ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2018 року
Київ
справа №296/12031/13-а
адміністративне провадження №К/9901/1340/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 296/12031/13-а
за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, управління житлово-комунального господарства Житомирської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «ВЖРЕП № 13», ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, прийняту у складі судді Шевчук С.М.,
в с т а н о в и в :
Позивач у позовній заяві заявив вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради VІ скликання від 16 травня 2013 року № 197 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються КП «ВЖРЕП № 13» Житомирської міської ради» з моменту його прийняття.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 30 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову суду першої інстанції залишено без руху, оскільки її подано після закінчення визначених законом строків на апеляційне оскарження.
У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи для продовження розгляду до апеляційного суду.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, заявник вказує, що апеляційну скаргу ним подано з дотриманням строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідач та треті особи заперечень чи пояснень по справі до суду касаційної інстанції не подали.
Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення судового рішення без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.
З урахуванням положень частини другої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) ухвала про залишення апеляційної скарги без руху могла бути оскаржена в касаційному порядку.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подана після закінчення визначених законом строків, а наведені у клопотанні підстави пропуску строку суддею визнані неповажними.
Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції із огляду на наступне.
Статтею 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 30 липня 2015 року подано заявником 21 вересня 2015 року.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що копію оскаржуваної постанови ним отримано 09 вересня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа.
Оскільки, доказів на підтвердження даного факту суду не надано, судом було надано заявнику 30-денний термін з моменту отримання цієї ухвали для подачі заяви про поновлення строку (повідомлення інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження).
За таких обставин, на думку суду, у справі, що розглядається, залишаючи без руху апеляційну скаргу позивача, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Суд звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала не стала перешкодою для провадження у справі, яке у подальшому, після того, як позивач надав суду заяву на усунення недоліків касаційної скарги, було відкрито апеляційним судом.
Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі № 296/12031/13-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик
Судді Верховного Суду
