ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/3810/17
категорія 5.1.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,
за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" до Державної екологічної інспекції у Житомирській області про визнання протиправними і незаконними дій, визнання протиправним та скасування припису № 47 від 22.11.2017,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" звернулось до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними і незаконними дії Державної екологічної інспекції у Житомир ській області, які полягають у проведенні планової перевірки позивача щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та скла дання акту перевірки № 00000000001 від 17.11.2017, додатку 3 і Додатку 9 до нього;
- визнати протиправним та скасувати припис № 47 від 22.11.2017, винесений Держав ною екологічною інспекцією у Житомирській області за результатами планової перевірки товариства в період з 06.11.2017 по 17.11 2017.
В обґрунтування позову зазначено, що за результатами перевірки, проведеної в період з 06.11.2017 по 17.11.2017 відповідачем складено акт від 17.11.2017. Під час ознайомлення із результатами перевірки, керівником товариства підписано акт із запереченнями та зауваженнями, як до змісту викладених в ньому відомостей так і до форми здійснення дій з перевірки. Стверджує, що відповідачем проігноровано заперечення та винесено припис про усунення порушень від 22.11.2017 № 47. Вважає, що перевірка проведена із порушеннями вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію у Житомирській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 № 652, інших законодавчих та нормативно-правових актів України, а обставини які ним встановлені не відповідають фактичним обставинам.
Представники позивача в судових засіданнях позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача в судових засіданнях проти позову заперечили, просили відмовити у задоволенні з підстав, викладених у поясненнях по справі (а.с.21-22 т.2).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Житомирській області на підставі наказу від 06.11.2017 № 140-П та направлення на проведення перевірки № 479, проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів товариством з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" у період з 06.11.2017 по 17.11.2017 (а.с.38 т.1)
Підставою здійснення перевірки є План Держекоінспекції України із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів на 2017 рік, затверджений наказом Держекоінспекції України від 15.02.2017 № 428 (а.с.39 т.1).
За результатами проведеної позапланової перевірки товариства, посадовими особами Інспекції складено акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 00000000001 від 17.11.2017 (а.с.18-35 т.1).
Згідно розділу 8 вищезгаданого акту посадовою особою підприємства ОСОБА_6 здійснено запис про непогодження з відомостями акту та додатками № 3 і 9, у зв'язку з тим, що вони є недостовірними, недоведеними та необґрунтованими на момент початку перевірки (а.с.22 зв. т.1).
З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо ведення мисливського господарства та полювання, державним інспектором з ОНПС Житомирської області ОСОБА_7 22 листопада 2017 року винесено припис № 47, що підлягає обов'язковому виконанню у встановлені терміни. Зі змісту припису встановлено 5 порушень природоохоронного законодавства, а саме:
- погодити розміщення біотехнічних та допоміжних споруд з користувачем земельної ділянки до 23.12.2017;
- провести тампування свердловини до 23.12.2017;
- чисельність лисиці рудої привести до нормативів для мисливських господарств до 01.02.2018;
- забезпечити збереження лісових культур в кв.41 виділ 7 на площі 5 га та виділ 5 на площі 3,7 га, кв.36 виділ 7 на площі 1,4 га та кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га з моменту отримання припису;
- розробити біологічно обґрунтовані кормові раціони для тварин які утримуються у вольєрі (лань, муфлон) до 23.12.2017.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Нормами ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 1264-XII), державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275) передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно п.7 Положення № 275 встановлено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п."е" ч.1 ст.20-2 Закону № 1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.
Частиною 4 статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 877-V), органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення повинно містити дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Згідно з ч.6, 7 ст.7 Закону № 877-V визначено відомості, які повинен містити акт, а у разі необхідності вжиття заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Нормами ч.1 ст.8 Закону № 877-V встановлено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб’єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
Приписами ст.10 Закону № 877-V встановлено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: бути поінформованим про свої права та обов'язки; вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:
державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;
посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
суб'єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;
посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб'єкта господарювання);
тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п'ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;
орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);
органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;
у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю);
бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб;
вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією суб'єкта господарювання;
одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю);
надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта;
оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб;
отримувати консультативну допомогу від органу державного нагляду (контролю) з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);
вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від посадових осіб органів державного нагляду (контролю) внесення до нього записів про здійснення таких заходів до початку їх проведення;
вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі:
перевищення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) визначеного цим Законом максимального строку здійснення такого заходу;
використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів;
з'ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.
