., в березні 2004р. 383891грн.
У висновках акта перевірки вказано, що сплата податку на додану вартість по ланцюгу від виробника в бюджет не здійснена, а відповідно до п. п. 1.3, 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при надлишковій сплаті податку, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. В акті перевірки відповідачем не зазначено по яким саме господарським операціям позивач включив до складу податкового кредиту непідтверджені суми податку, не вказано жодного доказу порушення позивачем вищевказаних вимог Закону України "Про податок на додану вартість", не вказано конкретних документів та контрагентів. Вказано, що зустрічними перевірками не підтверджено факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету шляхом відображення у складі податкових зобов'язань та сплати до бюджету податку на додану вартість виробниками (імпортерами) продукції, по придбанню якої у позивача сформований податковий кредит в сумі 3041159грн. сплати сплати податку на додану вартість до бюджету шляхом
За результатами перевірки, згідно вищевказаного акту, на підставі п.п."б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДПІ у Ленінському районі м.Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення №0002102340/0 від 24.11.2005р. (т.1, а.с.18) про донарахування позивачу податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 4561739,00грн., з яких 3041159,00грн. основний платіж, 1520580,00грн. штрафні санкції.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у Ленінському районі в порядку адміністративного оскарження. У зв'язку із наданою скаргою ДПІ у Ленінському районі м.Донецька проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, лютий, березень 2004р.; За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Ленінському районі рішенням №2130/10/25-013 від 27.01.2006р. скасувала податкове повідомлення-рішення від 24.11.2005р. №0002102340/0 в частині донарахованих перевіркою 1473180грн. податку на додану вартість і застосованих 736590грн. штрафних санкцій, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Під час адміністративного оскарження, як вбачається з матеріалів справи і пояснень представників сторін в судовому засіданні, ТОВ "Азовська продовольча компанія" було зареєстроване як платник податків в ДПІ у м.Вінниці, в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення за результатами розгляду його скарг, поданих в порядку адміністративного оскарження, приймались ДПІ у м.Вінниці.
На підставі рішення від 27.01.2006р. №2130/10/25-013 ДПІ у Ленінському районі м.Донецька відповідно до ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, ДПІ у м.Вінниці прийняла податкове повідомлення-рішення від 01.02.2006р. №0002102340/1 про донарахування позивачу податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 2351969грн., з яких 1567979,00грн. основний платіж, 783990,00грн. штрафні санкції (т.1, а.с.17).
За результатами адміністративного оскарження вищевказаного повідомлення-рішення скарги, подані позивачем в ДПА у Донецькій області та ДПА України, задоволені не були, та прийняті повідомлення-рішення:
- ДПІ у м.Вінниці №0002102340/2 від 03.04.2006р. (т.1, а.с.16) про донарахування позивачу податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 2351969,00грн., з яких 1567979,00грн. основний платіж, 783990,00грн. штрафні санкції;
- ДПІ у м.Вінниці №0002102340/3 від 13.06.2006р. (т.1, а.с.15) про донарахування позивачу податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 2351969,00грн., з яких 1567979,00грн. основний платіж, 783990,00грн. штрафні санкції.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька та ДПІ у м.Вінниці колегія суддів вважає такими, що прийняті без достатніх правових підстав з врахуванням наступного:
Доводи відповідачів в обґрунтування правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень зводяться до того, що постачальники, які реалізували позивачу продукцію по ланцюгу в другій та третій ланках, згідно актів зустрічних перевірок, не звітують, визнані банкрутами, не знаходяться за місцем реєстрації та інше, тобто неможливо було перевірити сплату ними податку на додану вартість до Державного бюджету.
З податкових накладних вбачається, що позивач, правомірно відніс відповідні суми до податкового кредиту згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла у перевіряємий період), суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.
Віднесення до податкового кредиту позивачем здійснено за вимогами п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з якими податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Дії позивача, який надав податкові накладні по спірних, згідно актів зустрічних перевірок операціях, не можна визнати неправомірними, якщо ці операції за умислом сторін, які їх здійснили, не суперечать інтересам держави і не спрямовані на ухилення від сплати податків та зборів, визначених законом.
