ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №804/6382/16

адміністративне провадження №К/9901/957/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (суддя Турлакова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (судді: Чумак С.Ю. (головуючий), Гімон М.М., Юрко І.В.) у справі №804/6382/16 за позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної фіскальної служби України, третя особа: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування наказу та визнання дій протиправними,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі - позивач, ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод») звернулось до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), третя особа - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило:

- скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 грудня 2013 року № 1562 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування до Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

- визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України по складанню та направленню на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подань від 8.08.2013р. №9668/5/99-99-22-03-01-16, та від 12.08.2013р. № 06/81233-13 в частині включення Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» посилалось на те, що позивачем було без порушення строків подано позовні заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, та отримано рішення, якими було у повному обсязі стягнуто суми заборгованості, а тому, підстави для складення Міністерством доходів і зборів України подань від 08.08.2013р. №9668/5/99-99-22-03-01-16, та від 12.08.2013р. №06/81233-13 та відповідно винесення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України наказу від 25 грудня 2013 року № 1562 - відсутні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 грудня 2013 року № 1562 «Про застосування спеціальної санкції-індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування до ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» спеціальної санкції - індивідуальної режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - скаржник, податковий орган) подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод». У касаційній скарзі податковий орган посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз обставин справи, а також на те, що судами невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» надіслало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 26 червня 2013 року по 27 червня 2013 року податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» щодо дотримання вимог валютного законодавства згідно повідомлень уповноваженого банку про порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, про що було складено акт від 27 червня 2013 року №462/16.3-14310112.

Під час проведення перевірки, податковим органом було встановлено, що позивач уклав контракти: 1) контракт від 25 січня 2012 року № 100004-12 (далі - Контракт №100004-12) з ТОВ «Мега-Збут» (Російська Федерація), відповідно до умов якого та додаткових угод до нього, продавець зобов'язується поставити товар (щебневу продукцію) в обумовленій контрактом кількості та якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку та за цінами згідно умов діючого контракту (п.1.1 контракту № 100004-12 від 25.01.2012) та який діє до 31.12.2012 або до повного виконання сторонами зобов'язань по контракту; 2) контракт від 12 червня 2009 року № 339109 (далі - Контракт № 339109) з ТОВ «ІнтерТріоні» (Російська Федерація), відповідно до умов якого та додаткових угод до нього продавець зобов'язується поставити товар (щебневу продукцію) в обумовленій контрактом кількості та якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку та за цінами згідно умов діючого контракту, який діє до 31.12.2009 або до повного виконання сторонами зобов'язань по контракту.

За Контрактом № 100004-12, станом на 24.11.2012 дебіторська заборгованість склала 1 376 405,9 рос.руб з граничним терміном погашення 16.01.2013, чим порушено строки розрахунків, встановлених ст. 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Рішенням Міжнародного арбітражного суду при ТПП України від 29.03.2013 у справі АС №274р/2012 вирішено стягнути з ТОВ «Мега-Збут» (Російська Федерація) на користь ДП НПО «Павлоградський хімічний завод» (Україна) 1 474 754, 65 російських рублів.

За Контрактом № 339109, станом на 01.06.13р. дебіторська заборгованість склала 5 149 746,97 рос.руб з граничним терміном погашення 30.04.2013, чим порушено строки розрахунків, встановлених ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Рішенням Міжнародного арбітражного суду при ТПП України від 25.06.2013 у справі АС №74р/2012 вирішено стягнути з ТОВ «ІнтерТріоні» (Російська Федерація) на користь ДП НПО «Павлоградський хімічний завод» (Україна) 5 049 279,96 російських рублів.

У зв'язку з виявленими обставинами та зверненням податкового органу до Департаменту податкового та митного аудиту ДФС України, 8 серпня 2013 року Державною фіскальною службою України складено подання від №9668/5/99-99-22-03-01-16 «Про застосування спеціальних санкцій» щодо включення позивача до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію, та, відповідно до якого, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 25.12.2013 прийнято наказ № 1562, яким ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» включено до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» 04.07.2014 листом за №56/1-249 звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) з проханням призупинити дію наказу від 25 грудня 2013 року № 1562 у зв'язку з тим, що позивачем вживаються практичні заходи щодо усунення порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв'язку з чим Мінекономрозвитку 04.08.2014 наказом №931 «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, застосованої до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України», яким зупинено дію спеціальної санкції до 30.10.2014 включно.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон України № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною одинадцятою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ (далі - Закон України № 959-ХІІ) встановлено, що до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.

В п. 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зазначено, що Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Законом України № 959-ХІІ.

Відповідно до частини першої та другої статті 37 Закону України № 959-ХІІ за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій. Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.

Згідно з пп. 1.2 п. 1 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Положення), затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року №52, санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. Про застосування санкцій відповідно до п. 4.8. Положення, передбачених ст. 37 Закону України № 959-ХІІ, видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

Тобто, підставою для видання наказу про застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності санкцій, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону України №959-ХІІ є порушення певним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності Закону України № 959-ХІІ та пов'язаних з ним законів, зокрема, Закону України № 185/94-ВР.

Частиною третьою, четвертою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення суб'єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції, які застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Положеннями статті 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом.

Судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок, про те, що санкція, застосована Міністерством економічного розвитку і торгівлі України у спірних правовідносинах - індивідуальний режим ліцензування, є адміністративно-господарською санкцією.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, спеціальна санкція до ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» застосована за порушення позивачем статті 4 Закону України № 185/94-ВР, а саме, не зарахування на валютний рахунок позивача у відповідні строки валютної виручки за вищезазначеними контрактами.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону України № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України, відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір зарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас частиною третьою, п'ятою статті 4 Закону України № 185/94-ВР передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Враховуючи вказані положення, суди попередніх інстанцій зазначили, що у випадку прийняття відповідним судом рішення про задоволення вказаного в частині 3 статті 4 Закону України №185/94-ВР позову, то порушення з боку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - відсутні. Рішення Міжнародного арбітражного суду при ТПП України на користь ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» за контрактами № 100004-12 та № 339109 прийняті відповідно 29 березня 2013 року та 25 червня 2013 року (до винесення наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 грудня 2013 року № 1562 про застосування до позивача спеціальної санкції), тому у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України були відсутні підстави для застосування такої санкції, у зв'язку з відсутністю в діях позивача порушень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в розумінні вказаного Закону.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» було вжито необхідних та достатніх заходів для приведення зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із вимогами законодавства визначених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», з огляду на що, спеціальна санкція у вигляді індивідуального режиму ліцензування підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі №804/6382/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду