ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
13 березня 2018 року № 826/5917/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ТОВ «Хай Філд» до Головного управління ДФС ум. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ТОВ «Хай Фільд» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС ум. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2017 №0002931406, №0002941406.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок податкового органу викладений в акті від 28.12.2016 №1206/26-15-14-06-04/36438628 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хай Філд» з питань дотримання вимог валютного законодавства України за зовнішньоекономічними контрактами від 01.12.2014 №2014/12/01 з компанією ALVI FIRMA HANDLOWA (Польща), від 17.01.2014 №100/3 з компанією Farezin Industries SpA І (Італія), від 14.01.2014 №SC14-01 з компанією Entra Grupp UO (Естонія), від 19.08.2014 №ЕК-2014 з компанією Lely East Sp/ z/o/o/ (Польща) згідно листів ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії» від 06.03.2015 №2171/4/07-5-2БТ, від 06.04.2015 №3155/4/07-5-1-БТ, від 07.05.2015 №4311/4/07-5-2-БТ, від 08.10.2015 №9428/4/07-5-1/Бт» є необґрунтованими.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у зв'язку з виявленням під час проведення перевірки порушень позивачем норм ст.. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне повернення коштів та отримання товару на суму 4 500 євро за імпортним контрактом від 01.12.2014 №2014/12/01 з компанією ALVI FIRMA HANDLOWA (Польща) та ненадходження валютної виручки на суму 63 396,49 євро за експортним контрактом від 19.08.2014 №ЕК-2014 з компанією Lely East Sp/ z/o/o/ (Польща).
В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом н а01.08.2017) ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
ВСТАНОВИВ:
Головним управлінням ДФС ум. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хай Філд» з питань дотримання вимог валютного законодавства України за зовнішньоекономічними контрактами від 01.12.2014 №2014/12/01 з компанією ALVI FIRMA HANDLOWA (Польща), від 17.01.2014 №100/3 з компанією Farezin Industries SpA І (Італія), від 14.01.2014 №SC14-01 з компанією Entra Grupp UO (Естонія), від 19.08.2014 №ЕК-2014 з компанією Lely East Sp/ z/o/o/ (Польща) згідно листів ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії» від 06.03.2015 №2171/4/07-5-2БТ, від 06.04.2015 №3155/4/07-5-1-БТ, від 07.05.2015 №4311/4/07-5-2-БТ, від 08.10.2015 №9428/4/07-5-1/Бт, за результатом якої складено акт від 28.12.2016 №1206/26-15-14-06-04/36438628 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем: ст.. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне повернення валютних коштів в сумі 4 500 Євро (80 448,85 грн.) та ненадходження 4 000 Євро (112 006,46 грн.) за імпортним контрактом від 01.12.2014 №2014/12/01 з компанією ALVI FIRMA HANDLOWA (Польща); ст.. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: порушення термінів розрахунків в іноземній валюті на суму 63 396,49 євро за експортним контрактом від 19.08.2014 №ЕК-2014 з компанією Lely East Sp. z.o.o. (Польща); встановлено дебіторську заборгованість по імпортному контракту від 01.12.2014 №2014/12/01 з компанією ALVI FIRMA HANDLOWA (Польща), термін погашення якої настав в сумі 4 00 Євро (екв 112 006,46 грн) та по експортному контракту від 19.08.2014 №ЕК-2014 з компанією Lely East Sp/ z/o/o/ (Польща) на суму 63 396,49 Євро (екв. 1 775 204,04 грн.); порушення вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» щодо обов'язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, а саме: порушення строків декларування станом на 01.01.2015, 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016 та 01.10.2016.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2017:
№0002931406, яким до позивача застосовано пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1 862 372,11 грн.
№0002941406, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення валютного законодавства в сумі 1 360 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено імпортний контракт від 01.12.2014 №2014/12/01 з компанією ALVI FIRMA HANDLOWA (Польща) на поставку сільськогосподарської техніки та комплектуючих до неї.
На виконання умов контракту позивачем перераховано компанії ALVI FIRMA HANDLOWA (Польща) кошти в сум 8 500 Євро (екв. 174 459,71 грн.). Через неможливість виконати умови контракту від 01.12.2014 №2014/12/01 компанією ALVI FIRMA HANDLOWA (Польща) повернуто кошти в сумі 4 500 Євро (екв. 80 448,75 грн.), станом на 01.12.2014 по контракту від 01.12.2014 №2014/12/01 з компанією ALVI FIRMA HANDLOWA (Польща) обліковується дебіторська заборгованість в сумі 4 000 євро (екв. 112 006,40 грн.).
Також, між позивачем та компанією Lely East Sp/ z/o/o/ (Польща) укладено експортний контракт від 19.08.2014 №ЕК-2014 на поставку сільськогосподарської техніки.
Позивачем здійснено поставку товару згідно МД від 31.08.2014 №574896 на суму 22 984,49 євро (405 862,35 грн.), МД від 11.11.2014 №575626 на суму 40 412 євро (767 245,87 грн.). Дебіторська заборгованість за контрактом від 19.08.2014 №ЕК-2014 становить 63 396,49 євро.
До контракту від 19.08.2014 №ЕК-2014 укладено додаткову угоду від 21.08.2014, якою контракт №ЕК-2014 доповнено пунктом про можливість завершення зобов'язання за даним контрактом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Судом встановлено, що між позивачем та компанією Lely East Sp/ z/o/o/ (Польща) укладено угоду від 26.08.2014 про залік зустрічних однорідних вимог, а саме: позивач визнає свої зобов'язання перед нерезидентом за контрактом від 01.07.2017 №01/07 , а компанія Lely East Sp/ z/o/o/ (Польща) визнає свої зобов'язання за контрактом від 19.08.2014 №ЕК-2014, сторони домовились провести залік зустрічних однорідних вимог на суму 22 984,49 Євро за контрактом від 19.08.2014 №ЕК-2014.
Крім того, позивачем укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 27.11.2014 на суму 40 412 євро, змістом якої обумовлено визнання позивачем зобов'язань за контрактом від 01.07.2017 №01/07, а компанією Lely East Sp/ z/o/o/ (Польща) визнано свої зобов'язання за контрактом від 19.08.2014 №ЕК-2014.
Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон) встановлено порядок розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами при здійсненні резидентами України експортно-імпортних операцій та визначено відповідальність за недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної ВМД) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
НБУ має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою ст. 1 Закону.
Порушення резидентами строків, передбачених ст. 1 і 2 Закону або встановлених НБУ відповідно до ст. 1 і 2 Закону, згідно із ст. 4 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
При цьому, ст.. 6 Закону передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Разом з тим, ст. 601 ЦКУ передбачена можливість припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Випадки, коли зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, наведені в статті 602 ЦК України, яка не містить обмежень щодо здійснення взаємозаліку у сфері зовнішньоекономічних розрахунків, проте вказує на недопустимість зарахування зустрічних вимог "в інших випадках, встановлених договором або законом".
Частина 1 статті 14 спеціального Закону надає суб'єктам зовнішньоекономічних розрахунків можливість вільно визначати форму розрахунків.
Припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за експортно-імпортними операціями регулюється п. 1.10 розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. N 136.
Крім того, Верховним Судом України у постанові від 17.12.2002 у справі № 2-15/2542-02 за позовом АТЗТ "СІВВА-ОІЛ" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним рішення відображено позицію, відповідно до якої правовий зміст статті 1 Закону № 185/94-ВР не передбачає неприпустимість припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги. Спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Цивільним кодексом, не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.
Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався у постанові від 28.01.2003 у справі № 188/12-204, зауваживши, що зовнішньоекономічні відносини є цивільно-правовими, в яких допускається припинення зобов'язань шляхом зарахування однорідних вимог.
У подальшому Верховний Суд України у постанові від 06.05.2008 у справі № 21-1518во07 (рішення у ЄДРСР № 3402031) за позовом Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод" до Державної податкової інспекції м. Керчі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій щодо застосування положень статті 1 Закону № 185/94-ВР, крім того, що підтримав попередньо сформовану правову позицію у справах № 188/12-204, № 2-15/2542-02, виклав позицію, суть якої полягає в тому, що Закон № 185/94-ВР регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зустрічним однорідним зарахуванням. Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.
ВАС України в ухвалі від 24.11.2014 № К/800/63470/13 у справі № 2а-8142/12/2670 за позовом ТОВ "Датли" до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби вказав, що "Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього".
Отже, проведення заліку взаємної заборгованості з нерезидентом, в тому числі на підставі додаткової угоди до контракту в сфері ЗЕД (за умови відсутності спору між сторонами з приводу характеру зобов'язань, їх змісту, умов виконання) свідчить, що у нерезидента відсутнє зобов'язання з повернення резиденту України іноземної валюти або товару, з моменту проведення заліку відсутня заборгованість нерезидента в іноземній валюті, а відповідно правові підстави для нарахування резиденту пені на неіснуючу заборгованість відсутні.
З огляду на викладене, висновок податкового органу, що зняття банком з валютного контролю експортно-імпортних операцій (як наслідок дотримання строку розрахунку в іноземній валюті) резидента лише після виконання зобов'язань сторонами виключно у грошовій формі, оскільки норми Закону не передбачають можливості проведення взаємозаліку, не відповідають чинному законодавству.
Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
З акту перевірки вбачається, що податковий орган вказує, що у позивача існувала за імпортними контрактами від 01.12.2014 №2014/12/01 з компанією ALVI FIRMA HANDLOWA (Польща) дебіторська заборгованість в сумі 4 500 євро та за контрактом від 19.08.2014 №ЕК-2014 з компанією Lely East Sp/ z/o/o/ (Польща) дебіторська заборгованість в сумі 63 396,49 євро, які підлягали обов'язковому декларуванню станом на 01.01.2015, 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016 та 01.10.2016.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачем не було подано до податкового органу декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами» у вказані вище періоди.
Проте,як зазначено вище, позивачем укладено угоди про залік зустрічних однорідних вимог, отже відсутня дебіторська заборгованість за вказаними контрактами та, як наслідок, відсутні обов'язок щодо подачі декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами» станом на 01.01.2015, 01.04.2015, 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016 та 01.10.2016.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що вказує на протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень та є підставою для їх скасування.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Задовольнити позов
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.01.2017 №0002931406, №0002941406 прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.
3. Стягнути на користь ТОВ «Хай Філд» сплачений судовий збір в сумі 27 349,5 (двадцять сім тисяч триста сорок дев'ять грн.. п'ятдесят коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС ум. Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя В.І. Келеберда
