15/281-06
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 р. Справа № 15/281-06
Суддя господарського суду Курко О.П.
при секретарі судового засідання Білоконна О.В. , розглянувши матеріали справи
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" м. Вінниця, вул. Тарнагородського, 46
до:Державної податкової інспекції у м. Вінниці, м. Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, 21
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Представники :
позивача : Мастер П.В.- за дорученням
відповідача : Лісневський С.О., Радченя Д.П., Мержієвська Д.В.
ВСТАНОВИВ :
Заявлено позов про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька №0002102340/0 від 24.11.2005р., №0002102340/1 від 01.02.2006р. та податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці №0002102340/2 від 03.04.2006р., №0002102340/3 від 13.06.2006р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив їх задовольнити.
Представники відповідачів в своїх запереченнях на позовну заяву та в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, мотивуючи його безпідставністю та правомірністю прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи суд встановив наступне.
ДПІ у Ленінському районі м.Донецька проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питання правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за січень-березень 2004р. ТОВ "Азовська продовольча компанія". За результатами перевірки був складений акт без номера та дати, в якому зазначено, що не підтверджено ПДВ до виробника про надмірну сплату в сумі 1577979 грн., зокрема в січні 2004р. - 435948 грн.; в лютому 2004р. - 748140грн.,в березні 2004р. 383891 грн. На підставі зазначеного акту були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, в яких встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Оспорювані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржувались в адміністративному порядку, але подані скарги задоволені не були.
У висновках акта перевірки вказано, що сплата податку на додану вартість по ланцюгу від виробника в бюджет не здійснена, а відповідно до п. п. 1.3, 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при надлишковій сплаті податку, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. В акті перевірки відповідачем не зазначено по яким саме господарським операціям позивач включив до складу податкового кредиту не підтверджені суми податку, не вказано жодного доказу порушення позивачем вищевказаних вимог Закону України "Про податок на додану вартість".
Доводи відповідача в обґрунтування правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення зводяться до того, що постачальники, які реалізували позивачу продукцію по ланцюгу в другій та третій ланках, згідно актів зустрічних перевірок не звітують, визнані банкрутами, не знаходяться за місцем реєстрації та інше.
З оглянутих в судовому засіданні податкових накладних вбачається, що позивач, правомірно відніс відповідні суми до податкового кредиту згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.
Віднесення до податкового кредиту позивачем здійснено за вимогами п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з якими податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Дії позивача, який надав податкові накладні по спірних, згідно актів зустрічних перевірок операціях, не можна визнати неправомірними, якщо ці операції за умислом сторін, які їх здійснили, не суперечать інтересам держави і не спрямовані на ухилення від сплати податків та зборів, визначених законом.
Відповідачі не довели обставин, які свідчать про недійсність угод, укладених позивачем з контрагентами по цих операціях, а визнання банкрутами, закриття за рішенням власника, не подання звітності та інші обставини в другій та третій ланках ланцюга не є підставою для застосування до позивача фінансових санкцій та визначення сум завищеного бюджетного відшкодування в податкових повідомленнях-рішеннях.
В акті перевірки податкова інспекція не вказала, які порушення було допущено позивачем і в чому вони полягали, відповідачі не змогли пояснити, яку норму Закону України "Про податок на додану вартість" порушив позивач. Крім того, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає відповідальність платника податків за діяння інших платників, в тому числі підприємств, з якими позивач не мав господарських правовідносин. Вказаний Закон не ставить в залежність право на податковий кредит і відшкодування податку на додану вартість з проведенням зустрічних перевірок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "Азовська продовольча компанія" мала всі підстави для відображення в податкових деклараціях сум податкового кредиту, зазначених в податкових накладних, які були отримані від постачальників продукції. Тому прийняті на підставі вищевказаного акту перевірки податкові повідомлення-рішення є нечинними.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька №0002102340/0 від 24.11.2005р., №0002102340/1 від 01.02.2006р. та податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці №0002102340/2 від 03.04.2006р., №0002102340/3 від 13.06.2006р.
Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ "Азовська продовольча компанія" 3,40 грн. судових витрат по сплаті держмита.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Курко О.П.
