ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/3810/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"14" серпня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря Семенець К.О.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "14" березня 2018 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" до Державної екологічної інспекції у Житомирській області про визнання протиправними і незаконними дій, визнання протиправним та скасування припису № 47 від 22.11.2017 , -

суддя в 1-й інстанції - Панкеєва В.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - 20.03.2018,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Житомирській області, в якому просило:

- визнати протиправними і незаконними дії Державної екологічної інспекції у Житомирській області, які полягають у проведенні планової перевірки позивача щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та скла дання акту перевірки № 00000000001 від 17.11.2017, додатку 3 і Додатку 9 до нього;

- визнати протиправним та скасувати припис № 47 від 22.11.2017, винесений Державною екологічною інспекцією у Житомирській області за результатами планової перевірки товариства в період з 06.11.2017 по 17.11 2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що перевірка проведена із порушеннями вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію у Житомирській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 № 652, інших законодавчих та нормативно-правових актів України, а обставини які ним встановлені не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" (вул.Голосіївська,7, корп.3, м.Київ, 03039, код ЄДРПОУ 33646294) до Державної екологічної інспекції у Житомирській області (вул. Леха Качинського,12 а, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 38035679) задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 3 припису № 47 від 22.11.2017 Державної екологічної інспекції у Житомирській області.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" 640,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі зазначив, що суд не з'ясував дотримання відповідачем процедури перевірки, а саме, що план перевірок був затверджений з порушенням вимог п.1 ст. 5 Закону№877; направлення на перевірку не відповідають чинному законодавству; акт перевірки не відповідає уніфікованій формі акту. Також зазначив, що суд не встановив обставин пошкодження насаджень ялини саме мисливськими тваринами, прийнявши до уваги не належні докази, а саме фотографії, не усунув суперечності в документах відповідача. Також судом неповно встановлені обставини справи та неправильно застосовані норми Порядку №429 до спірних правовідносин.

Відповідач судове рішення в частині задоволення позову не оскаржував, відзив на апеляційну скаргу позивача не подавав.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача вважає судове рішення законним та просить відхилити апеляційну скаргу відповідача.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що, Державною екологічною інспекцією у Житомирській області на підставі наказу від 06.11.2017 № 140-П та направлення на проведення перевірки № 479, проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів товариством з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" у період з 06.11.2017 по 17.11.2017 (а.с.38 т.1)

Підставою здійснення перевірки був план Держекоінспекції України із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів на 2017 рік, затверджений наказом Держекоінспекції України від 15.02.2017 № 428 (а.с.39 т.1).

За результатами проведеної позапланової перевірки товариства, посадовими особами Інспекції складено акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 00000000001 від 17.11.2017 (а.с.18-35 т.1).

Перевіркою зокрема встановлено порушення відповідачем норм Закону України "Про мисливське господарство та полювання", Водного кодексу України, а саме встановлено, що: відсутнє погодження на розміщення біотехнічних на території мисливського господарства, збудовано артезіанську свердловину без відповідного дозволу, збудовано та облаштовано на землях лісогосподарського призначення допоміжні споруди, чисельність лисиці рудої перевищує встановлені норми, мисливські тварини масово пошкодили лісові насадження ялини у вольєрі, не розроблено біологічно обґрунтовані кормові раціони для тварин, які утримуються в вольєрі, не ведеться журнал обліку забраної та використаної води з артезіанської свердловини.

22 листопада 2017 року державним інспектором з ОНПС Житомирської області Радушинським В.Е., з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо ведення мисливського господарства та полювання, винесено припис № 47, відповідно до якого від товариства вимагалось:

- погодити розміщення біотехнічних та допоміжних споруд з користувачем земельної ділянки до 23.12.2017;

- провести тампування свердловини до 23.12.2017;

- чисельність лисиці рудої привести до нормативів для мисливських господарств до 01.02.2018;

- забезпечити збереження лісових культур в кв.41 виділ 7 на площі 5 га та виділ 5 на площі 3,7 га, кв.36 виділ 7 на площі 1,4 га та кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га з моменту отримання припису;

- розробити біологічно обґрунтовані кормові раціони для тварин які утримуються у вольєрі (лань, муфлон) до 23.12.2017.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково. Відмовляючи в решті позовних вимог щодо скасування п.п. 2,4,5 припису, суд першої інстанції вважав, що позивач допустив порушення вимог Закону України "Про мисливське господарство та полювання", Водного кодексу України, а саме ним не було проведено тампування свердловини, не забезпечено збереження лісових культур в кв.41 виділ 7 на площі 5 га та виділ 5 на площі 3,7 га, кв.36 виділ 7 на площі 1,4 га та кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га та не розроблено біологічно обґрунтованих кормових раціонів для тварин які утримуються у вольєрі (лань, муфлон).

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 1264-XII), державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275) передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно п.7 Положення № 275 встановлено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п."е" ч.1 ст.20-2 Закону № 1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.

Частиною 4 статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 877-V), органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Згідно з ч.6, 7 ст.7 Закону № 877-V визначено відомості, які повинен містити акт, а у разі необхідності вжиття заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Нормами ч.1 ст.8 Закону № 877-V встановлено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Приписами ст.10 Закону № 877-V встановлено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: бути поінформованим про свої права та обов'язки; вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

суб'єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб'єкта господарювання);

тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п'ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;

орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);

органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;

у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю);

бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб;

вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією суб'єкта господарювання;

одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю);

надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта;

оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб;

отримувати консультативну допомогу від органу державного нагляду (контролю) з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);

вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від посадових осіб органів державного нагляду (контролю) внесення до нього записів про здійснення таких заходів до початку їх проведення;

вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі:

перевищення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) визначеного цим Законом максимального строку здійснення такого заходу;

використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів;

з'ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

Відповідно до абз.3 ст.11 Закону № 877-V виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Стосовно визнання протиправними і незаконними дій Державної екологічної інспекції у Житомирській області щодо проведення планової перевірки додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та складання акту перевірки № 00000000001 від 17.11.2017, судова колегія зазначає наступне.

Судом встановлено, що перевірка позивача проводилась відповідно до плану проведення перевірки, на підставі та в межах повноважень передбачених Законом України "Про охорону навколишнього середовища" та постановою. Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275.

При цьому встановлено, що наказ Державної екологічної інспекції України "Про затвердження Плану Держекоінспекції України із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контрорлю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на 2017 рік" від 15 лютого 2017 року № 428 на момент проведення перевірки був чинний, доказів його протиправності та скасування в судовому порядку позивачем не надано.

Також встановлено факт отримання у встановлені строки повідомлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та направлення (а.с.37-38 т.1).

Направлення на проведення позапланової перевірки містить усі необхідні реквізити, встановлені статтею 7 Закону № 877-V, а тому відповідає вимогам Закону.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача, щодо відсутності повноважень у Державної екологічної інспекції України та її структурних/відокремлених підрозділів на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; прострочення дати винесення наказу про затвердження плану Держекоінспекції України щодо затвердження планових заходів державного нагляду (контролю) на 2017 рік; відсутності затверджених критеріїв станом на дату проведення перевірки, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності.

Слід зазначити, що перевіряючих допущено до здійснення державного нагляду. Зазначена обставина свідчить про те, що позивач не скористався наданим йому правом недопущення перевіряючих до проведення перевірки.

Частиною шостою статті сьомої Закону України № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Встановлено, що відповідачем на виконання зазначених вимог Закону був складений відповідний акт.

При цьому слід зазначити, що акт перевірки є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому порушення описані позивачем не можуть бути підставою визнання такої перевірки протиправною, а результати недійсними.

Також встановлено, що, в п.8.6 додатку № 9 зазначено, що користувачі мисливських угідь щороку вкладають кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на одну тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п'яти, водно-болотних - двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а.с.32 зв. т.1).

Зміст п.8.6 додатку № 9 до акту спростовує доводи позивача щодо його протиріччя фактам встановленим у загальній частині акту.

З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Житомирській області під час проведення перевірки ТОВ "Каміа Плюс" та складання акту з підстав зазначених позивачем.

Щодо порушення в частині відсутності тампування свердловини, яке слід було усунути до 23.12.2017 ( пункт 2 припису) колегія суддів зазначає таке.

Статтею 22 Водного кодексу України передбачено, що для забезпечення екологічної безпеки під час розміщення, проектування і будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, здійснюється оцінка впливу на довкілля у порядку, що визначається законодавством.

Згідно ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно Договору № 16 від 17.09.2013 позивач доручив приватному підприємству "Фонтан" будівництво фільтрового трубчатого колодязя на земельній ділянці, за адресою: Житомирська обл., м.Андрушівка, Андрушівське лісництво, лісовий квартал 30 (а.с.115 т.1).

З пояснень представників позивача встановлено, що свердловина не введена в експлуатацію, не прийнята на баланс, а її технічний стан не дозволяє її використання за призначенням.

На підтвердження факту неможливості використання свердловини, позивач замовив звіт про технічне обстеження свердловини.

Зі змісту експертного висновку від 14.01.2018 встановлено, що за адресою: Житомирська обл., м.Андрушівка, ДП "Попільнянське лісове господарство" Андрушівське лісництво, лісовий квартал,30 знаходиться свердловина для видобутку води, а не фільтровий трубчатий колодязь.

Свердловина станом на лютий 2018 року є затампованою і не використовується. Фактичний технічний стан свердловини свідчить про її непридатність для видобутку води через відсутність технічної і будівельної готовності (а.с.117-127 т.1).

При цьому слід зазначити, що обставини встановлені експертом не підтверджують відсутність на момент перевірки порушення, встановленого пунктом 2 припису № 47, а лише підтверджують факт виконання вимог припису, після встановленого строку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виконання порушення пункту припису суб'єктом господарювання не є підставою скасування такого пункту припису.

Щодо забезпечення збереження лісових культур в кв.41 виділ 7 на площі 5 га та виділ на площі 3,7 га, кв.36 виділ 7 на площі 1,4 га та кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га з моменту отримання припису (пункт 4 припису), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону № 1478 користувачі мисливських угідь це спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь. Мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Відповідно до статті 27 Закону № 1478 з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Користувачі мисливських угідь здійснюють комплекс біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування.

Користувачі мисливських угідь встановлюють за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями пропускну спроможність мисливських угідь.

Приписам статті 30 Закону № 1478 зазначено, що користувачі мисливських угідь зобов'язані:

- додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин;

- виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування;

- раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь;

- проводити первинний облік чисельності і добування мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, які здійснюють державний облік чисельності тварин та облік їх добування, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу;

- негайно інформувати обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями;

- обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі;

- здійснювати охорону державного мисливського фонду, створювати єгерську службу;

- додержуватися режиму охорони тварин, занесених до Червоної книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим та областей, у межах наданих у користування мисливських угідь;

- не допускати самовільного переселення або акліматизації тварин;

- не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь;

- проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п'яти, водно-болотних - двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу;

- самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування;

- безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги.

У разі систематичного невиконання або порушення користувачем мисливських угідь зазначених вимог центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, може попередити користувача про необхідність усунення порушення у визначений термін чи заборонити використання державного мисливського фонду в угіддях цього користувача строком до двох років.

Користувачі мисливських угідь можуть мати й інші передбачені законом права та обов'язки щодо використання мисливських тварин та користування мисливськими угіддями.

Згідно з нормами ст.18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Приписами ст.20 Лісового кодексу України встановлено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право:

1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору;

2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;

3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані:

1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором;

2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;

3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;

4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;

5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;

6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Судом встановлено, що позивачем, як користувачем лісу, виконаний лише обов'язок, передбачений ст.27 Закону № 1478. А саме 30.07.2012 видано тільки наказ "Про обмеження полювання на території природно-заповідного фонду, розташованих в мисливських угіддях мисливського господарства "Каміа плюс" за № 127-П та 15.10.2012 наказ "Про визначення території для відтворення мисливських тварин (відтворювальної ділянки) мисливського господарства "Каміа плюс" за № 160-П (а.с.209-210 т.1).

Разом із тим ході проведеної перевірки при обстеженні вольєру позивача в присутності інженера охорони лісу ЛП "Попільнянське ЛГ" встановлено, що мисливські тварини масово пошкоджують лісові культури ялини (а.с.19 зв. т.1).

Згідно польових перелікових відомостей пошкоджених дерев (а.с.43, 46-76, 79-92, 94-114, 118-131 т.2) та таблиць обчислень розміру заподіяної шкоди (а.с.44-45, 77-78, 93, 115-116 т.2) встановлено породу дерев, які пошкоджено мисливськими тваринами ТОВ "Каміа Плюс" та їх кількість.

Крім того, згідно акту обстеження лісових насаджень щодо визначення випливу мисливських тварин на ріст і розвиток деревних лісових порід на території Андрушівського лісництва ДП "Попільнянське лісове господарство" (вольєр тримання диких тварин у мисливському господарстві ТОВ "Каміа Плюс") від 14.02.2018 зафіксовано, що лісові насадження у вольєрі пошкоджені мисливськими тваринами до сильного ступеня, що проявляється в пошкодженні стовбурів сироростучих дерев. Пошкодження стовбурів відбувається тривалий час й продовжується в даний час, про що свідчить наявність як минулорічних, так і свіжих обдирів кори. В цілому по насадженню пошкодження носить груповий характер. Суцільне пошкодження деревостану спостерігається в місцях облаштування годівниць. За рахунок життєдіяльності популяції копитних тварин відбувається ослаблення деревостанів, повне відмирання окремих дерев, створюються несприятливі умови для формування наступного покоління лісу (насадження поступово гинуть) (а.с.133-135 т.2).

Відповідно до умов договору про організацію взаємовідносин від 06.06.2011, укладеного між ДП "Попільнянське лісове господарство" та ТОВ "Каміа Плюс", позивач, як користувач мисливських угідь, зобов'язався до 2024 року забезпечити збереження лісових культур та молодняків від потрав дикими тваринами.

Таким чином, саме на ТОВ "Каміа Плюс" покладено обов'язок щодо збереження лісових культур.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності п.4 оскаржуваного припису щодо забезпечення збереження лісових культур в кв.41 виділ 7 на площі 5 га та виділ на площі 3,7 га, кв.36 виділ 7 на площі 1,4 га.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та погоджується з доводами апеляційної скарги в частині безпідставності винесення п. 4 припису щодо забезпечення позивачем збереження лісових культур в кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га .

Встановлено, що відповідачем зазначений кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га вказано лише в приписі, тоді як перевіркою порушення позивачем збереження лісових культур в кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га не встановлено, про що свідчить акт перевірки, претензія та польові перелікові відомості пошкодження дерев (т.2).

Суд першої інстанції в цій частині дійшов помилкового висновку, а тому посилання в судовому рішенні на кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га. підлягає виключенню.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині правомірності винесеного позивачу припису щодо розробки біологічно обґрунтованих кормових раціонів для тварин які утримуються у вольєрі (лань, муфлон) (пункт 5 припису) з огляду на таке.

Перевіркою відповідача при обстеженні вольєру позивача в присутності інженера охорони лісу ЛП "Попільнянське ЛГ" встановлено, що в годівницях сіна, люцерни не виявлено, що свідчить про недостатню підгодівлю мисливських тварин повноцінними кормами (а.с.19 зв. т.1).

