Справа №484/3221/17 04.04.2018
Провадження №22-ц/784/493/18
Головуючий першої інстанції: Літвіненко Т.Я.
Категорія: 39 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 квітня 2018 року м.Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого – Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання – Горенко Ю.В.,
без участі учасників справи та їх представників, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_2,
поданою його представником ОСОБА_3
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 січня 2018 року, ухвалене о 13 год. 51 хв. під головуванням судді Літвіненко Т.Я. в приміщенні суду у м.Первомайську, повний текст якого складено 25 січня 2018 року, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач зазначав, що після смерті 04 листопада 2015 року його матері ОСОБА_6 відкрилася спадщина на її майно: квартиру АДРЕСА_1, гараж №9 в автогаражному кооперативі «Лада-2» по вул.Грушевського у м.Первомайську Миколаївської області та легковий автомобіль ВАЗ 2106.
Позивач та відповідач ОСОБА_5 є спадкоємцями за заповітом від 09 березня 2004 р. Крім того, вони та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом першої черги, оскільки він та його сестра є дітьми спадкодавця, а ОСОБА_2 – її чоловіком.
ОСОБА_4 вказував, що відповідач ОСОБА_2 на день смерті спадкодавця проживав разом з нею за однією адресою. Він та його сестра разом з матір’ю не проживали.
У встановлений законом строк він не звернувся з заявою про прийняття спадщини, оскільки між ним та сестрою існувала домовленість, що спадщину за законом прийме вона. У зв’язку з проживанням за межами ІНФОРМАЦІЯ_1, наявністю напруженого графіку роботи, пов’язаного з виїздами за межі України та по всій території України, він не мав змоги приїхати до м.Первомайська та подати заяву до нотаріуса. Про наявність заповіту позивачу не було відомо.
Тільки у серпні 2017 року з листа нотаріуса йому стало відомо, що за прийняттям спадщини його сестра не зверталася, а звернувся відповідач ОСОБА_2; за життя його мати склала заповіт на його користь та його сестри.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_4 просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 тривалістю в три місяці.
ОСОБА_5 надала до суду заяву, у якій зазначила, що викладені у позовній заяві ОСОБА_4 обставини відповідають дійсності, а тому вона визнає позов та просила його задовольнити.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 січня 2018 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 05 лютого 2018 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено йому тримісячний строк з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 03 листопада 2015 року у м.Первомайськ Миколаївської області.
З ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в дохід держави стягнуто судовий збір в сумі 320 грн. з кожного.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з об’єктивних причин вчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знав про існування заповіту, що є поважною причиною пропуску, передбаченого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач не втрачав зв’язку із спадковим майном, сплачуючи членські внески за квартиру, що належала спадкодавцю. З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 не реалізував своє право на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини по незалежним від нього причинам.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4
Свою скаргу відповідач обґрунтовує тим, що вказані судом причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини не є поважними. Позивач є сином спадкодавця, а отже, навіть за відсутності заповіту, спадкоємцем першої черги. Він знав про смерть спадкодавця і мав змогу у шестимісячний строк звернутися з заявою про прийняття спадщини, однак свідомо, за відсутності будь-яких перешкод, цього не робив. Наявність домовленості з сестрою про прийняття нею спадщини та напружений графік роботи, не підтверджений належними доказами, незнання про існування заповіту матері не можуть бути поважними причинами пропуску строку, оскільки не пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для прийняття спадщини.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4, поданому його представником ОСОБА_7, позивач просив залишити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду – без змін.
Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Підставою для задоволення цих вимог може бути доведений належними доказами факт поважності причин, з яких пропущено строк для подачі відповідної заяви спадкоємцем.
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. №7 роз'яснив, що при вирішенні питання про визначення особі додаткового строку, суд має дослідити поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 є дітьми ОСОБА_6, а відповідач ОСОБА_2 – її чоловіком з 28 травня 1999 р.
09 березня 2004 року ОСОБА_6 склала заповіт, у якому заповіла ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних долях квартиру АДРЕСА_1, гараж №9 в автогаражному кооперативі «Лада-2» у м.Первомайську Миколаївської області по вул.Грушевського, легковий автомобіль моделі ВАЗ-2106, з умовою довічного проживання у зазначеній квартирі її чоловіка ОСОБА_2
03 листопада 2015 року ОСОБА_6 померла.
Позивач та відповідач ОСОБА_5 у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини з заявами про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса не зверталися.
На день її смерті позивач проживав у місті Києві, відповідач ОСОБА_5 – у м.Хайфа Держави Ізраїль, відповідач ОСОБА_2 – разом зі спадкодавцем у квартирі АДРЕСА_1 з 25 березня 1994 р.
11 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою на підставі ст.1268 ЦК України про прийняття спадщини ОСОБА_6, оскільки постійно проживав із нею на час відкриття спадщини.
Листом від 02 серпня 2017 року вказана нотаріальна контора повідомила ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про заведення спадкової справи за заявою ОСОБА_2, наявність заповіту матері на їх ім’я та сплив 03 травня 2016 року строку прийняття спадщини (а.с.61).
29 серпня 2017 року ОСОБА_4 сплатив членські внески у ОСББ «Центр» за квартиру АДРЕСА_2 за період з січня по грудень 2017 року в сумі 1 111 грн.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_4 не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Зазначені позивачем перешкоди для подання заяви до нотаріуса: домовленість з сестрою про прийняття нею спадщини, проживання позивача за межами м.Первомайська Миколаївської області, наявність напруженого графіку роботи, необізнаність про наявність заповіту не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини.
ОСОБА_4 є сином спадкодавця. Необізнаність його про існування заповіту не перешкоджала йому як спадкоємцю першої черги звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Застосування судом до вказаних правовідносин правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-496цс17, колегія суддів вважає помилковим, оскільки фактичні обставини та підстави позову у справі, що є предметом апеляційного перегляду, не є тотожними фактичним обставинам позову у справі №6-496цс17, де позивачем був не спадкоємець першої черги.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
Оскільки рішення скасоване, а позивач відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст.141 ЦПК України сплачений відповідачем ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 960 грн. компенсується за рахунок держави.
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Компенсувати за рахунок держави Державною судовою адміністрацією України понесені ОСОБА_2 Нінелем Йосиповичем судові витрати, а саме сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір в сумі 960 грн. за квитанцією №124 від 05 лютого 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О.В.Локтіонова
Судді С.Ю.Колосовський
ОСОБА_8
