ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2020 року
Київ
справа №826/15565/17
адміністративне провадження №К/9901/59085/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л. О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу прокуратури Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (судді: Епель О.В., Карпушова О. В., Кобаль М. І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до прокуратури Київської області (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати наказ прокурора Київської області від 05 січня 2017 року №2к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та з органів прокуратури; поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області з 05 січня 2017 року або на іншу рівнозначну посаду; стягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 05 січня 2017 року до моменту ухвалення судом рішення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що службове розслідування відносно нього проведено комісією, яка не уповноважена на проведення таких дій, прийнятий комісією висновок став підставою для прийняття оскаржуваного наказу. За результатами службового розслідування комісія дійшла хибного висновку, що факт порушення позивачем вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури знайшов своє підтвердження.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що даний вид дисциплінарної відповідальності відповідає ступеню вини та характеру вчиненого позивачем проступку, а, отже, правові підстави для задоволення позовної вимоги про поновлення позивача на посаді шляхом скасування наказу прокурора Київської області від 05 січня 2017 року №2к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відсутні.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року. Адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Київської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Київської області від 05 січня 2017 року №2к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Зобов`язано прокуратуру Київської області поновити ОСОБА_1 органах прокуратури України на посаді слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області з 05 січня 2017 року. Стягнуто з прокуратуру Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 січня 2017 року по 29 травня 2018 року включно в розмірі 239189,80 грн. В задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що прокуратурою Київської області незаконно притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнено з посади слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області, оскільки матеріали службового розслідування не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 ганебного вчинку, який порочить честь і гідність органів прокуратури.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та та залишити рішення першої інстанції без змін.
На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що в матеріалах службової перевірки повинні міститися допити потерпілих, яких прокуратура Київської області, зобов`язана допитати під час проведення службового розслідування.
Судом залишено поза увагою пояснення відповідача про те, що відповідно до пункту 6.1.3 Інструкції опитування потерпілих може проводитись за згодою цих осіб, про що складається відповідна заява, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились надавати подібні пояснення прокуратурі Київської області, мотивуючи, це тим, що вони були допитані по суті в рамках кримінального провадження.
Скаржник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності в наказі жодної правової норми, яка б врегульовувала вид дисциплінарного стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки оскаржуваний наказ містить чітко зазначені підстави звільнення із зазначенням статей на підставі яких відбулося звільнення, а саме п. 5 ч. 1 ст. 11, п.п. 5, 6 ч.1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру», статтей 10, 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.
Представник відповідача у судове засідання прибув, однак не підтвердив право здійснювати представництво або самопредставництво прокуратури Київської області в суді.
Позиція інших учасників справи.
Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
У судове засідання 12 березня 2020 року позивач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/59095/18 (адміністративна справа №826/15565/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача Стрелець Т. Г., суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 637/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Через неприбуття у судове засідання учасників справи, суд відповідно до частини першої статті 345 КАС України розглянув справу у письмовому провадженні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Позивач проходив службу в органах прокуратури та з 11 липня 2016 року на підставі наказу від 05 липня 2016 року № 378к призначений на посаду старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області.
29 грудня 2016 року прокурором Київської області прийнято наказ № 218, яким призначено службове розслідування (перевірку) з метою з`ясування обставин, що стали підставою для винесення 21 грудня 2016 року слідчим суддею Солом`янського району м. Києва ухвали про проведення обшуку в кабінеті № 107 приміщення прокуратури Київської області за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, що використовувався слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Павленко О.В., а також перевірки можливого вчинення останнім неправомірних дій під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42016110000000448 від 06 вересня 2016 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
У зв`язку з цим наказом прокуратури Київської області від 30 грудня 2016 року № 571к позивача відсторонено від виконання службових обов`язків без збереження заробітної плати.
За результатами службового розслідування складено висновок від 05 січня 2017 року, яким, встановлено порушення позивачем вимог частини третьої, п. п. 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 10, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вчинення проступку, що порочить його як працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням на посаді в органах прокуратури України.
На підставі вказаного висновку службового розслідування наказом прокурора Київської області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 05 січня 2017 року № 2к за порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вчинення дій, що порочать звання працівника прокуратури і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності, позивача було звільнено з посади слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління прокуратури Київської області та з органів прокуратури.
Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Релевантні джерела права та акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною четвертою статті 19 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) передбачено, що прокурор зобов`язаний виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
У статті 10 Кодексу закріплено, що працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживати заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
Положеннями статті 18 Кодексу визначено, що працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.
Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.
Частиною першою статті 30 Кодексу передбачено, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» працівники прокуратури зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 43 Закону № 1697-VII визначено, що підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, що застосовуються відповідно до п.п. 3, 4 «Прикінцевих положень» цього Закону в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом прокуратури України.
Статтею 3 Дисциплінарного статуту регламентовано, що на підставі статті 48 Закону України «Про прокуратуру» цей Статут встановлює порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини.
Відповідно до ст.ст. 8, 9, 10, 11 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
Дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.
Прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження в посаді, звільнення, крім пониження на посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України.
Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку; з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування відповідно до порядку проведення службового розслідування в органах прокуратури України.
У п.п. 3, 5 частини першої статті 11 Закону № 1697-VII передбачено, що керівник регіональної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку; у десятиденний строк з моменту вивільнення посади повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у регіональній прокуратурі.
Згідно із п.п. 1.2, 1.4 Інструкцієї про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104 (зі змінами від 19 березня 2015 року № 34) (далі - Інструкція № 104) службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань на їх життя, здоров`я та майно, загибелі та в інших випадках, передбачених цією Інструкцією.
Службові розслідування (перевірки) проводяться незалежно від проведення стосовно працівників прокуратури досудового розслідування у кримінальних провадженнях, здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення.
Пунктом 2.1.12 Інструкції № 104 передбачено одну з підстав для проведення службового розслідування (перевірки), зокрема, інші порушення закону, трудової та виконавської дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.
Про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім`я, по батькові особи, щодо якої проводиться розслідування, та її посада (п. 3.4 Інструкції № 104).
У ч.ч. 1, 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури затверджений наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123 та введений в дію з 01 грудня 2012 року (далі - Кодекс).
Пунктом 2 наказу Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 на прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України покладено обов`язок при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою неухильно додержуватися вимог Кодексу.
Згідно з положеннями статті 1 Кодексу його завданнями є: забезпечення ефективного здійснення працівниками прокуратури своїх професійних обов`язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, суспільної моралі та високої культури; підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них; створення умов для розвитку у працівників прокуратури почуття справедливості, відповідальності, відданості справі, додержання загальнолюдських моральних цінностей, запобігання проявам корупції; формування принципової морально-правової позиції у взаєминах з колегами по службі та керівництвом.
Відповідно до статті 2 Кодексу його дія поширюється на всіх працівників органів прокуратури. Вимоги Кодексу є обов`язковими з моменту призначення на посаду та ознайомлення з його положеннями, про що робиться письмовий запис в особовій справі працівника прокуратури.
Статтею 18 Кодексу встановлено, що працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.
Дисциплінарний статут прокуратури України затверджений постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1796-ХІІ (далі - Дисциплінарний статут).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
Згідно з положеннями статті 9 Дисциплінарного статуту дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.
