Номер провадження: 22-ц/785/11014/14
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Драгомерецький М. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
22.12.2014 року м. Одеса
Суддя -доповідач колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області Драгомерецький М.М., розглянувши апеляційну скаргу Державного закладу «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2014 року, по справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ірен-Агронатурпродукт» про визнання договору купівлі – продажу частково недійсним, -
в с т а н о в и в:
У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання частково недійсним укладеного 10 листопада 2006 року між ним і СТОВ «Ірен-Агронатурпродукт» договору купівлі-продажу нерухомого майна в частині зазначення його предмету, оскільки за спірним договором позивачем було придбано аптеку, яка у договорі визначена як «аптека №176». Згодом ОСОБА_3 доповнив свої позовні вимоги та просив визнати предметом цього договору купівлі-продажу житловий будинок, загальною площею 334,3 (триста тридцять чотири і три десятих) кв.м., розташований за адресою вул. Французький бульвар, 85 у м. Одесі.
Вимоги заявленого позову ОСОБА_3 обґрунтував тим, що аптека згідно чинного законодавства є підприємством роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які вимагають особливого порядку державної акредитації, ліцензування та реєстрації. Тому він аптеку в якості підприємства наміру купувати не мав. При цьому позивач стверджував, що його цивільно-правова воля була направлена на придбання саме житлового будинку, оскільки зазначений будинок, будучи пам'ятником культурної спадщини, був зведений в 1898 року, саме в якості житлового будинку.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд задовольнити його позов, визнати укладений з відповідачем 10 листопада 2006 року договір купівлі-продажу частково недійсним в частині зазначення в якості його предмету «аптека №176» та визнати дійсним предметом цієї угоди купівлі-продажу «житловий будинок» з моменту укладення спірного правочину.
Відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву вказав, що для нього предметом угоди було нерухоме майно, та що на момент укладення зазначеної угоди відповідач мав інформацію, що дана будівля була наприкінці XIX століття зведена відомим архітектором в якості житлового будинку, а потім ця будівля використовувалася державними санаторіями в якості житлового приміщення (спального корпусу) для відпочиваючих, а також, що дана будівля була визнана пам'яткою культурної спадщини на підставі рішення виконкому Одеської обласної ради.
При цьому відповідач визнав, що аптека у якості підприємства роздрібної торгівлі лікарськими засобами не була предметом договору купівлі – продажу, укладеного між сторонами у справі якій було укладено 10 листопада 2006 року, також відповідач зазначив, що в процесі ведення переговорів про продаж указаної будівлі ОСОБА_3 неодноразово заявляв, що має намір придбати зазначений об’єкт нерухомості виключно у якості житлового будинку для подальшого проживання в ньому разом зі своєю родиною.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2014 року позов задоволено.
У грудні 2014 року Державний заклад «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, мотивуючи це тим, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також зазначено що Державний заклад «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України слід залучити до участі у справі у якості третьої особи, оскільки оскарженим рішенням порушуються їх права та охоронювані законом інтереси.
Вивчивши матеріали справи, в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно з ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Однак, із матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та обов'язки Державного закладу «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України, яке подало апеляційну скаргу на рішення суду від 29.10.2014 року у даній справі.
У відповідності до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10.11.2006 року відповідачу по справі СТОВ «Ірен-Агронатурпродукт» на праві власності належала «аптека №176», яка розташована за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 85 та складається з будівлі загальною площею 334,3 кв.м., яка розташована на земельній ділянці, площа якої не визначена, та яка знаходиться у фактичному користуванні продавця.
Правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються об’єкта нерухомості, який розташовано за адресою м. Одеса Французький бульвар 85, та який було відчужено за договором купівлі-продажу від 30.11.2006 року. Тобто спір виник з приводу визначення об’єкту нерухомого майна яке було реалізовано (а.с.7,8).
Даний договір купівлі – продажу було належним чином зареєстровано КП «Одеське міське бюро технічної реєстрації та реєстрації обертів нерухомості» 17 листопада 2016 року, та отримано витяг про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.9).
Оскільки під час укладання договору купівлі-продажу на ствердження позивача мова йшла про придбання ним будинку, а не аптеки, та мети для здійснення будь-якої діяльності з приводу торгівлі медичними препаратами у нього не було.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом та який надав відповідні докази у підтвердження своєї правової позиції по справі.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підставі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
З огляду на викладене, та враховуючи, що під час укладання договору купівлі – продажу, а саме 10.11.2006 року за яким було відчужено об’єкт нерухомості у вигляді будинку за адресою м. Одеса, Французський бульвар 85, державний заклад «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України не був власником спірного нерухомого майна та стороною даної угоди, тому особа яка подала апеляційну скаргу позбавлена можливості оскаржити судове рішення у цивільній справі, в якій вона участі не приймала і яким жодним чином не вирішувалось питання про її права та обов'язки.
З цих підстав доводи апеляційної скарги про те, що суд незаконно не залучив Державний заклад «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України до участі у справі, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним, а тому у відповідності до ст. 292 ЦПК України Державний заклад «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України не наділений правом апеляційного оскарження вказаного судового рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає прийняттю до розгляду судовою колегією апеляційного суду Одеської області, та у відкритті апеляційного провадження Державному закладу «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України слід відмовити.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" від 24 жовтня 2008 року, викладених п. 8 постанови №12, при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги.
Оскільки суд першої інстанції у даному випадку не вирішував питання про права та обов'язки Державного закладу «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України, а сам апелянт не довів, що даним судовим рішенням порушені його права чи інтереси, тому слід вважати, що Державний заклад «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України не має права на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, та у відкритті апеляційного провадження в зазначеній цивільній справі Державному закладу «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 292, ч.5 ст.297 ЦПК України,-
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою Державного закладу «Спеціалізований клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров'я України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ірен-Агронатурпродукт» про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький
