Єдиний унікальний номер 234/9296/17 Номер провадження 22-ц/775/540/2018
Номер провадження 22-ц/775/540/2018
Категорія 26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Груіцької Л.О.,
суддів: Жданової В.С., Хейло Я.В.,
розглянувши в м. Бахмуті Донецької області матеріали цивільної справи № 234/9296/17, у порядку спрощеного провадження,
за позовом ОСОБА_1 Давіда Семеновича до ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відновлення страхових виплат,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 Давіда Семеновича, яка подана його представником за довіреністю ОСОБА_3,на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 січня 2018 року,
( суддя Літовка В.В., повний текст рішення ухвалено 15 січня 2018 року в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 січня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 Давіда Семеновича до ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відновлення страхових виплат відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1С, через свого представника подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, таким що підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в зв’язку з проведенням на території Донецької області АТО з січня 2014 року страхові виплати позивачу призупинено. Звертаючись до суду з позовом, позивач керувався нормами цивільного процесуального законодавства України та обрав спосіб захисту, який узгоджується з нормами ст. 15,16 ЦК України у редакції 2003 року, проте звертаючись з апеляційною скаргою посилається на Пленум Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року про незаконність рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що посилання Фонду у відмові відновити страхові виплати на Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО № 20 від 11.12.2014 року є недоречним, оскільки не стосується осіб, що проживають за межами України і отримували страхові виплати. Також, посилаючись на рішення Європейського суду та Конвенцію про захист прав та основоположних свобод людини, яким передбачено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Врегулювання питання на законодавчому рівні щодо виплати соціальних виплат громадянам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та відсутність вирішення даного питання щодо громадян, які постійно проживають за кордоном та яким соціальні виплати здійснювалися за місцем останнього проживання в Україні на тимчасово окупованій території або району проведення антитерористичної операції, з практикою Європейського суду з прав людини породжує дискримінацію громадян.
Відповідач ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування країни в Донецькій області надав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, відповідно до якої мотиви та підстави, зазначені в скарзі є безпідставними та необґрунтованими, рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального та і норми матеріального права. Крім того, надав суду Наказ ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області № 272 від 26.10.2017 року « Про припинення діяльності відділень управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області» та Наказ № 51 від 23.02.2015 року «Про здійснення щомісячних страхових виплат особам, які проживають в інших державах».
З наданих апеляційному суду письмових доказів вбачається, що Наказом ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області від 26.10.2017 року № 272 було припинено діяльність з 01.01.2018 року Донецького міського відділення у Куйбишевському районі. Згідно Наказу ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області від 23.02.2015 року було доручено відділенню ВД Фону у м. Краматорську здійснювати щомісячні страхові виплати особам, які проживають за межами України.
Згідно з п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У ч.3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України, апеляційний суд вважає за можливе прийняти Наказ ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області від 26.10.2017 року № 272 та Наказ ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області від 23.02.2015 року які не були подані до суду першої інстанції , дослідити їх, оскільки ці докази мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».
Дана справа відноситься до категорії малозначних,тому така справа відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 274 ЦПК України може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, змінити рішення.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з такого.
Судом встановлено, що відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві, який складений 20 серпня 1991 року Комбінатом будівельних виробів ДВАТ «Трест Донецькшахтобуд» , з позивачем ОСОБА_1 05.05.1981 року стався нещасний випадок на виробництві.
Відповідно до листа відділення виконавчої дирекції Фонду в Куйбишевському районі м. Донецька № 1056/02 від 15 травня 2006 року, для відновлення страхових виплат в зв’язку із трудовим каліцтвом на підставі складеного на підприємстві акту Н-1 від 21.08.1991року №6, особову справу ОСОБА_1 передано Комбінатом будівельних виробів ДВАТ «Трест Донецькшахтобуд» за актом № 575 від 02.10.2002 року до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі м. Донецька.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі м. Донецька відповідно довідки ЛТЕК (лікувально-трудової експертної комісії) від 12.07.1996р. № 248548 серія 2-18 АЗ, якою встановлено 80% втрати працездатності, з 01.04.2001р. призначено безстроково та продовжено страхові виплати.
17.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську Донецької області із заявою про відновлення страхових виплат.
Листом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську Донецької області від 15 вересня 2015 року за № 01-05/2027 ОСОБА_1 в поновленні виплати страхових виплат відмовлено, на тій підставі, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Серед підписаних Україною договорів, договір з державою Ізраїль відсутній.
Крім того, страхові виплати призначаються робочими органами виконавчої дирекції Фонду за наявності необхідних документів, що підтверджують право особи, яка тимчасово переміщена, на ці виплати, відповідно до «Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції», затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України від 11.12.2014 року № 20 , котра була зареєстрована в Мінюсті України 12.01.2015 року № 6/26451 за місцем її фактичного перебування, яке підтверджується довідкою про взяття на облік. Тому зняття з обліку особи не підтверджує його фактичного мешкання на відповідній території, тому особа втрачає право на отримання страхового відшкодування від робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
Відповідно до ст.46 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову відповідно до ст.46 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»,
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 до жовтня 1999 року проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі м. Донецька відповідно довідки ЛТЕК (лікувально-трудової експертної комісії) від 12.07.1996р. № 248548 серія 2-18 АЗ, якою встановлено 80% втрати працездатності, з 01.04.2001р. призначено безстроково та продовжено страхові виплати.
Відповідно до довідки Фонду( а.с.7) позивач отримував страхові виплати по грудень 2013 року. З 2014 року виплати позивачу були зупинені.
22.07.15 року ОСОБА_1 подав заяву до Фонду у якій підтвердив, що з 2013 року виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль, де перебуває на обліку в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль ( а.с.21-22). Будь- яких доказів про те, що він є особою, яка перемістилася з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції ні Фонду ні суду не надавав.
Листом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську Донецької області від 15 вересня 2015 року за № 01-05/2027 ОСОБА_1 в поновленні виплати страхових виплат відмовлено, на тій підставі, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Серед підписаних Україною договорів, договір з державою Ізраїль відсутній.
Крім того, страхові виплати призначаються робочими органами виконавчої дирекції Фонду за наявності необхідних документів, що підтверджують право особи, яка тимчасово переміщена, на ці виплати, відповідно до «Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції», затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України від 11.12.2014 року № 20 , котра була зареєстрована в Мінюсті України 12.01.2015 року № 6/26451 за місцем її фактичного перебування, яке підтверджується довідкою про взяття на облік. Тому зняття з обліку особи не підтверджує його фактичного мешкання на відповідній території, тому особа втрачає право на отримання страхового відшкодування від робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
Таким чином відповідач правомірно припинив позивачу страхові виплати оскільки відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Серед підписаних Україною договорів, договір з державою Ізраїль відсутній.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги у частині того, що в Україні не врегульоване питання на законодавчому рівні щодо страхових виплат громадянам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та відсутність вирішення питання щодо громадян України які постійно проживають за кордоном та яким страхові виплати здійснювались за місцем останнього проживання в Україні на тимчасово окупованій території або району проведення антитерористичної операції, оскільки Фонд у своїй діяльності стосовно цього питання керується затвердженим Постановою Кабінета Міністрів України № 998 від 09.08.2001 року Порядком здійснення страхових виплат, призначених у звязку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України.
Пунктом 1 цього Порядку вказано, що він застосовується у разі, якщо міжнародними договорами України не встановлені інші правила здійснення страхових виплат, призначених у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали на постіне місце проживання за межі України. Отже, оскільки договір з державою Ізраїль відсутній, тому Порядок не застосовується до вказаного питання.
Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» № 10441/06 від 7 лютого 2014 року в обгрунтування позову, не спростовує рішення суду щодо відмови у задоволенні позову на підставі ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», де йдеться про те, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Серед підписаних Україною договорів, договір з державою Ізраїль відсутній.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав другу підставу, яку обгрунтував тим, що ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не є належним відповідачем по справі, так як позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Куйбишевського районного міського відділення м. Донецька, яке і припинило йому виплати.
Такі висновки суду першої інстанції є незаконными з такого.
Як вбачається з Наказу ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області № 272 від 26.10.2017 року « Про припинення діяльності відділень управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області», Донецьке міське відділення у Куйбишевському районі припинило свою діяльність з 01.01.2018 року.
Відповідно до Наказу № 51 від 23.02.2015 року «Про здійснення щомісячних страхових виплат особам, які проживають в інших державах» доручено відділенню ВД Фонду у м. Краматорськ здійснювати щомісячні страхові виплати особам, які проживають за межами України.
Оскільки позивач ОСОБА_1 проживає у державі Ізраїль, тобто за межами України, то відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську Донецької області є належним відповідачем по справі, оскільки уповноважений здійснювати щомісячні страхові платежі особам, які проживають за межами України.
Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду, щодо неналежного відповідача є незаконними. З цих підстав,рішення суду підлягає зміні, та з мотивувальної частини рішення мають бути виключені висновки щодо цього питання.
Керуючись ст. ст. 374,375,381-382 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Давіда Семеновича, подану його представником за довіреністю ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 січня 2018 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про неналежність відповідача - ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області .
В іншій частині рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 січня 2018 року,залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 14 березня 2018 року.
Головуючий : Л.О.Груіцька
Судді: В.С.Жданова
ОСОБА_4