Відповідачі не довели обставин, які свідчать про недійсність угод, укладених позивачем з контрагентами по цих операціях, а визнання банкрутами, закриття за рішенням власника, не подання звітності та інші обставини в другій та третій ланках ланцюга не є підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання та застосування до позивача фінансових санкцій згідно оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях.
В акті перевірки податкова інспекція не вказала, які конкретно порушення було допущено позивачем і в чому вони полягали, відповідачі не змогли пояснити, яку норму Закону України "Про податок на додану вартість" порушив позивач. Крім того, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає відповідальність платника податків за діяння інших платників, в тому числі підприємств, з якими позивач не мав господарських правовідносин. Вказаний Закон не ставить в залежність право на податковий кредит і відшкодування податку на додану вартість з проведенням зустрічних перевірок.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку в випадках, визначених цим Законом.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "Азовська продовольча компанія" мала всі підстави для відображення в податкових деклараціях сум податкового кредиту, зазначених в податкових накладних, які були отримані від постачальників продукції. Тому прийняті на підставі вищевказаного акту перевірки податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці є нечинними.
З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав нечинними податкові повідомлення-рішення №0002102340/1 від 01.02.2006р., №0002102340/2 від 03.04.2006р., №0002102340/3 від 13.06.2006р. Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька №0002102340/0 від 24.11.2005р., оскільки у випадках, визначених п.п."б" п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу, тому згідно чинного законодавства вказане податкове повідомлення-рішення було відкликано після його часткового скасування ДПІ у Ленінському районі м.Донецька рішенням від 27.01.2006р. при розгляді скарги ТОВ "Азовська продовольча компанія". З врахуванням викладеного, в позові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Донецька №0002102340/0 від 24.11.2005 року слід було відмовити, тобто задовольнити позов частково.
З огляду на вищевикладене, апеляційні скарги ДПІ у Ленінському районі м.Донецька та ДПІ у м.Вінниці підлягають частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - частковому скасуванню.
Крім цього, як встановлено в процесі розгляду апеляційної скарги, позивачем у позовній заяві та господарським судом в оскаржуваній постанові внаслідок технічної помилки вказано, що податкове повідомлення-рішення №0002102340/1 від 02.02.2006р. прийняте ДПІ у Ленінському районі м.Донецька, тоді як фактично вказане податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у м.Вінниці (т.1, а.с.17). Наявність такої суто технічної помилки підтвердили представники як позивача, так і відповідачів, що виключає будь-які сумніви в оскарженні позивачем саме цього податкового повідомлення-рішення.
З врахуванням викладеного постанову господарського суду слід також змінити відносно посилання на те, що визнане нечинним податкове повідомлення-рішення №0002102340/1 від 01.02.2006р. прийняте ДПІ у Ленінському районі м.Донецька.
Оскільки позов задовольняється частково, оскаржувану постанову господарського суду першої інстанції слід також змінити в частині суми судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, п. п. 6і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька, м. Донецьк та Державної податкової інспекції у м. Вінниці, м. Вінниця задовольнити частково.
Постанову господарського суду Вінницької області області від 10.10.2006 року скасувати в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Донецька №0002102340/0 від 24.11.2005 року, відмовивши в задоволенні позову в цій частині, та змінити відносно суми відшкодування позивачу судових витрат та посилання, що податкове повідомлення-рішення №0002102340/1 від 01.02.2006 року прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Донецька.
У зв'язку з цим резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0002102340/1 від 01.02.2006 року, №0002102340/2 від 03.04.2006 року, №0002102340/3 від 13.06.2006 року.
В позові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Донецька №0002102340/0 від 24.11.2005 року відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Азовська продовольча компанія", м. Вінниця, 21022, вул. Тарногродського, 46, ідентифікаційний код 30776349 1 грн. 70 коп. судових витрат по сплаті державного мита".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя
судді:
Віддруковано 5прим.:
---------------------------------
1 - до справи;
2 - позивачу;
3, 4 - відповідачам;
5 - в наряд
