ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8920/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів: Баранця О.М., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача: Колесников О.А.,

відповідача-1: Сторожук Н.Я.,

відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгівельна компанія "Таврія"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Сташківа Р.Б.

від 16.08.2017 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Отрюх Б.В.,

від 12.10.2017

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгівельна компанія "Таврія"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛК АЛЬФА"

про визнання недійсними договору поруки №0.90.0812.ЮО_П1 від 09.02.2015,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгівельна компанія "Таврія" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛК АЛЬФА" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсним з моменту укладення договору поруки від 09.02.2015 (далі - Договір поруки).

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на фіктивність Договору поруки, укладення його з метою недопущення заявлення Позивачем кредиторських вимог у справах про банкрутство юридичних осіб групи компаній "АМСТОР", пов'язаних відносинами контрою з відповідачами.

3. Позивач зазначає, що укладення Договору поруки порушує його права та охоронювані законом інтереси, адже стало передумовою безпідставного відхилення кредиторських вимог Позивача у справі №904/9795/16 про банкрутство ТОВ "АМСТОР".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

5. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів умисел всіх сторін Договору поруки щодо вчинення його без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

6. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, а також прийняти нове рішення про задоволення позову.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що судами без належної правової оцінки відхилені численні доводи Позивача, які прямо та опосередковано свідчать про наявність ознак фіктивності оспорюваного правочину, що є підставою для визнання його недійсним згідно з положеннями частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України.

8. За доводами Позивача, саме пов'язаність сторін договору відносинами контролю є вагомим аргументом відсутності наміру в поручителя взяти на себе обов'язки боржника за основним зобов'язанням.

9. Позивач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що метою укладення договору поруки є саме виконання поручителем вимог кредитора у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, оскільки згідно з наведеним у статті 546 Цивільного кодексу України визначенням поруки основною метою його укладання є отримання кредитором додаткової гарантії в частині виконання зобов'язання. На думку Позивача, суди безпідставно пов'язують факт виконання зобов'язань за Договором поруки з фактом наявності реального наміру та умислу сторін щодо його виконання.

10. Також Позивач зазначає, що через укладення Договору поруки в односторонньому порядку припинені його зустрічні вимоги до осіб, пов'язаних з відповідачами відносинами контролю.

11. На думку Позивача, суди фактично відмовилися досліджувати обставини передчасного виконання зобов'язань з боку поручителя, пославшись на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2017 у справі №915/844/16. Позивач стверджує, що висновки судів про преюдиціальність судового рішення в зазначеній справі не відповідають висновкам суду першої інстанції про відхилення клопотання Відповідача-1 про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

12. Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

13. Відповідач-2 зазначає, що судами ретельно досліджені всі обставини справи, прийняті законні та обґрунтовані судові рішення, а викладені в касаційній скарзі доводи базуються на хибному уявленні про норми права щодо фіктивності та недійсності правочинів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Між Відповідачем-1 (банк) та Позивачем (позичальник) укладений кредитний договір від 16.08.2014 №0.90.0812.ЮО_К (далі - Кредитний договір), до якого в подальшому вносились зміни та доповнення додатковими угодами №№1-15.

15. За умовами Кредитного договору Відповідач-1 зобов'язався надати Позивачу грошові кошти у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії в розмірі 80560000,00 грн. на поповнення обігових коштів на строк з 16.08.2012 до 14.08.2015, а Позивач - прийняти, належним чином використати та повернути кошти, сплатити проценти за користування кредитною лінією, комісії та виконати свої зобов'язання в повному обсязі на умовах, передбачених договором.

16. Виконання зобов'язань Позивача за Кредитним договором забезпечено укладеним між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 (поручитель) Договором поруки. За умовами Договору поруки Відповідач-2 поручився перед Відповідачем-1 за виконання Позивачем зобов'язань, що виникли або можуть виникнути у майбутньому на підставі Кредитного договору та відповідає перед Відповідачем-1 за порушення позичальником таких зобов'язань. Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 07.08.2017 включно або до припинення поруки згідно з чинним законодавством.

17. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2017 у справі №915/844/16 задоволено первісний позов Відповідача-2 до Позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором, право на які перейшло у зв'язку з виконанням кредитних зобов'язань на підставі Договору поруки. Також суд відмовив у задоволенні зустрічного позову Позивача до Відповідача-1 і Відповідача-2 про визнання недійсним Договору поруки з підстав недійсності Кредитного договору як такого, що укладений Позивачем без відповідного обсягу повноважень та погодження загальних зборів учасників товариства.

18. Зазначеним судовим рішенням встановлено, що:

- на виконання умов Кредитного договору Відповідач-1 надав Позивачу грошові кошти в загальній сумі 80559000,00 грн.;

- Позивач належним чином не виконував умови Кредитного договору: з листопада 2015 року припинив здійснення платежів на погашення кредитних коштів, а також несвоєчасно сплачував проценти за користування кредитними коштами;

- Відповідач-2 погасив заборгованість Позивача за Кредитним договором у сумі 88327621,63 грн., у тому числі: 80559000,00 грн. неповерненої суми кредиту, 7768621,62 грн. несплачених відсотків за користування кредитними коштами за період з січня 2015 року до 6 липня 2016 року;

- Відповідач-1 видав Відповідачу-2 довідку від 19.07.2016 №16.1-2254 про підтвердження обставин погашення заборгованості Позивача за Кредитним договором та перехід до Відповіадча-2 прав кредитора за Кредитним договором;

- Відповідач-2 набув прав кредитора за Кредитним договором, а саме право вимагати у Позивача сплати 80559000,00 грн. заборгованості з повернення кредиту та 7768621,62 грн. нарахованих за користування кредитними коштами процентів.

