ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
15 лютого 2018 року № 826/15565/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Шевченко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за участю учасників справи:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Гриб Н.П.,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Прокуратури Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- скасувати наказ прокурора Київської області від 05.01.2017 №2к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та з органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області з 05.01.2017 або на іншу рівнозначну посаду;
- стягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 05.01.2017 до моменту ухвалення судом рішення.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що службове розслідування відносно нього проведено комісією, яка не уповноважена на проведення таких дій, прийнятий комісією висновок став підставою для прийняття оскаржуваного наказу. За результатами службового розслідування комісія дійшла хибного висновку, що факт порушення позивачем вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури знайшов своє підтвердження.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог, та зазначив, що позивачем не дотримано вимог п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» щодо додержання правил прокурорської етики, зокрема недопушення поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, встановив наступне.
Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме копією трудової книжки позивача, ОСОБА_1 працював на посаді слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління Прокуратури Київської області.
Відповідно до наказу прокурора Київської області від 29.12.2016 № 218 створено комісію з метою з'ясування обставин, які стали підставою для винесення 21.12.2016 слідчим суддею Солом'янського району міста Києва ухвали про проведення обшуку в кабінеті № 107 приміщення прокуратури Київської області за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, що використовувався слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_1, а також перевірки можливого вчинення останнім неправомірних дій під час здійснення ним досудового розслідування кримінального провадження № 42016110000000448 від 06.09.2016 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
За результатами службового розслідування складено висновок від 05.01.2017, яким, встановлено факт порушення позивачем вимог ч. 3, п. п. 3, 4 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 10, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вчинення проступку, що порочить його як працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням в органах прокуратури України.
За результатами службового розслідування комісією рекомендовано прокурору Київської області притягнути до дисциплінарної відповідальності слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління прокуратури Київської області ОСОБА_1
Наказом прокурора Київської області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 05.01.2017 № 2к за порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вчинення дій, що порочать звання працівника прокуратури і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності звільнено юриста 2 класу ОСОБА_1 з посади слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління прокуратури Київської області та з органів прокуратури.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини, врегульовані Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Дисциплінарним статутом прокуратури України, Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генерального прокурора України №104 від 24.09.2014 (зі змінами від 19.03.2015 №34).
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Так, положеннями ст.ст. 43-50 Закону України «Про прокуратуру» визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування тощо.
Як вже зазначалося вище, відповідно до наказу прокурора Київської області від 29.12.2016 № 218 створеною комісією з метою з'ясування обставин, які стали підставою для винесення 21.12.2016 слідчим суддею Солом'янського району міста Києва ухвали про проведення обшуку в кабінеті № 107 приміщення прокуратури Київської області за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, що було робочим місцем слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_1, а також перевірки можливого вчинення останнім неправомірних дій під час здійснення ним досудового розслідування кримінального провадження № 42016110000000448 від 06.09.2016 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
За результатами службового розслідування складено висновок від 05.01.2017, яким, зокрема, доведено факт порушення слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління прокуратури Київської області ОСОБА_1 вимог ч. 3, п.п. 3, 4 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 10, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вчинення проступку, що порочить його, як працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням в органах прокуратури України.
Під час службового розслідування встановлено, що слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління прокуратури Київської області ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, проводячи слідчі дії у кримінальному провадженні №42016110000000448, вступив у позаслужбові відносини з ОСОБА_6, ОСОБА_4 та адвокатами ОСОБА_7 і ОСОБА_8, що вплинуло на неупередженість і об'єктивність виконання ним професійних обов'язків, скомпрометувало високе звання працівника прокуратури та викликало негативний громадський резонанс.
Відносно доводів позивача щодо порушення процедури проведення службового розслідування, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генерального прокурора України №104 від 24.09.2014 (зі змінами від 19.03.2015 №34) (далі по тексту - Інструкція), службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань на їх життя, здоров'я та майно, загибелі та в інших випадках, передбачених цією Інструкцією.
Службові розслідування (перевірки) проводяться незалежно від проведення стосовно працівників прокуратури досудового розслідування у кримінальних провадженнях, здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення (п. 1.4 Інструкції).
Також, п. 2.1.12 Інструкції передбачено одну з підстав для проведення службового розслідування (перевірки), зокрема, інші порушення закону, трудової та виконавської дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.
Про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої проводиться розслідування, та її посада (п. 3.4 Інструкції).