Суд встановив, що тварини - лані і муфлони, утримуються у вольєрі товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс", де вони живляться переважно природними кормами і не мають можливості вільно переміщуватися за межі штучно ізольованої ділянки мисливського угіддя, та дійшов висновку щодо обов'язку позивача розробляти та мати в наявності біологічно обґрунтовані кормові раціони для тварин, що утримуються у напіввільних умовах.

Механізм утримання, використання диких тварин, у тому числі занесених до Червоної Книги України або які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення (далі - CITES), у неволі або в напіввільних умовах, права і обов'язки власників диких тварин, а також контроль у цій сфері визначено Порядком утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 30.09.2010 № 429, із змінами і доповненнями (далі - Порядок).

Зазначений Порядок містить визначення:

вольєр - обгороджена ділянка природних угідь для утримання тварин;

дикі тварини - тварини, природним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах;

місце утримання тварин - будь-яке місце, визначене для утримання тварин у штучно створених або напіввільних умовах;

раціон (кормовий раціон) - набір певних кормів у відповідній кількості, які згодовуються тваринам з врахуванням потреби тварин у поживних речовинах;

утримання диких тварин у напіввільних умовах - утримання у штучно створених умовах набутих у встановленому порядку диких тварин, де вони живляться переважно природними кормами, але не мають можливості вільно переміщатися за межі штучно ізольованої ділянки природних угідь;

Відповідно до п.2.1. розділу 2 Порядку для певних видів (груп видів диких тварин) може встановлюватися окремий порядок відповідно до чинного законодавства.

Цей Порядок поширюється на юридичних та фізичних осіб, які утримують диких тварин в умовах неволі або в напіввільних умовах на території України.

Приписами п.3.1.-3.2 розділу 3 Порядку № 429 встановлено, що утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; дотримані вимоги, встановлені Законом України "Про захист тварин від жорстокого поводження"; наявні документи, що підтверджують законність набуття дикої тварини.

Згідно з п.3.6 розділу 3 Порядку № 429 годівля тварин має здійснюватися за кормовим раціоном, що враховує потреби для конкретного виду та індивідуальні потреби кожної особини. При складанні раціону необхідно враховувати умови утримання, розміри, вік і активність кожної тварини і потреби в особливих обставинах (наприклад, фізіологічні потреби тварини, утримання тварин у групі/стаді, зимовий сон тощо) та особливості раціону для певних тварин (наприклад, для тварин, що перебувають на ветеринарному лікуванні, для вагітних тварин, молодняку тощо).

П.3.11 Порядку передбачає, що власники диких тварин зобов'язані дотримуватись вимог цього Порядку, ветеринарно-санітарних вимог та громадського порядку.

Разом із тим слід зазначити, що розділ 3 Порядку, а відтак і пункти 3.1-3.6 даного розділу, на які, в обґрунтування своїх заперечень, посилається відповідач та суд, передбачає умови утримання та розведення диких тварин у неволі.

Матеріалами справи встановлено, що зазначені тварини: лань та муфлони перебувають і утримуються у напіввільних умовах.

Відтак зазначені пункти даного розділу Порядку не підлягають застосуванню до позивача.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає незаконним винесений відповідачем пункт 5 припису, який підлягає скасуванню.

Відтак судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи та оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Судове рішення в частині задоволення позову сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.

У зв'язку з зазначеним, понесені позивачем судові витрати підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1300 грн відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "14" березня 2018 р. скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування пунктів четвертого та п'ятого Припису №47 від 22.11.2017, постановивши в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати пункт п'ятий Припису №47 від 22.11.2017 винесеного Державноюекологічною інспекцію у Житомирській області щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс".

Виключити з пункту четвертого Припису №47 від 22.11.2017 посилання на квартал 25 відділ 15 на площі 1,2 га.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1300 (одна тисяча триста) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

К.С. Франовська

Повне судове рішення складено "22" серпня 2018 р.