19. Також зазначеним рішенням суд визнав доведеними вимоги Відповідача-2 про стягнення з Позивача 44169026,71 грн. заборгованості з кредиту та 569641,06 грн. заборгованості зі сплати відсотків.

20. Водночас суд визнав недоведеним Позивачем порушення його прав виконанням Відповідачем-2 зобов'язань за Кредитним договором на підставі Договору поруки у зв'язку з відсутністю в Кредитному договорі умов щодо поруки, а також у зв'язку зі списанням Відповідачем-2 нарахованих пені, 3%, індексу інфляції.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

21. Цивільний кодекс України

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

2) визнання правочину недійсним; …

Стаття 202. Поняття та види правочинів

1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. …

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. …

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. …

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 234. Правові наслідки фіктивного правочину

1. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Стаття 553. Договір поруки

1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. …

Стаття 554. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою

1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. …

Стаття 555. Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги

1. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

2. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Стаття 556. Права поручителя, який виконав зобов'язання

1. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

2. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. За відсутністю доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

23. Суд враховує, що відповідно до положень статей 202, 203, 234 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто на набуття зміну або припинення відповідних прав та обов'язків, що обумовлені цим правочином. Відсутність у сторін наміру створення зазначених правових наслідків має наслідком визнання правочину фіктивним. При цьому для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його без наміру досягти відповідного правового результату повинна бути властива одночасно діям обох сторін правочину.

24. З положень статті 553, 554 Цивільного кодексу України Суд вбачає, що договір поруки є двостороннім правочином, на підставі якого між кредитором та поручителем виникає забезпечувальне зобов'язання. Зміст зазначеного забезпечувального зобов'язання становить право кредитора вимагати від поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання, якому відповідає обов'язок поручителя здійснити таке виконання.

25. Оскільки під час розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини погашення Відповідачем-2 заборгованості Позивача за Кредитним договором та прийняття Відповідачем-1 виконання від Відповідача-2, Суд погоджується з висновком судів про відсутність підстав для висновку про укладення Договору поруки без наміру створення правових наслідків.

26. При цьому судами обґрунтовано визнано преюдиціальними обставини, встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2017 у справі №915/844/16, у якій брали участь ті самі особи, що і в даній. Водночас надання преюдиціального значення встановленим у наведеній справі обставинам не суперечить висновку суду першої інстанції щодо відхилення клопотання Відповідача-1 про припинення провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України з огляду на нетотожність підстав позовів.

27. Отже, оскільки обставини виконання сторонами зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки встановлені Господарським судом Миколаївської області при розгляді справи №915/844/16, такі обставини відповідно до вимог частини 3 статті 35 ГПК України не підлягали доказуванню при розгляді даної справи. Відтак суди правильно не прийняли до уваги посилання Позивача на обставини порушення відповідачами умов Договору поруки.

28. На думку Суду, фактичне вчинення відповідачами дій на виконання своїх обов'язків за Договором поруки, спростовує аргументи Позивача про відсутність у Відповідача-2 наміру взяти на себе обов'язки Позивача за основним зобов'язанням через пов'язаність сторін договору відносинами контролю. При цьому Суд не приймає до уваги доводи Позивача, що суди безпідставно пов'язують факт виконання зобов'язань з Договором поруки з фактом наявності реального наміру та умислу сторін щодо його виконання, адже під час розгляду даної справи Позивачем не доведено вчинення Відповідачем-2 відповідних дій з виконання зобов'язань за Договором поруки за відсутністю належного волевиявлення, поза його волею.

29. Суд вважає безпідставним твердження Позивача про те, що зважаючи на специфіку поручительства як способу забезпечення виконання зобов'язань за боржника, поручитель завжди виступає на стороні саме боржника, оскільки воно не підтверджується положеннями правових норм, які регулюють правовідносини поруки. Адже використання заходів забезпечення виконання зобов'язання має на меті саме забезпечення права кредитора на отримання належного виконання зобов'язання від боржника та/або третьої особи, тоді як згода та обізнаність боржника щодо укладення договору поруки не є обов'язковою.

30. Також Суд погоджується з відхиленням судами попередніх інстанцій доводів Позивача щодо відсутності в Кредитному договорі посилання на забезпечення зобов'язання порукою, відсутності між Позивачем та Відповідачем-2 довірчих стосунків, наявності простроченої заборгованості за Кредитним договором на момент укладення Договору поруки, адже наведені обставини не є достатньою підставою для висновку про відсутність у сторін наміру досягти відповідного правового результату.

31. Разом з тим Суд вважає обґрунтованим відхилення судами аргументів Позивача про те, що укладення Договору поруки і його подальше виконання призвело до недопущення заявлення (відхилення, припинення) Позивачем кредиторських вимог у справах про банкрутство низки юридичних осіб групи компаній "АМСТОР", пов'язаних відносинами контролю з відповідачами. Позивачем не доведені обставини визнання неправомірними (недійсними) наслідків розгляду кредиторських вимог Позивача до зазначених компаній з підстав, на які посилається позивач (реалізація незаконної фінансової схеми). Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що питання правомірності відхилення кредиторських вимог має вирішуватися в рамках розгляду справи про банкрутство.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

33. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, залишення без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

34. Понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

35. Відповідно до положень статей 202, 203, 234 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто на набуття зміну або припинення відповідних прав та обов'язків, що обумовлені цим правочином. Відсутність у сторін наміру створення зазначених правових наслідків має наслідком визнання правочину фіктивним. При цьому для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його без наміру досягти відповідного правового результату повинна бути властива одночасно діям обох сторін правочину.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгівельна компанія "Таврія" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі №910/8920/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець