Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 р. № 820/268/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Шимка Ф.А.,

представника відповідача - Лисенка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 21.12.2017 року №3091/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки контролюючого органу, які викладені в індивідуальній податковій консультації, наданій ТОВ "Пларіум Юкрейн", суперечать положенням Податкового кодексу України, які визначають зміст та регулюють порядок справляння податку на додану вартість та порядок реєстрації платником цього податку. Так, представник позивача зазначив, що в розумінні підпунктів «а», «б» пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України на строк до 01 січня 2023 року не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням об'єктів права інтелектуальної власності - творів у виглядів програмної продукції (комп'ютерних програм) нерезидентам України, оскільки місце постачання таких послуг - за межами митної території України. Також вказано, що висновок відповідача стосовно того, що товариство зобов'язане зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу у разі, якщо загальний обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн. гривень, не відповідає положенням Податкового кодексу України.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позовну заяву, проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та вказав, що у податковій консультації наголошується, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались. Таким чином без дослідження істотних умов договорів, актів прийму передачі прав, ліцензування програмних продуктів неможливо зробити висновки про постачання послуг на митній території України чи за її межами.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" направлено до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби звернення про надання податкової консультації №2017/11/10-1 від 10.11.2017 року, в якому підприємством поставлено питання:

"- Чи є в розумінні підпунктів «а», «б» пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України на строк до 01 січня 2023 року об'єктом оподаткування операції Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» (код ЄДРПОУ 37364327) з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням об'єктів права інтелектуальної власності - творів у виглядів програмної продукції (комп'ютерних програм) нерезидентам України, а місце постачання таких послуг - за межами митної території України?

- Чи підлягає Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» в розумінні пункту 181.1. статті 181 Податкового кодексу України обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість, якщо воно здійснює операції постачання послуг з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням об'єктів права інтелектуальної власності - творів у виглядів програмної продукції (комп'ютерних програм) нерезидентам України, а місце постачання таких послуг - за межами митної території України?".

21.12.2017 року Державною фіскальною службою України надано консультацію за №3091/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, відповідно до змісту якої податковий орган стосовно першого питання звернення зазначив наступне.

Відповідно до пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції.

Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться:

результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів;

криптографічні засоби захисту інформації.

Відповідно до Закону України від 23 березня 2000 року №1587-ІІІ «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» (далі - Закон №1587) та Закону України від 23 грудня 1993 року №3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон №3792) комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Примірником комп'ютерної програми є копія комп'ютерної програми, яка виконана безпосередньо чи опосередковано із цієї комп'ютерної програми і містить усі зафіксовані в комп'ютерній програмі рухомі зображення чи їх частину (як із звуковим супроводом, так і без нього) (стаття 2 Закону №1587).

Комп'ютерні програми є об'єктами авторського права, які охороняються як літературні твори (підпункт 2 пункту 1 та пункт 4 статті 433 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)). Автору твору належать особисті немайнові права (стаття 423 та стаття 438 ЦКУ) та майнові права інтелектуальної власності (стаття 440 ЦКУ).

Статтею 1107 ЦКУ визначені види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, які передбачають використання об'єкта права інтелектуальної власності, до яких, зокрема, належать ліцензія або ліцензійний договір.

Пунктом 9 статті 1109 ЦКУ передбачено, що умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦКУ, є нікчемними.

Якщо згідно з ліцензійним (субліцензійним) договором умови використання комп'ютерної програми не обмежені функціональним призначенням такої продукції та її відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання, то отримання платежу як винагороди за надання вказаного права на використання для цілей оподаткування ПДВ визначається як роялті та відповідно така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Кодексу.

Якщо згідно з ліцензійним (субліцензійним) договором умови використання комп'ютерної програми обмежені функціональним призначенням такої програми та ЇТ відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»), то отримання платежу як винагороди за надання права на використання такої програмної продукції (комп'ютерної програми) не буде вважатися роялті, а такий платіж є оплатою вартості поставленої програмної продукції (комп'ютерної програми), у тому числі її копій, операція з постачання якої звільняється від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу.

З огляду на вказані норми відповідачем зазначено, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Також, стосовно другого питання звернення позивача зазначено, що відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Кодексу.

Згідно із розділами V та XX Кодексу до оподатковуваних операцій для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Відтак, відповідачем вказано, що у розумінні пункту 181.1 статті 181 Кодексу Товариство зобов'язане зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу у разі, якщо загальний обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн. гривень.

Суд зазначає, що підпунктом 14.1.172 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пп. 52.1-52.2 ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з положеннями абзацу 1 пункту 53.2. статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Позивач не погодившись із отриманою податковою консультацією та вважаючи її такою, що суперечить положенням Податкового кодексу України звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно із положеннями абзацу 1 підпункту 14.1.185. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до положень підпунктів «а» і «в» пункту 186.3. статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Отже, у разі якщо резидентом здійснюється операція з постачання нерезиденту послуг, місцем постачання яких відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 Податкового кодексу України визначено місце, в якому нерезидент (отримувач таких послуг) зареєстрований як суб'єкт господарювання, то така операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Під час судового розгляду справи та з наявних у справі доказів встановлено, що позивачем у зверненні про отримання податкової консультації було вказано, що товариство здійснює господарську діяльність у сфері комп'ютерного програмування (код КВЕД 62.01.), а також видання комп'ютерних ігор (код КВЕД 58.21.). Товариством укладено контракти про надання послуг комп'ютерного програмування комп'ютерних ігор, в тому числі їх технічної підтримки, модифікації, тестування, розроблення та редагування для них контенту з юридичними особами - нерезидентами України, а саме: ПЛАРІУМ ГЛОБАЛ ЛТД, яка зареєстрована за законодавством Держави Ізраїль, та ПЛАРІУМ ЛЛС, реєстрація якої здійснена у відповідності до законодавства Штату Делавер Сполучених Штатів Америки. Відповідно до зазначених контрактів товариство зобов'язане надавати послуги комп'ютерного програмування комп'ютерних програм замовника, в результаті чого будуть створюватись об'єкти інтелектуальної власності (текст, аудіо- та відеофайли, графічні зображення, анімації, компоненти комп'ютерної програми та інша інформація, яку можливо прочитати, побачити, почути), всі майнові права на які будуть переходити замовникам з моменту їх створення товариством. Вартість зазначених послуг відповідно до умов контрактів значно перевищує 1000000 гривень.

Таким чином, з огляду на вищевикладені норми законодавства та враховуючи повідомлені у зверненні позивачем обставини слід дійти висновку, що в даному випадку мова йде про створення ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» в рамках виконання зобов'язань, які виникають на підставі укладених контрактів про надання послуг комп'ютерного програмування комп'ютерних ігор, комп'ютерних програм.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України об'єктами авторського права є твори, а саме - комп'ютерні програми.

Відповідно до Законів України від 23 березня 2000 року №1587-ІІІ «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» та від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права» комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Компонентами комп'ютерної програми є частини програмного забезпечення, які можуть бути частинами (модулями), на основі або за допомогою яких створюється певна програма, та/або діяти як самостійні комп'ютерні програми.

Також суд враховує, що режим звільнення від оподаткування податку на додану вартість поширюється не на осіб, а на операції. Не має значення кількість етапів постачання програмної продукції від особи, яка її створила, до останнього покупця (споживача), якщо на цих етапах відбувається перехід права власності на програмну продукцію (згідно з договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності). На всіх етапах в ланцюгу постачань програмної продукції операції з такого постачання звільняються від ПДВ.

Якщо технічна підтримка (встановлення, налаштування, тестування, виявлення та усунення недоліків) програмної продукції (комп'ютерних програм), що здійснюється її виробником, є складовою частиною операції з постачання програмної продукції, то операція з постачання програмної продукції, до складу вартості якої входять послуги з технічної підтримки (встановлення, налаштування, тестування, виявлення та усунення недоліків) програмної продукції (комп'ютерних програм) звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

Зазначений висновок викладений Державною фіскальною службою України у листі від 10.01.2018 №93/6-99-99-15-03-02-15/ІПК, при цьому суд зазначає, що надання вказаної індивідуальної податкової консультації здійснювалось із подібним обґрунтування необхідності її надання як і у даній справі.

Отже, в розумінні підпунктів «а» і «в» пункту 186.3. статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання позивачем послуг з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням об'єктів права інтелектуальної власності - творів у виглядів програмної продукції (комп'ютерних програм) є місце реєстрації нерезидентів ПЛАРІУМ ГЛОБАЛ ЛТД та ПЛАРІУМ ЛЛС, тобто на території Держави Ізраїль та Штату Делавер Сполучених Штатів Америки відповідно, у зв'язку з чим відповідно до положень підпунктів «а», «б» пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України на строк до 01 січня 2023 року не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням об'єктів права інтелектуальної власності - творів у виглядів програмної продукції (комп'ютерних програм) нерезидентам України, оскільки місце постачання таких послуг - за межами митної території України.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що податкова консультація відповідача в цій частині є такою, що підлягає скасуванню.

Стосовно висновку відповідача про те, що у розумінні пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України товариство зобов'язане зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу у разі, якщо загальний обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн. гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу підпункту 14.1.139. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України особа для цілей розділу V цього Кодексу - будь-яка із зазначених нижче осіб: а) юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, яка: або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Кодексу.

Згідно із розділами V та XX Податкового кодексу України до оподатковуваних операцій для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Згідно з пунктом 183.1, пунктом 183.2 статті 183 Податкового кодексу України для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі - Заява).

Пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому до загального обсягу оподатковуваних операцій для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені від оподаткування ПДВ. При цьому обсяг операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ при обрахунку загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг не враховується.

Суд зазначає, що Державною фіскальною службою України у листі від 12.06.2017 №589/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, яким надання індивідуальної податкової консультації здійснювалось із подібним обґрунтуванням необхідності її надання як і у даній справі, викладено висновок про те, що у разі здійснення резидентом протягом останніх 12 календарних місяців виключно операцій з постачання нерезиденту послуг, місцем постачання яких відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Податкового кодексу України визначено місце, в якому нерезидент (отримувач таких послуг) зареєстрований як суб'єкт господарювання, в обсязі, що сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ), такий резидент не підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, оскільки вказані операції не об'єктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, суд з огляду на вищевикладені норми Податкового кодексу України зазначає, що якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню ПДВ (тобто є об'єктом оподаткування ПДВ) згідно з розділом V Податкового кодексу України, загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1000000 грн., то така особа згідно з вимогами Податкового кодексу України повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням заяву і відповідно зареєструватись як платник ПДВ в обов'язковому порядку.

Як встановлено під час судового розгляду справи позивачем здійснюється постачання програмної продукції, місцем постачання якої є території держави Ізраїль та штату Делавер Сполучених Штатів Америки, у відповідності до законодавства яких зареєстровано нерезидентів ПЛАРІУМ ГЛОБАЛ ЛТД та ПЛАРІУМ ЛЛС (тобто за межами митної території України), то у ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» відсутній обов'язок щодо реєстрації платником податку на додану вартість, а самостійне посилання на сплату протягом останніх 12 календарних місяців на користь платника податку суми від оподатковуваних операцій, яка сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість) в даному випадку не є підставою для покладення на позивача обов'язку з реєстрації платником податку на додану вартість з огляду на вище викладені обставини.

Отже, висновок, викладений Державною фіскальною службою України в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації, суперечить положенням пункту 181.1. статті 181 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи вище наведені норми законодавства та обставини справи суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 21.12.2017 року №3091/6/99-99-15-03-02-15/ІПК такою, що суперечить положенням Податкового кодексу України та, як наслідок, підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 21.12.2017 року №3091/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" (61072, м. Харків, просп. Науки, буд. 27-Б, 8 пов., код ЄДРПОУ - 37364327) сплачену суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ - 39292197).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2018 року.

Суддя Р.В. Мельников