Відповідно до абз.3 ст.11 Закону № 877-V виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.
Як вже встановлено судом у період з 07.11.2017 по 17.11.2017 посадовими особами відповідача проведено планову перевірку додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
З приводу позову в частині визнання протиправними і незаконними дій Державної екологічної інспекції у Житомир ській області щодо проведення планової перевірки додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та скла дання акту перевірки № 00000000001 від 17.11.2017, суд зазначає наступне.
На думку позивача, факт неправомірності проведення перевірки підтверджується низкою доводів, таких як:
- відсутність повноважень у Державної екологічної інспекції України та її структурних/відокремлених підрозділів на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;
- прострочено дату винесення наказу про затвердження плану Держекоінспекції України щодо затвердження планових заходів державного нагляду (контролю) на 2017 рік;
- станом на дату проведення перевірки відсутні затверджені критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності;
- відсутня уніфікована форма акту із затвердженим переліком питань;
- додаток № 3 до акту сформовано без нормативного обґрунтування;
- невідповідність п.8.6. додатку № 9 до акту висновкам акту перевірки.
Твердження позивача щодо відсутності повноважень Держав ної екологічної інспекції у Житомирській області для здійснення державного нагляду у сфері господарської діяльності спростовується нормами Закону України "Про охорону навколишнього середовища" та постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275. Суд наголошує, що у відповідності до ст.10 Закону №877 вищезгадані порушення надають право суб'єкту господарювання не допускати посадових осіб до здійснення державного нагляду.
Натомість порушення описані позивачем не можуть бути підставою визнання такої перевірки протиправною, а результати недійсними з огляду на те, що посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" допущено перевіряючих до здійснення державного нагляду, що не заперечувалось представниками позивача.
Крім того, представники позивача не заперечували факт отримання у встановлені строки повідомлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та направлення (а.с.37-38 т.1).
Водночас, направлення на проведення позапланової перевірки містить усі необхідні реквізити, встановлені статтею 7 Закону № 877-V, а тому відповідає вимогам Закону.
Також, за змістом ст.6 Закону № 877-V ненадання суб'єкту господарювання погодження центрального органу виконавчої влади має правомірним наслідком саме недопущення перевіряючих до проведення перевірки.
Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.
Крім того, наказ Державної екологічної інспекції України "Про затвердження Плану Держекоінспекції України із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контрорлю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на 2017 рік" від 15 лютого 2017 року № 428 на момент проведення перевірки був чинний, доказів його протиправності та скасування в судовому порядку позивачем не надано.
Зміст п.8.6 додатку № 9 до акту спростовує доводи позивача щодо його протиріччя фактам встановленим у загальній частині акту.
Так, в п.8.6 додатку № 9 зазначено, що користувачі мисливських угідь щороку вкладють кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на одну тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п'яти, водно-болотних - двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а.с.32 зв. т.1).
Таким чином, позивачем невірно трактовано інформацію висвітлену у додатку № 9, з огляду на те, що перевіряючими у п.8.6 додатку № 9 визнано факт щорічного фінансування позивачем охорони і відтворення мисливських угідь.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання протиправними дій Держав ної екологічної інспекції у Житомирській області під час проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" та складання акту.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами перевірки, відповідачем 22.11.2017 винесено припис № 47, яким встановлено 5 порушень природоохоронного законодавства.
Першим пунктом припису встановлено порушення ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" від 22.02.2000 № 1478-III, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 1478-III), а саме: погодити розміщення біотехнічних та допоміжних споруд з користувачем земельної ділянки. Даний пункт суб'єкту господарювання необхідно було виконати до 23 грудня 2017 року.
Нормами ст.21 Закону № 1478-III встановлено, що не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.
Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.
Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.
Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
Суд враховує твердження позивача про наявність усіх необхідних погоджень на момент проведення перевірки та про надання таких документів посадовим особам Інспекції.
Так, згідно листа Державного комітету лісового господарства України № 02-19/3618 від 19.08.2010 "Про результати розгляду звернення ТОВ "Каміа плюс" позивачу роз'яснено вимоги ст.20 Лсового кодексу України, ст.21 Закону № 1478-III та запропоновано за погодженням із постійним землекористувачем - ДП "Попільнянське лісове господарство" у встановленому порядку вирішити питання щодо зведення тимчасових будівель та споруд для потреб мисливського господарства (а.с.93 т.1).
Листом від 02.03.2011 № 237 державне підприємство "Попільнянське лісове господарство" надало згоду товариству з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" на зведення необхідних будівель та біотехнічних споруд, а також здійснення інших заходів, пов'язаних з належним веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству України та інтересам власників або користувачів земельних ділянок, в межах кварталів 23, 28 Андрушівського лісництва ДП "Попільнянське лісове господарство" (а.с.94 т.1).
Крім того, позивач з метою облаштування вольєру по розведенню диких тварин та підведення електромережі, отримав відповідні погодження листами ДП "Попільнянське лісове господарство" № 562 від 29.06.2010 та № 934 від 16.09.2011 (а.с.95-96 т.1).
Листом від 02.03.2011 за № 238 землекористувачем надано дозвіл позивачу на поглиблення водойми та розчистку заростей чагарнику по периметру водойми Андрушівського лісництва ДП "Попільнянське лісове господарство" (а.с.97 т.1).
З урахуванням того, що представниками відповідача в судовому засіданні не заперечувався факт наявності вищезгаданих документів на момент проведення перевірки, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування першого пункту припису № 47 від 22.11.2017.
Другим пунктом припису встановлено порушення щодо відсутності тампування свердловини, дане порушення слід було усунути до 23.12.2017.
Статтею 22 Водного кодексу України передбачено, що для забезпечення екологічної безпеки під час розміщення, проектування і будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, здійснюється оцінка впливу на довкілля у порядку, що визначається законодавством.
Згідно ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Договором № 16 від 17.09.2013 позивач доручив приватному підприємству "Фонтан" будівництво фільтрового трубчатого колодязя на земельній ділянці, за адресою: Житомирська обл., м.Андрушівка, Андрушівське лісництво, лісовий квартал,30 (а.с.115 т.1).
З пояснень представників позивача встановлено, що свердловина не введена в експлуатацію, не прийнята на баланс, а її технічний стан не дозволяє її використання за призначенням.
На підтвердження факту неможливості використання свердловини, позивач замовив звіт про технічне обстеження свердловини.
Зі змісту експертного висновку від 14.01.2018 встановлено, що за адресою: Житомирська обл., м.Андрушівка, ДП "Попільнянське лісове господарство" Андрушівське лісництво, лісовий квартал,30 знаходиться свердловина для видобутку води, а не фільтровий трубчатий колодязь.
Свердловина станом на лютий 2018 року є затампованою і не використовується. Фактичний технічний стан свердловини свідчить про її непридатність для видобутку води через відсутність технічної і будівельної готовності (а.с.117-127 т.1).
Суд наголошує, що обставини встановлені експертом не підтверджують відсутність на момент перевірки порушення, встановленого пунктом 2 припису № 47, а лише підтверджують факт виконання вимог припису, після встановленого строку.
Таким чином, виконання порушення пункту припису суб'єктом господарювання не є підставою скасування такого пункту припису.
Щодо вимоги відповідача привести до нормативів чисельність лисиці рудої до 01.02.2018, суд зазначає наступне.
Згідно проекту організації і розвитку мисливського господарства ТОВ "Каміа Плюс" та договору про умови ведення мисливського господарства від 18.03.2010 чисельність мисливських тварин в угіддях, станом на 2009 рік, зокрема лисиць становила 15 голів (а.с.138-168, т.1).
Відповідно до відомостей річної статистики 2-ТП ОСОБА_7 мисливського господарства за 2017 рік чисельність голів лисиці перебувала на рівні 14 голів, за 2017 рік добуто 13 голів (а.с.201-202 т.1).