Абзацом 1 частини третьої статті 10 Дисциплінарного статуту встановлено, що прокурори областей мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження в посаді, звільнення, крім пониження на посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Предметом судового контролю у цій справі є правомірність наказу відповідача від 05 січня 2017 року №2к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та з органів прокуратури, за порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вчинення дій, що порочать звання працівника прокуратури і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Відповідно до наказу прокурора Київської області від 29 грудня 2016 року № 218 створеною комісією з метою з`ясування обставин, які стали підставою для винесення 21 грудня 2016 року слідчим суддею Солом`янського району міста Києва ухвали про проведення обшуку в кабінеті № 107 приміщення прокуратури Київської області за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, що було робочим місцем слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Павленка О.В., а також перевірки можливого вчинення останнім неправомірних дій під час здійснення ним досудового розслідування кримінального провадження № 42016110000000448 від 06 вересня 2016 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
За результатами службового розслідування складено висновок від 05 січня 2017 року, яким, зокрема, доведено факт порушення слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління прокуратури Київської області ОСОБА_1 вимог частини третьої, п.п. 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статтей 10, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вчинення проступку, що порочить його, як працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням в органах прокуратури України.
Під час службового розслідування встановлено, що слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління прокуратури Київської області ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, проводячи слідчі дії у кримінальному провадженні №42016110000000448, вступив у позаслужбові відносини з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та адвокатами Гребінь О.О. і Боженок О.І. , що вплинуло на неупередженість і об`єктивність виконання ним професійних обов`язків, скомпрометувало високе звання працівника прокуратури та викликало негативний громадський резонанс.
Положеннями Інструкції №104 чітко передбачено умови (підстави), процедуру та порядок проведення службових розслідувань (перевірок), яких, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та надану відповідачем копію матеріалів службового розслідування, на думку колегії суддів відповідачем було дотримано при проведенні службового розслідування (перевірки) стосовно ОСОБА_1 .
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що позивача наказом 05 січня 2017 року № 2к звільнено із займаної посади не у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності, а за вчинення проступку, який порочить працівника органів прокуратури. Підставами звільнення, зокрема, є висновок від 05 січня 2017 року службового розслідування за фактом вчинення останнім неправомірних дій під час здійснення ним досудового розслідування кримінального провадження № 42016110000000448.
Так, частиною четвертою статті 19 Закону № 1697-VII чітко визначено, що прокурор зобов`язаний виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Положеннями статті 43 Закону № 1697-VII передбачено підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, що застосовуються відповідно до п.п. 3, 4 «Прикінцевих положень» цього Закону в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом прокуратури України.
Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України, порушення присяги і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення працівником прокуратури як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Звільнення за порушення Присяги працівника прокуратури може мати місце тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Отже, враховуючи підстави звільнення позивача, характер накладеного дисциплінарного стягнення та процедуру проведення службового розслідування, суд вважає, що даний вид дисциплінарної відповідальності відповідає ступеню вини та характеру вчиненого позивачем проступку, а, отже, правові підстави для задоволення позовної вимоги про поновлення позивача на посаді шляхом скасування наказу прокурора Київської області від 05 січня 2017 року №2к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відсутні.
Оскільки судом встановлено правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, також не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача в частині поновлення на посаді в органах прокуратури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку обставинам справи, зазначивши про те, що службове розслідування може бути призначено та розпочато у зв`язку з порушенням щодо працівника прокуратури кримінального провадження, але службовій перевірці підлягає саме наявність обставин, які свідчать про вчинення працівником дисциплінарного проступку, а не про порушення, що ставиться йому у вину в ході кримінального провадження та якому буде надана оцінка суду при вирішенні відповідної кримінальної справи.
Окрім викладеного, колегія суддів звертає увагу, що під порушенням Присяги слід розуміти скоєння працівником прокуратури проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів прокуратури та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
В свою чергу, робота на посадах в органах прокуратури передбачає підвищену відповідальність перед Державою та суспільством, а тому вимоги щодо обов`язків працівників прокуратури є більш суворими і вимагають від таких осіб суворо додержуватись та поважати вимоги закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
На наведені обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції та приймаються судом в якості належних.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Стаття 352 КАС України визначає підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції у відповідній частині
Відповідно до частини першої статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, касаційну скаргу прокуратури Київської області необхідно задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу прокуратури Київської області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року скасувати.
Залишити в силі рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О.Єресько
В.М. Соколов
