Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
28 вересня 2017 рокусправа № 804/6382/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,
секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,
за участі представника позивача Юрченко О.О., представника відповідача 2 та третьої особи Коваль В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі № 804/6382/16 за позовом Державного підприємства «Науково-виробниче обєднання «Павлоградський хімічний завод» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Відповідач 1), Державної фіскальної служби України (Відповідач 2) про скасування наказу та визнання дій протиправними, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (на час розгляду апеляційної скарги Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби),
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати наказ Відповідача 1 від 25.12.2013 року № 1562 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування до ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» спеціальної санкції - індивідуальної режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;
- визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України по складанню та направленню на адресу Відповідача 1 подань від 08.08.2013 року № 9668/5/99-99-22-03-01-16, та від 12.08.2013 року № 06/81233-13 в частині включення позивача до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним було без порушення строків подано позовні заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, та отримано рішення, якими було у повному обсязі стягнуто суми заборгованості, а тому, підстави для складення Міністерством доходів і зборів України подань від 08.08.2013 року № 9668/5/99-99-22-03-01-16, та від 12.08.2013 року № 06/81233-13 та відповідно винесення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України наказу від 25 грудня 2013 року № 1562 - відсутні.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року адміністративний позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Відповідача 1 від 25.12.2013 року № 1562 «Про застосування спеціальної санкції-індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування до ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» спеціальної санкції - індивідуальної режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши в задоволенні позовних вимог.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанову суду не оскаржено.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.
В період з 26 червня 2013 року по 27 червня 2013 року третьої особою проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно повідомлень уповноваженого банку про порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, про що було складено акт від 27.06.2013 року № 462/16.3-14310112. (т. 1 а.с. 8-18)
Під час перевірки позивача встановлено, що підприємством укладено наступні контракти:
1. Контракт від 25.01.2012 року № 100004-12 з ТОВ "Мега-Збут" (Російська Федерація) в особі директора Барабаш С.О., відповідно до умов якого та додаткових угод до нього, продавець зобов'язується поставити товар (щебневу продукцію) в обумовленій контрактом кількості та якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку та за цінами згідно умов діючого контракту (п. 1.1 контракту № 100004-12 від 25.01.2012). Контракт діє до 31.12.2012 року або до повного виконання сторонами зобов'язань по контракту.
На виконання умов контракту позивачем у періоді з 01.03.2012 року по 01.08.2012 року згідно ВМД було експортовано щебню гранітного 12794,9 т. на загальну суму 5 726 405,90 рос.руб. (1 484 397,91 грн.).
В оплату за отриманий гранітний щебень за період з 01.03.2012 року по 01.08.2012 року на рахунок позивача за реквізитами, вказаними в контракті, надійшла валютна виручка на загальну суму 4 350 000 рос.руб. (еквівалент 1 122 043 грн.).
Станом на 24.11.2012 року дебіторська заборгованість склала 1 376 405,9 рос.руб. з граничним терміном погашення 16.01.2013 року, чим порушено строки розрахунків, встановлених ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", із змінами та доповненнями.
Рішенням Міжнародного арбітражного суду при ТПП України від 29.03.2013 року у справі АС № 274р/2012 вирішено стягнути з ТОВ "Мега-Збут" (Російська Федерація) на користь ДП НПО "Павлоградський хімічний завод" (Україна) 1 376405,9 російських рублів - вартість поставленого товара, 3 095,99 російських рублів - пеню за прострочку оплати товара і , крім того 95 252,76 російських рублів на відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а всього 1 474 754 (один мільйон чотириста сімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят чотири) російських рублів і 65 копійок. (т. 1 а.с. 34-40).
2. Контракт від 12.06.2009 року № 339109 з ТОВ "ІнтерТріоні" (Російська Федерація), відповідно до умов якого та додаткових угод до нього продавець зобов'язується поставити товар (щебневу продукцію) в обумовленій контрактом кількості та якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку та за цінами згідно умов діючого контракту. Контракт діє до 31.12.2009 року або до повного виконання сторонами зобов'язань по контракту.
На виконання умов зазначеного контракту позивачем у періоді з 20.09.2012 року по 07.05.2013 року згідно ВМД, було експортовано щебню гранітного 10 710 т. на загальну суму 5265970,00 рос. руб. (1360955 грн.).
В оплату за отриманий гранітний щебень за період з 20.09.2012 року по 07.05.2013 року на рахунок позивача за реквізитами, вказаними в контракті, надійшла валютна виручка на загальну суму 7090000 рос.руб. (еквівалент 1822472,3 грн.).
Станом на 01.06.13 року існує дебіторська заборгованість склала 5149746,97 рос. руб. з граничним терміном погашення 30.04.2013 року, чим порушено строки розрахунків, встановлених ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", із змінами та доповненнями.