Відповідно до абз.2 п.2.1. Інструкції про заходи щодо боротьби зі сказом тварин, затвердженої наказом Головного управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України від 15 березня 1994 р. N 5, з метою своєчасного виявлення і недопущення захворювання тварин на сказ органи лісового господарства, охорони природи, мисливського господарства і заповідників зобов'язані проводити щорічно в листопаді - січні одночасно на великих територіях заходи щодо підтримання оптимальних розмірів популяції лисиць, у яких перед періодом їх розмноження (березень - квітень) щільність популяції не повинна перевищувати 0,5 - 1 голови на 1000 га угідь.
А тому з урахуванням площі мисливських угідь позивача (5709,39 га) та встановлених норм, кількість голів лисиць у період розмноження не повинна перевищувати 5,7, тобто 6 голів.
Відповідно до журналу обліку відстріляних хижих і бродячих тварин та птахів ТОВ "Каміа Плюс" визначено кількість яких тварин, в який день, ким і в якому місці відстріляно. Так, зі змісту журналу у 2017 році відстріляно 13 лисиць, зокрема, відстріл проводився і в період перевірки (а.с. 170-194, т.2).
В судовому засіданні перевіряючий ОСОБА_7 пояснив, що чисельність лисиць перевірялась згідно відомостей річної статистики 2-ТП ОСОБА_7 мисливського господарства за 2016 рік (а.с.31-32 т.2), згідно якої із загальної кількості лисиць - 14, відстріляно - 7, фактична чисельність лисиць у госоподарстві під час перевірки не перевірялась.
З огляду на викладене, та те, що відповідачем на момент перевірки фактично не встановлено допустиму кількість голів лисиці та не доведено факт порушення позивачем норм законодавства, 3 пункт припису підлягає скасуванню.
Четвертим пунктом припису визначено, забезпечення збереження лісових культур в кв.41 виділ 7 на площі 5 га та виділ на площі 3,7 га, кв.36 виділ 7 на площі 1,4 га та кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га з моменту отримання припису.
Відповідно до ст.1 Закону № 1478 користувачі мисливських угідь це спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь. Мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Суд не погоджується з твердженнями позивача, що вказана вимога припису не направлена на усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, так як зазначені у приписі статті 27, 30 Закону № 1478 не регулюють спірні правовідносини, оскільки не містять такої вимоги.
Відповідно до статті 27 Закону № 1478 з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Користувачі мисливських угідь здійснюють комплекс біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування.
Користувачі мисливських угідь встановлюють за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями пропускну спроможність мисливських угідь.
Приписам статті 30 Закону № 1478 зазначено, що користувачі мисливських угідь зобов'язані:
- додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин;
- виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування;
- раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь;
- проводити первинний облік чисельності і добування мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, які здійснюють державний облік чисельності тварин та облік їх добування, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу;
- негайно інформувати обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями;
- обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі;
- здійснювати охорону державного мисливського фонду, створювати єгерську службу;
- додержуватися режиму охорони тварин, занесених до ОСОБА_8 книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим та областей, у межах наданих у користування мисливських угідь;
- не допускати самовільного переселення або акліматизації тварин;
- не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь;
- проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п'яти, водно-болотних - двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу;
- самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування;
- безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги.
У разі систематичного невиконання або порушення користувачем мисливських угідь зазначених вимог центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, може попередити користувача про необхідність усунення порушення у визначений термін чи заборонити використання державного мисливського фонду в угіддях цього користувача строком до двох років.
Користувачі мисливських угідь можуть мати й інші передбачені законом права та обов'язки щодо використання мисливських тварин та користування мисливськими угіддями.
Згідно з нормами ст.18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Приписами ст.20 Лісового кодексу України встановлено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право:
1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору;
2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;
3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані:
1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором;
2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;
3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;
4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;
5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;
6) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.
Під час перевірки при обстеженні вольєру позивача в присутності інженера охорони лісу ЛП "Попільнянське ЛГ" встановлено, що мисливські тварини масово пошкоджують лісові культури ялини (а.с.19 зв. т.1).
З урахуванням наведених норм, та з огляду на умови договору про організацію взаємовідносин від 06.06.2011, укладеного між ДП "Попільнянське лісове господарство" та ТОВ "Каміа Плюс", позивач, як користувач мисливських угідь, зобов'язався до 2024 року забезпечити збереження лісових культур та молодняків від потрав дикими тваринами.
Таким чином, суд не погоджується з посиланням позивача про безпідставне перенесення контролюючим органом відповідальності ДП "Попільнянське лісове господарство" на ТОВ "Каміа Плюс", оскільки на останнє покладено обов'язок щодо збереження лісових культур.
Згідно польових перелікових відомостей пошкоджених дерев (а.с.43, 46-76, 79-92, 94-114, 118-131 т.2) та таблиць обчислень розміру заподіяної шкоди (а.с.44-45, 77-78, 93, 115-116 т.2) встановлено породу дерев, які пошкоджено мисливськими тваринами ТОВ "Каміа Плюс" та їх кількість.
Крім того, згідно акту обстеження лісових насаджень щодо визначення випливу мисливських тварин на ріст і розвиток деревних лісових порід на території Андрушівського лісництва ДП "Попільнянське лісове господарство" (вольєр тримання диких тварин у мисливському господарстві ТОВ "Каміа Плюс") від 14.02.2018 зафіксовано, що лісові насадження у вольєрі пошкоджені мисливськими тваринами до сильного ступеня, що проявляється в пошкодженні стовбурів сироростучих дерев. Пошкодження стовбурів відбувається тривалий час й продовжується в даний час, про що свідчить наявність як минулорічних, так і свіжих обдирів кори. В цілому по насадженню пошкодження носить груповий характер. Суцільнене пошкодження деревостану спостерігається в місцях облаштування годівниць. За рахунок життєдіяльності популяції копитних тварин відбувається ослаблення деревостанів, повне відмирання окремих дерев, створюються несприятливі умови для формування наступного покоління лісу (насадження поступово гинуть) (а.с.133-135 т.2).
На обгрунтування правомірності п.4 припису, представниками відповідача надано матеріали фотофіксації перевірки (а.с.136-140 т.2).
Аналізуючи норми вказаного законодавства суд приходить до висновку, що позивачем, як користувачем лісу, виконаний лише обов'язок, передбачений ст.27 Закону № 1478. А саме 30.07.2012 видано лише наказ "Про обмеження полювання на території природно-заповідного фонду, розташованих в мисливських угіддях мисливського господарства "Каміа плюс" за № 127-П та 15.10.2012 наказ "Про визначення території для відтворення мисливських тварин (відтворювальної ділянки) мисливського господарства "Каміа плюс" за № 160-П (а.с.209-210 т.1).
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку щодо правомірності п.4 оскаржуваного припису, так, як позивачем в порушення вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодного доказу на підтвердження відсутності пошкоджень вказаних лісових насаджень та дотримання ним вимог законодавства щодо збереження лісових культур.
З приводу розробки біологічно обґрунтованих кормових раціонів для тварин які утримуються у вольєрі (лань, муфлон), судом встановлено наступне.
Відповідно до п.2.1. розділу 2 Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 30.09.2010 № 429, із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 429), встановлено механізм утримання, використання диких тварин, у тому числі занесених до ОСОБА_8 України або які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення (далі - CITES), у неволі або в напіввільних умовах, визначає права і обов'язки власників диких тварин, а також контроль у цій сфері. Для певних видів (груп видів диких тварин) може встановлюватися окремий порядок відповідно до чинного законодавства.
Цей Порядок поширюється на юридичних та фізичних осіб, які утримують диких тварин в умовах неволі або в напіввільних умовах на території України.
Згідно розділу І вказаного Порядку № 429 вольєр - це обгороджена ділянка природних угідь для утримання тварин.
Згідно розділу І вказаного Порядку № 429 вольєр - це обгороджена ділянка природних угідь для утримання тварин.
Судом встановлено, що тварини - лані і муфлони, утримуються у вольєрі товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс", де вони живляться переважно природними кормами і не мають можливості вільно переміщуватися за межі штучно ізольованої ділянки мисливського угіддя.
Приписами п.3.1.-3.2 розділу 3 Порядк № 429 встановлено, що утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; дотримані вимоги, встановлені Законом України "Про захист тварин від жорстокого поводження"; наявні документи, що підтверджують законність набуття дикої тварини.
