ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 р.

м.Одеса

Справа № 814/1719/16

Категорія: 6.1

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Косцової І.П., Осіпова Ю.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТАС ПРО ПЛЮС» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТАС ПРО ПЛЮС» до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування приписів та постанов, прийнятих за наслідками порушень у сфері містобудівної діяльності, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «НАВІТАС ПРО ПЛЮС» (далі – ТОВ «НАВІТАС ПРО ПЛЮС») звернулось до суду першої інстанції з позовом до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі – управління ДАБІ у Миколаївській області), в якому просило наступне:

- скасувати приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23 лютого 2016 року за №№ 12, 13:

- скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення, передбачені абз.3 п.5 ч.2 ст.2 та абз.6 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 10 березня 2016 року за №№ 10/1014-1312-16, 11/1014-1313-16, за якими накладено штраф у сумі 1 240 200,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем вимогЗакону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо виконання будівельних робіт без дозволу, а також експлуатація автогазозаправного пункту без прийняття в експлуатацію, не відповідає критеріям законності та обґрунтованості.

На думку позивача, операторна автогазозаправного пункту і модуль для заправки скрапленим газом не потребували отримання дозволу на проведення будівельних робіт, оскільки вони є закінченими виробами індивідуального або заводського виготовлення і встановлені без облаштування фундаменту як тимчасова цілісна споруда.

Отже, на думку позивача, спорудження тимчасової споруди та встановлення газового модулю (бочки) не потребує отримання дозволу на виконання будівельних робіт і прийняття в експлуатацію.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», а також Інструкцією щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06 грудня 2005 року №376 та ДБН А.2.2-3-2012, які відносять спірний об’єкт до IV та V категорії складності та вимагають отримання проектувальником, який здійснює роботи по створенню об’єкта, отримання містобудівних умов та обмежень, технічних умов та завдання на проектування.

Оскільки, на думку суду першої інстанції, такі вимоги законодавства позивачем не були дотримані, притягнення його до відповідальності у сфері містобудівної діяльності є цілком обґрунтованим.

В апеляційній скарзі ТОВ «НАВІТАС ПРО ПЛЮС», не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та винести нове рішення про задоволення позову.

У своїх доводах апелянт посилається на відсутність з його боку порушень вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з підстав викладених у позовній заяві.

Крім цього, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що акт перевірки і протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності складалися у відсутності представника ТОВ «НАВІТАС ПРО ПЛЮС».

У зв’язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Інтер-Автоплаза» відповідно до договору оренди №8 від 25 вересня 2015 року передало ТОВ «НАВІТАС ПРО ПЛЮС» у користування майданчик з твердим покриттям загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Кірова, 107и, м. Миколаїв, з метою розміщення та експлуатації автомобільного газозаправного пункту (надалі – АГЗП) (а.с.158).

На підставі звернення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 грудня 2015 року №Т-4854-2/10, управлінням ДАБІ у Миколаївській області проведено позапланову перевірку об’єкта «Будівництво автогазозаправного пункту за адресою вул. Кірова, 107и, м. Миколаїв».

Зазначене звернення було обґрунтовано надходженням до органу місцевого самоврядування колективної скарги від мешканців житлових будинків по вул. Кірова щодо законності розташування газової заправки.

У цьому зверненні виконком міської ради зауважував, що згідно з Генеральним планом міста, земельна ділянка, на якій розташована газова заправка належить до території загальноміського користування, а саме вулиці (а.с.108).

Проведеною ДАБІ в Миколаївської області перевіркою встановлено, що ТОВ «НАВІТАС ПРО ПЛЮС» є замовником будівництва АГЗП за адресою: вул. Кірова, 107и в м. Миколаєві.

На момент перевірки будівельні роботи будівельні роботи з будівництва автогазозаправного пункту були завершені, що підтверджується фотофіксацією к акту.

Встановлено, що було збудовано модуль АГЗП, операторна АГЗП, влаштування в’їздів і проїздів на територію, площадки для заправки автомобілів, інформаційне табло, внутрішні мережі електропостачання, зовнішнього освітлення.

У зв’язку з тим, що ТОВ «НАВІТАС ПРО ПЛЮС» виконував будівельні роботи без дозволу, а також у зв’язку з тим, що об’єкт будівництва не прийнятий в експлуатацію, посадова особа державного архітектурно-будівельного контролю дійшла висновку про порушення позивачем ч.1 ст.26 Закону України «Про архітектурну діяльність», ч.1 ст.29, ч.1 ст.31, ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.4.3. ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».

23 лютого 2016 року, за результатами проведеного заходу, органом державного архітектурного контролю складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за №№ 12, 13.

У приписах відповідачем були сформовані вимоги про оформлення відповідних документів на будівництво АГЗП та зупинення його експлуатації – до прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

10 березня 2016 року управлінням ДАБІ у Миколаївській області розглянуто матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та, відповідно до прийнятих постанов про накладення штрафу, ТОВ «НАВІТАС ПРО ПЛЮС» визнано винним у порушенні норм містобудівного законодавства, передбачених абз.3 п.5 ч.2 ст.2 та абз.6 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Прийнятими постановами за №№ 10/1014-1312-16, 11/1014-1313-16 на позивача накладений штраф за кожне правопорушення на суму 1 240 200,00 грн.

Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та вірно визначивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Про законність та обґрунтованість судового рішення, свідчать наступні норми права.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про архітектурну діяльність», архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об’єктів архітектури зобов’язані додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Статтею 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до п. 4.3 ДБН А.2.2-3:2014 складовими вихідних даних є: містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови, завдання на проектування, інші вихідні дані.

Відповідно до вимог ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках. передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) передбачено, що усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності визначений Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року №557 (далі – Порядок №557), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 Порядку №557 категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №557 визначено, що до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, що за Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» – є об'єктами підвищеної небезпеки.

Статтею 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» визначено, що потенційно небезпечний об'єкт, це – об'єкт, на якому можуть використовуватись або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» встановлено, що будівництво (реконструкція) об’єктів підвищеної небезпеки здійснюється суб’єктами господарювання відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пунктом 4 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою КМ України від 27 липня 1995 року №554 (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що автозаправні станції належать до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, для яких здійснення державної експертизи є обов'язковим.

Таким чином, категорія складності автозаправних станцій/газозаправних пунктів встановлена нормами діючого законодавства, і завжди є п'ятою.

Про необхідність проведення експертизи проектної документації на будівництво автозаправних станцій/газозаправних пунктів також зазначено в частині 4 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) та в пункті 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення експертизи, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 11.05.2011 року №560.

Так, відповідно до наведеного пункту, обов'язковій експертизі підлягають, зокрема, проекти будівництва об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, - щодо дотримання вимог до їх міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки.

При цьому, при розміщенні (встановлення) АГЗП на земельній ділянці повинно враховуватися комплекс захисних заходів з електробезпеки, блискавкозахисту та загазованою парою зрідженого вуглеводного газу. Також, повинні бути влаштовані під'їдні шляхи, електропостачання, водопостачання, телефонний зв’язок, приміщення оператора тощо.

Викладене свідчить про те, що замовник, відповідно до п.3 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), має право виконувати будівельні роботи тільки після видачі йому органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт – щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Далі, замовником повинно бути дотримана частина 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яка забороняє експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується ТОВ «Навітас Про Плюс», що будівельні роботи з будівництва АГЗП виконувались без дозволу та експлуатація спірного об’єкта здійснюється без прийняття його в експлуатацію.

Вважаючи, що з його боку відсутні правопорушення у сфері містобудівної діяльності, апелянт свою позицію обґрунтовує наступним.

Так, на думку апелянта, операторна є збірно-розбірною одноповерховою спорудою без фундаменту (тимчасова цілісна споруда) та може бути перенесена в складі єдиного комплексу АГЗП без шкоди для її призначення і порушення цілісності, а газовий модуль (бочка) для заправки скрапленим газом є закінченими виробом індивідуального або заводського виготовлення.

Отже, як наголошує апелянт, для встановлення вказаних об’єктів не потрібно проведення будівельних робіт, а також прийняття в експлуатацію.

Втім, вказані доводи апеляції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вимоги, наведених вище норм законодавства, їх спростовують.

Аналогічна правова позиція була підтримана і Вищим адміністративним судом України, зокрема, у постанові від 26 лютого 2015 року (К/800/49270/14) та ухвалі від 24 травня 2016 року (К/800/31761/15).

Перевіривши правильність визначення судом першої інстанції складу правопорушень, які вчинені суб’єктом містобудування, суд апеляційної інстанції переходить до аналізу санкцій, які застосовані до позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування – юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Відповідно до абз.3 п.5 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання: на об'єктах V категорії складності – у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Згідно з абз.6 п.6 ч.2 ст.2 даного Закону суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів V категорії складності – у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2016 року складала 1378 грн.

Враховуючи викладені норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір штрафу, визначений суб’єктом владних повноважень в постановах про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідає викладеним нормам законодавства та становить 1 240 200,00 грн. по кожному правопорушенню (900 х 1378).

Останнім доводом апеляції є те, що акт перевірки і протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності складались у відсутності представника ТОВ «Навітас Про Плюс», що є порушенням пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».

Аналіз доказів, що містяться в матеріалах справи, спростовує вказаний довід, оскільки перевірка була проведена у присутності уповноваженої особи ТОВ «Навітас Про Плюс» ОСОБА_1, що підтверджується змістом акта перевірки від 23 лютого 2016 року. Окрім того, на підтвердження факту присутності в процесі перевірки уповноваженої особи позивача, відповідачем до матеріалів справи надана відповідна довіреність (а.с.110).

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 27 листопада 2017 року було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення, суд, на підставі статті 133 КАС України, вважає за можливим стягнути його з ТОВ «Навітас Про Плюс» у розмірі 43 958,20 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТАС ПРО ПЛЮС» – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТАС ПРО ПЛЮС» до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування приписів та постанов – залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НАВІТАС ПРО ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39117579) судовий збір у розмірі 43 958 (сорок три тисячі дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 20 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів – ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача – ГУДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) – 820019, рахунок отримувача – 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

Доповідач – суддя І.О. Турецька

суддя І.П. Косцова

суддя Ю.В. Осіпов