Отже, положеннями Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генерального прокурора України №104 від 24.09.2014 (зі змінами від 19.03.2015 №34) чітко передбачено умови (підстави), процедуру та порядок проведення службових розслідувань (перевірок), яких, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та надану відповідачем копію матеріалів службового розслідування, на думку суду відповідачем було дотримано при проведенні службового розслідування (перевірки) стосовно ОСОБА_1
Крім того, стосовно посилань позивача на те, що єдиною підставою для його звільнення могло бути набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, положеннями ст. 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
Стаття 3 вказаного Статуту визначає, що на підставі статті 48 Закону України «Про прокуратуру» цей Статут встановлює порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини.
Відповідно до ст. 8, 9 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури; дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.
Згідно зі ст. 11 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку; з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування відповідно до порядку проведення службового розслідування в органах прокуратури України.
Таким чином, можна дійти висновку, що особливість дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури полягає і в тому, що вона настає не тільки за порушення, допущені під час проходження служби, а й за допущені проступки, що порочать честь працівника органів прокуратури.
Статтею 2 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28 листопада 2012 року та затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що дія цього Кодексу поширюється на всіх працівників органів прокуратури, науково-навчальних закладів та інших установ прокуратури, які мають класні чини, а також стажистів на посадах прокурорів прокуратури або слідчих. Вимоги Кодексу є обов'язковими з моменту призначення на посаду та ознайомлення з його положеннями, про що робиться письмовий запис в особовій справі працівника прокуратури.
Положеннями ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури визначено, що працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.
Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.
Частиною 1 статті 30 вказаного вище Кодексу визначено, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» працівники прокуратури зобов'язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, враховуючи вказане вище, твердження позивача про те, що порушення кримінального провадження не є підставою для звільнення з роботи і воно можливе лише за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, є помилковим, адже відсутність обвинувального вироку у кримінальній справі не свідчить про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та не є перешкодою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Суд звертає увагу на те, що позивача наказом 05.01.2017 № 2к звільнено із займаної посади не у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності, а за вчинення проступку, який порочить працівника органів прокуратури. Підставами звільнення, зокрема, є висновок від 05.01.2017 службового розслідування за фактом вчинення останнім неправомірних дій під час здійснення ним досудового розслідування кримінального провадження № 42016110000000448.
Так, частиною 4 статті 19 Закону України «Про прокуратуру» чітко визначено, що прокурор зобов'язаний виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Положеннями статті 43 Закону України «Про прокуратуру» передбачено підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, що застосовуються відповідно до п.п. 3, 4 «Прикінцевих положень» цього Закону в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом прокуратури України.
Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України, порушення присяги і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення працівником прокуратури як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Звільнення за порушення Присяги працівника прокуратури може мати місце тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Такий висновок також узгоджується з практикою ВАСУ, викладеною в ухвалі від 15.10.2015 у справі №826/18525/15.
Крім того, суд відхиляє доводи позивача про те, що оскаржуваний наказ та висновки службового розслідування, крім відомостей, викладених в ухвалі слідчого судді, жодного здобутого в ході службового розслідування доказу не містять, оскільки комісія вправі отримувати і давати оцінку будь-яким доказам та фактам, які ними встановлені, як і тим, що наявні в матеріалах кримінального провадження.
Жодних заборон щодо можливості використання відомостей та інформації з матеріалів кримінального провадження немає.
Висновки службового розслідування для прокурора Київської області становлять рекомендаційний (дорадчий) характер і не зобов'язують їх виконання без надання оцінки встановленим подіям та фактам.
Також, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження того, що вищевказана подія (вчинок) набула суспільного резонансу, відповідачем було надано відомості із загальнодоступної мережі «Інтернет» із публікаціями щодо позивача, що є вкрай негативним фактором для репутації та авторитету прокуратури Київської області та викликає негативний громадський резонанс.
Статтею 10 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури зазначено, що працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживати заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
Однак, в силу положень вказаного вище Кодексу, позивач не вичинив жодних належних та допустимих дій, спрямованих на захист своєї честі, гідності і ділової репутації, крім того, з позовною вимогою спростування засобами інформації неправдивих відомостей, які принижують його честь і честь органів прокуратури, позивач до суду не звертався.
Доводи позивача про відсутність доказів завдання шкоди як авторитету прокуратури Київської області, так і органам прокуратури вцілому, є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.
Отже, враховуючи підстави звільнення позивача, характер накладеного дисциплінарного стягнення та процедуру проведення службового розслідування, суд вважає, що даний вид дисциплінарної відповідальності відповідає ступеню вини та характеру вчиненого позивачем проступку, а, отже, правові підстави для задоволення позовної вимоги про поновлення позивача на посаді шляхом скасування наказу прокурора Київської області від 05.01.2017 №2к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відсутні.
Оскільки судом встановлено правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, також не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача в частині поновлення на посаді в органах прокуратури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В И Р І Ш И В :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко
Повний текст рішення виготовлено 26.02.2018.