Під час перевірки при обстеженні вольєру позивача в присутності інженера охорони лісу ЛП "Попільнянське ЛГ" встановлено, що при обстеженні годівниць: сіна, люцерни не виявлено, що свідчить про недостатню підгодівлю мисливських тварин повноцінними кормами (а.с.19 зв. т.1).
З метою спростування порушення, зазначеного у п'ятому пункті припису № 47 позивачем надано наступні докази.
Наукове обґрунтування на створення вольєрного господарства для розведення дикого кабана і оленя благородного європейського у угіддях позивача, яким визначено добовий раціон вищезгаданих тварин (а.с.169-200 т.1).
Збалансовані раціони решти тварин, що формуються позивачем на підставі "Рекомендації по розведенню плямистого оленя в мисливських господарствах, "Плямистий олень в Україні та за її межами", "Підгодівля диких тварин" (а.с.224-229 т.1).
Крім того, з метою підтвердження обставин збалансованої підгодівлі тварин, товариством з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" надано договір поставки на придбання солі № 4 від 22.01.2018 (а.с.230-231 т.1), договір купівлі-продажу на придбання вівса № 23-01/18 від 23.01.2018 (а.с.233-234, т.1), договори купівлі-продажу на придбання кукурудзи (а.с.236-237, 239-240 т.1), договір поставки вівса від № 4 24.02.2017 (а.с 242 т.1), договір поставки люцерни від 14.02.2017 № 2 (а.с.243 т.1).
На підтвердження реальності здійснених операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції позивачем надано копії видаткових накладних (а.с.232, 235, 238, 244-250 т.1; а.с.1-16, т.2).
Водночас позивачем надано відомості про видачу кормів в вольєри та мисливські угіддя за липень-грудень 2017 року та січень 2018 року (а.с.17-20 т.2).
Однак, надані докази не спростовують висновків перевірки щодо відсутності розроблених біологічно обгрунтованих кормових раціонів тварин - муфлона та лані.
Суд не погоджується з доводами позивача щодо відсутності обов'язку у позивача розробляти та мати в наявності біологічно обґрунтовані кормові раціони для тварин, що утримуються у напіввільних умовах, виходячи з наступного.
Так, згідно з п.3.6 розділу 3 Порядку № 429 годівля тварин має здійснюватися за кормовим раціоном, що враховує потреби для конкретного виду та індивідуальні потреби кожної особини. При складанні раціону необхідно враховувати умови утримання, розміри, вік і активність кожної тварини і потреби в особливих обставинах (наприклад, фізіологічні потреби тварини, утримання тварин у групі/стаді, зимовий сон тощо) та особливості раціону для певних тварин (наприклад, для тварин, що перебувають на ветеринарному лікуванні, для вагітних тварин, молодняку тощо).
Суд не приймає до уваги доводи позивача, що даний Порядок має рекомендаційний характер, оскільки п.3.11. передбачає, що власники диких тварин зобов'язані дотримуватись вимог цього Порядку, ветеринарно-санітарних вимог та громадського порядку.
З огляду на наведене, позивачем не доведено підстав скасування 5 пункту оскаржуваного припису у зв'язку з наявністю обставин, що підтверджують необхідність розроблення кормових раціонів для тварин, які утримуються у вольєрі.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем спростовано факт наявності порушень, визначених у пунктах 1 і 3 припису від 22.11.2017 № 47, а тому позов в цій частині пілягає задоволенню.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням висновків та обставин, встановлених судом у даній справі, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3200,00 грн, про, що свідчить платіжне доручення № 5795 від 21.12.2017 (а.с.4).
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням часткового задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс", суд приходить до висновку про необхідність стягнути з Державної екологічної інспекції у Житомирській області сплачений судовий збір у сумі 640,00 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" (вул.Голосіївська,7, корп.3, м.Київ, 03039, код ЄДРПОУ 33646294) до Державної екологічної інспекції у Житомирській області (вул.Леха Качинського,12 а, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 38035679) задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3 припису № 47 від 22.11.2017 Держав ної екологічної інспекції у Житомирській області.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної екологічної інспекції у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" 640,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Панкеєва
Повне судове рішення складене 20 березня 2018 року
