ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №456/2664/17

адміністративне провадження №К/9901/2183/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Стрийської міської ради, управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради про визнання права на розрахунок субсидії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області у складі судді Яніва Н.М. від 24 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мікули О.І., Курильця А.Р., Кушнерика М.П. від 13 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Стрийської міської ради, управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради про визнання права на розрахунок субсидії відповідно до кількості зареєстрованих осіб у житловому приміщенні до кількості осіб, що фактично проживають в ньому.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що відповідачами протиправно не визнано за нею права на розрахунок субсидії з кількості осіб, які не відносяться до переліку осіб, що проживають з ОСОБА_2 відповідно до заяви від 27 травня 2015 року.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачкою не дотриманий порядок дій для отримання субсидії.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та задовольнити позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що ОСОБА_2 має право на субсидію виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, які фактично в ньому проживають, відповідно до Акта від 02 березня 2017 року № 76 та заяви про отримання субсидії від 27 травня 2015 року.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до виконавчого комітету Стрийської міської ради з проханням: провести обстеження матеріально-побутових умов її сім`ї та прийняти рішення про те що для неї та членів її сім`ї субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, які фактично в ньому проживають; примірники акту обстеження соціально побутових умов її сім'ї та рішення про те що для неї і членів її сім'ї субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, які фактично в ньому проживають, видати їй не пізніше 20 червня 2015 року, щоб вона мала достатній час для забезпечення їх надходження до Управління соціального захисту населення Стрийської міської ради. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі № 876/11739/15 зобов`язано виконавчий комітет Стрийської міської ради провести обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_2 із складанням про це акта та надати його примірнику ОСОБА_2; вирішити питання, що субсидія розраховується з врахуванням складеного акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2; надати ОСОБА_2 достовірну, точну інформацію про порядок правильного заповнення заяви та декларації, щодо призначення субсидії, та достовірну, точну інформацію про найменування і місцезнаходження суб'єкта, структурного підрозділу, до якого можна направити поштою заповнені декларацію та заяву щодо призначення субсидій.

На виконання цієї постанови виконавчий комітет Стрийської міської ради листом від 26 липня 2016 року вих. № 3.17/696-1 надав ОСОБА_2 інформацію про порядок правильного заповнення заяви та декларації, а також інші відомості, які були предметом розгляду в апеляційному суді.

Судами встановлено, що обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_2 не відбулося 06 жовтня 2016 року, оскільки власники цієї квартири не забезпечили відповідний доступ до приміщення, що підтверджується листом Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 06 жовтня 2016 року № 3.22/1678.

Враховуючи викладене, суди у цій справі прийшли до висновку, що виконавчий комітет Стрийської міської ради вчиняв дії для забезпечення виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року.

Згідно з випискою з протоколу № 10 засідання комісії по розгляду заяв і скарг громадян щодо надання населенню субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг від 11 жовтня 2016 року прийнято рішення про відмову призначення субсидії ОСОБА_2, оскільки документи, що підтверджували тимчасову відсутність осіб з числа зареєстрованих у житловому приміщенні відсутні.

За зверненням ОСОБА_2 від 22 лютого 2017 року проведено обстеження матеріально-побутових умов її сім`ї (акт № 76 від 02 березня 2017 року), що встановив, що фактично проживають у приміщенні ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Відповідно до пункту 7 Положення про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 48 субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги.

У пункті 7 цього Положення передбачено, що у разі, коли кількість фактично проживаючих зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб є меншою, ніж кількість зареєстрованих у такому приміщенні (будинку) осіб, субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які фактично у ньому проживають, на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністраціях та виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради або утвореної ними комісії та актів обстеження матеріально-побутових умов.

Законодавством чітко передбачено право заявника на розрахунок субсидії виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають).

Відповідно до пункту 7 Положення Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальн послуги.

Разом з тим, абзац третій пункту 7 цього Положення передбачає, що у разі, коли кількість фактично проживаючих зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб є меншою, ніж кількість зареєстрованих у такому приміщенні (будинку) осіб, субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які фактично у ньому проживають, на підставі рішення районної, районної у м. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради або утвореної ними комісії та актів обстеження матеріально-побутових умов.

Згідно з пунктом 13 зазначеного Положення, для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання): заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами.

Таким чином, законодавство чітко передбачає право заявника на розрахунок субсидії виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають).

Разом з тим, необхідною умовою за таких обставин є рішення виконавчого органу міської ради, що приймається на підставі заяви від особи, що претендує на субсидію та акт обстеження матеріально-побутових умов для визначення фактичної кількості осіб.

Судами встановлено, що після обстеження помешкання від 02 березня 2017 року ОСОБА_2 не зверталася за оформленням субсидії, в той час, як рішення на підставі заяви ОСОБА_2 від 27 травня 2015 року було прийнято 11 жовтня 2016 року.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що законодавством визначено чіткий порядок дій для розрахунку субсидії у випадку, коли особи зареєстровані, але фактично не проживають за зареєстрованим місцем проживання, однак позивачем не дотриманий порядок цих дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко