03.07.19
22-ц/812/1155/19
Справа №473/4411/17
Провадження № 22ц/812/1155/19 Головуючий у 1-ї інстанції Ротар М.М.
Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
3 липня 2019 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої: Ямкової О.О.,
суддів: Коломієць В.В., Колосовського С.Ю.,
із секретарем: Богуславською О.М.,
за участю: прокурора - Цвікілевич Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
Першого заступника прокурора Миколаївської області
(далі - прокурор)
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді Ротар М.М. в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області о 13 годині 30 хвилин зі складанням його повного тексту 1 березня 2018 року, по справі
за позовом
керівника Вознесенської місцевої прокуратури
(далі - прокурора)
в інтересах держави в особі
Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області
(далі - Вознесенської РДА),
Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області
(далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області)
до ОСОБА_1
про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки
та повернення земельної ділянки у розпорядження держави, -
В С Т А Н О В И Л А:
29 грудня 2017 року керівник Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Вознесенської РДА і ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави.
Позовна заява мотивована тим, що 13 грудня 2006 року між Вознесенською РДА Миколаївської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років та цього ж дня його зареєстровано у Вознесенському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДЗК за № 040601100111.
За умовами вказаного договору орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 72,13 га пасовищ для сінокосіння та випасання худоби із земель державної власності та зобов`язався використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та сплачувати орендну плату у розмірі та строк, визначені договором.
Відповідно до актів обстеження земельної ділянки та постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відповідачем не використана. Навпаки, відповідач ОСОБА_1 використав об`єкт оренди для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме засіяв та виростив соняшник і ячмінь.
Такими діями відповідача державі заподіяно шкоду у розмірі 29 483,18 грн..
Ураховуючи викладене, прокурор в інтересах держави просив достроково розірвати договір оренди землі від 13 грудня 2006 року, укладений між позивачем Вознесенською РДА та відповідачем ОСОБА_1 , зобов`язати його повернути земельну ділянку площею 72,13 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області у розпорядження держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.
У відзиві на позовну заяву відповідач вважав позов таким, що не підлягає задоволенню, посилався на те, що хоча він і визнав факт зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення, однак виконав усі можливі заходи задля його усунення, а також сплатив штраф та відшкодував заподіяні збитки до сплину 30 днів після видачі припису інспектора, що вказує на його добросовісність.
За наявності вказаних обставин, вважав, що дане порушення не є підставою для дострокового розірвання договору оренди, оскільки відповідно до норми статті 144 ЗК України припиненням права користування земельною ділянкою можливо тільки у випадку не сплати штрафу та повторного не усунення порушення протягом наступних тридцяти днів.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано припис державного інспектора від 6 липня 2017 року, та усунуто порушення земельного законодавства. Порушення, що було допущене ОСОБА_1 є одноразовим, не триваючим, штраф та збитки, нараховані за ним сплачені, а тому підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку в силу положень частини 2 статті 651 ЦК України відсутні.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на не відповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням положень статей 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 143 ЗК України, і статті 651 ЦК України.
Прокурор зазначав, що ОСОБА_1 не дотримано умов використання земельної ділянки, а саме пункту 17 спірного договору оренди земельної ділянки щодо збереження стану об`єкта оренди шляхом використання за цільовим призначенням, чим порушено останні пункти 2, 16 цього договору, якими обумовлено, що об`єктом оренди є пасовища, а цільове призначення ділянки - сінокосіння та випасання худоби. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, яке визначено у договорі оренди є порушенням положення статті 25 Закону України «Про оренду землі», які закріпляють обов`язок орендаря земельної ділянки виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом та договором.
Також вважав, що використання земельної ділянки як рілля та засівання її зерновою культурою - ячменем та соняшником підтверджується належними і допустимими доказами, а тому є усі підстави для розірвання договору оренди на підставі пункту 38 договору, в якому сторони узгодили, що підставою припинення договору є, зокрема, невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову прокурору суд першої інстанції виходив з характеру порушення, що допущено відповідачем та недостатності доказів щодо погіршення стану земельної ділянки, а також відсутності підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку в порядку, визначеному статтями 141, 143 ЗК України і відсутністю порушення прав позивачів у зв`язку з відшкодуванням відповідачем шкоди та приведення земельної ділянки до її цільового призначення.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна.
Судами встановлено, що розпорядженням Вознесенської РДА Миколаївської області від 23 грудня 2005 року за №553-р затверджено матеріали попереднього вибору місця розташування земельної ділянки ОСОБА_1 , надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 75,0 га пасовищ в оренду на 49 років із земель державної власності (земель запасу) у межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області для сінокосіння та випасання худоби (т.1 а.с.11-12).
Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років громадянину ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби із земель державної власності (землі запасу), у межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, в оренду останньому передано із земель сільськогосподарського призначення земельну ділянку загальною площею 72,13 га, в тому числі: рілля богарна, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 цільове використання землі та код за УКЗВЗ (на час виготовлення проекту землеустрою) 2.2 для сінокосіння та випасання худоби; обмеження (обтяження) права користування - правові, екологічні, агротехнічні(т. 1 а.с.46-50).
Пунктом 5 розпорядження Вознесенської РДА Миколаївської області № 426-р від 2 жовтня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 72,13 га пасовищ в оренду на 49 років із земель державної власності (земель запасу) у межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (т.1 а.с.13-14).
13 грудня 2006 року між Вознесенською РДА Миколаївської області з одного боку та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, пасовищ для сінокосіння та випасання худоби із земель державної власності (землі запасу) площею 72,13 га, яка розташована у межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області строком на 49 років, який цього ж дня зареєстровано у Вознесенському реєстраційному окрузі за №04060110011 (т. 1 а.с.15-18).
Відповідно до пунктів 1, 2 вказаного договору земельна ділянка загальною площею 72,13 га, у тому числі - пасовища 72,13 га, передана в строкове платне користування для сінокосіння та випасання худоби із складенням відповідного акту (т.1 а.с.19).
Згідно з пунктами 15, 16, 17 цього договору цільове призначення земельної ділянки є сінокосіння та випасання худоби, а умовами її збереження є використання за цільовим призначенням.
Відповідно до пункту 30 цього договору орендар має право на використання земельної ділянки не порушуючи умов договору.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38 зазначеного договору оренди земельної ділянки).
Відповідно до проекту землеустрою земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, а за умовами договору передбачено, що земельна ділянка використовується виключно як пасовище для сінокосіння, випасання худоби.
Згідно із частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України, зокрема частини 2 статті 759 ЦК України вказує, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною 2 статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Частиною 5 статті 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1-4 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Статтею 34 ЗК України визначено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби, а органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру у користуванні ОСОБА_1 перебуває дві земельні ділянки - 53.8819 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ) та 18.2528 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), загальна площа яких становить 72,13 га і за категорією земель вони належать до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення, вид використання - 01,08 для сінокосіння і випасання худоби (т.1 а.с.92-99).
Разом з тим, внаслідок проведення 6 липня 2017 року держінспектором перевірки дотримання вимог земельного законодавства, у результаті якої встановлено, що земельна ділянка площею 72,13 га, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 на умовах оренди згідно договору оренди земельної ділянки від 13 грудня 2006 року, оброблена сільськогосподарською технікою та засіяна соняшником та ячменем, що свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (т.1 а.с.33, 34).
6 липня 2017 року держінспектором відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53? КУпАП, пунктом «г» частини першої статті 211 ЗК України (т.1 а.с.85)
Постановою держінспектора від 7 липня 2017 року накладено адміністративне стягнення за вказане правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. та винесено припис про усунення порушень земельного законодавства (т.1 а.с.86).
Відповідачем зазначений припис та постанова про накладення адміністративного стягнення у зв`язку із порушенням вимог законодавства (використання земельної ділянки не за цільовим призначенням) не оскаржені, суму адміністративного стягнення у вигляді штрафу сплачено у повному обсязі.
Таким чином ОСОБА_1 визнав факт порушення щодо використання ним земельної ділянки не за цільовим призначенням, та відшкодував заподіяну шкоду державі.
Відтак, вищенаведені дії орендаря, у відповідності до перелічених норм земельного законодавства України можуть бути підставою для розірвання укладеного договору за згодою сторін чи у судовому порядку.
За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок його вчинення завдається шкода другій стороні, та вона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладанні договору.
Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України «Про оренду землі».
Згідно із частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
З наведеного виходить, що відмовляючи в задоволенні позову суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної оцінки встановленим ним обставинам справи в частині того, що факт порушення умов спірного договору оренди земельної ділянки, зокрема використання її не за цільовим призначенням, визначеним його умовами, встановлено та не заперечується відповідачем, а тому вказане порушення умов спірного договору, яким обґрунтовувалися позовні вимоги є достатньою підставою для його розірвання та повернення земельної ділянки державі.
Сам факт визнання порушення, відшкодування заподіяної шкоди та його усунення в наступному є по своєї суті дійовим каяттям, яке не скасовує наявність факту порушення орендарем умов договору, які дають підстави для його розірвання у судовому порядку.
Доводи відповідача щодо порушення позивачами порядку, встановленого у статті 144 ЗК України, наслідком чого є відмова у розірванні договору оренди, є помилковим тлумаченням діючого законодавства, так як такий порядок встановлено для прийняття рішення про припинення права на користування земельною ділянкою виключно органами місцевого самоврядування.
За такого рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п.п.1, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового, за яким позов слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до норми статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь Прокуратури Миколаївської області 14 400 грн. судового збору за розгляд справи в судах першої апеляційної та касаційної інстанціях.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2018 року - скасувати, та ухвалити нове, яким позов керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області - задовольнити.
Договір оренди земельної ділянки укладений 13 грудня 2006 року між Вознесенською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , зареєстрований у Вознесенському районному окрузі Миколаївської регіональної філії ДЗК 13 грудня 2006 року за номером 040601100111 - розірвати.
Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 72,13 га, яка складається з двох окремих ділянок: площею 53.8819га, кадастровий номер НОМЕР_2 , та площею 18.2528га, кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною вартістю 281 306 грн. 26 коп., та які знаходяться за межами населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Миколаївської області 14400,00 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, починаючи з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О.О.Ямкова
Судді В.В. Коломієць
С.Ю.Колосовський
