Справа № 473/4411/17
РІШЕННЯ
іменем України
"28" лютого 2018 р. Вознесенський міськрайонний судМиколаївської області у складі: головуючої - судді Ротар М.М.
при секретарі – Фінько О.П.
за участю - прокурора Андріїшина І.В., представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу за позовом Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави,
В С Т А Н О В И В:
29.12.2017 року керівник Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.12.2006 року між Вознесенською районною державною адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки. За умовами договору орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 72,13 га., для сінокосіння та випасання худоби із земель державної власності (землі запасу), кадастрові номера ділянок 4822085400:14:0000662. 4822085400:14:000:0663, яка знаходиться в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району. Вказаний договір було зареєстровано у Вознесенському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДЗК 13 грудня 2006 року за №040601100111. Строк дії договору становить 49 років.
Відповідно до умов даного договору відповідач зобов'язався використовувати земельну ділянку за призначенням, а також сплачувати позивачу оренду плату в розмірі та строки, визначені договором, але відповідач ОСОБА_3 порушив умови договору оренди в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням, через що прокурор просив про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення обєкту оренди державі.
Ухвалою суду від 02 січня 2018 року позовна заява була залишена без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 15 січня 2018 року позовна заява була прийнята та призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07 лютого 2018 року підготовче провадження було закрито та справа була призначена до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні прокурор Андріїшин І.В. позов підтримав у повному обсязі, зазначив, що відповідач не забезпечив використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням, земельна ділянка використовується відповідачем для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме вирощується соняшник та ячмінь, тобто у незаконний спосіб, що призводить до погіршення якості грунтів, завдає шкоди державі і є істотним порушенням умов договору оренди землі і з цих підстав просив позов задовольнити.
Від представника позивача ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області надійшла заява, в якій він просить розгляд справи здійснювати без його участі, вирішення позовних вимог залишає на розсуд суду.
Від представника позивача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшла заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що на даний час відсутні підстави для розірвання договору оренди, оскільки порушення мало одноразовий характер, на сьогоднішній день повністю усунуто, земельна ділянка приведена в належний стан та використовується за цільовим призначенням. Шкода відповідачем повністю відшкодована. Доказів того, що в даному випадку відбулося істотне порушення договору оренди позивачем не надано. Доказів того, що діями відповідача заподіяно шкоду, яка б значною мірою позбавила сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору позивачем не надано.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, допитавши свідка державного інспектора — головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському та м. Вознесенськ управління з контролю за використанням та охоронною земель ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5, суд прийшов до наступного.
Розпорядженнями Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області від 23 грудня 2005 року за № 553-р затверджено матеріали попереднього вибору місця розташування земельної ділянки ОСОБА_3 та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 75,0 га пасовищ в оренду на 49 років із земель державної власності (земель запасу) в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області для сінокосіння та випасання худоби.
Розпорядженням Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області від та 02.10.2006 року за № 426-р 1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 72,13 га пасовищ в оренду на 49 років із земель державної власності (земель запасу) в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
Судом встановлено, що 13 грудня 2006 року між Вознесенською районною державною адміністрацію Миколаївської області з одного боку та громадянином України ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 72,13 га., пасовищ для сінокосіння та випасання худоби із земель державної власності (землі запасу), яка розташована в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області строком на 49 років.
Даний договір було зареєстровано у Вознесенському реєстраційному окрузі 13.12.2006 за № 04060110011.
Отже, між сторонами склалися договірні правовідносини, які витікають з договору оренди земельної ділянки.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", а також іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.
Відповідно до вимог ст.124 Земельного Кодексу України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Згідно ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.
За ч.3 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст.14, 18, 20 Закону України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідност. 13 Закону України за договором оренди землі орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Із змісту позовної заяви слідує, що прокурор в інтересах держави, як на підставу розірвання договору оренди посилався на те, що земельна ділянка відповідачем використовувалася не за цільовим призначенням, а саме була розорена та засіяна соняшником та ячменем, тобто використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є незаконним розоренням пасовищ і призводить до погіршення якості грунтів, виснаження земель і є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки. На підтвердження вказаних обставин прокурором було надано:
- Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки, що була передана в оренду відповідачу ОСОБА_3 від 06.07.2017 року за № 253-ДК/387/АП/09/0А-17. В результаті перевірки встановлено, що земельні ділянки площею 72,13 га пасовища в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, що перебуває в оренді ОСОБА_3 розорані і засіяні відповідно соняшником, ячменем;
- Постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 від 07.07.2017 року № 253-ДК/0145По/08/01/-17, відповідно до якої він був визнаний винним за ст. 53 КупАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;
- Протокол огляду місця події від 06 липня 2017 року з фототаблицями, об'єктом огляду є земельна ділянка, що перебуває у користуванні ОСОБА_3 для сінокосіння та випасання худоби на якій засіяно ячмінь та соняшник;
- Витяг з кримінального провадження № 12017150190001194, відповідно до якого повідомляється, що 19.06.2017 року до чергової частини Вознесенського ВП ГУНП надійшов рапорт слідчого Чеботарьова Ю.В., про те, що працівниками Відділу у Вознесенському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області в межах наданих повноважень не було здійснено забезпечення контролю за використанням земельних ділянок, внаслідок чого була спричинена шкоду інтересам держави.
Допитаний в судовому засіданні свідок державний інспектор — головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському та м. Вознесенськ управління з контролю за використанням та охоронною земель ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5, пояснив, що ним на підставі наказу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27 червня 2017 року № 253-ДК була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, в тому числі земельної ділянки, що знаходиться в оренді ОСОБА_3 та ним було встановлено, порушення ст.211 ЗК України та ст.53 КупАп, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Відповідач ОСОБА_3 був притягнений до адміністративної відповідальності за ст. 53 КупАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Крім того був розрахований розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 29 483 грн.18 коп., яка була повністю відшкодована відповідачем ОСОБА_3
В судовому засіданні також було встановлено, що на даний час порушення , що було встановлено під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства відповідачем ОСОБА_3 повністю усунено в строк, який був визначений приписом головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському та м. Вознесенськ управління з контролю за використанням та охоронною земель ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 від 06.07.2017 року № 253-ДК/0151Пр/03/01-17, а саме земельна ділянка в строк до 05.08.2017 року була звільнена від сільськогосподарських насаджень та приведена у належний стан.
Вказана обставина підтвердилася в судовому засіданні Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 10.10.2017 року № 516-ДК/1286/АП/09/01/-17, довідкою Щербанівської сільської ради Вознесенського району від 02.02.2018 року №7/04.09, відповідно до якої в 2017 році ОСОБА_3 одноразово порушив умову договору, щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Дане порушення було виправлено, до місцевого бюджету надійшло окрім орендної плати відшкодування збитків в сумі 29483 грн., порушення мало одноразовий характер, на даний час земельна ділянка приведена в належний стан. А також свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснив, що на сьогоднішній день земельна ділянка звільнена та перебуває в стані придатному для використання за цільовим призначенням.
У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” (зі змінами) зазначено, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.
За змістом частини 1 статті 32 Закону України “Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельною ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У пункті 39 вказаного договору оренди зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Дострокове розірвання договору оренди за ініціативою Орендаря можливе за умови попередження Орендатора за 30 днів при виконанні всіх передбачених законом положень щодо розірвання договору до закінчення строку оренди.
Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є систематична несплата орендної плати.
Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Зазначене положення ЦК України повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Саме такий висновок викладений у Постанові ВСУ України від 18 вересня 2013 року при розгляді цивільної справи №6-75цс13.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор просив розірвати договір оренди з тих підстав, що земельна ділянка, надана в оренду використовується відповідачем не за цільовим призначенням.
Зокрема, вказує, що в даному випадку держава не отримала певну суму коштів у випадку, якби вказана ділянка надавалась в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що завдало істотної шкоди інтересам держави і є підставою для розірвання договору. Крім того зазначає, що нецільове використання земельної ділянки призводить до погіршення стану орендованої земельної ділянки і не зберігається родючість ґрунтів.
Однак і ці доводи не знайшли свого підтвердження в суді. При цьому, правом на проведення відповідної судової експертизи прокурор не скористався, незважаючи на те, що судом таке право роз'яснено.
Статтею 5 Земельного Кодексу України визначені основні принципи земельного законодавства, серед яких зазначено принцип раціонального використання та охорони земель.
Раціональним вважається таке використання сільськогосподарських земель, у ході якого забезпечується одержання сталих високих урожаїв сільськогосподарських культур, запобігання необґрунтованому вилученню земель зі сфери сільськогосподарського виробництва для потреб інших галузей народного господарства, збереження та підвищення родючості ґрунтів, охорона навколишнього середовища.
Згідно зі статтею 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Відповідно до ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Таким чином, із наведених норм діючого законодавства випливає, що підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку може бути належним чином доведений факт використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, який передбачає дію - використання земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей.
Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства встановлений ст.144 ЗК України, яка передбачає, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.
В даному випадку відповідач повністю виконав припис головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському та м. Вознесенськ управління з контролю за використанням та охоронною земель ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 від 06.07.2017 року № 253-ДК/0151Пр/03/01-17 та усунув порушення земельного законодавства.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до наступних висновків. Прокурор не надав належних доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, що діями відповідача заподіяна шкода, яка б значною мірою позбавила сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Порушення, що було допущене відповідачем ОСОБА_3 є одноразовим, не триваючим, відразу усунуто відповідачем, а тому жодних підстав для розірвання договору в односторонньому порядку в силу положень ч. 2 ст.651 ЦК України не має.
Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2,3,19,23,76-89,141,258-268 ЦПК України , суд
У Х В А Л И В :
В задоволенні позовних вимог керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 01 березня 2018 року.
Суддя М.М. Ротар
