ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2018 року
Львів
№ 876/539/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Дідик Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах ФОП ОСОБА_2 про прийняття додаткового рішення у справі 876/539/17 за апеляційною скаргою Фізичної –особи підприємця ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 року у справі №813/3750/16 ( суддя Сакалош В.М., м.Львів ) за позовом Фізичної – особи підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису від 29.09.2016 року №13/22/138/1727-1180 та постанови про застосування штрафних санкцій №13221381727-0349 від 20.10.2016 року та №13221381727-0348 від 20.10.2016 року, -
В С Т А НО В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить: визнати протиправним та скасувати припис від 29.09.2016 р №13/22/138/1727-1180 та постанови про застосування штрафних санкцій №13221381727-0349 від 20.10.2016 року та №13221381727-0348 від 20.10.2016 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач , не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 року у справі № 813/3750/16 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано постанову про застосування штрафних санкцій № 13221381727-0349 від 20.10.2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
31.01.2018 року до Львівського апеляційного адміністративного суду надійшла заява з питань сплати судових витрат позивача .
13.02.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах ФОП ОСОБА_2 про прийняття додаткового рішення у справі 876/539/17, оскільки судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову, судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати на правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення такої заяви, вважає, що така є необґрунтованою, посилаючись на ч. 8 ст. 139 КАС України, де зазначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, прийшла до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови з огляду на наступне.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд , що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Аналогічні норми містилися і в положеннях ст.168 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.17).
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 надано роз'яснення щодо застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України щодо ухвалення додаткового судового рішення.
Так, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.1, ч. 3, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Подібні норми містилися і в положеннях ст.ст.87, 94, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.17).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.
Матеріали справи містять копію договору про надання правової допомоги №1/18 від 04.01.2018р., рахунок-фактуру № 1 від 29.01.2018 року, копію квитанції про сплату в сумі 3000, копію акту наданих послуг від 31.01.2018 року, копію виписки банку ПАТ "КРЕДОБАНК" за рахунком 29028040111. Сума виконаних послуг становить 3000, 00 (три тисячі) гривень сплачених ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, суми підтверджених судових витрат, понесених позивачем в ході розгляду даної справи, відшкодуванню на користь позивача підлягає сума 1500, 00 (одна тисяча п’ятсот гривень) гривень за витрати на правничу допомогу адвоката, а також судові витрати щодо сплати судового збору за подання позовної заяви та судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до частково задоволених позовних вимог.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 134, 139, 243, 250, 310, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Заяву ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах ФОП ОСОБА_2 задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь Фізичної –особи підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, 80252, Львівська область, Радехівський район, село Вузлове, будинок, 8) судові витрати щодо: сплати судового збору при зверненні до суду з адміністративним позовом, сплати судового збору при подачі апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі – 2079,21 (дві тисячі сімдесят дев’ять гривень двадцять одна копійка) сплачених відповідно до платіжних квитанцій №0.0.641445724.1 від 26.10.2016 та №ПН2942 від 23.12.2016 та квитанції № 142621604 від 29.01.2018 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (код ЄДРПОУ 39778297, 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8.).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя
ОСОБА_3
судді
ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повне судове рішення складено 21.03.2018 року.