Рішенням Міжнародного арбітражного суду при ТПП України від 25.06.2013 року у справі АС № 74р/2012 вирішено стягнути з ТОВ "ІнтерТріоні" (Російська Федерація) на користь ДП НПО "Павлоградський хімічний завод" (Україна) 4 659 746,95 російських рублів - вартість поставленого товару, 76 024,45 російських рублів - витрати на юридичні послуги і крім того 207 971,61 російських рублів відшкодування витрат з оплати арбітражного збора, а всього 5 049 279,96 російських рублів. (т. 1 а.с. 53-61)
У зв'язку з виявленими обставинами третьою особою запропоновано Департаменту податкового та митного аудиту ДФС України застосувати до нерезидентів ТОВ "Мега-Збут" (Російська Федерація) та ТОВ "ІнтерТріоні" (Російська Федерація) спеціальну санкцій: у вигляді індивідуального режиму ліцензування відповідно до ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до резидента Державного підприємства „Науково-виробниче об'єднання „Павлоградський хімічний завод" спеціальну санкцію у вигляді попередження.
8 серпня 2013 року Державною фіскальною службою України складено подання від № 9668/5/99-99-22-03-01-16 "Про застосування спеціальних санкцій" щодо включення позивача до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію.
25.12.2013 року відповідно до зазначеного подання Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято наказ № 1562, яким ДП «НВО"Павлоградський хімічний завод» включено до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». (т. № 1 а.с. 23-24).
04.07.2014 року позивач листом № 56/1-249 звернувся до Мінекономрозвитку з проханням призупинити дію наказу від 25.12.2013 року № 1562 у зв'язку з тим, що позивачем вживаються практичні заходи щодо усунення порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що підкріплювалось відповідними доказами. (т. 1 а.с. 155-158)
04.08.2014 року Мінекономрозвитку видало наказ № 931 "Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, застосованої до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України", яким зупинило дію спеціальної санкції до 30.10.2014 року включно.
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (далі Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Відповідно до ч. 11 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-ХІІ (далі Закон № 959-ХІІ), до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.
Згідно п. 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Законом № 959.
За приписами пункту 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 959-ХІІ за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Частиною другою цієї статті передбачено, що санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.
Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону № 959-ХІІ, до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності, визначається Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі-Положення), затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 року № 52.
Згідно пп. 1.2 п. 1. Положення санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Про застосування санкцій, передбачених ст. 37 Закону № 959-ХІІ, видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти (п. 4.8. Положення).
Отже зазначеними правовими нормами визначено, що підставою для видання відповідачем наказу про застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності санкцій, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону № 959-ХІІ є порушення певним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності Закону № 959 та пов'язаних з ним законів, зокрема, Закону № 185.
За змістом ч. 3, 4 ст. 217 Господарського кодексу України за порушення суб'єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції, які застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом.
Отже, санкція, застосована відповідачем у спірних правовідносинах, а саме індивідуальний режим ліцензування, є адміністративно-господарською санкцією.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Тобто, застосування адміністративно-господарських санкцій має відбуватись з урахуванням правил, передбачених, в тому числі і Господарським кодексом України.
Так, підстави господарсько-правової відповідальності встановлені ст. 218 Господарського кодексу України, відповідно до частині 1 якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
З додатку до оскарженого наказу вбачається, що спеціальна санкція до позивача застосована за порушення ним статті 1 Закону № 185, а саме, не зарахування на валютний рахунок позивача у відповідні строки валютної виручки за вищезазначеними контрактами.
Частиною 1 статті 4 Закону № 185 України встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України, відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір зарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Водночас ч. 3 ст. 4 Закону № 185 передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Відповідно ж до частини 5 вказаної статті у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Таким чином, зазначеною нормою законодавець фактично встановив підстави для констатування факту відсутності з боку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності порушень Закону № 185 у випадку прийняття відповідним судом рішення про задоволення вказаного в частині 3 статті 4 цього Закону позову.
Оскільки ж рішення Міжнародного арбітражного суду при ТПП України на користь позивача за контрактами з ТОВ «Мега-Збут» і ТОВ "ІнтерТріоні" прийняті 29 березня та 25 червня 2013 року, тобто до винесення оскарженого наказу про застосування до ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» спеціальної санкції, то у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України були відсутні підстави для застосування такої санкції у зв'язку з відсутністю в діях позивача порушень статті 1 Закону № 185 в розумінні цього Закону.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність застосування оскарженим наказом до позивача спеціальної санкції і необхідність скасування цього наказу у вказаній частині.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції також проаналізований і стан виконання рішень Міжнародного арбітражного суду при ТПП України та встановлено, що за ними відкриті виконавчі провадження, а тому констатовано, що позивачем вжито всіх необхідних та достатніх практичних заходів для повернення валютної виручки на територію України і це також є підставою для скасування наказу про застосування спеціальної санкції, але відповідач 1 відмовляється це зробити.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не можуть впливати на правове вирішення спору, оскільки проаналізовані дії вчинені вже після прийняття оскарженого наказу, а тому на його законність впливати не можуть і є надлишковими. Натомість дії та рішення відповідачів після винесення наказу позивачем не оскаржувались, а тому не є предметом розгляду в даній справі. Проте такі висновки суду першої інстанції на правильність прийнятого рішення не вплинули, у зв'язку з чим підстави для зміни або скасування постанови суду відсутні.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята законно та обґрунтовано, апеляційна скарга позивача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
Повний текст складений 29 вересня 2017 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі № 804/6382/16 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко
